Справа № 357/1/24
1-кс/357/571/24
26 лютого 2024 року м. Біла Церква
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024111030000005, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.01.2024 стосовно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Біла Церква Київської області, із професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
сторони кримінального провадження: начальник Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , підозрюваний ОСОБА_4 , захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 ,
До слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024111030000005, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.01.2024.
Клопотання мотивує обґрунтованістю підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбачененого ч. 2 ст. 121 КК України, також тим, що заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, неможливістю закінчити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Так, ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тобто ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обгрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрюваного ОСОБА_4 , змінювати своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, підозра ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, з використанням умов воєнного стану, посилює можливий рівень судової репресії.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків, обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 , буде намагатися встановити дані свідків, які вказують на причетність його до вчинення кримінального правопорушення, задля незаконного впливу на них з метою реабілітації себе як злочинця. ОСОБА_4 може впливати на свідків шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовує тим, що у підозрюваного ОСОБА_4 відсутні будь-які моральні принципи, про що свідчить характер та спосіб вчинення даного злочину.
Просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 02.04.2024.
Позиції сторін.
У судовому засіданні начальник Рокитнянського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_5 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечив, зазначив, що він не має наміру зникати з місця проживання та ухилятися від слідства та суду, тому просив обрати стосовно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 звернув увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_4 визнає свою вину, дає послідовні і логічні показання, активно сприяє розкриттю кримінального правопорушення. Також вказав на формальність заявлених прокурором ризиків, які не підтверджені належними доказами. Просив обрати стосовно його підзахисного запобіжний захід у виді домашнього арешту, цілодобового чи нічного на розсуд суду.
Мотиви слідчого судді.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши додані на обгрунтування клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що заявлене клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
В силу ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111030000005, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, 01.01.2024 близько 14:00 год. в кімнаті будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виникла сварка, на ґрунті тривалих неприязних відносин.
Під час сварки у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. 3 метою реалізації вказаного умислу, ОСОБА_4 , взяв до рук дерев?яну палицю та діючи умисно, передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій, а також бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , підійшовши до останнього, який сидів на печі, наніс не менше ніж три ударів дерев?яною палицею по плечам та голові, від чого ОСОБА_7 відхилився на спину.
Після цього, ОСОБА_4 продовжив наносити не менше 5 ударів дерев?яною палицею по обличчі та голові ОСОБА_7 . Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 взявши за ноги ОСОБА_7 стягнув його на підлогу та продовжив наносити удари кулаками обох рук по обличчі останнього. В подальшому ОСОБА_4 правою ногою, підошвою кросівок, в які був взутий, наніс численні удари в область грудної клітини та голови потерпілого ОСОБА_7 , внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді численних переломів ребер з ушкодженнями органів грудної та черевної порожнини, що призвели до шоку та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію як небезпечні для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть потерпілого.
02.01.2024 о 09 год. 55 хв. ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
02.01.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Щодо обгрунтованості підозри.
У справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема:
протоколом огляду місця події, що за адресою: будинок АДРЕСА_2 в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон Sigma EMEI1: НОМЕР_1 EMEI2: НОМЕР_2 , який було поміщено до спец.пакету №WAR0072477; зелену куртку, чорну шапку, рукавиці зеленого кольору, які було поміщено в картонну коробку; поліетиленовий пакет зі слідами РБК, який було поміщено в паперовий конверт; джинсові штани зі слідами РБК, простиню білого кольору зі слідами РБК, балонову куртку зі слідами РБК, які було поміщено у картонну коробку; фрагменти посуду, які поміщено в паперовий конверт; три скляні чарки, які було поміщено в картонну коробку; шубу коричневого кольору зі слідами РБК, яку поміщено в картонну коробку; дерев'яну палицю тріску зі слідами РБК, які поміщено в картонну коробку; два недопалки, які поміщено в паперовий конверт, змиви речовини бурого кольору, які поміщено до паперових конвертів, сліди папілярних ліній, які поміщено до паперового конверту; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; протокол проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 ; повідомленням ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Отже, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного, оскільки надані докази об'єктивно зв'язують її з останнім, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Наявність ризиків та їх обгрунтованість.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків у кримінальному провадженні слідчий суддя вважає переконливими та погоджується із доводами сторони обвинувачення про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на таке.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та/або суду обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України відноситься до тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі).
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного ОСОБА_4 та характером злочину у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризику того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Слідчий суддя також погоджується із доводами прокурора про обгрунтованість ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слідчий суддя враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Поряд з тим, слідчий суддя вважає не переконливими та необгрунтованими доводи прокурора про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» про те, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
Таким чином, посилання прокурора на існування вказаного у клопотанні ризику носить не конкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту його існування на теперішній час слідчому судді не надано. З цих підстав, цей ризики не враховується слідчим суддею при вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, слідчим суддею встановлено наявність реальних ризиків, які на даний час не зменшились, а продовжують існувати.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення посилається на неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу з огляду на наявність високого ступеню встановлених ризиків та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи.
Слідчий суддя зазначає, що метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім того, при виборі між кількома запобіжними заходами, слід перевірити чи можуть більш м'які запобіжні заходи, запобігти ризикам, існування яких доведено прокурором.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
На час розгляду порушеного у клопотанні питання стосовно підозрюваного встановлено такі відомості: ОСОБА_4 неодружений, утриманців не має, непрацевлаштований, має місце реєстрації та має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Слідчий суддя зазначає, що такі обставини про собу підозрюваного в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до маловірогідності чи до їх виключення.
У відповідності до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, спрямованих на ухилення від органу досудового розслідування чи суду та незаконний вплив на потерпілу та свідків.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, слідчий суддя вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому наразі є достатні підстави для продовження строку тримання під вартою. Непродовження застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи застосування більш м'якого запобіжного заходу перешкодить завданням кримінального судочинства, встановленню істини у справі та прийняття остаточного кінцевого рішення у провадженні у розумні строки. Адже, на переконання слідчого судді, саме такий запобіжний захід, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Документів, які свідчать про неможливість утримання ОСОБА_4 під вартою, слідчому судді не надано.
За викладених обставин, доводи сторони захисту про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту жодним чином не спростовують пред'явленої підозри та не знижують встановлений високий ступінь ймовірності позапроцесуальної поведінки підозрюваного.
Слідчий суддя звертає увагу, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У даному кримінальному провадженні вказані обставини судом встановлені, а тому приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Щодо неможливості закінчити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності ( п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Строк досудового розслідування, відповідно до ст. 219 КПК України, обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу; при цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
02.01.2024 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 04.01.2024 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 01.02.2024 без визначення застави.
Частиною 3 ст.197 КПК України передбачено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Стороною обвинувачення доведена наявність обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до сплину строку дії попередньої ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме необхідно отримати три висновки судово-імунологічних експертиз; висновки судово-медичних експертиз, судової молекулярно - генетичної експертизи; за результатами проведення досудового розслідування скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; ознайомити сторони кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування; виконати інші процесуальні дії, з метою закінчення досудового розслідування.
23.02.2024 керівником Білоцерківської окружної прокуратури винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до 3-х місяців, тобто до 02.04.2024.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи наведені вище обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого грунтується на вимогах закону тому підлягає до задоволення шляхом продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 у межах строку досудового розслідування на 37 днів, по 02.04.2024 включно.
Враховуючи, що злочин вчинено із застосуванням насильства, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням підстав та обставин, що передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя
Задовольнити клопотання старшого слідчого слідчого відділу Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024111030000005, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.01.2024 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України ОСОБА_4 .
Продовжити раніше обраний стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України на 37 (тридцять сім) днів, у межах строку досудового розслідування, тобто до 02.04.2024 включно без визначення розміру застави.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України та начальнику ІТТ №1 ГУ НП в Київській області.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а підозрюваним з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 28.02.2024 о 13-45 год.
Слідчий суддя ОСОБА_9