Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/1588/23
Провадження № 2/528/85/24
Іменем України
21 лютого 2024 року м. Гребінка
21 лютого 2024 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Татіщевої Я.В., секретаря - Трохименка В.В., розглянувши в залі суду м. Гребінка цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи свій позов тим, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 01.05.2011 року.
Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі Договору надання банківських послуг було відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 18000 грн. 00 коп.
Вказує, що банк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надає своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 22.11.2023 року має заборгованість у розмірі 34067 грн. 06 коп., яка складається з наступного: 18000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 16067,06 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісія.
На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість станом на 22.11.2023 року у розмірі 34067,06 грн за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 01.05.2011 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2684,00 грн.
08.01.2024 року відповідачем ОСОБА_1 було надано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, у якому вона вказала, що позовні вимоги не визнає, оскільки нею станом на 30.08.2018 року було повністю погашено заборгованість перед позивачем за кредитним договором № б/н від 01.05.2011 року у загальній сумі 37214,89 грн. На підтвердження зазначеного надала постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48002866 від 30.08.2018 року, копію виконавчого напису № 2226 від 11.05.2015 року, винесену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.05.2011 року в сумі 37214,89 грн та інші матеріали виконавчого провадження № 48002866 (а.с. 76-94).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує, просить суд розглядати справу без його присутності в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вказала, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини в межах наданих письмових доказів, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.05.2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил банківських послуг у ПриватБанку (а.с.27).
Укладений між сторонами договір складається із анкети-заяви (а.с.13), Умов та правил надання банківських послуг (а.с.31-56) та тарифів.
Згідно із статутом (а.с.62-63) позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.61) та витягом з Державного реєстру банків № ДРБ-000008 від 16.08.2021 року (а.с.64) підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.
З анкети-заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил банківських послуг у ПриватБанку від 01.05.2011 року вбачається, що при укладенні кредитного договору між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 було виявлено бажання оформити на своє ім'я зарплатну картку. Поля «платіжна картка кредитка «Універсальна» та «бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна»» є незаповненими (а.с.27).
Проте, відповідно до довідки від 24.11.2023 року, за кредитним договором б/н від 11.05.2023 року ОСОБА_1 було надано наступні кредитні карти: № НОМЕР_1 , дата відкриття 24.05.2011 з терміном дії до 06/13, № НОМЕР_2 , дата відкриття 21.05.2007 з терміном дії до 05/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття 09.08.2011 з терміном дії до 05/15; № НОМЕР_4 , дата відкриття 02.07.2013 з терміном дії до 03/17 (а.с.26).
До матеріалів справи додано копію витягу із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого не вбачається, що саме з тарифами у цій редакції була ознайомлена ОСОБА_1 (а.с. 30).
Крім того, матеріали справи містять також документи, які підписані відповідачем лише 24.01.2023 року, зокрема, Анкета-опитувальник клієнта-фізичної особи та копія паспорту відповідача (а.с. 28-29, 57-59).
З наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , вбачається, що датою старту карткового рахунку № НОМЕР_2 є 21.05.2007 року; у подальшому 08.06.2011 року на картковий рахунок встановлено кредитний ліміт у розмірі 6000,00 грн; 20.08.2011 року збільшено кредитний ліміт до 14 300,00 грн; 05.09.2011 року збільшено кредитний ліміт до 15300,00 грн; 05.10.2011 року збільшено кредитний ліміт до 17 300,00 грн; 27.03.2012 року збільшено кредитний ліміт до 18 000,00 грн; 10.01.2020 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн (а.с.25).
З виписки за договором б/н за період 21.05.2007 - 24.11.2023 вбачається рух коштів за картковими рахунками відповідача станом на 24.11.2023 року, в якій не відображено інформації про зміни кредитного ліміту, окрім того, вбачається, що відбувалося списання відсотків за використання кредитного ліміту, списання відсотків за прострочений кредит, штраф за прострочення за кредитом, % за прострочений овердрафт (а.с.17-24).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01.05.2011 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 31.10.2020 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 18000 грн, загальний залишок заборгованості за відсотками - 1460658,86 грн; заборгованість по пені - 1300,00 грн. (а.с.07-13).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 01.05.2011 року, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 22.11.2023 року відповідачем погашено заборгованість по пені 1445891,80 грн. Заборгованість за простроченим тілом кредиту - 18000,00 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 16067,06 грн; 34067,06 грн - загальна заборгованість за наданим кредитом (а.с.14-16).
Проте, відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження № 48002866 від 30.08.2018 року, винесеної державним виконавцем Гребінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Науменко Ю.М. при примусовому виконанні виконавчого напису № 2226 від 11.05.2015 року, винесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.05.2011 року в сумі 37214,89 грн, ОСОБА_1 борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено; дані кошти перераховано за належністю; виконавчий документ фактично виконано у повному обсязі (а.с. 78).
Водночас, з виписки за договором б/н за період 21.05.2007 - 24.11.2023 про рух коштів за картковими рахунками відповідача станом на 24.11.2023 року, вбачається, що з дати вчинення нотаріусом виконавчого напису, під час виконавчого провадження та після закінчення виконавчого провадження до 31.03.2020 року включно банк продовжував списання відсотків за використання кредитного ліміту, списання відсотків за прострочений кредит, нарахування штрафу за прострочення за кредитом (а.с.17-24).
Хоча 05.03.2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було направлено відповідачу ОСОБА_1 лист з вимогою у зв'язку з порушенням зобов'язань, на підставі ст. 1050 ЦК України та умов договору, виконати зобов'язання перед банком у загальній сумі 36654,13 грн (а.с. 86).
Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (стаття 530 ЦК України).
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із приписів положень ст.ст. 551, 625, 1050 ЦК України вбачається, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом - розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні - розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 підписала анкету-заяву в частині персональних даних. Будь-яких даних про тип кредитної картки, назви та розміру кредитного ліміту анкета-заява не містить. При цьому, матеріали справи не містять підтвердження належними та допустимими доказами факту ознайомлення відповідача з інформацією щодо типу отриманої карти саме на момент укладення договору.
Наданий позивачем «Витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить умови щодо чотирьох видів кредитних карт. При цьому, в підписаній відповідачем анкеті-заяві не вказано, який саме тип платіжної картки видано відповідачу, а відсотки, комісії та інші платежі визначені окремо для кожного виду картки.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження про конкретні запропоновані та погоджені з відповідачем Умови та правила надання банківських послуг, у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та штрафи, а надані банком Витяг з Умов та Правил, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З наведеного слідує, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також інші умови кредитування. Строк виконання зобов'язання сторонами не встановлено.
Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17(№14-131цс19).
Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таким чином, після ініціювання процедури дострокового повернення кредиту кредитор втрачає право нараховувати проценти та неустойку передбачені кредитним договором. Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена ще у 2018 році та підтверджується правовими висновками Верховного Суду у постановах: від 29.12.2022 № 640/15421/15-ц; від 28.12.2022 № 216/4295/20; від 28.12.2022 № 216/4295/20; від 27.12.2022 № 191/1981/21; від 21.12.2022 № 2011/20950/12; від 21.12.2022 № 344/7540/15-ц; від 30.09.2022 № 359/4409/16-ц; від 28.09.2022 № 127/16249/18; від 28.09.2022 № 760/11046/14-ц; від 28.09.2022 № 725/1282/14-ц та інших.
Водночас, після направлення відповідачу ОСОБА_1 листа з вимогою на підставі ст. 1050 ЦК України та умов договору виконати зобов'язання перед банком, після вчинення нотаріусом виконавчого напису, під час виконавчого провадження та після закінчення виконавчого провадження банк продовжував здійснювати списання відсотків за використання кредитного ліміту, списання відсотків за прострочений кредит, нарахування штрафу за прострочення за кредитом.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження № 48002866 від 30.08.2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.05.2011 року в сумі 37214,89 грн, відповідачем борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено; дані кошти перераховано за належністю; виконавчий документ фактично виконано у повному обсязі.
Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем (як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження № 48002866 від 30.08.2018 року) борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено (на загальну суму 37214,89 грн), та враховуючи, що стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а списання відсотків за використання кредитного ліміту та відсотків за прострочений кредит, нарахування штрафу за прострочення за кредитом продовжувало здійснюватися і після вчинення нотаріусом виконавчого напису, під час виконавчого провадження та після закінчення виконавчого провадження, судом встановлено, що позовні вимоги Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 526, 610, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263-265, ч. 1 ст. 273, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення виготовлено 26.02.2024 року.
Суддя Я. В. Татіщева