18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
27 лютого 2024 року м. Черкаси справа № 925/1526/23
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/1526/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Смілаенергопромтранс” до Фізичної особи - підприємця Довгополова Валерія Вікторовича про стягнення 13 513,24 грн,
09 листопада 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Смілаенергопромтранс” звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця Довгополова Валерія Вікторовича 13 513,24 грн. заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з яких: 11 857,00 грн. основний борг, 383,10 грн. 3% річних та 1 273,14 грн. інфляційні.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежно виконав зобов'язання з оплати послуг за поставлену теплову енергію та плати за абонентське обслуговування.
Ухвалою від 13.11.2023 суд прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14.11.2023 сторонам, за вказаними у позові адресами/електронними адресами їх місцезнаходження, Господарський суд Черкаської області надіслав копії ухвал від 14.11.2023.
01.12.2023 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти заявлених позивачем вимог та просив суд закрити провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, або відмовити у задоволені позову посилаючись на те, що власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , є фізична особа - громадянин ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального кругу Новіковим І.М. 23.09.2002 №4901. Довідка Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 12.08.2021 №19/8 підтверджує факт, що право власності на нежитлове приміщення (магазин, реконструйований з квартири №49) по вул. Т. Шевченка, 6.11, м. Сміла не зареєстроване. Додатковим підтвердженням цього факту є копія технічного паспорту, де вказано: житлова площа квартири - 26,9 кв.м, загальна площа квартири 41,3 кв.м, корисна (опалювальна) площа квартири - 40,3 кв.м.
Відповідач зазначив, що згідно роз'яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 29.03.2013 до категорії споживачів «населення» відносяться споживачі, що проживають в будинках житлового фонду незалежно від відомчого підпорядкування, в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, квартирах, що належать громадянам на правах приватної власності. Всі інші споживачі, які не підпадають під вище зазначені категорії, відносяться до категорії споживачів "інші".
Відповідач вважає, що оскільки Акти від 03.12.2021 та від 05.09.2023 складені одноособово представниками ТОВ «СМІЛАНЕРГОПРОМТРАНС», без підтвердження їх повноважень діяти від імені товариства, то ці Акти є неналежними та недопустимими доказами. Доказів того, що Довгополов В.В як фізична особа, надав у користування (оренду) нерухоме майно у будинку №11 по вул. Тараса Шевченка у м. Сміла юридичній особі - відсутні.
На думку відповідача, при нарахуваннях у період з 01 грудня 2021 року по 31 жовтня 2023 року за послуги на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення по об'єкту - квартира АДРЕСА_2 , площею 40,3 кв.м., має застосовуватися тариф для категорії споживачів «населення» у розмірі - 1 798,14 грн за 1 Гкал, встановлений рішенням Виконавчого комітету від 18.10.2017 №461.
Відповідач у відзиві на позов посилався на пункт 9 розділу IV Методики розподілу, яким передбачено, що визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Відповідач вказував, що позивач не надав на підтвердження достовірності здійснених ним нарахувань щодо площ будинку, а саме: загальної опалювальної площі будинку, опалювальної площі приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Відповідач також зауважив, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінет Міністрів України Постановою від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонено до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нарахувати та стягувати неустойку (штрафів, пені), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідач вважає, що оскільки власником квартири та відповідно споживачем комунальних послуг, що надаються позивачем, є фізична особа - громадянин ОСОБА_1 , то спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, та є підставою для закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.
11.12.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій не погодився із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов вважаючи їх помилковими та просив суд позов задовольнити повністю.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» є одним з надавачів послуг з централізованого опалення в м. Сміла Черкаської області.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.07.2023 проведена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (ідентифікаційний код 33931257) відбулася 28.12.2005. Види економічної діяльності, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, виробництво електроенергії.
З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2021 Виконавчий комітет Смілянської міської ради прийняв рішення №504 "Про початок опалювального сезону 2021-2022 рр. в м. Сміла", яким вирішив теплопостачальним організаціям міста розпочати в м. Сміла опалювальний сезон 2021-2022 років за умови, що середньодобова температура протягом 3-ох діб буде меншою 8 °С, в першу чергу забезпечивши подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним установам. Керівникам КП "Смілакомунтеплоенерго", ТОВ "Смілаенергопромтранс", ТОВ "Компанія АДЕП", ТОВ "ЕКОТЕХ+" та ТОВ "СМІЛА-ТЕПЛО-2017" в опалювальному сезоні 2021-2022 років вживати дієвих заходів щодо повних поточних розрахунків за спожиті енергоносії.
Рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради від 19.11.2021 № 528 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, релігійних організацій, інших споживачів для ТОВ «Смілаенергопромтранс»» були встановлені тарифи із відповідними складовими на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для різних категорій споживачів, а саме у п. 5 для категорії “Інші споживачі” (з ПДВ) тариф на теплову енергію - 6045,47 грн/Гкал (з ПДВ) за такими складовими:
- тариф на виробництво теплової енергії - 5580,75 грн /Гкал;
- тариф на транспортування теплової енергії - 417,92 грн/Гкал;
- тариф на постачання теплової енергії - 46,8 грн/Гкал.
Тариф на послуги з постачання теплової енергії - 6045,47 грн/Гкал (з ПДВ).
30.09.2022 рішенням Виконавчого комітету Смілянської міської ради № 393 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, релігійних організацій, інших споживачів для ТОВ «Смілаенергопромтранс»» були встановлені тарифи із відповідними складовими на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для різних категорій споживачів, а саме у п. 7 для категорії “Інші споживачі” (з ПДВ) тариф на теплову енергію - 6654,89 грн/Гкал (з ПДВ) за такими складовими:
- тариф на виробництво теплової енергії - 5879,46 грн /Гкал;
- тариф на транспортування теплової енергії - 695,35 грн/Гкал;
- тариф на постачання теплової енергії - 80,09 грн/Гкал.
Тариф на послуги з постачання теплової енергії - 6654,89 грн/Гкал (з ПДВ).
Із довідки Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «ЧООБТІ») від 12.08.2021 № 19/8 вбачається, що станом на 01.01.2013 КП «ЧООБТІ» право власності на нежитлові приміщення (магазин, реконструйований з квартири АДРЕСА_2 не зареєстроване. Крім того, у «Примітках» цієї довідки зазначено:
1. Реконструкція квартири АДРЕСА_2 під магазин, проведення відповідно до рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради № 378 від 21.04.2005;
2. Право власності на квартиру (до реконструкції під магазин) було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. 23.09.2002 № 4901.
3. Згідно переліку перейменованих вулиць, провулків та найменування об'єктів у м.Сміла, затверджених рішенням сесії міської ради від 18.02.2016, змінено назву з вулиці Жовтнева на вулиця Т.Шевченка.
Факт подачі теплової енергії споживачу за адресою: вул.Т.Шевченка,11, м.Сміла підтверджується Актами про подачу теплової енергії від 26.10.2021 та від 02.11.2022, складеними та підписаними начальником дільниці з транспортування теплової енергії Кутовим А.А., майстром дільниці теплової мережі товариства Мотузенко І.М. та представником балансоутримувача/власника будинку - головою ОСББ «Шевченка-11» Нікітченко О.П.
Судом з'ясовано, що вказане нежитлове приміщення від'єднане від мереж централізованого опалення. Водночас, як зауважив позивач, згідно діючого законодавства власник має оплачувати свою частину теплової енергії, яка була витрачена на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень в багатоквартирному будинку, а також функціонування системи опалення.
13.10.2021 позивач на офіційному веб-сайті septrans.com.ua опублікував договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір), який відповідає типовому індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.
Зазначений договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п.1 Договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті виконавця: septrans.com.ua (п.2 Договору).
За умовами п.3 цього Договору виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на веб-сайті виконавця. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, який затверджений наказом Мінрегіону від 05.06.2018 №130.
Згідно п.4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема: надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно п.5 Договору виконавець зобов'язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з:
1) обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
2) частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
3) обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
За змістом п.11 цього Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається, як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (пункт 11 договору).
П.17 Договору визначено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Згідно п.22 Договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” здійснює виконавець (пункт 22 договору).
За правилами п.30 Договору Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, яка визначена відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, стаття 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування у розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця septrans.com.ua. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
За умовами п.31 цього Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця septrans.com.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п.32 Договору).
За змістом п.33 і п.34 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
П.37 Договору визначено, що у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу - у такому порядку: в першу чергу - в рахунок плати за послугу; в другу чергу - в рахунок плати за абонентське обслуговування.
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 Договору).
За умовами п.51 цей Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Згідно умов п.52 Договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Окрім того позивачу рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 19.11.2021 № 528 було затверджено тариф на послугу з постачання теплової енергії, який почав діяти з грудня 2021 року (раніше був тариф на централізоване опалення). Таким чином, позивач був зобов'язаний з грудня 2021 року використовувати Методику при розподілі наданої послуги з постачання теплової енергії.
Оскільки власники приміщень будинку № 11 по вул. Тараса Шевченка у м. Сміла не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з позивачем відповідний договір, то з 13 листопада 2021 року вважається, що з усіма власниками приміщень в цього будинку укладений індивідуальний договір з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Як зазначалося вище, право власності на квартиру (до реконструкції під магазин) було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. 23.09.2002 № 4901.
Суд враховує, що за приписами ч.1 ст.633 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, враховуючи вище викладене, з відповідачем як споживачем послуги з постачання теплової енергії укладений публічний договір на постачання теплової енергії з умовами, які опубліковані на офіційному сайті позивача, тобто у письмовій формі.
22.11.2021 позивач видав наказ №40 “Про затвердження розміру плати за абонентське обслуговування", яким введено у дію з 01.12.2021 плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, які надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами, що становлять 35,19 грн з ПДВ. Граничний розмір плати за абонентське обслуговування на місяць з грудня місяця 2021 року 35,19 грн з ПДВ.
31.10.2022 позивачем видано наказ №29 “Про затвердження розміру плати за абонентське обслуговування" , яким введено у дію з 01.11.2022 плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами, у розмірі 36,88 грн з ПДВ. Граничний розмір плати за абонентське обслуговування на місяць з листопада місяця 2022 року 36,88 грн з ПДВ.
11.11.2022 позивач видав наказ №30 “Про затвердження розміру плати за абонентське обслуговування", яким введено у дію з 01.12.2022 плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами, що становлять 38,07 грн з ПДВ. Граничний розмір плати за абонентське обслуговування на місяць з грудня місяця 2022 року 38,07 грн з ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2021, 28.12.2021, 08.02.2022, 09.03.2023 і 01.04.2022 позивач видав накази за №39, №54, №8, №14, №17, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1209 “Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із зміною ціни природного газу” для здійснення коригування нарахувань (в сторону зменшення/збільшення) за теплову енергію для споживачів категорії «Інші споживачі», у зв'язку зі зміною ціни природного газу, та встановив тариф на теплову енергію для «Інших споживачів» у розмірі:
- з 01.12.2021 - 5151,02 грн з ПДВ/Гкал;
- з 01.01.2022 - 6262,15 грн з ПДВ/Гкал;
- з 01.02.2022 - 6297,69 грн з ПДВ/Гкал;
- з 01.03.2022 - 5744,37 грн з ПДВ/Гкал;
- з 01.04.2022 - 6346,18 грн з ПДВ/Гкал.
В матеріалах справи містяться покази теплового лічильника, встановленого у житловому будинку по вул.Т.Шевченка,11 у м.Сміла за період з листопада 2021 року по квітень місяць 2022 року та з листопада 2022 року по березень місяць 2023 року (а.с.66-71).
Всього будинком у грудні 2021 року було спожито теплової енергії - 74,65 Гкал, у січні 2022 - 74,62 Гкал, в лютому 2022 року- 60,57 Гкал, у березні 2022 року - 65,55 Гкал, у квітні 2022 року - 9,52 Гкал, в листопаді 2022- 46,59 Гкал, у грудні 2022- 54,94 Гкал, в січні 2023- 67,17 Гкал, в лютому 2023 - 59,981 Гкал, в березні 2023- 50,844 Гкал, що підтверджується актами зняття показників з лічильника теплової енергії, наданих балансоутримувачем будинку.
Згідно розрахунків на приміщення відповідача відповідно в кожному місяці припадала наступна кількість теплової енергії спожитої будинком:
- у грудні 2021 року - 0,19 Гкал;
- у січні 2022 року - 0,19 Гкал,
- у лютому 2022 року - 0,21 Гкал,
- у березні 2022 року - 0,23 Гкал,
- у квітні 2022 року - 0,034 Гкал,
- у листопаді 2022 року - 0,17187 Гкал,
- у грудні 2022 року - 0,19894 Гкал,
- у січні 2023 року - 0,23583 Гкал,
- у лютому 2023 року - 0,21103 Гкал,
- у березні 2023 року - 0,18631 Гкал
Як зазначив позивач, в грудні 2021 р. нарахування здійснювалися наступним чином:
Згідно пункту 2 Розділу ІІІ Методики У разі відсутності вузлів розподільного обліку у місцях загального користування (далі - МЗК) та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: п'ятиповерхова - 12 %;
Відповідно пункту 2 Розділу V Методики Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною, - 8 %.
Так, у грудні 2021 року будинок по вул. Т.Шевченка, 11 спожив 74,65 Гкал. На МЗК всього будинку відповідно витрачено 8,96 Гкал (74,65 *0,12=8,96).
На функціонування системи - 5,97 Гкал (74,65*0,08=5,97).
Відповідно п. 1 розділу ІІ Методики визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів. Для багатоквартирного житлового будинку при розподілі обсягів спожитої теплової енергії застосовується коефіцієнт до площі/об'єму опалюваних приміщень, не оснащених приладами обліку ks. Для житлових опалюваних приміщень, не оснащених приладами обліку, приймається ks = 1, для нежитлових опалюваних приміщень, не оснащених приладами обліку, - ks = 1,5.
В матеріалах справи міститься технічний паспорт на квартиру, розміщену в будинку №11 по вул. Т.Шевченка (Жовтнева) у м.Сміла, з якого вбачається, що цей будинок є п'ятиповерховим.
Додатком 2 до Методики визначені поправкові коефіцієнти для розподілу
обсягу спожитої теплової енергії на опалення між окремими споживачами, відповідно до них до приміщення відповідача застосовано коефіцієнт 0,9 як першого приміщення над неопалюваними приміщеннями. Всі інші приміщення в будинку розраховуються з врахуванням також цих коефіцієнтів.
Всього розрахункова площа будинку з відповідними коефіцієнтами, про які зазначалося вище, складала 4517,14 м2, розрахункова площа відповідача 58,19 (43.1*0.9*1.5=58,19) м2.
Визначення кількості МЗК відбувалося із розрахунку на 1 м2, що складає 0,00198 Гкал/1м2 (8,96/4517,14=0,00198). На МЗК згідно площі приміщень відповідача припадало 0,12 Гкал (0,00198*58,19=0,12).
Визначення функціонування на 1 м2: 0,00132 Гкал/1м2 (5,97/4517,14=0,00132).
Частка функціонування системи опалення, яку мав сплати відповідач 0,08 Гкал (0,00132*58,19=0,08).
Згідно розподілу, витрати на опалення МЗК, допоміжних приміщень та функціонування системи для відповідача становлять 0,20 Гкал (0,12+0,08=0,20).
Позивач повідомив про аналогічний розрахунок у січні місяці 2022 року.
Також, позивач зазначив, що наведені цифри є округленими, оскільки при розрахунку комп'ютерна програма здійснює чіткий розподіл всього обсягу спожитої будинком теплової енергії у відповідний місяць, щоб не було ні більше, ні менше при плюсуванні обсягів теплової енергії всіх споживачів.
Таким чином, позивач відповідачу фактично виставив 0,19 Гкал, оскільки 0,20 це заокруглена кількість. При цьому, при розрахунку обсяг всього тепла за місяць, що розподілений на споживачів, дорівнює спожитій кількості всієї теплової енергії будинком у відповідний місяць.
Щодо наступних місяців, суд бере до уваги, що до Методики були внесені зміни та розподіл теплової енергії здійснювався наступним чином.
В лютому 2022 року,розподіл здійснювався за Методикою в новій редакції, відповідно до якої була відсутня необхідність визначати розрахункову
площу, а задіяна була лише опалювальна площа.
Крім того, суд бере до уваги, що замість таких визначень як: «функціонування системи опалення» та «витрати на МЗК», було застосоване нове поняття - загальнобудинкові потреби на опалення. Це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
За правилами п. 3 розділу ІІІ Методики в новій редакції розподілу підлягали обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).
Отже, споживач, у якого існує індивідуальне опалення має сплачувати за загальнобудинкові потреби та за тепло, яке надходить від транзитних стояків, що проходять через його приміщення, тобто за стояки.
Оскільки у позивача відсутні дані для здійснення розрахунку загальнобудинкових потреб за формулами, зокрема інформації про всі мережі в будинку, їх протяжність, діаметр та інше, енергоаудиту, то ним застосовано положення п. 8 розділу ІV Методики, відповідно до якої у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %.
Саме цей відсоток позивач застосовував від усієї спожитої будинком теплової енергії, оскільки будинок в якому розміщено приміщення відповідача, є п'ятиповерховим.
Qопз.б.п= zвідкл* Qз.б.поп.проект (25),
де: Qз.б.поп.проект - визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал;
zвідкл - коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку та розраховується за формулою: zвідкл=1+ Sвідкл/Sоп.буд (26),
де: Sвідкл - опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку, м-2;
Sоп.буд - загальна опалювальна площа будівлі/будинку, м-2 (1+1151,37/4520,57)*0,25*60,57=1,25* 0,25*60,57=18,93
Всього на загальнобудинкові потреби було витрачено 18,93 Гкал.
На приміщення відповідача відповідно припадає наступна кількість теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби 18,93/4520,57*43,1=0,18 Гкал.
Нарахування за стояки, які проходять через приміщення відповідача, здійснювалися таким чином:
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл.і), розраховується за формулою: Qвідкл.і=0,86*10-6* qвтр.транз * lтранз* mопал.розр
де: 0,86 * 10-6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин,Вт*год у Гкал;
qвтр.транз = 7 Вт/м - питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в шахтах, каналах, штрабах, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшуються на 100 %; можуть застосовуватись питомі теплові втрати відповідно до проекту
відокремлення (відключення) приміщення (за його наявності) або за результатами розрахунку організації, яка має на це відповідний дозвіл;
/транз - довжина всіх транзитних трубопроводів у приміщенні з індивідуальним опаленням або окремому приміщенні з транзитними мережами опалення, м;
mопал.розр - фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин (0,86*10-6*7*7,8*28*24=0,86*0,000001*7*7,8*672=0,032).
Всього на приміщення відповідача припало 0,18+0,032=0,21 Гкал.
Аналогічні розрахунки були здійснені позивачем за наступні місяці в опалювальні періоди.
На підставі положень, викладених у вище вказаних нормативно-правових актах позивач нарахував відповідачу наступні суми щодо оплати за теплову енергію:
- за грудень 2021 року - 978,69 грн. за теплову енергію, абонентська плата 35,19 грн;
- за січень 2022 року - 1189,81 грн. за теплову енергію та абонентська плата 35,19 грн;
- за лютий 2022 року - 1322,51 грн. за теплову енергію та абонентська плата 35,19 грн.;
- за березень 2022 року - 1321,21 грн. за теплову енергію та абонентська плата 35,19 грн.;
- за квітень 2022 року - 190,39 грн. за теплову енергію та абонентська плата 35,19 грн.;
- за травень 2022 року - абонентська плата 35,19 грн;
- за червень 2022 року - абонентська плата 35,19 грн;
- за липень 2022 року - абонентська плата 35,19 грн.;
- за серпень 2022 року - абонентська плата 35,19 грн.;
- за вересень 2022 року - абонентська плата 35,19 грн.;
- за жовтень 2022 року - абонентська плата 35,19 грн.;
- за листопад 2022 року - 1088,18 грн за теплову енергію, абонентська плата 36,88 грн;
- за грудень 2022 року - 1148,64 грн. за теплову енергію, абонентська плата 38,07 грн;
- за січень 2023 - 1450,92 грн. за теплову енергію, абонентська плата 38,07 грн;
- за лютий 2023 року - 1275,59 грн. за теплову енергію та абонентська плата 38,07;
- за березень 2023 року - 1124,46 грн. за теплову енергію та абонентська плата 38,07;
- за квітень 2023 року - абонентська плата 38,07 грн.;
- за травень 2023 року - абонентська плата 38,07 грн.;
- за червень 2023 року - абонентська плата 38,07 грн.;
- за липень 2023 року - абонентська плата 38,07 грн.;
- за серпень 2023 року - абонентська плата 38,07 грн.;
Заборгованість відповідача за отриману від позивача теплову енергію становить 11 857,00 грн., з яких 11 090,40 грн борг за теплову енергію і 766,60 грн борг по оплаті за абонентське обслуговування.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач відповідачу нарахував в порядку ч.2 ст.625 ЦК України - 383,10 грн. 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.10.2023 та 1 273,14 грн. втрат внаслідок інфляції за період з 01.02.2022 по 01.10.2023.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно п.1 ч. ст.174 Господарського кодексу (далі - ГК) України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов'язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.
За приписами ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.1 ст.264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Ч.1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За змістом частин 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За правилами ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.
Відповідно до положень ч.1 ст.12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч.2 ст.12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”).
В силу абзаців 1 та 2 частини 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
За правилами абз.6 ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За змістом статті 24 Закону України “Про теплопостачання” основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.
Відповідно до положень ст.526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ст.610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до таких висновків.
Суд, дослідивши зміст укладеного між сторонами договору вважає, що між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно Закону України “Про теплопостачання” на споживачів теплової енергії покладено обов'язок своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та вносити плату за постачання теплової енергії.
Договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі №646/834/17.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання Виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
У відзиві на позов відповідач визнає та не заперечує того, що саме він був та є власником квартири № 49 по вул. Тараса Шевченка, 11 у м. Сміла і те, що право власності на вказану квартиру зареєстроване саме як на фізичну особу, а не на фізичну особу-підприємця.
Заперечень про те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем та займається господарською діяльністю, останній суду не надав.
За ч. 1 ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
За приписами ч.1 ст.320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Суд враховує, що згідно положень ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.
Зокрема, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що заявником та відповідно за ким може бути зареєстроване право власності є лише фізичні та юридичні особи. Тобто, імперативна норма про те, що право власності має бути зареєстроване за фізичною особою-підприємцем у вказаному Законі, а також в інших нормативних актах, відсутня. Відтак, чинне законодавство України окремо не визначає такий суб'єкт права власності на майно, як фізична особа - підприємець, а набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність, при цьому фізична особа-підприємець відповідає всім майном, яке належить їй саме як фізичній особі.
Суд бере до уваги, що при визначенні до якої категорії споживачів відноситься відповідач, та відповідно застосування такого тарифу має визначальне значення, саме як використовується приміщення фактично.
Суд враховує роз'яснення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про те, що до категорії споживачів «населення» відносяться споживачі, що проживають в будинках житлового фонду незалежно від відомчого підпорядкування, в кооперативних будинках, у гуртожитках підприємств, організацій, установ та учбових закладів, а також у будинках, кватирах, що належать громадянам на правах приватної власності.
Листом НКРЕКП від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 (опублікований на офіційному сайті 19.07.2021 за посиланням: https://www.nerc.gov.ua/acts/list-vid-24032015-27131561-15-shchodo-rozuminnya-ponyat-spozhivachteplovoyi-energiyi-spozhivach-omunalnih-poslug-zcentralizovanogo-opalennya-centralizovanogo-postachannyagaryachoyi-vodi-t) та на сайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vl450874-15#Text) було надано роз'яснення хто зі споживачів, до якої категорії відноситься.
У вказаному листі зазначено, що згідно зі ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання.
Суд враховує, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для бюджетних установ» здійснюють такі установи, які підпадають під ознаки зазначеної вище статті 2 Бюджетного кодексу України та відповідають належній структурі ознаки, а підтвердженням статусу «бюджетна установа» може бути витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій. Усі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії, здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для «інших споживачів».
Відтак, суд приходить до висновку про те, якщо квартира (навіть без її переобладнання, зміни статусу в реєстрі нерухомого майна) використовується вже для підприємницької діяльності (а не лише для задоволення власних житлово-побутових потреб), то не може застосовуватися тариф для категорії «населення», а застосовується тариф для категорії «інші споживачі».
Переобладнання належної квартири у нежитлове приміщення, її реєстрація за відповідачем та використання цього приміщення в господарській діяльності під магазин підтверджується довідкою КП «ЧООБТІ» від 12.08.2021 №19/8 (а.с.23).
Таким чином, відповідач є споживачем теплової енергії, що подається у багатоквартирний будинок на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень для функціонування системи опалення.
Підсумовуючи вище викладене, суд вважає доводи відповідача про те, що оскільки власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 є фізична особа - громадянин ОСОБА_1 , і тому тариф має нараховуватися для категорії споживачів «населення», а не «інші споживачі», є помилковими.
Відповідач вказував про різні площі, які містяться у тексті позовної заяви. Водночас, суд враховує, що Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика), у спірний період діяла у двох абсолютно різних редакціях, з різними підходами та формулами по розподілу теплової енергії, а саме в редакції від 22.11.2018 та від 28.01.2022.
Таким чином, позивач здійснював розподіл спожитої будинком теплової енергії у відповідно до цих редакцій, які діяли у відповідні періоди.
Зокрема, Методика в редакції від 22.11.2018 передбачала такі умови розрахунку, як: спочатку визначалася розрахункова площа з врахуванням фактичної площі приміщень та коефіцієнтів щодо призначення цих приміщень та місця їхнього знаходження, тобто не напряму застосувалася фактична площа). Разом з тим, нараховувалися різні платежі для приміщень/квартир з індивідуальним опаленням.
Методика в редакції від 22.11.2018 передбачала розрахунок обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку.
Методика в редакції від 28.01.2022 вже визначала розрахунок загальнобудинкових витрат.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Методики в редакції від 22.11.2018 визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснювалося відповідно розділу III цієї Методики.
Розподіл такого обсягу здійснювався серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів.
Для багатоквартирного житлового будинку при розподілі обсягів спожитої теплової енергії застосовувався коефіцієнт до площі/об'єму опалюваних приміщень, не оснащених приладами обліку ks.
Для житлових опалюваних приміщень, не оснащених приладами обліку, приймається ks = 1, для нежитлових опалюваних приміщень, не оснащених приладами обліку, - ks = 1,5.
Судом враховано, що Додатком 2 до Методики визначені поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії на опалення між окремими споживачами, і відповідно них до приміщення відповідача застосовувався коефіцієнт 0,9 як першого приміщення над неопалюваними приміщеннями. Всі інші приміщення в будинку розраховуються з врахуванням також цих коефіцієнтів.
Методика від 28.01.2022 не передбачала таких коефіцієнтів та обов'язковості їх застосування.
Судом досліджено, здійснений позивачем детальний розрахунок, з якого вбачається, що він складався по місяцях, в яких зазначена однакова фактична площа усіх приміщень в будинку. У розрахунках за грудень 2021 року, січень 2022 року додатково вказувалися розрахункові коефіцієнти, про які зазначено вище, та розрахункова площа як окремих квартир/приміщень так і всього будинку.
Судом з'ясовано, що в подальшому, у зв'язку з викладенням методики в новій редакції, вказані коефіцієнти не застосовувалися та не визначалася розрахункова площа.
Заперечень щодо фактичної площі квартир та приміщень у будинку, і те що вони якимось чином не відповідають дійсності, відповідачем до суду не подано.
Відтак, доводи відповідача щодо різних площ, які вказав позивач у позовній заяві, суд оцінює критично, оскільки відповідачем не враховані дії різних норм Методики в період, за який йому нараховувалась плата за частину теплової енергії, спожитої будинком.
Дослідивши розрахунок поданий позивачем про стягнення з відповідача в порядку ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та втрат внаслідок інфляції, суд приходить до наступного.
Постановою від 05.03.2022 № 64 Кабінет Міністрів України установив, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Суд зауважує, що вказана постанова стосується оплати виключно населенням за житлово-комунальні послуги, тобто жодним чином не стосується категорій споживачів «інші споживачі» та/або «бюджетні установи та організації».
Позивач здійснював нарахування згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України. Жодні зміни до цієї статті під час дії воєнного стану не були внесені. Тому, суд враховуючи положення Цивільного кодексу України, як основного регулятора приватних відносин, вважає нараховані позивачем 3% річних та інфляційні обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України і є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача.
Відтак, суд, дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат внаслідок інфляції за прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вважає його арифметично правильним і таким, що підлягає до задоволення.
За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за отриману від позивача теплову енергію в розмірі 11 857,00 грн., з яких 11 090,40 грн борг за теплову енергію і 766,60 грн борг по оплаті за абонентське обслуговування, а також 383,10 грн. 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.10.2023 та 1 273,14 грн. втрат внаслідок інфляції за період з 01.02.2022 по 01.10.2023.
Відповідно ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.236-241 ГПК, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Довгополова Валерія Вікторовича (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Смілаенергопромтранс” (код ЄДРПОУ: 33931257; 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Василя Стуса, 41) - 11 857,00 грн. (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн) боргу, 383,10 грн. (триста вісімдесят вісім грн 10 коп.) 3% річних, 1 273,14 грн. (одна тисяча двісті сімдесят три грн 14 коп.) втрат внаслідок інфляції та 2 147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім грн 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення складено і підписано 27.02.2024.
СУДДЯ Костянтин ДОВГАНЬ