Справа № 366/610/24
Провадження № 1-кс/366/74/24
28.02.2024 смт. Іванків
Слідчий суддя Іванківського районного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_2 , про надання тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному проваджені № 42024112330000018 від 07.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
Прокурор звернувся до слідчого судді із зазначений клопотанням, у якому просив надати дозвіл тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до такого.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Правила підсудності ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених статтею 129 Конституції України, засадах кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України, а також принципах побудови системи судів загальної юрисдикції. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому випадку підлягає скасуванню, якщо порушені правила підсудності. Крім того, порушення слідчим суддею правил територіальної юрисдикції розгляду справи (клопотання) в подальшому може стати підставою для визнання отриманих доказів недопустимими.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають стаття8Загальної декларації прав людини та частина перша 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) "кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом", а відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України").
Згідно з ч.2 ст. 38 КПК України досудове слідство здійснюють:
1.Слідчі підрозділи:
а) органів Національної поліції;
б) органів безпеки;
г) органів Державного бюро розслідувань;
2. Підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
3. Підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України.
Отже, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.
На підставі викладеного, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі N 607/16332/20 (провадження N 51-4916впс20), від 15 вересня 2020 року у справі N 554/5111/20 (провадження N 51-4296впс20), від 03 вересня 2020 року у справі N 554/4830/20 (провадження N 51-4116впс20), від 22 квітня 2020 року у справі N 487/7605/19 (пр. N 51-1901впс20).
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 132 КПК України тимчасовий доступ є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується на підстави ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 131 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
Положення п. 2 ч. 2 ст. 131 КПК України у цьому випадку застосуванню не підлягають.
Органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання (ч. 1 ст. 38 КПК України).
Аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що законодавець, визначаючи суд, у якому має розглядатись клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, надає прерогативу саме розташуванню органу досудового розслідування та не містить випадків можливості звернення з відповідним клопотанням до суду за місцем розташування інших органів, у тому числі органів прокуратури.
З матеріалів клопотання вбачається, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні є ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване в м. Вишгород Київської області і територіально не підпадає під юрисдикцію Іванківського районного суду Київської області.
При цьому, матеріали клопотання не містять відомостей про доручення проведення досудового розслідування органу досудового розслідування, який знаходиться в межах територіальної юрисдикції Іванківського районного суду.
З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що подане клопотання не підсудне Іванківському районному суду Київської області, а тому, підлягає поверненню прокурору, що не позбавляє останнього права на звернення до слідчого судді в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Кримінальним процесуальним законодавством не визначено, яка саме за формою та змістом має бути постановлена ухвала слідчим суддею (судом) у разі, якщо клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів подане до суду, який не може його розглядати.
Разом з цим, постановлення слідчим суддею ухвали про повернення такого клопотання передбачено законом (ч. 3 ст. 151, ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 172, ч. 4 ст. 244, ч. 2 ст. 295-1, ч. 3 ст. 297-3 КПК України).
За змістом ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що постановлення ухвали про повернення клопотання не суперечитиме загальним засадам кримінального провадження та відповідатиме його завданням, закріпленим у ст.2 КПК України.
Керуючись ст.ст.1, 2, 7, 9, 107, 233, 234, 237, 370-372, 412, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_2 , про надання тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному проваджені № 42024112330000018 від 07.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, повернути прокурору.
Роз'яснити прокурору, що повернення клопотання не позбавляє його права на звернення з таким клопотанням до слідчого судді в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1