Справа № 538/1752/22 Номер провадження 22-ц/814/425/24Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
20 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Абрамова П.С., Одринської Т.В.
при секретарі Філоненко О.В.,
за участю представника позивача - адвоката Караулова О.О., відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Кочулова М.А., треті особи - ОСОБА_3 , приватний виконавець Райда О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року ухваленого у складі головуючого судді Зуб Т.О., повний текст судового рішення виготовлено - 24.05.2023, у справі за позовом ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Караулов Олександр Олексійович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В., приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Райда О.С. про визнання договору дарування № 1304 від 01.12.2021 року недійсним (фраундаторним, таким, що вчинений на шкоду кредитору) та скасування державної реєстрації речового права на об'єкт нежитлової нерухомості,-
Зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Караулов О.О. звернувся до Лохвицького районного суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В., приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Райда О.С. про визнання договору дарування № 1304 від 01.12.2021 року недійсним (фраундаторним, таким, що вчинений на шкоду кредитору) та скасування державної реєстрації речового права на об'єкт нежитлової нерухомості.
Позов мотивовано тим, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 30.05.2022 року задоволено його позов та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 борг та договорами позики (розписками) в сумі 1122732,96 грн. та судові витрати. Отримавши за вищевказаним судовим рішенням виконавчі документи, ОСОБА_4 звернувся з ними до Приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. та заявами про примусове виконання рішення. Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Райда О.С. на підставі виконавчих документів № 538/2181/21 відкрив наступні виконавчі провадження, які зараз перебувають на виконанні: виконавче провадження № 69699064 від 22.08.2022 р., з виконання виконавчого документа № 538/2181/21 виданого 07.07.2022 Лохвицьким районним судом Полтавської області, суддя Т.О. Зуб про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , боргу за договорами позики (розписками) в сумі 1122732 (один мільйон сто двадцять дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 96 (дев'яносто шість) коп. Боржник ОСОБА_1 ; виконавче провадження № 69701362 від 22.08.2022., з виконання виконавчого документа № 538/2181/21 виданого 07.07.2022 Лохвицьким районним судом Полтавської області, суддя Т.О. Зуб про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , витрат по оплаті судового збору у розмірі 11227 (одинадцять тисяч двісті двадцять сім) грн. 33 (тридцять три) коп., по 5613 (п'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 67 (шістдесят сім) коп. Боржник ОСОБА_1 ; виконавче провадженим № 69698144 від 22.08.2022 року з виконання виконавчого документа № 538/2181/21 виданого 07.07.2022 року Лохвицьким районним судом Полтавської області, суддя І.О. Зуб про стягнення солідарно з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , боргу за договорами позики (розписками) в сумі 1122732 (один мільйон сто двадцять дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.; виконавче провадження № 69700385 від 22. 08.2022 року з виконання виконавчого документа № 538/2181/21 виданого 07.07.2022 року Лохвицьким районним судом Полтавської області, суддя Т.О. Зуб про стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , витрат по оплаті судового збору у розмірі 11227 (одинадцять тисяч двісті двадцять сім) грн. 33 (тридцять три) коп., по 5613 (п'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 67 (шістдесят сім) коп. Боржник - ОСОБА_3 .
З рішення суду № 538/2181/21 від 30.05.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взяли у борг у громадянина ОСОБА_4 кошти у загальній сумі 1122732,96 грн., який зобов'язалися повернути 20.04.2020 року (визначений момент повернення коштів, розрахунку з кредитором). Вищевказаний борг боржники не повернули у передбачені строки (до 20.04.2020 року) тому 23.12.2021 року ОСОБА_4 звернувся з позовом в суд до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу. Позов було задоволено 30.05.2022 рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області. Знаючи про власні борги у сумі 1122732,96 грн., які він мав повернути кредитору ще 20.04.2020 року, 01.12.2021 року, боржник ОСОБА_1 , на шкоду кредитору, з метою недопущення звернення стягнення на майно та зменшення власної платоспроможності вчинив неправомірні дії (використав «право на зло»), а саме: оформив договір дарування № 1304, виданий 01.12.2021 Приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В, яким подарував своєму сину ОСОБА_2 об'єкт нерухомості, танцювальний майданчик загальною площею 583.1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на такий об'єкт було зареєстровано за сином боржника 01.12.2021 року об 11:24:22 що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
09.11.2022 року, стягувач ОСОБА_4 звернувся до Приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень № 69699064, № 69701362, № 69698144, № 69700385 з можливістю зробити відповідні копії. З матеріалів наданих стягувачу в межах ознайомлення, вбачається, що в межах виконавчого провадження № 69699064 - боржник ОСОБА_1 , № 69701362- боржник ОСОБА_1 , № 69698144 - боржниця ОСОБА_3 , № 69700385- боржниця ОСОБА_3 встановлено, що за боржниками не зареєстровано транспортні засоби, що підтверджується відповідями МВС. Витягами з електронного реєстру сільгосптехніки вбачається, за боржниками не зареєстрована відповідна техніка. Хоча у боржників і наявні рахунки в банках, але кошти на рахунках у боржників відсутні. Крім того, при перевірці майнового стану з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за боржницею ОСОБА_3 нерухоме майно не зареєстровано. Разом з тим, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за боржником ОСОБА_1 зареєстрований житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , проте в силу ч. 1 статті 50 ЗУ «Про виконавче провадження» - на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник, стягнення звертається в останню чергу, а згідно відповіді виконавчого комітету Заводської міської ради у будинку зареєстровані малолітні та неповнолітні діти. Отже з вищевикладеного вбачається, що майном за рахунок якого можна було виконати рішення суду № 538/2181/21 у боржника був об'єкт нерухомості - танцювальний майданчик загальною площею 583.1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , але боржник ОСОБА_1 , маючи умисел уникнути боргових зобов'язань, на шкоду кредитору подарував безоплатно своєму сину ОСОБА_2 об'єкт вищевказаної нерухомості. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 16.09.2022 року, Приватним виконавцем Райдою О.С. було здійснено виїзд за місцем проживанням боржників вказаних у виконавчих документах, а саме за адресою АДРЕСА_2 . На час прибуття виконавця за вказаною адресою боржника ОСОБА_1 вдома не було, проте була присутня його дружина - боржниця ОСОБА_3 , якій було вручено виклики до офісу виконавця та постанову про відкриття виконавчого провадження, про що боржниця розписалась на супровідному листу постанови. 21.09.2022 року боржник ОСОБА_1 з'явився на виклик до офісу Приватного виконавця, де був записаний у журнал відвідувачів та особисто розписався у журналі відвідувачів. Приватний виконавець Райда О.С. вручив боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, про отримання постанови боржник розписався на супровідному листу постанови. За таких обставин очевидним є той факт, що боржники знають про відповідні виконавчі провадження, але все одно продовжують не виконувати рішення суду про стягнені коштів на користь ОСОБА_4 ..
Враховуючи вищенаведене, просив визнати договір дарування № 1304 від 01.12.2021 року недійсним (фраудаторним, таким, що вчинений на шкоду кредитору) та скасувати державну реєстрація речового права на об'єкт нежитлової нерухомості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Караулов Олександр Олексійович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В., приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Райда О.С. про визнання договору дарування № 1304 від 01.12.2021 року недійсним (фраундаторним, таким, що вчинений на шкоду кредитору) та скасування державної реєстрації речового права на об'єкт нежитлової нерухомості - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовачем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при укладенні договору дарування діяли недобросовісно та з метою умисного уникнення задоволення вимог ОСОБА_4 за договором позики. Сторони договору дарування при його укладенні не мали свідомої цілі позбавити ОСОБА_4 звернення стягнення на майно боржника на його шкоду, у зв'язку з чим оспорюваний позивачем договір не можна вважати фраудаторним правочином, а тому позовні вимоги не є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши сторони, їх представників, третіх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 30.05.2022 року задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 борг та договорами позики (розписками) в сумі 1122732,96грн. та судові витрати, на підставі якого 07.07.2022 року видані виконавчі листи (а.с.13,15,17,19).
Приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Райда О.С. відкрито наступні виконавчі провадження, які зараз перебувають на виконанні: виконавче провадження № 69699064 від 22.08.2022р., з виконання виконавчого документа № 538/2181/21 виданого 07.07.2022 Лохвицьким районним судом Полтавської області, суддя Т.О.Зуб про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , боргу за договорами позики (розписками) в сумі 1122732 (одинмільйон стодвадцять дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 96 (дев'яностошість)коп. Боржник ОСОБА_1 ; виконавче провадження № 69701362 від 22.08.2022., з виконання виконавчого документа №538/2181/21виданого 07.07.2022 Лохвицьким районним судом Полтавської області, суддя Т.О.Зуб про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , витрат по оплаті судового збору у розмірі 11227(одинадцять тисяч двісті двадцять сім)грн. 33(тридцять три) коп., по 5613(п'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 67 (шістдесятсім) коп. Боржник ОСОБА_1 ; виконавче провадженим № 69698144 від 22.08.2022 року з виконання виконавчого документа №538/2181/21 виданого 07.07.2022 року Лохвицьким районним судом Полтавської області, суддя І.О.Зуб про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , боргу за договорами позики (розписками) в сумі 1122732 (один мільйон сто двадцять дві тисячі сімсот тридцять дві) грн.96 (девяносто шість) коп.; виконавче провадження № 69700385 від 22.08.2022 року з виконання виконавчого документа №538/2181/21 виданого 07.07.2022 року Лохвицьким районним судом Полтавської області, суддя Т.О.Зуб про стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , витрат по оплаті судового збору у розмірі 11227(одинадцять тисяч двісті двадцять сім) грн.33 (тридцять три) коп., по 5613 (п'ять тисяч шістсот тринадцять)грн. 67 (шістдесят сім) коп. Боржник- ОСОБА_3 (а.с.14,16,18,20).
З матеріалів виконавчих проваджень встановлено, що за боржниками не зареєстровано транспортних засобів (а.с. 25, 26).
Витягами з електронного реєстру сільгосптехніки вбачається, що за боржниками не зареєстровано відповідної техніки ( а.с. 27, 28).
Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за боржницею ОСОБА_3 нерухомого майна не зареєстровано (а.с. 29).
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за боржником ОСОБА_1 зареєстрований житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 30-31).
Згідно відповіді виконавчого комітету Заводської міської ради у будинку зареєстровані малолітні та неповнолітні діти (а.с. 32).
01.12.2021 року ОСОБА_1 оформив договір дарування № 1304, виданий 01.12.2021 Приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В, яким подарував своєму сину ОСОБА_2 об'єкт нерухомості, танцювальний майданчик загальною площею 583.1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на такий об'єкт було зареєстровано 01.12.2021 року об 11:24:22 що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 09.11.2022 року (а.с. 21-23).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не доведено позивачем того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при укладенні договору дарування діяли недобросовісно, і з метою умисного уникнення задоволення вимог за договором позики, сторони договору дарування при його укладенні не мали свідомої цілі позбавити позивача можливості звернення стягнення на майно боржника.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду не вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно достатті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зістаттею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з частинами першою та другоюстатті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь іншої особи після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Верховний Суд у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19), в якій, визнаючи за позовом банку (кредитора) договір дарування квартири недійсним, вказав, що договір дарування був укладений через місяць після пред'явлення позову банку про стягнення кредитної заборгованості і до ухвалення рішення суду про стягнення кредиту, є фраудаторним, так як укладений боржником на шкоду кредитору. Зокрема, Верховний Суд у цій справі зазначив таке: «Верховним Судом враховано, що на момент здійснення безоплатного відчуження спірного майна кредитне зобов'язання вважалося простроченим, його належне виконання не відбулося, а отже виникло право вимоги до поручителя основного боржника у зв'язку з його неплатоспроможністю…».
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора».
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження№ 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах дійшла висновку про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17.
20.08.2019 року за усним договором позики ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у власність 21200,00 доларів США у строк до 20.09.2019 року, про що того ж дня була складена відповідна розписка. Крім того, 20.03.2020 року за усним договором позики передав останнім у власність 20000,00 доларів США у строк до 20.04.2020 року, про що того ж дня була складена відповідна розписка.
Як вбачається з матеріалів справи 01.12.2021 року ОСОБА_1 оформив договір дарування № 1304, виданий 01.12.2021 Приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Ряжко О.В, яким подарував своєму сину ОСОБА_2 об'єкт нерухомості, танцювальний майданчик загальною площею 583.1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
Право власності на такий об'єкт було зареєстровано 01.12.2021 року об 11:24:22 що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 09.11.2022 року (а.с. 21-23).
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 30.05.2022 року у справі № 538/2181/21 задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 борг та договорами позики (розписками) в сумі 1122732,96грн. та судові витрати, на підставі якого 07.07.2022 року видані виконавчі листи (а.с.13,15,17,19).
Зазначені обставини сторонами визнаються, а тому не підлягають доказуванню.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність невиконаного зобов'язання тому він міг передбачити, на момент укладення оспорюваного договору дарування, негативні для себе наслідки і мав намір всупереч інтересам кредитора уникнути цих наслідків, а отже дії відповідача ОСОБА_1 слід розцінювати як уникнення виконання зобов'язання з повернення боргу.
У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 369/8077/19, провадження № 61-21207св21 від 14 вересня 2022 року).
Колегія суддів дійшла висновку, що вище зазначений правочин було укладено з метою уникнення можливого звернення стягнення на майно, належне ОСОБА_1 , тобто всупереч інтересам позивача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину приховати справжні наміри його укладення, а саме вивести нерухоме майно з власності ОСОБА_1 , з метою уникнення виконання відповідного грошового зобов'язання на підставі рішення суду.
Окрім вищезазначеного, про фіктивність оспорюваного договору дарування та відсутність наміру у відповідачів створити правові наслідки, обумовлені цим договором, свідчить те, що відчуження танцювального майданчика загальною площею 583,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 відбулося відповідачем ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , який є його сином. Обґрунтувань причин вчинення саме договорів дарування апелянти суду першої та апеляційної інтанцій не надали, а тому колегія суддів також враховує обставини безоплатного відчуження боржником належного їй майна.
Таким чином, очевидним є те, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору дарування) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір дарування) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника.
У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, колегія судів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року скасуванню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 задоволено повністю - то з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3120 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст. 374, п.3, 4 ч.1 ст. 376, 382, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року - скасувати.
Визнати недійсним Договір дарування № 1304 від 01.12.2021 яким ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 , об'єкт нерухомості - танцювальний майданчик загальною площею 583,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Рожко О.В.
Скасувати державну реєстрацію речового права на об'єкт нежитлової нерухомості, а саме: танцювальний майданчик загальною площею 583,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за номером запису про право власності: 45378285.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3120 грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2024 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді П.С. Абрамов
Т.В. Одринська