Справа № 166/195/24 Провадження №33/802/162/24 Головуючий у 1 інстанції:Лях В. І.
Доповідач: Денісов В. П.
27 лютого 2024 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 25 січня 2024 року щодо нього,
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і призначено йому стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постановою судді Костючика І.С. притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 11 січня 2024 року о 19 год. 58 хв. в с. Мельники-Річицькі по вул. Шкільній Ковельського району Волинської області, керував автомобілем марки «Тойота Авенсіс», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився.
Не погодившись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, ОСОБА_1 вказує, що транспортним засобом не керував. З відеозапису, наявного в матеріалах справи, не вбачається факт зупинки працівниками поліції автомобіля, а тим більше керування ним транспортним засобом. У зв?язку з вказаним, ОСОБА_1 вважає подальші дії працівників поліції, а саме пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння, незаконними та такими, що суперечать нормативно правовими актами.
Крім того апелянт вказує, що намагався пояснити працівникам поліції, що автомобілем керувала його дружина, однак поліцейськими будь-яких пояснень по даному поводу відібрано не було.
Зважаючи на вказане, ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином та завчасно повідомлявся про час, дату та місце проведення апеляційного розгляду, що підтверджується телефонограмою від 12.02.2024, яка міститься у матеріалах справи (а.с.21).
Жодних клопотань про відкладення апеляційного розгляду від нього не надходило, а тому відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП, його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому, його винуватість у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується наявними у справі доказами.
Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №071901 від 11.01.2024 (а.с.1); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.01.2024 (а.с.3); відеозаписом з нагрудної камери поліцейського від 11.01.2024 (а.с.6-7).
Апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч.1 ст.251, ст.252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам, які у своїй сукупності та взаємозв'язку доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Основні доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до відсутності в матеріалах справи доказів, які вказують на керування транспортним засобом саме ним, однак, на переконання апеляційного суду, вони є голослівними та спростовуються матеріалами справи.
На відеозаписі №…8442 зафіксовано рух транспортного засобу чорного кольору з причепом на зустріч якому рухався патрульний автомобіль. З відео вбачається, що на патрульному автомобілі включилися проблискові маячки червоного кольору, одна транспортний засіб з причепом не зупинився та продовжив рух. Виконавши маневр повороту, патрульний автомобіль продовжив рух за транспортним засобом з причепом. Даним записом також зафіксовано як чорний автомобіль з причепом повернув на подвір'я будинку та як зі патрульного автомобіля вибігли працівники поліції в сторону вказаного вище транспортного засобу (а.с.6-7).
На відеозаписі №…005 зафіксовано як працівники поліції підбігли до особи чоловічої статті, як в подальшому було встановлено до ОСОБА_1 , та запитано в останнього щодо причин не реагування на проблискові маячки та не зупинення транспортного засобу. ОСОБА_1 повідомив, що жодним транспортним засобом не керував (а.с.6-7).
Проте, з відеозапису №…8442 вбачається, що за кермом транспортного засобу з причепом перебувала особа у синій куртці, а з відеозапису №..006 вбачається, що ОСОБА_1 одягнутий у синю куртку. Крім ОСОБА_1 на подвір'ї перебувала інша особа чоловічої статті на ім'я ОСОБА_2 , однак дана особа будь-яких висловлювань щодо керування транспортним засобом не виловлювала. У свою чергу, ОСОБА_1 , до якого було адресоване звернення працівника поліції як до водія щодо надання документів для встановлення особи, почав категорично відмовлятися називати своє ім'я та прізвище та заперечувати факт керування ним автомобілем. На відеозаписі №…005 зафіксовано як ОСОБА_1 спочатку вказав, що ним здійснювався ремонт транспортного засобу, в подальшому взагалі зазначив, що транспортний засіб йому не належить. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 висловив іншу версію та вказав, що транспортним засобом керувала його дружина, хоча наявними в матеріалах справи відеозаписами не зафіксовано будь-які висловлювання порушника до працівників поліції щодо даного факту. Таким чином, твердження апелянта, що ним повідомлялося працівникам поліції про керування транспортним засобом його дружиною, не знайшли свого підтвердження (а.с.6-7).
Слід зауважити, що з моменту повороту транспортного засобу чорного кольору на подвір'я та до виявлення працівниками поліції ОСОБА_1 пройшли лічені секунди, що унеможливлюють керування транспортним засобом іншою особою.
З огляду на зазначене, працівниками поліції правильно встановлено особу водія, щодо якого було складено відповідні адміністративні матеріали.
Резюмуючи наведене, твердження ОСОБА_1 про не керування ним транспортним засобом, на переконання апеляційного суду, є лише способом захисту, метою якого є уникнення першим від адміністративної відповідальності, яка згідно санкції ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною.
Крім зазначеного, з відеозапису №..006 вбачається, що працівниками поліції було ознайомлено ОСОБА_1 з відео з відеореєстратора, озвучені виявлені у нього ознаки сп'яніння, неодноразово запропоновано першому пройти тести на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що порушник вказував про не керування ним автомобілем, роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.6-7).
Зважаючи на вказане, на переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення складений із дотриманням вимог ст.ст.254, 256 КУпАП, а тому є належним і допустимим доказом в розумінні положень ст.251 КУпАП.
Таким чином, виходячи з розвитку подій, які зафіксовані на бодікамери працівників поліції, поведінка ОСОБА_1 була правильно оцінена поліцейськими як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, адже порушник вчиняв дії спрямовані на ухилення надання відомостей щодо своєї особи та фактичних обставин події.
Виходячи з зазначеного, дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відповідали вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та вимогам ст.266 КУпАП.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, оскільки ним зафіксовані реальні дані, які не носять суб'єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не можуть бути спростовані та мають істотне значення для розгляду справи.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги апелянта, судом першої інстанції взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи, здобутим у відповідності до вимог закону та які є достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Враховуючи вказане вище, підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Ратнівського районного суду Волинської області від 25 січня 2024 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов