20 лютого 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/5166/23
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю помічника судді Боднарчука В.В., який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ
до фізичної особи-підприємця Оленець Юлії Георгіївни, м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 75010,93 грн
представники сторін - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Оленець Юлії Георгіївни про стягнення заборгованості за договором №437346-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021 в сумі 75010,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №437346-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021 внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 75010,93 грн., з яких 19793,09 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 53417,84 грн - сума прострочених платежів по процентах, 1800,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 справу №926/5166/23 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.01.2024.
26.12.2023 до суду від АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали від 04.12.2023 надійшли витребувані документи.
Ухвалою від 08.01.2024 відкладено підготовче засідання на 30.01.2024.
Ухвалою від 30.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.02.2024.
У судове засідання 20.02.2024 представники сторін не з'явилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 30.01.2024 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання доставлена до електронного кабінету позивача. Також, у позовній заяві позивач просить розглядати справу без участі його представника.
Суд констатує, що ухвали суду по справі 926/5166/23 (зокрема і ухвала від 30.01.2024) з повідомленням про дату, час і місце судового засідання надсилались на офіційну адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
До суду поверталися без вручення адресовані відповідачу поштові відправлення з ухвалами суду (зокрема і з ухвалою від 30.01.2024) з зазначенням причин невручення "за закінченням терміну зберігання".
Суд зазначає, що в силу приписів ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачами поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи наведене, оскільки відповідачами не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачам ухвали суду.
Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак відповідачі мали можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на те, що судом здійснено всі заходи щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, за обставин неотримання відповідачем кореспонденції суду і закінчення строків розгляду справи, відсутні підстави для повторного відкладення судового засідання, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направило фізичній особі-підприємцю Оленець Юлії Георгіївні пропозицію (оферту) укласти договір №437346-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021.
22.11.2021 фізична особа-підприємець Оленець Юлія Георгіївна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №437346-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом введення відправленого їй через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора G-2333 на номер телефону НОМЕР_1 .
Вказаний номер телефону міститься в Анкеті клієнта в особистому кабінеті позичальника.
Так, 22.11.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - Кредитодавець, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Оленець Юлією Георгіївною (далі - Позичальник, Відповідач) укладено договір №437346-КС-001 про надання кредиту в електронній формі (далі - Договір).
Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах. Порядок використання електронного підпису банками, іншими особами, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, операторами платіжних систем та/або учасниками платіжних систем, технологічними операторами платіжних послуг визначається Національним банком України. Порядок використання електронного підпису учасниками ринків капіталу та професійними учасниками організованих товарних ринків визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно статті 8 вищевказаного закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до пункту 1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особами-підприємцям.
Тип кредиту: Кредит. Строк кредиту: 16 тижнів. Процентна ставка: в день 1,60064286, фіксована. Комісія за надання кредиту: 1050,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 7000,00 грн. Термін дії Договору до 14.03.2022. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 17600,00 грн (п. 1 договору).
Пунктом 2 Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
На виконання умов Договору ТОВ "Бізнес Позика" перерахувало на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 7000,00 грн.
Зазначений факт підтверджується квитанцією №464358825 від 22.11.2021, а також, випискою по картковому рахунку відповідача, наданою АТ КБ "ПриватБанк".
Приналежність відповідачу банківської картки НОМЕР_2 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується відповіддю АТ КБ "Приватбанк" від 18.12.2023 на ухвалу суду про витребування доказів, а також банківською випискою про рух коштів по рахунку на період з 22.11.2021 по 15.02.2023.
Поряд з цим, 22.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №437346-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021 в порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Додатковою угодою № 1 Сторони підтвердили, що станом на 22.11.2021 сума неповернутого позичальником кредиту становить 7000,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 112,05 грн, сума нарахованої та несплаченої комісії становить 1050,00 грн, погодили новий графік платежів для погашення заборгованості Позичальника з кінцевою датою повернення 14.03.2022, збільшили розмір кредиту на 3000,00 грн.
Крім цього, Сторони домовились, що загальна сума отриманого та неповернутого кредиту становить 10000,00 грн, а орієнтовна вартість наданого кредиту становить 25169,09 грн.
На виконання умов Додаткової угоди №1 ТОВ "Бізнес Позика" перерахувало на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 3000,00 грн.
Зазначений факт підтверджується квитанцією №464419263 від 22.11.2021, а також, випискою по картковому рахунку відповідача, наданою АТ КБ "ПриватБанк".
Також, 19.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 2 до Договору №437346-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021 в порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Додатковою угодою №2 Сторони підтвердили, що станом на 19.01.2022 сума неповернутого позичальником кредиту становить 7793,09 грн, погодили новий графік платежів для погашення заборгованості Позичальника з кінцевою датою повернення 06.07.2022, збільшили розмір кредиту на 12000,00 грн., продовжили строк кредиту на 114 днів та продовжили термін дії договору до 06.07.2022.
Крім цього, Сторони домовились, що загальна сума отриманого та неповернутого кредиту становить 19793,09 грн, а орієнтовна вартість наданого кредиту становить 62395,39 грн., комісія за зміну умов договору становить 1800,00 грн.
На виконання умов Договору ТОВ "Бізнес Позика" перерахувало на рахунок відповідача кредитні кошти в сумі 12000,00 грн.
Зазначений факт підтверджується квитанцією №485049634 від 19.01.2022, а також, випискою по картковому рахунку відповідача, наданою АТ КБ "ПриватБанк".
При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості наданого ТОВ "Бізнес Позика", відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав.
Інших доказів, що підтверджують дотримання відповідачем умов Договору щодо повного повернення кредиту згідно умов Договору в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 3 Договору сторони погодили графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Згідно пункту 4 Договору, у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку визначеному Розділом 5 Правил.
Відповідно до пунктів 5, 6 Договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір. Позичальник надав дозвіл кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних позичальника та інформації про укладення і виконання цього Договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів кредитодавця та повного виконання зобов'язань за цим Договором, а також позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за Договором, при цьому без особистого повідомлення позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення.
Згідно пункту 8 Договору, підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Відповідно до пункту 10 Договору, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Пунктом 4.2.2.2 Правил встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені Договором про надання кредиту та Додатковою угодою, до закінчення терміну дії Договору.
Згідно пункту 5.1 Правил, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за Договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику протягом всього строку кредитування.
Згідно з п. 5.2. Правил, нарахування комісії здійснюється в момент укладання договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів.
Нарахування комісії за зміну умов договору здійснюється в момент укладання додаткової угоди. Порядок та розмір оплат комісії за зміну умов договору визначено графіком платежів, що зазначений у додатковій угоді (п. 5.3 Правил).
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановлений договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця (п. 5.4 Правил).
Пунктом 5.6 Правил встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до Договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені проценти за користування кредитом та прострочена сума кредиту; 4) у четверту чергу - проценти за користування кредитом; 5) у п'яту чергу - сума кредиту.
Відповідно до пункту 7.5 Правил, закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов Договору, які мали місце під час дії Договору.
Оскільки відповідач зобов'язання щодо погашення кредиту та процентів частково не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі 19793,09 грн, заборгованість за процентами в сумі 53417,84 грн, заборгованість за комісією в сумі 1800,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Як підтверджено матеріалами справи, позичальником допущено порушення виконання зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати заборгованості та процентів за користування кредитом.
Пунктом 3 Договору, сторони визначили графік обов'язкових платежів, у якому міститься інформація щодо періоду користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.
Зі змісту вказаного графіка вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту шляхом сплати позичальником фіксованої суми щомісячно з кінцевою датою повернення до 14.03.2022, а з врахуванням додаткової угоди №2 до 06.07.2022.
Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами кредитного договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Укладеним договором встановлено, що фіксована процентна ставка в день становить 1,600644286. Протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №437346-КС-001 на загальну суму 12713,84 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості, враховуючи здійснену позичальником часткову оплату, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення заборгованості за договором №437346-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021 в розмірі 75010,93 грн., з яких 19793,09 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 53417,84 грн - сума прострочених платежів по процентах, 1800,00 грн - сума прострочених платежів за комісією є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Руїз Торіха проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором №437346-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2021 в розмірі 75010,93 грн., з яких 19793,09 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 53417,84 грн - сума прострочених платежів по процентах, 1800,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального Кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Оленець Юлії Георгіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість в розмірі 75010,93 грн., (з яких 19793,09 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 53417,84 грн - сума прострочених платежів по процентах, 1800,00 грн - сума прострочених платежів за комісією) та 2147,20 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2024.
Суддя С.О.Миронюк