Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/6166/22
27 лютого 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представників цивільних відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 41 ст. 340 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 41 ч. 2 ст. 365 КК України,
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні подання голови Подільського районного суду м. Києва щодо направлення за підсудністю обвинувального акта у кримінальному провадженні № 62021000000000932 до Шевченківського районного суду м. Києва, кримінальне провадження спрямовано до Подільського районного суду м. Києва для розгляду.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 41 ст. 340 КК України (в редакції Закону України №2341-14 від 05.04.2001), ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 41 ч. 2 ст. 365 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07.04.2011), зокрема, у тому, що він, перебуваючи відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 14.11.2012 № 622 о/с на посаді командира автотранспортної роти полку міліції особливого призначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві та, маючи присвоєне наказом ГУМВС № 730 о/с від 30.11.2011 спеціальне звання капітан міліції, а в подальшому наказом МВС України № 1184 о/с від 19.12.2013 ОСОБА_5 присвоєно спеціальне звання - майор міліції, будучи працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов'язки діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і Законами України, та відповідно службовою особою 30.11.2013 у період з 04 год. 11 хв. по 04 год. 22 хв. за попередньою змовою із начальником ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_13 , начальником міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_14 , командиром полку МОП «ІНФОРМАЦІЯ_1» підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 , заступником командира полку - начальником штабу вказаного полку ОСОБА_16 , заступником командира полку ОСОБА_17 , заступником командира 1-ої оперативної роти ОСОБА_18 , командиром 3-ої оперативної роти ОСОБА_19 , заступником командира 4-ої оперативної роти ОСОБА_20 (матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження), перебуваючи біля підніжжя сходів Монумента Незалежності, на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу у складі групи осіб за попередньою змовою, перевищив владу та службові повноваження, що супроводжувалося насильством та погрозою застосування насильства, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого ОСОБА_21 діями, за відсутності ознак катування.
Окрім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою із начальником ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_13 , начальником міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_14 , командиром полку МОП «ІНФОРМАЦІЯ_1» підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_15 , заступником командира полку - начальником штабу вказаного полку ОСОБА_16 , заступником командира полку ОСОБА_17 , заступником командира 1-ої оперативної роти ОСОБА_18 , командиром 3-ої оперативної роти ОСОБА_19 , заступником командира 4-ої оперативної роти ОСОБА_20 (матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження) у період з 04 год. 07 хв. до 5 год. 11 хв. 30 листопада 2013 року, перебуваючи на майдані Незалежності, на виконання явно кримінально протиправного (злочинного) наказу у складі групи осіб за попередньою змовою із застосуванням фізичного насильства, вчинив незаконне перешкоджання проведенню мирного зібрання на Майдані Незалежності в м. Києві, чим порушив конституційне право ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_8 та інших громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори та мітинги.
У судовому засіданні 07.02.2024 від захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_30 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Указують, що з урахуванням положень ст. 12 КК України та ст. 49 КК України в редакції, що діяла станом на 30.11.2013, та у чинній редакції строки притягнення до кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини станом на момент звернення із клопотанням сплили: за ст. 340 КК України через 3 роки, тобто 30.11.2016 року; за ч. 2 ст. 365 КК України через 10 років, тобто 30.11.2023 року. При цьому у період з 2013-2024 років ОСОБА_5 від досудового розслідування та суду не ухилявся, нових злочинів не вчиняв, а тому перебіг давності не зупинявся. Незважаючи на те, що обвинувачений вину у вчиненні злочинів не визнає, просять провадження у справі закрити на підставі ст. 49 КК України та звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, з урахуванням судової практики, висловленої у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к та постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18.
Обвинувачений підтримав клопотання захисників та згоден на закриття провадження з підстав, передбачених ст. 49 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні 07.02.2024 заперечував проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження, вважав, що клопотання є передчасним, оскільки сторона захисту наполягає на невинуватості обвинуваченого та відсутності доказів його вини, що суперечить вимогам ст. 49 КК України. Вважає, що у випадку невизнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, суд зобов'язаний дослідити надані стороною обвинувачення докази та надати оцінку винуватості обвинуваченого.
07.02.2024 у судовому засіданні представник цивільного відповідача МВС України ОСОБА_11 просила прийняти рішення відповідно до закону, а представник цивільного відповідача ГУНП в м. Києві ОСОБА_10 поклалася на розсуд суду.
07.02.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву та направлено повідомлення потерпілим та їх представникам про розгляд клопотання захисників про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, роз'яснено про право останніх висловити власну позицію щодо заявленого клопотання.
У судові засідання 07.02.2024 та 27.02.2024 представник потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 - адвокат ОСОБА_31 не з'явилась, від останньої у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності від 07.02.2024, у подальшому представником подано письмові заперечення на клопотання захисників про закриття кримінального провадження.
Від потерпілих у матеріалах кримінального провадження містяться заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Від представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_31 надійшли заперечення щодо звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого. Зазначає, що обвинуваченого ОСОБА_5 не може бути звільнено від кримінальної відповідальності, оскільки перебіг строків давності зупинявся у вказаному кримінальному провадженні, адже обвинувачений неодноразово не з'являвся до суду, що свідчить про ухилення від суду. Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що обвинувачений не вчинив нового кримінального правопорушення. Окрім того зазначено, що в матеріалах кримінального провадження містяться цивільні позови потерпілих, які у разі закриття кримінального провадження будуть залишені без розгляду, що порушить конституційні права потерпілих.
У судовому засіданні 27.02.2024 потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали письмові заперечення представника.
Представник цивільного відповідача МВС України ОСОБА_12 у судовому засіданні 27.02.2024 підтримала клопотання захисників.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні 27.02.2024 заперечував проти задоволення клопотання з тих самих підстав, що і прокурор ОСОБА_3 .
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, суд дійшов такого висновку.
Пунктом 1 частини 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Суд зауважує, що ч. 2 ст. 288 КПК України передбачено обов'язок суду з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку розгляду саме клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного або обвинуваченого, а тому вказана норма не регулює розгляд клопотання, поданого стороною захисту.
Відповідно до положень ст. ст. 4, 5 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, проте закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Згідно з п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції станом на 30.11.2013) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 41 ст. 340 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 41 ч. 2 ст. 365 КК України, що мали місце 30.11.2013 року.
Санкцією статті 340 КК України (в редакції станом на 30.11.2013) встановлено покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на той самий строк. З огляду на ч. 3 ст. 12 КК України (у редакції станом на 30.11.2013) указане кримінальне правопорушення відносилось до злочинів середньої тяжкості, а отже строк притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за указане кримінальне правопорушення сплив 30.11.2018.
Отже, на момент надходження обвинувального акта до суду уже сплили строки притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України.
Санкцією частини 2 статті 365 КК України (в редакції станом на 30.11.2013) встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З огляду на ч. 4 ст. 12 КК України (у редакції станом на 30.11.2013) указане кримінальне правопорушення відносилось до тяжкого злочину, а отже строк притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за указане кримінальне правопорушення сплив 30.11.2023.
З огляду на вищевикладене, за кримінальні правопорушення, що вміняються органом досудового розслідування ОСОБА_5 , строки притягнення до кримінальної відповідальності за обставин, викладених в обвинувальному акті, за ст. 340 КК України сплили 30.11.2018, за ч. 2 ст. 365 КК України - 30.11.2023.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Указаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності. Ці норми, як і положення ст. 49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Таким чином, оскільки статтями 284-288 КПК України встановлено сукупність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді, а саме: наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах, то звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності за наявності сукупності вказаних умов є обов'язковим.
При цьому згода сторони обвинувачення на задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України чи визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Указаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 362/2406/17 у постанові від 30 червня 2021 року, який відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України повинен бути врахований судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 звертається увагу на те, що визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду наголосила на можливості вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України на підготовчому судовому засіданні. Указала, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК.
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12.09.2022 у справі № 203/241/17 вказала, що згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).
Судом встановлено, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, з моменту вчинення інкримінованих йому правопорушень минуло 10 років, у розшуку не перебував, нових кримінальних правопорушень не вчинив, що підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», який містить QR-код, при скануванні якого підтверджується формування Витягу № ВР-002125032 від 02.02.2024 стосовно ОСОБА_5 на офіційному сайті mvs.gov.ua (а. с. 122 т. 11), докази, що обвинувачений протягом цього періоду ухилявся від слідства або суду відсутні, отже перебіг давності не зупинявся та не переривався.
Таким чином, суд вважає, що є підстави для закриття кримінального провадження і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Згідно з позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 10.08.2021 у справі № 161/694/20, від 10.01.2022 у справі № 661/2681/18, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства. Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
З огляду на вищезазначене цивільні позови потерпілих підлягають залишенню без розгляду, при цьому суд роз'яснює право на подачу позову у загальному порядку згідно з вимогами цивільного судочинства.
Щодо вирішення питання процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд зазначає таке.
Згідно з обвинувальним актом під час досудового розслідування у кримінальному провадженні наявні витрати на залучення експертів, що становлять 25120,00 грн, зокрема відповідно до супровідного листа № 531/6966-6969 за проведення судово-портретної експертизи від 05.04.2016 - 9420,00 грн, відповідно до акта здачі-приймання висновку експерта за проведення портретної експертизи - 15700,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
Частиною 1 ст. 126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Тобто суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Указане твердження узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду виснувала, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту (постанова Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17).
Керуючись ст. ст. 284, 285, 286, 372 КПК України, ст. 49 КК України, суд
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 41 ст. 340 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 41 ч. 2 ст. 365 КК України, кримінальне провадження № 62021000000000932 від 01.11.2021 закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ГУ Національної поліції в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_21 до ОСОБА_5 , ГУ Національної поліції в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , ГУ Національної поліції в м. Києві, Державної казначейської служби в Україні в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, - залишити без розгляду.
Процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 25120,00 грн віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1