Справа № 367/164/24
Провадження №1-кп/367/566/2024
Іменем України
20 лютого 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені Київської області клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області у кримінальному провадженні № 12023111050004148 від 09.10.2023 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
Ірпінським міським судом Київської області здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12023111050004148 від 09 жовтня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, в якому ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року відносно обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який ухвалою Ірпінського міського суду Київської області було продовжено до 09 березня 2024 року включно.
20.02.2024 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів.
В обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 прокурор зазначив, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, а інший, більш м'який вид запобіжного заходу, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти встановленим при обранні йому запобіжного заходу ризикам.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора та продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки вважала, що прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не може бути застосовано до обвинуваченого. Просила суд врахувати, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, його син, який є свідком у цьому кримінальному провадженні, проживає разом з матір'ю окремо від обвинуваченого, а відтак, на її думку, належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 зможе забезпечити запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи захисника та також просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав наведених захисником та обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки він не має наміру переховуватися від суду, спілкуватися з потерпілою та свідками.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
За правилами ч. 3 ст. 33 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про його особу, який офіційно не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років, а тому ризик щодо переховування від суду з метою уникнення покарання є цілком ймовірним.
Крім того, судом також враховується, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення корисливого злочину проти власності, а саме вироком Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.
Так, при продовженні запобіжного заходу судом враховані ризики, що не зменшилися, а також обставини щодо тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, який офіційно не працює, одружений, але проживає окремо від дружини, існування ризиків переховування від суду, незаконно впливу на свідків та потерпілу в даному кримінальному провадженні, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою суд дійшов висновків, що вказані ризики наразі не зменшилися та не змінилися, у тому числі, з огляду на те, що судом не допитано свідків та потерпілу.
При цьому, доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не підтверджені доказами, які не були враховані під час вирішення питання про застосування такого виду запобіжного заходу або продовження його строку дії.
Той факт, що обвинувачений та його неповнолітній син, який є свідком у вказаному кримінальному провадженні, проживають окремо, не зменшує ризику можливого впливу на останнього, оскільки не виключає можливості їх спілкування.
Відтак, на переконання суду, прокурором доведено обставини того, що наявні ризики не зменшилися, а їх наявність виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, оскільки наданий час будь-який інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам, а тому є доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 314, 315 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 20 лютого 2024 року до 19 квітня 2024 року включно.
Строк дії ухвали суду до 19 квітня 2024 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою, - з моменту отримання її копії та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: ОСОБА_1