СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23213/23
пр. № 2-а/759/30/24
27 лютого 2024 року м.Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1013 від 14.11.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності,
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1013 від 14.11.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 14.11.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №1013 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн, яку він отримав 16.11.2023 року. Зі змісту вищенаведеної постанови вбачається, що він був оповіщений 12.01.2023 року і 29.06.2023 року та викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 для призову на військову служду за мобілізацією, відмовився від підпису про отримання повістки та у зазначений у повістці деть та час не з'явився. При ознайомленні з документами адміністративної справи він виявив протокол від 09.11.2023 року, який йому не вручався та не надсилався, рапорт від 19.09.2023 року та дві повістки від 12.01.2023 та 29.06.2023 року. До нього не надходило жодних викликів, повісток, при тому, що його анкетні данні не змінювались та за місцем роботи будь які виклики не вручались. В протоколі відсутня інформація про особу, що його склала, відсутня інформація про час і дату розгляду адміністративної справи, описова частина протоколу не містить інформації про вчинене правопорушення і різниться за своєю суттю, що викладена у постанові. Оскільки було дві повістки 12.01.2023 та 29.06.2023 року, мало бути і два акти про відмову у вказані дати відповідно. У тексті зазначається, що до нього додається рапорт, акт про відмову від отримання повістки, копія корінців про отримання повістки, однак при ознайомленні з матеріалами таких не виявлено, а отже в матеріалах справи відсутні докази його відмови отримувати повістки. Щодо строку притягнення до відповідальності, вказував, що друга повістка, яка начебто вручалась йому, датується 29.06.2023 року о 10:40, дата, що призначено до явки є 03.07.2023 року. Недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови, порушення строків винесення постанови (ч.1 ст. 38 КУпАП), недостатність доказів вичнення ним правопорушення є підтсавою для скасування оскадженої постанови із закриттям провадження у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 25-26).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 29.11.2023 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 28-29).
25.12.2023 до суду від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_4 надійшов відзив на позов, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з таких підстав. Відповідно до висновку військово-лікарської комісії № 19/7284 від 19.12.2022 року позивач визнаний придатним до військової служби. 12.01.2023 року він пройшов співбесіду, як кандидат для призову на військову службу. Позивач був належним чином сповіщений та викликаний на 15.01.2023 року та 03.07.2023 року, але не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1, причин неприбуття не повідомив, про що складено відповідний рапорт. 09.11.2023 року ОСОБА_1 був знову викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 13.11.2023 року, але він відмовився від підпису про отримання повістки, про що було складено акт та зачитано повістку йому в голос при свідках та в той же час складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, він підпису в якому останній відмовився, покинув ІНФОРМАЦІЯ_1 та у зазначений в повістці час не з'явився. ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд адміністративно справи 14.11.2023 року, повідомлення він отриманв 09.11.2023 року, проте у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився.14.11.2023 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення № 1013 відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 та накладено на останнього стягнення у вигляді штрафу 3400 грн. Бронювання ОСОБА_1 відбулось з грубими порушеннями та є недійсним, він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1, документів, які дають право на відстрочку від призову на військову службу не надав та продовжує ухилятися від призову (а.с.34-40).
Дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що 12.01.2023 року о 12:03 год. на ім'я ОСОБА_1 виписана повістка, у якій наказано прибути 15.01.2023 року (а.с. 15).
18.01.2023 року ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, у якій повідомив, що працює на підприємстві з критичною інфраструктурою (а.с. 49).
29.06.2023 року о 10:40 год. на ім'я ОСОБА_1 виписана повістка, у якій наказано прибути 03.07.2023 року (а.с. 16).
30.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 зі зверненням про повернення йому військово-облікових документів у зв'язку з наданням йому відстрочки від призову на військову службу на підтвердження чого надав лист про надання відстрочки, наказ від 08.06.2023 року Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаних за КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", витяг з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 (а.с. 17, 18-21).
24.07.2023 року листом №ВОБ/2856 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено, що звернення ОСОБА_1 розглянуто та запропоновано з метою отримання військового квитка прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 55).
Згідно рапорту офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Києві від 19.09.2023 року ОСОБА_1 після проходження медичної комісії був визнаний придатним до військової служби, не отримавши повістку для виклику для призову на військову службу за мобілізацією покинув територію ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).
09.11.2023 року складено головним спеціалістом командування державним службовцем ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 09.11.2023 року був викликаний повісткою ІНФОРМАЦІЯ_1, однак він не з'явився, про причини неявки не повідомив, чим порушив законодавство про мобілізацію, від підпису у протоколі відмовився у присутності свідків (а.с. 12-13).
09.11.2023 року старшим лейтенантом мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Києві ОСОБА_5 складено акт про відмову в отриманні повістки ОСОБА_1 (а.с. 45).
13.11.2023 року згідно рапорту старшого лейтенанта мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Києві ОСОБА_5 ОСОБА_1 був оповіщений 09.11.2023 року і викликаний до призову на військову службу за мобілізацією до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 13.11.2023 року, але за викликом не з'явився (а.с.47).
09.11.2023 року ОСОБА_1 особисто отримав повідомлення про розгляд адміністративної справи за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП14.11.2023 о 12.00 годині (а.с. 51).
14.11.2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №1013 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн (а.с. 10), відповідно до якої військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1967 року народження, оповіщений 13.01.2023 року, 29.06.2023 року та викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15.01.2023 року, 03.07.2023 року для призову на військову службу за мобілізацією, відмовився від підпису про отримання повістки та зазначений у повістці день і час не з'явився. Своїми діями порушив обов'язок громадян, з'являтися за викликом до ТЦК та СП, під час дії правового режимуособливого періоду, встановлений ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
14.11.2023 року ОСОБА_1 направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 письмові пояснення до адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с.11).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненого в особливий період.
На виконання ст. 235 КУпАП України Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів
Частиною 3 ст. 22 Закон № 3543-XII передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори у строк, установлений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, які підтверджені відповідними документами (довідками), визнаються:
смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів;
хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем;
здійснення стосовно військовозобов'язаного кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття;
потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю;
складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
Відповідно до ст. 245 КупАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із частин 1 та 2 ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2798 цього Кодексу.
На виконання ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Керуючись ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Європейський суд з справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши оскаржувану постанову, встановлено що вона відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КпАП України, а позивач не з'явившись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу повістки порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУПАП України.
Причини неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 15.01.2023 по 14.11.2023 не підтверджені жодними доказами.
З приводу доводів позивача, щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Кодекс про адміністративне правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Однак триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Отже, триваючим адміністративним правопорушенням є порушення, пов'язані з довготривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила які-небудь встановлені дії або бездіяльність, і далі перебуває в стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває протягом значного часу, і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Таким чином, триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом, припиненням дії відповідної норми закону або притягнення винної особи до відповідальності.
Позивач зазначає, що днем виявлення правопорушення буде наступний за останнім днем, коли особа повинна була прибути до ТЦК та СП.
У цій справі встановлено, що позивач особисто 09.11.2023 року отримав повідомлення про розгляд адміністративної справи за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП 14.11.2023 о 12.00 годині, проте у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, внаслідок чого було винесено постанову № 1013 від 14.11.2023 року.
Таким чином, притягнення до адміністративної відповідальності відбулось в межах встановленого чинним законодавством строку.
Відтак, суд дійшов висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_3 , при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність поважних причин неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 та наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 9, 2101, 235, 245, 521, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 76-79, 90, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1013 від 14.11.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ю.О. Твердохліб