26 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/6549/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Щербаков С.О.)
від 24.08.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)
від 05.12.2023
у справі за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 258 524, 83 грн,
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі - відповідач) про стягнення невиплачених у строк дивідендів за 2020 рік у розмірі 184 210,00 грн, 64 337,21 грн - інфляційних втрат та 9 977,62 грн - 3% річних, що загалом складає 258 524,83 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що згідно з вимогами абзацу 2 пункту 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", у відповідача виник обов'язок перед акціонерами сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій, проте відповідач в порушення норм законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу, як акціонеру ПАТ "Укрнафта" частини чистого прибутку за 2020 рік.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.08.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 184 210,00 грн частини чистого прибутку за 2020 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, 9 977,62 грн 3 % річних, 64 337,21 грн 21 інфляційних втрат та 3 877,87 грн судового збору.
4. Суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків:
- загальні збори ПАТ "Укрнафта", в межах наданих їм повноважень, прийняли рішення від 18.05.2021, визначивши спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік";
- акціонери ПАТ "Укрнафта" мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 1 921 167 072, 00 грн, що розрахована відповідачем в рахунок погашення грошового зобов'язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету на підставі абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік";
- доказів виплати позивачу, як акціонеру ПАТ "Укрнафта", частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять;
- саме відповідач, а не акціонер, повинен нарахувати виплати, передбачені абзацом 2 пункту 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" - пропорційно частці, нарахованій на користь держави, тобто з розрахунку на одну акцію стільки ж, скільки державі, і з нарахованих сум утримувати відповідні податки;
- натомість на суд не може бути покладено функцій податкового агента (в частині нарахування податків), суд лише зазначає суму без утримання відповідного податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Натомість суду достатньо зазначити, що присуджені до стягнення суми нараховані без віднімання сум податків;
- зазначений висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/407/19 та Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц;
- правовідношення, в якому у відповідача виникло зобов'язання зі сплати акціонерам ПАТ "Укрнафта" частини чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, є грошовим зобов'язанням, тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
5. 02.02.2024 відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684, 00 грн.
11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
12. Предметом позову у цій справі є стягнення 258 524,83 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
13. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
14. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки акціонерами Товариства є більше 13 000 осіб (на момент виникнення спірних правовідносин), кожен з яких може бути потенційним позивачем у справах щодо стягнення дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік, а тому важливим є наявність усталеної та однозначної практики у даній категорії справ; станом на день подання цієї скарги на розгляді в Господарському суді міста Києва та Північного апеляційного господарського суду перебуває більше 40 справ за позовами колишніх акціонерів ПАТ "Укрнафта" з аналогічними підставами та предметом позову, зокрема справи № 910/14085/22, № 910/193/23, № 910/819/23, 910/6520/23, № 910/5724/23, № 910/6552/23, № 910/6486/23, № 910/6549/23, № 910/6520/23, № 910/7141/23, № 910/7451/23, № 910/7972/23, № 910/8479/23, № 910/9721/23, № 910/10609/23, № 910/11136/23, № 910/10949/23, № 910/13331/23, № 910/14499/23, в яких суди дотримуються сформованої практики (висновки Верховного Суду у справах № 910/9326/22, № 910/9143/22, № 910/10164/21) щодо стягнення дивідендів за 2018 рік та частини чистого прибутку за 2020 рік. Зазначені платежі є близькими за своєю суттю, проте не є аналогічними і обумовлені різними підставами виникнення обов'язку щодо їх нарахування та сплати, що в свою чергу має значення для їх правильного відображення в бухгалтерському та податковому обліку. Скаржник є великим платником податків зі значним обсягом грошового обороту, тому неправильне ведення бухгалтерського та податкового обліку відповідних сум та платежів зумовлює великий ризик застосування штрафних санкцій при проведенні податкових перевірок.
15. Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судового рішення у справі за підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, оскільки касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення для скаржника.
16. Вказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.
17. Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
18. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
19. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
20. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
21. Верховний Суд під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок, повноваження судів щодо розгляду справи та вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.
22. Таким чином скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 258 524,83 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
24. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укрнафта" згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/6549/23 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко