Єдиний унікальний номер № 285/1054/24
Провадження № 1-кп/0285/444/24
27 лютого 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді…………….........… ОСОБА_1 ,
секретаря ...............................……..... ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження
кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024065530000035 від 02.02.2024,
по обвинуваченню: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця села Іванівка Баранівського району Житомирської області,
громадянина України,
який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,
та проживає в АДРЕСА_2 ,
інваліда ІІІ групи з дитинства,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.162 КК України, -
ОСОБА_3 30.01.2024, близько 13:30 год, знаходячись біля домоволодіння по АДРЕСА_3 (далі по тексту - Домоволодіння), яке належить покійній ОСОБА_4 , у якому, як спадкоємиця за законом проживає ОСОБА_5 зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 , вирішив поспілкуватися з мешканцями вказаного будинку з метою пошуку можливого продавця дров для опалення власного будинку.
З цією метою через не огороджену територію Домоволодіння підійшов до вхідних дверей будинку та постукав у них. Оскільки ніхто не відчиняв, у ОСОБА_3 раптово виник кримінально протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до вказаного житла, реалізовуючи який, всупереч волі власника, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла ОСОБА_5 , передбаченого ст.30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажання їх настання, смикнув за ручку вхідних дверей, що не були замкнені на замок, та потягнувши на себе, відкрив їх. У подальшому через дверний отвір проник всередину Домоволодіння, чим порушив конституційне право ОСОБА_5 на недоторканість житла.
В подальшому 30.01.2024, близько 14 год, у кухні Домоволодіння між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , який перебував у вказаному житлі на незаконних підставах, виникла суперечка, в ході якої останній вирішив спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, без розриву в часі ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_6 та умисно наніс один удар кулаком правої руки в область голови зліва, внаслідок чого ОСОБА_6 впав на дерев'яну підлогу. Після чого ОСОБА_3 , стоячи біля лежачого на підлозі ОСОБА_6 , наніс йому десять ударів у хаотичному порядку правою та лівою ногою по тулубу та різним частинам голови. ОСОБА_6 вдалося підняти з підлоги, однак ОСОБА_3 , не припиняючи свої умисні кримінально протиправні дії, наніс ОСОБА_6 почергово чотири удари у хаотичному порядку кулаком правої та лівої руки в область голови.
У результаті нанесених ударів ОСОБА_3 умисно спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці внутрішнього кінця лівої брови та верхньої повіки лівого ока, в тім'яній ділянці зліва, синця та садна на його фоні в завушній ділянці справа, які належать до легких тілесних ушкоджень.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 надійшов до суду 22.02.2024 разом із клопотанням прокурора про його розгляд в спрощеному порядку відповідно до ст.302 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою винуватість, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, ознайомлений із обмеженням права на апеляційне оскарження. Викладене підтверджується відповідною заявою обвинуваченого від 21.02.2024.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали заяви, в яких висловили згоду з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без їх виклику та без проведення судового розгляду, а також ознайомились з обмеженням права апеляційного оскарження.
Відтак, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ст.381 КПК України.
Оцінюючи встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразились в незаконному проникненні до житла ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч.1 ст.162 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразились в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 , суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.
Водночас суд не погоджується з тим, що в діях обвинуваченого є активне сприяння розкриттю злочину, оскільки під такими розуміються дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що обвинувачений надавав органам досудового розслідування допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі. Проведений за участю ОСОБА_3 слідчий експеримент не можна вважати такими діями, оскільки відбувся він вже після оголошення йому підозри та проведення усіх слідчих дій.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено. Вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, яка зазначена в обвинувальному акті, як обтяжуюча обставина, підтверджується лише поясненням самого обвинуваченого, а тому не може бути достатньою для врахування її при призначенні покарання.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд враховує:
ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії кримінальних проступків; їх характер;
дані про особу винного, який раніше не судимий; вину у скоєному визнав; на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак неодноразово звертався до лікаря нарколога по причині психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю; за місцем проживання характеризується негативно;
положення ст.ст.50, 65 КК України.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, - а тому суд суд призначає обвинуваченому покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт; за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі. У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі.
Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, який щиро розкаявся та усвідомив протиправність своїх дій; його відношення до скоєного - суд приходить до висновку про те, що він не є небезпечною особою, а тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України в умовах звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням. На підставі ст.76 КК України на обвинуваченого покладатимуться відповідні обов'язки кримінально-виправного характеру.
На думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім, сприятиме зміні протиправної поведінки обвинуваченого, формування в нього відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.
Арешт на майно не накладався.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.337, 370, 371, 374 КПК України, -
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді 160 годин громадських робіт.
Його ж визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
повідомляти його про зміну місця проживання і роботи
та не виїжджати за межі України без його погодження.
Підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст.381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча суддя ОСОБА_1