20 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 160/6436/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Кузьменка В. С. (адвокат),
відповідача - Усенко Ю. Ю. (у порядку самопредставництва),
третя особа-1 - Тути І. В. (адвокат),
третя особа-2 - не з'явилися,
третя особа-3 - не з'явилися,
третя особа-4 - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (судді: Владимиренко С. В. - головуючий, Демидова А. М., Ходаківська І. П.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром"
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс",
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Кор-Лімітед",
3) Харківська районна державна адміністрація,
4) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович,
про визнання протиправним і скасування пункту наказу, зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (далі - ТОВ "Цукорпром") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст), у якому просило:
- визнати протиправним і скасувати пункт 4 наказу Мін'юсту від 04.06.2020 № 1874/5 "Про задоволення скарги" щодо відмови у задоволенні скарги ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 в частині відмови скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайлової Яни Олександрівни (далі - державний реєстратор Михайлова Я. О.) від 18.01.2019, від 18.01.2019 індексний номер: 45110595 (далі - рішення № 45110595) та індексний номер: 45111214 (далі - рішення № 45111214), а також рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича (далі - приватний нотаріус Михайленко С. А.) від 27.12.2019, індексний номер: 50521588 (далі - рішення № 50521588);
- зобов'язати Мін'юст повторно розглянути скаргу позивача від 26.02.2020 № 26-02/2020 в частині скасування рішень № 45110595, № 45111214 та рішення № 50521588 і прийняти рішення про скасування цих рішень.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення були прийняті державними реєстраторами з порушенням норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме з порушенням порядку реєстрації іпотеки/обтяження речового права та реєстрації права власності на один і той самий об'єкт нерухомого майна за різними власниками, при цьому державні реєстратори не тільки не виявили суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами позивача, але й не мали права здійснювати такі реєстраційні дії.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі № 160/6436/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу відповідача від 04.06.2020 № 1874/5 "Про задоволення скарги", зобов'язано відповідача повторно розглянути скаргу позивача від 26.02.2020 № 26-02/2020 в частині скасування рішень № 45110595, № 45111214 та рішення № 50521588; у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі № 160/6436/20 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, провадження у справі закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20.06.2022 матеріали справи передано до Господарського суду міста Києва за встановленою юрисдикцією.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023, відмовлено у задоволенні позову.
4. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів порушення реєстраторами норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при прийнятті оспорюваних реєстраційних рішень, а також позивачем не доведено порушення його прав відповідачем при прийнятті пункту 4 спірного наказу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі ТОВ "Цукорпром" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування частини 1 статті 23 Закону України "Про іпотеку" та пункту 1 частини 1 статті 2, пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 та у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 750/9652/20.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду:
- щодо встановлення факту припинення іпотеки внаслідок переходу права власності до добросовісного набувача саме у спорах про визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України за наслідками розгляду скарги на дії державного реєстратора;
- щодо застосування у подібних правовідносинах частини 7 статті 75 ГПК України, оскільки різними є підстави позовів у цій справі (№ 160/6436/20) та у справі № 910/8091/20, а ті обставини, що потребують доказування у справі № 160/6436/20, не входять до предмета спору и предмета доказування у справі № 910/8091/20;
- щодо застосування у подібних правовідносинах частини 5 статті 3 та пункту 9 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки чинним законодавством визначено імперативне правило, що у разі вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном державна реєстрація прав здійснюється виключно нотаріусом;
- щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 5 частини 1 статті 24 , частини 1 статті 15, пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки приватний нотаріус повинен був перевірити наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав і у зв'язку із наявністю суперечностей - прийняти рішення про відмову в проведенні державної реєстрації.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
7. Мін'юст та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс") у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Цукорпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 160/6436/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.02.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. Під час розгляду справи № 910/8091/20 за позовом ТОВ "ФК "Поліс" до Мін'юсту, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний реєстратор Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмила Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Кор-Лімітед" (далі - ТОВ "Ен-Кор-Лімітед"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ "Цукорпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис"), ОСОБА_1 про визнання незаконним і протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 04.06.2020 №1874/5 "Про задоволення скарги" в частині пунктів 1, 2, 5 цього наказу судами встановлені такі обставини:
"Між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір від 30.05.2008 № 15.35-14/08ДІ02, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С. Л., зареєстрований в реєстрі за № 1551, в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 24.10.2007 № 15.35-14/07-СК.
За вказаним іпотечним договором ОСОБА_1 було передано в іпотеку банку нерухоме майно, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек було зареєстровано відповідні заборону та іпотеку на нерухоме майно щодо об'єкта площею 291,9 м2, зареєстровані 30.05.2008 приватним нотаріусом Машковою С. Л., реєстраційні номери обтяжень 7298663 та 7298542 відповідно.
Між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 12.05.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О., зареєстрований в реєстрі за № 861. Пунктом 1.1 викладено перелік договорів, які відступлені на користь нового кредитора прав вимоги за іпотечними договорами та договорами застави, які укладені в якості забезпечення виконання боржниками зобов'язань перед первісним кредитором за кредитними договорами, згідно з переліком. Відповідно до пункту 17 переліку, крім інших, зазначено заставодавцем ОСОБА_1 за Іпотечним договором від 30.05.2008 № 15.35-14/08ДІ02, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1551.
Постановою Господарського суду Харківської області від 21.12.2010 у справі № Б-39/171 фізичну особу - підприємця ОСОБА_1. було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2011 у справі № Б-39/171-10 було скасовано заборону на нерухоме майно, накладену на предмет іпотеки.
На підставі зазначених постанови та ухвали з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек: 04.02.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В. вилучено запис про реєстрацію заборони на нерухоме майно щодо нерухомого майна; 07.02.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д. В. вилучено запис про реєстрацію іпотеки щодо нерухомого майна.
Нерухоме майно було відчужено ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в рамках порушеної справи про банкрутство № Б-39/171-10.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011, постанову Господарського Харківської області від 21.12.2010, якою фізичну особу - підприємця ОСОБА_1. було визнано банкрутом, скасовано, провадження у справі № Б-39/171-10 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. припинено як незаконно порушене.
ТОВ "ФК "Поліс" зазначає, що йому стало відомо про те, що нерухоме майно після продажу в межах справи № Б-39/171-10 неодноразово відчужувалось та змінювало власників.
ТОВ "ФК "Поліс" звернулося до державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайлової Я. О. з відповідними заявами про реєстрацію іпотеки та заборони щодо об'єктів нерухомості, за результатами розгляду яких державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайловою Я. О. відповідно до вимог чинного законодавства було прийнято відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію іпотеки та обтяження з зазначенням відомостей про їх реєстрацію до 01.01.2013, а саме: запис про іпотеку від 18.01.2019 № 29908545 та запис про обтяження (заборону) від 18.01.2019 № 29909281 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна.
ТОВ "ФК "Поліс" з Реєстру прав власності на нерухоме майно стало відомо, що з 2012 року нерухоме майно належить ТОВ "Приватофис", у зв'язку із чим надіслало ТОВ "Приватофис" та ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення (в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку") від 21.01.2019 № 2.26 (далі - вимога), яку було отримано ТОВ "Приватофис" 04.03.2019 та ОСОБА_1 06.02.2019. Зазначене підтверджується копією вимоги від 21.01.2019 № 2.26, копією опису вкладення та фіскальним чеком, копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копією відповіді АТ "Укрпошта" про отримання вимоги ОСОБА_1., копією повідомлення про вручення вимоги ТОВ "Приватофис".
Оскільки ні ОСОБА_1 , ні ТОВ "Приватофис" не було виконано вимогу ТОВ "ФК "Поліс" у тридцятиденний строк з моменту її отримання, 12.12.2019 ТОВ "ФК "Поліс" як іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження в Іпотечному договорі та в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" було звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом набуття ТОВ "ФК "Поліс" права власності на нерухоме майно, що прямо передбачено пунктом 5.1 Іпотечного договору.
ТОВ "ФК "Поліс" як іпотекодержатель набуло права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення 1-го поверху № 15-а, 15-6,15-в, 15-г, XXIX загальною площею 291,9 м2 в прибудові літ. А'-l до житлового будинку літ. А-14 у м. Харкові по вул. Двадцять Третього Серпня, 51) шляхом звернення стягнення на нього в позасудовому порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку".
На підставі заяви ТОВ "ФК "Поліс" та долучених до неї документів державним реєстратором Литвиненко Л. В. було прийнято рішення від 12.12.2019 № 50190468 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення 1-го поверху №15-а, 15-6,15-в, 15-г, XXIX загальною площею 291,9 м2 в прибудові літ. А'-l до житлового будинку літ. А-14 у м. Харкові по вул. Двадцять Третього Серпня, 51) за ТОВ "ФК "Поліс".
10. 02.12.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис") укладено договір про внесення додаткового вкладу третьою особою, до якого вносилися зміни додатковою угодою від 05.12.2019, за умовами якого:
- ТОВ "Приватофис" зобов'язується внести додатковий вклад до статутного капіталу позивача у порядку та строки, визначені договором, а позивач у строк, визначений договором, зобов'язується прийняти ТОВ "Приватофис" до Товариства з відповідною часткою у статутному капіталі (пункт 1.1);
- додатковий вклад ТОВ "Приватофис" вноситься рухомим і нерухомим майном, перелік якого визначений у додатку 1 до цього договору (пункт 2.1).
У пункті 112 додатку 1 до договору (у редакції додаткової угоди від 05.12.2019) зазначено об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 51, реєстраційний номер 23221446.
11. Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.12.2019 № 50068890 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем із відкриттям розділу на об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та присвоєнням об'єкту нерухомого майна реєстраційного номеру 1980013663101.
12. 14.02.2020 позивачу стало відомо про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснені реєстраційні дії на підставі таких рішень:
1) державного реєстратора Михайлової Я. О. від 18.01.2019 № 45110595 про державну реєстрацію іпотеки у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про іпотеку 29908545);
2) державного реєстратора Михайлової Я. О. від 18.01.2019 № 45111214 про державну реєстрацію обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 29909281);
3) державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Литвиненко Л. В. від 12.12.2019 № 50190468 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "ФК "Поліс";
4) приватного нотаріуса Михайленка С.А. від 27.12.2019 № 50521588 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед".
13. Позивач звернувся до відповідача із скаргою від 26.02.2023 № 26-02/2020 у сфері державної реєстрації в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
14. 04.06.2020 відповідач, на підставі висновку колегії від 14.05.2020, видав наказ № 1874/5 "Про задоволення скарги", за змістом якого:
1) скаргу позивача від 26.02.2020 № 26-02/2020 задоволено частково;
2) скасовано рішення № 50190468, прийняте державним реєстратором Литвиненко Л. В.;
3) тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Красноградської районної державної адміністрації Литвиненко Л. В. строком на 1 (один) місяць;
4) у задоволенні інших вимог відмовлено, а саме, в частині: скасування рішення державного реєстратора Михайлової Я. О. № 45110595, на підставі якого здійснено державну реєстрацію іпотеки у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про іпотеку 29908545); скасування рішення державного реєстратора Михайлової Я. О. № 45111214, на підставі якого здійснено державну реєстрацію обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 29909281); скасування рішення приватного нотаріуса Михайленка С. А. № 50521588 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед" (номер запису про право власності 34918733).
15. За результатами розгляду справи № 910/8091/20 рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та постановою Верховного Суду від 28.09.2021, позов задоволено повністю: визнано незаконним і протиправним, скасовано наказ Мін'юсту від 04.06.2020 № 1874/5 "Про задоволення скарги" в частині пунктів 1, 2, 5 цього наказу, якими відповідно скаргу ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 задоволено частково, скасовано рішення від 12.12.2019 № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В., виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.
16. Спір виник через те, що спірні рішення, на думку позивача, прийняті реєстраторами з порушенням норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема, з порушенням порядку реєстрації іпотеки/обтяження речового права та реєстрації права власності на один і той самий об'єкт нерухомого майна за різними власниками, при цьому державні реєстратори не тільки не виявили суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами позивача, але й не мали права здійснювати такі реєстраційні дії, однак відповідач не перевірив зазначені доводи за результатами розгляду скарги позивача та відмовив у скасуванні спірних рішень, а тому відповідний пункт (4) наказу є незаконним та підлягає скасуванню як такий, що суперечить нормам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Позиція Верховного Суду
17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
19. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
20. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об'єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов'язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб'єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
21. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування частини 1 статті 23 Закону України "Про іпотеку" та пункту 1 частини 1 статті 2, пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 та у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 750/9652/20.
22. Водночас постанова у справі № 922/2416/17 ухвалена у спорі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-трейд" про звернення стягнення на предмет іпотеки. Суди першої та апеляційної інстанції у цій справі встановили, що позивач звернувся до суду з вимогами кредитора у справі про банкрутство ФОП, його вимоги були включені до реєстру кредиторів, таким чином позивач реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за рахунок заставного майна у справі про банкрутство; іпотека нерухомого майна припинилась у зв'язку з його реалізацією в межах процедури банкрутства; результати публічних торгів (аукціону), оформлені протоколом та договором купівлі-продажу, позивачем не оскаржувались та є дійсними.
23. У справі № 910/73/17, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, спір вирішувався між Компанією та Товариством про усунення перешкод у здійсненні права користування на умовах договору оренди нежилим приміщенням фізкультурно-оздоровчого комплексу. Компанія вказувала на тривале порушення права користування орендованими приміщеннями, що перебували в її користуванні на підставі чинного договору оренди. Позивач вважав, що з моменту укладення договору у нього виникло право користування та володіння майном, яке підлягає захисту. У зустрічному позові Товариство просило витребувати у Компанії ці приміщення на тій підставі, що воно є їх власником, а договори оренди та суборенди нікчемні і не породжують у Компанії жодних прав користування спірними приміщеннями. Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні первісного позову і задовольнили зустрічний про витребування приміщень у Компанії, оскільки позивач не обґрунтував і не підтвердив наявності жодної з визначених Законом України "Про іпотеку" підстав припинення іпотеки.
24. У справі № 922/3537/17 предметом розгляду були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта" до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ДП "Сетам", приватного нотаріуса Харківського міського територіального округу Харківської області Гончаренко Надії Юльянівни, ПП "Фудстар" про визнання недійсними торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позов мотивуючи свої рішення встановленням порушення норм Порядку при проведенні торгів, оскільки переможець електронних торгів фактично сплатив грошові кошти за придбане майно з недотриманням строку, при цьому, організатор торгів мав сформувати новий протокол із зазначенням нового строку розрахунків. Суди дійшли висновку, що ці порушення стосуються прав позивача, який має правомірні очікування щодо здійснення належного виконавчого провадження та законних електронних торгів стосовно належного йому майна, а відтак оскільки електронні торги підлягають визнанню недійсними, похідні позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію відповідного права є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
25. У справі № 750/9652/20 Банк звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що запис про іпотеку вилучено за клопотанням іпотекодержателя, який повідомленням сповістив нотаріуса про повне виконання зобов'язань за кредитним договором та просив вилучити запис про обтяження квартири з Єдиного реєстру заборон; позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що запис про припинення державної реєстрації іпотеки здійснений на підставі неналежних документів, які не свідчили про реальне припинення іпотеки. Врахувавши, що дія уповноваженого працівника створює правові наслідки для організації, від імені якої він діє, Верховний Суд зробив висновок, що у справі, яка переглядається, поведінка позивача є непослідовною, не відповідає попереднім діям банку. При цьому, недобросовісність (а так само й недбалість) працівника одного учасника цивільних відносин (організації) не повинна покладати негативні наслідки на інших учасників відносин, недобросовісність яких не доведена.
26. У справі, яка розглядається (№ 160/6436/20), спір стосується визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача у сфері державної реєстрації.
27. З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини 1 статті 23 Закону України "Про іпотеку" та пункту 1 частини 1 статті 2, пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 та Верховного Суду у постанові від 31.05.2022 у справі № 750/9652/20, оскільки в наведених скаржником справах судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, доказової бази, предмета спору, а також правового регулювання спірних правовідносин ніж у справі, яка переглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
28. За таких обставин, наведена ТОВ "Цукорпром" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв'язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити у відповідності до положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
29. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
30. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
31. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
32. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду:
- щодо встановлення факту припинення іпотеки внаслідок переходу права власності до добросовісного набувача саме у спорах про визнання протиправним та скасування пункту наказу Міністерства юстиції України за наслідками розгляду скарги на дії державного реєстратора;
- щодо застосування у подібних правовідносинах частини 7 статті 75 ГПК України, оскільки різними є підстави позовів у цій справі (№ 160/6436/20) та у справі № 910/8091/20, а ті обставини, що потребують доказування у справі № 160/6436/20, не входять до предмета спору и предмета доказування у справі № 910/8091/20;
- щодо застосування у подібних правовідносинах частини 5 статті 3 та пункту 9 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки чинним законодавством визначено імперативне правило, що у разі вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном державна реєстрація прав здійснюється виключно нотаріусом;
- щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 5 частини 1 статті 24, частини 1 статті 15, пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки приватний нотаріус повинен був перевірити наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав і у зв'язку із наявністю суперечностей - прийняти рішення про відмову в проведенні державної реєстрації.
33. Згідно з абзацом 4 частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами 1-3 частини п'ятої статті 3 Закону, крім випадку, передбаченого абзацом 5 частини п'ятої статті 3 Закону.
34. Відповідно до частини 1 статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення і за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
35. Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Мін'юсту було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
36. З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
37. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін'юсту, його територіальних органів або до суду.
38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.01.2019 на підставі рішення державного реєстратора № 45110595 проведено державну реєстрацію іпотеки нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 15-а, 15-б, 15-в, 15-г, XXIX загальною площею 291,9 м2 у літ. А'-1, адреса: Харківська обл., м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 51 у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що міститься такий запис: "Номер запису про іпотеку: 29908545 (спеціальний розділ). Дата, час державної реєстрації: 17 січня 2019 року 13:55:54. Державний реєстратор: Михайлова Я. О., Харківська РДА, Харківська обл. Відомості про основне зобов'язання: Строк виконання основного зобов'язання: 23 жовтня 2017 року, розмір основного зобов'язання: 3000 000,00 доларів США. Відомості про суб'єктів: Іпотекодержатель: ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", код ЄДРПОУ: 38994463. Іпотекодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 7298542, 30 травня 2008 року 00:00:00, реєстратор: приватний нотаріус Машкова С.Л.
18.01.2019 державним реєстратором Михайловою Я. О., на підставі рішення № 45111214, проведено державну реєстрацію обтяження на зазначений об'єкт нерухомого майна у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що міститься запис: "Номер запису про обтяження: 29909281 (спеціальний розділ). Вид обтяження: заборона на нерухоме майно. Відомості про суб'єктів обтяження: Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", код ЄДРПОУ: 38994463. Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ОСОБА_1., реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 7298663, 30 травня 2008 року 00:00:00, реєстратор: приватний нотаріус Машкова С. Л.
Підставою виникнення іпотеки та обтяження є: договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, серія та номер: 861, виданий 12 травня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко І. О.; постанова, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 07 червня 2011 року, видавник: Вищий господарський суд України; постанова, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 08 вересня 2011 року, видавник: Харківський апеляційний господарський суд; постанова, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 13 грудня 2011 року, видавник: Вищий господарський суд України; постанова, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 21 грудня 2010 року, видавник: Господарський суд Харківської області; ухвала суду, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 17 січня 2011 року, видавник: Господарський суд Харківської області; договір іпотеки, серія та номер: 1551, виданий 30 травня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машкова С. Л.
27.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. прийнято рішення № 50521588 про право власності на зазначений об'єкт нерухомості за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений відповідний запис про право власності № 34918733. Підставою для прийняття зазначеного рішення була заява ТОВ "Ен-Кор-Лімітед" від 27.12.2019 із доданим до неї договором купівлі-продажу від 27.12.2019, укладеним із ТОВ "ФК "Поліс".
39. Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, а саме: - припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; - реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; - набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; - визнання іпотечного договору недійсним; - знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах цієї справи відсутні докази припинення іпотеки нерухомого майна за ТОВ "ФК "Поліс" з підстав, визначених статтею 17 Закону України "Про іпотеку". Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що продаж нерухомого майна під час незаконно порушеної справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1. (№ Б-39/171-10) не тягне відповідних правових наслідків (припинення іпотеки). Таким чином, іпотека за іпотечним договором від 30.05.2008 № 15.35-14/08ДІ02 є дійсною для всіх набувачів права власності на предмет іпотеки, що набули таке право власності після їхнього продажу в межах справи про банкрутство № Б-39/171-10, в тому числі й для ТОВ "Приватофис".
41. Таким чином, проведення реєстраційних дій державним реєстратором Михайловою Я. О. було здійснено у повній відповідності до чинного законодавства, що й було встановлено Мін'юстом під час розгляду скарги позивача, за результатами розгляду якої було прийнято спірний наказ.
42. Положеннями Закону України "Про іпотеку" чітко визначено наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, серед яких зазначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного майна, відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. У такому випадку, у разі невиконання позичальником своїх кредитних зобов'язань, іпотекодержатель, в силу частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку", має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом заявлення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог.
43. Відповідно до положень частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 виснувала, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
44. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно враховано як преюдиційні судові рішення у справі № 910/8091/20 з посиланням на положення частини 4 статті 75 ГПК України та акцентує, що у той же час, як вбачається зі змісту таких рішень, судами у такій справі було надано правову оцінку обставинам з урахуванням статті 23 Закону України "Про іпотеку", однак відповідно до частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Таким чином, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не застосував частину 7 статті 75 ГПК України та протиправно визначив, що обставини у цій справі не потребують доказуванню. Скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини 7 статті 75 ГПК України, оскільки різними є підстави позовів у цій справі (№ 160/6436/20) та у справі № 910/8091/20, а ті обставини, що потребують доказування у справі № 160/6436/20, не входять до предмета спору и предмета доказування у справі № 910/8091/20.
45. Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача про неможливість врахування обставин, встановлених у судових рішеннях у справі № 910/8091/20, оскільки відповідні доводи фактично зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі № 910/8091/20, яке переглянуте по суті судом касаційної інстанції, при цьому ТОВ "Цукорпром" взагалі не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування цих преюдиційних обставин, тобто обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
46. Верховний Суд не вбачає підстав для формування правового висновку щодо застосування положень частини 7 статті 75 ГПК України, які до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки суди попередніх інстанцій преюдиціальне значення у справі надали лише обставинам, установленим судовими рішеннями, здійснили власну правову оцінку, яка збігається із правовою оцінкою таких обставин, здійсненою іншим судом.
47. Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
48. Частиною 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено випадки, коли у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію (пункт 9).
49. Посилаючись на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини 5 статті 3 та пункту 9 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах, скаржник наголошує, що чинним законодавством визначено імперативне правило, що у разі вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном державна реєстрація прав здійснюється виключно нотаріусом.
50. У якості підстави для поновлення запису про іпотеку та про заборону у спірному рішенні державним реєстратором Михайловою Я. О. було зазначено іпотечний договір, договір про відступлення прав, за яким права іпотекодержателя стосовно нерухомого майна перейшли до ТОВ "ФК "Поліс", а також судові рішення у припиненій справі № Б-39/171-10 про банкрутство ФОП ОСОБА_1., якими безпідставно порушено провадження у справі про банкрутство останнього та, як наслідок, безпідставно вилучено записи про іпотеку та заборону щодо нерухомого майна.
Тобто реєстрація іпотеки та заборони не є наслідком нотаріальної дії.
51. Посилаючись на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 5 частини 1 статті 24, частини 1 статті 15, пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", скаржник зазначає, що приватний нотаріус повинен був перевірити наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав і у зв'язку із наявністю суперечностей - прийняти рішення про відмову в проведенні державної реєстрації.
52. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта (частина 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
53. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (пункт 5 частин 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
54. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення ТОВ "Цукорпром" договору про внесення додаткового вкладу третьою особою від 02.12.2019 з ТОВ "Приватофис", нежитлові приміщення площею 291,9 м2, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 51, перебували під обтяженням ТОВ "ФК "Поліс".
55. Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
56. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
57. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що ТОВ "ФК "Поліс" як іпотекодержатель згоди на передачу ТОВ "Приватофис" нерухомого майна в якості додаткового вкладу до статутного капіталу позивача не надавало, а тому договір про внесення додаткового вкладу третьою особою від 02.12.2019 (разом з додатками), укладений між ТОВ "Приватофис" та ТОВ "Цукорпром", є нікчемним в силу Закону.
58. За заявою ТОВ "ФК "Поліс" про реєстрацію права власності на нерухоме майно та на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 12.12.2019 № 50190468 державним реєстратором Литвиненко Л. В. відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, 51), присвоєно реєстраційний номер 1985799263101, зареєстровано право власності за ТОВ "ФК "Поліс" (номер запису про право власності 34616916), перенесено зі спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку (номер запису 34616927) та про обтяження (номер запису 34616961). Також державним реєстратором Литвиненко Л. В. у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з перенесенням записів про іпотеку та обтяження, були погашені записи № 29908545 та № 29909281 (здійснені державним реєстратором Михайловою Я.О.).
59. 06.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), від 06.12.2019 індексний номер: 50068890, згідно з яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито новий розділ на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним №1 980013663101 та зареєстровано право власності за ТОВ ''Цукорпром".
60. 27.12.2019 між ТОВ "ФК "Поліс" як продавцем та ТОВ "Ен-Кор-Лімітед" як покупцем укладено договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Михайленком С. А. № 2921, за яким право власності на нерухоме майно перейшло до ТОВ "Ен-Кор-Лімітед". Зазначений договір є дійсним та ніким не оспорений.
27.12.2019 приватним нотаріусом Михайленком С. А. було прийнято рішення № 50521588 про реєстрацію права власності на об'єкт за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності № 34918733. Підставою для прийняття зазначеного рішення була заява ТОВ "Ен-Кор-Лімітед" від 27.12.2019, із доданим до неї договором купівлі-продажу від 27.12.2019, укладеним з ТОВ "ФК "Поліс".
61. Отже, на час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії, приватний нотаріус Михайленко С. А., який діяв як державний реєстратор, здійснивши перевірку відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям що містяться у поданих/отриманих документах, як це передбачено статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час спірних відносин), прийняв правомірне рішення про реєстрацію права власності за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед" з дотриманням норм чинного законодавства. При цьому будь-яких суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, наслідки наявності яких передбачені статтею 24 зазначеного Закону, не існувало (про що вже було зроблено висновок вище).
62. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що доводи позивача про порушення приватним нотаріусом Михайленком С. А. вимог статей 10, 15, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при прийнятті рішення від 27.12.2019 № 50521588 є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що проведення реєстраційних дій державним реєстратором Михайловою Я. О. було здійснено у повній відповідності до чинного законодавства, що й було встановлено Мін'юстом під час розгляду скарги ТОВ ''Цукорпром".
63. Таким чином, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги про необхідність формування висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо питання застосування частини 5 статті 3 та пункту 9 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 5 частини 1 статті 24, частини 1 статті 15, пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у розрізі того, що у разі вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном державна реєстрація прав здійснюється виключно нотаріусом та приватний нотаріус повинен перевірити наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав і у зв'язку із наявністю суперечностей прийняти рішення про відмову в проведенні державної реєстрації є безпідставними.
64. Враховуючи обґрунтування, викладені у цій постанові, Суд дійшов висновку, що під час касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тому і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення та постанови у касаційному провадженні, яке відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не має.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
66. Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
67. Оскільки наведена ТОВ "Цукорпром" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, касаційне провадження у цій частині необхідно закрити у відповідності до положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
68. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
69. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
70. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
71. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Цукорпром" в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
72. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження у справі № 160/6436/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 160/6436/20 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай