27 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 916/4159/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Автотранском" (далі - ПП "Автотранском", позивач, скаржник)
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 (головуючий - суддя Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)
за заявою ПП "Автотранском" про забезпечення позову
у справі №916/4159/23
за позовом ПП "Автотранском"
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітерра" (далі - ТОВ "Агрітерра"),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрітерра Транс" (далі - ТОВ "Агрітерра Транс"),
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.К.М." (далі - ТОВ "С.П.К.М."),
про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації транспортних засобів.
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для забезпечення позову.
Стислий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. ПП "Автотранском" звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7268/23/1/005797, укладений 22.04.2023 ТОВ "С.П.К.М.", яке діяло в інтересах ТОВ "Агрітерра" на підставі договору комісії № 7268/23/1/005797 від 21.04.2023, і ТОВ "Агрітерра Транс" щодо транспортного засобу: Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_1 ;
- скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортного засобу Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_1 , вчинену 22.04.2023 Територіальним сервісним центром 5142 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7268/23/1/005799, укладений 22.04.2023 ТОВ "С.П.К.М.", яке діяло в інтересах ТОВ "Агрітерра" на підставі договору комісії № 7268/23/1/005799 від 21.04.2023, і ТОВ "Агрітерра Транс" щодо транспортного засобу: Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_2 ;
- скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортного засобу Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_2 , вчинену 22.04.2023 Територіальним сервісним центром 5142 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7268/23/1/005798, укладений 22.04.2023 ТОВ "С.П.К.М.", яке діяло в інтересах ТОВ "Агрітерра" на підставі договору комісії № 7268/23/1/005798 від 21.04.2023, і ТОВ "Агрітерра Транс" щодо транспортного засобу: Scania R 400 12740, 2012 року № шасі НОМЕР_3 ;
- скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортного засобу Scania R 400 12740, 2012 року № шасі НОМЕР_3 , вчинену 22.04.2023 Територіальним сервісним центром 5142 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області;
- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом передання у власність та поновлення державної реєстрації транспортних засобів: Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_1 , Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_2 , Scania R 400 12740, 2012 року № шасі НОМЕР_2 за ТОВ "Агрітерра".
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочини вчинені (укладені) ТОВ "С.П.К.М." в інтересах ТОВ "Агрітерра" та ТОВ "Агрітерра Транс" з відчуження транспортних засобів є фраудаторними та такими, що вчинені на шкоду позивачу з метою уникнення звернення стягнення на вказане майно за наявності невиконаного грошового зобов'язання перед позивачем.
3. Позивач разом з позовною заявою подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:
- накласти арешт на транспортні засоби, належні ТОВ "Агрітерра Транс", а саме Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_1 , Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_2 , Scania R 400 12740, 2012 року № шасі НОМЕР_2 ;
- заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, здійснювати будь-які дії щодо транспортних засобів, а саме: Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_1 , Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_2 , Scania R 400 12740, 2012 року № шасі НОМЕР_2 .
4. На обґрунтування даної заяви позивач зазначив про те, що у ТОВ "Агрітерра" існує невиконане грошове зобов'язання перед позивачем згідно з рішенням Постійного діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» від 12.08.2021 у справі № 407/05.21 та на підставі відповідних наказів Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 на примусове виконання вказаного рішення, яка наразі стягується з ТОВ "Агрітерра" в примусовому порядку.
5. Позивач вважає, що спірні правочини вчинені (укладені) між відповідачами з відчуженням транспортних засобів є фраудаторними та такими, що вчинені на шкоду позивачу, з огляду, зокрема, на те, що ТОВ "Агрітерра" та ТОВ "Агрітерра Транс" є пов'язаними (афілійованими) особами, контроль та фактичне керівництво якими здійснюють одні й ті ж особи.
6. Отже, на переконання позивача, з метою унеможливлення звернення стягнення на транспортні засоби ТОВ "Агрітерра" здійснило їх перепродаж на іншу афілійовану з ним юридичну особу ТОВ "Агрітерра Транс", керівником якої є солідарний з ТОВ "Агрітерра" боржник, тобто директор вказаних відповідачів ОСОБА_1 .
7. За твердження позивача, сукупність наведених ним обставин доводить той факт, що ТОВ "Агрітерра" діяло недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача як кредитора, оскільки відчужило належні йому транспортні засоби за наявності невиконаного грошового зобов'язання, а тому позивач вважає, що такі дії вчинені з метою уникнення звернення стягнення стягувачем на вказане майно, що в свою чергу, є підставою для визнання недійсними зазначених договорів про відчуження та скасування вчинених на їх підстав державних реєстрацій транспортних засобів.
8. Заявник вказує, що за результатами ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження позивачем встановлено, що 21.04.2023 ТОВ "Агрітерра" набуло право власності, а вже 22.04.2023 здійснено перереєстрацію на афілійовану щодо ТОВ "Агрітерра" компанію ТОВ "Агрітерра Транс" спірних транспортних засобів. Тобто відбулось набуття ТОВ "Агрітерра" у власність транспортних засобів та подальша їх перереєстрація на ТОВ "Агрітерра Транс", якє набуло відповідне право власності 22.04.2023.
9. Вжиття визначеного заходу забезпечення позову, на переконання заявника, унеможливить подальшу перереєстрацію транспортних засобів ТОВ "Агрітерра Транс" в особі ОСОБА_1 , а незастосування заходів забезпечення позову, в свою чергу, може призвести до того, що обраний ПП "Автотранском" спосіб захисту у цій справі не буде ефективним, оскільки у разі вчинення ТОВ "Агрітерра Транс" дій щодо відчуження транспортних засобів, які є предметом оспорюваних договорів, буде неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову, що зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення майна.
Стислий зміст судових рішень
10. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 заяву ПП "Автотранском" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на транспортні засоби: Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_1 , Scania R 400 12742, 2013 року № шасі НОМЕР_2 , Scania R 400 12740, 2012 року № шасі НОМЕР_2 , які належать ТОВ "Агрітерра Транс". В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
11. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.09.2022. В задоволенні заяви ПП "Автотранском" про забезпечення позову відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. ПП "Автотранском" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 залишити без змін.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
13. У касаційній скарзі ПП "Автотранском" з посиланням абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що оскаржувана постанова прийнята із порушення норм процесуального права, зокрема статей 136, 137 ГПК України.
Позиція інших учасників справи
14. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агрітерра Транс" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 у справі №916/4159/23 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
16. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 відкрито касаційне провадження у справі №916/4159/23 за касаційною скаргою ПП "Автотранском" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
17. Предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 у справі №916/4159/23 прийнята за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 27.09.2023 (про часткове задоволення заяви про забезпечення позову) та якою скасовано судове рішення першої інстанції, відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
18. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
19. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
20. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
21. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
22. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
23. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
24. Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.
25. Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
26. Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
27. У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (такого ж висновку дійшов Верховний Суду у постановах від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22).
28. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
29. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
30. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
31. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
32. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
33. Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (такий же висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20).
34. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
35. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
36. У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
37. Питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом заявлених ПП "Автотранском" позовних вимог у цій справі є вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних транспортних засобів, укладених 22.04.2023 ТОВ "С.П.К.М.", яке діяло в інтересах ТОВ "Агрітерра" на підставі договорів комісії від 21.04.2023, і ТОВ "Агрітерра Транс", а також скасування державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів. Отже, предметом даного позову є вимоги немайнового характеру.
39. На обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову ПП "Автотранском" було зазначено про те, що існує потенційна можливість відчуження відповідачем спірного рухомого майна іншим особам, що, відповідно, унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
40. Задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про існування зв'язку між обраними ПП "Автотранском" заходами у вигляді накладення арешту на майно та предметом заявленого позову, що свідчить про наявність передбачених процесуальних законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Також, суд виходив із обґрунтованості обраного позивачем способу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірне майно, що на момент звернення позивача із даним позовом було зареєстровано за відповідачем ТОВ "Агрітерра Транс", право власності якого оскаржується у рамках розгляду цієї справи, оскільки він відповідає вимогам, на забезпечення яких направлений, є пов'язаним і співвідносним із такими вимогами. На переконання суду встановлення таких заходів забезпечення позову до вирішення спору судом у цій справі відповідає предмету заявленого позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті позовних вимог.
41. Щодо забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, здійснювати будь-які дії щодо транспортних засобів, суд відмовив у задоволенні заяви у вказаній частині та зазначив, що цей спосіб забезпечення позову, не є ефективним та розумним, оскільки за наявності накладеного арешту на спірні транспортні засоби, а також невирішеного між сторонами спору, відповідачі позбавлені можливості вчиняти будь-які дії відносно цього майна. В цій частині судові рішення сторонами не оскаржувались.
42. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби, не врахував, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування майна на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідне майно; накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.
43. Також колегія суддів зазначила, що такий захід забезпечення позову не сприяє збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу та не впливає на неможливість в майбутньому забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову з немайновими вимогами.
44. Касаційна скарга зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовує.
45. З огляду на правові позиції щодо застосування заходів забезпечення позову з немайновими вимогами, викладені у пунктах 24-26, 36 цієї постанови, а також міркування щодо забезпечення позову, викладені у пунктах 19-35 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби, не врахував, що заявлений захід забезпечення позову як накладення арешту на транспортний засіб не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги не мають майнового характеру, оскільки не стосуються безпосередньо повернення чи витребування цього рухомого майна на користь позивача, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідне майно; накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру, який не передбачає повернення безпосередньо майна на свою користь.
46. Отже, суд першої інстанції неправильно застосував статті 136, 137 ГПК України до спірних правовідносин, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заяви позивача та необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби, які належать ТОВ «Агрітерра Транс», а тому суд апеляційної інстанції правильно скасував ухвалу Господарського суду Одеської області та обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви ПП "Автотранском" про вжиття заходів щодо забезпечення позову у справі.
47. Таким чином, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження у справі та Судом не встановлено порушенням апеляційною інстанцією норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
48. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом апеляційної інстанції.
49. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
50. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
51. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
52. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
53. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
54. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
55. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
56. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
57. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
58. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ПП "Автотранском" у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим немає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати
59. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Автотранском" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 у справі № 916/4159/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос