вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1363/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА"
про стягнення заборгованості 303 747,79 грн.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
Представники:
від позивача Голубєва З.В.
від відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення заборгованості 303 747,79 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії №74 від 28.12.2011. А саме, відповідач несвоєчасно розрахувався за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії.
22.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" надійшов відзив на позовну заяву, у якому товариство вказує, позовні вимоги до ТзОВ "ДІЄСА" є безпідставними та незаконними, так як, ТзОВ "ДІЄСА" наразі не може одночасно виконувати в повному обсязі зобов'язання у зв'язку з масовим знищенням товарів, що реалізуються у торгівельній мережі товариства внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та тимчасовою окупацією територій областей України, де знаходяться магазини ТОВ "ДІЄСА" та/або відсутністю доступу до них внаслідок активних бойових дій в регіонах. Вказані обставини на даний час, та до кінця дії воєнного стану і відновлення господарської діяльності Товариства в повному обсязі не дають можливість одночасно виконати обсяг зобов'язань за Договором, строк виконання яких настав та об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору до кінця дії форм-мажорних обставин. Крім того зазначає, що позивачем подано позовну заяву, яка не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, а позовні вимоги не підтверджені належними доказами. Просить в задоволенні позовних вимог ТОВ "Рівнетеплоенерго" відмовити у повному обсязі.
26.01.2024 від ТОВ "Рівнетеплоенерго" надійшов відповідь на відзив, у якій товариство вказує, заборгованість в сумі 303 747,79 грн утворена за період з 01.11.2021 року по 28.02.2022 року, отже, майже весь період заборгованості щодо якого Позивач звертається до суду знаходиться до періоду настання обставин на котрі посилається представник Відповідача у своєму відзиві на позовну заяву. Крім того, щодо твердження відповідача про невідповідність позовної заяви ст. 162 ГПК України, зазначає, що 29.12.2023 р. через систему "Електронний суд" Позивачем було направлено позовну заяву про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії з Відповідача ТзОВ "ДІЄСА", також Позивачем було додатково направлено примірник позовної заяви відповідачу у паперовому форматі листом з описом вкладення.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 02.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання по суті на 23 січня 2024 року на 11:40 год.
22 січня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вимоги позивача не визнає.
Ухвалою від 23.01.2024 розгляд справи відкладено на 27 лютого 2024 року на 10:30 год.
26 січня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому просить ухвалити рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Рівнетеплоенерго" до ТОВ "ДІЄСА"задовольнити повністю.
26 лютого 2024 року від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до справи, а саме надає копії сертифікатів про форс-мажорні обставини.
В судовому засіданні 27.02.2024 р. представник позивача підтримав позов.
Представник відповідача 27.02.2024 до суду не прибув. Повідомлений про дату та час слухання справи належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, враховуючи, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
28 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (позивач/підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (відповідач/споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії №74, згідно предмету якого ТзОВ "Рівнетеплоенерго" зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (а.с. 10-12).
Згідно з умовами пунктів 1.4. - 1.5. договору, теплова енергія подається споживачу за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 10, загальні відомості про споживача містяться у додатку №2 до договору та становить невід'ємну його частину.
Пунктом 3.2.1. Договору передбачено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Згідно з умовами пункту 4.2. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" та даними, вказаними у додатку № 2 до цього договору.
Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом. У випадку коли 20 число поточного місяця припадає на вихідний день, тоді звіт подається у попередній робочий день (п. 4.4. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунок вартості наданих Товариством послуг з теплопостачання встановлювала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до Закону України "Про національну комісію", а з липня 2021 року дані повноваження передані до органу місцевого самоврядування.
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" № 98 від 12.10.2021 р. для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії був встановлений тариф - 4 704,48 грн/Гкал (з ПДВ).
Відповідно до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 127 від 21.12.2021 р., були внесені зміни до Рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" № 98 від 12.10.2021 р. та встановлені тарифи для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).
Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 151 від 28.10.2022 р. , протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця в якому воєнний стан буде припинено чи скасовано було накладено мораторій на підвищення тарифів та застосовано тарифи встановлені Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради "Про встановлення тарифів ТОВ "Рівнетеплоенерго" № 98 від 12.10.2021 р. для категорії споживачів "інші споживачі" за послугу з постачання теплової енергії - 8 526,96 грн/Гкал (з ПДВ).
Також розрахунок вартості наданих Товариством послуг здійснюється "Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженою Наказом Мінрегіону №315 від 22.11.2018 р.
Відповідно до Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних складових:
- обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, визначений за показниками лічильника;
-обсягу спожитої теплової енергії на опалення приміщення, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання (середнє споживання із загального обсягу спожитого тепла у будинку для нежитлових приміщень (квартир) з індивідуальними лічильниками);
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.
Розподіл обсягів спожитих у будинку послуг з постачання теплової енергії здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншого особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника.
Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 5.3. Договору Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок.
Згідно з п. 5.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до пункту 5.8. Договору сторони домовились, що Підприємство має право стягувати суму боргу незалежно від моменту її виникнення.
Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Судом із фактичних обставин справи встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо постачання теплової енергії відповідачу у період з 01.11.2021 по 19.04.2022 включно на загальну суму 303 747 грн 79 коп., що підтверджується довідками про кількість використаної теплової енергії:
- за адресою м. Рівне, вул. Київська, 10: з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 10,030 ГКал; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 50,150 ГКал; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 54,162 ГКал; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 40,120 ГКал; з 01.03.2022 по 31.03.2022 - 0,000 ГКал; з 01.04.2022 по 19.04.2022 - 0,000 ГКал;
Позивачем для відповідача в інформативному порядку виставлялися рахунки про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме:
- за листопад 2021 року на суму 25 513,14 грн;
- за грудень 2021 року на суму 161 001,04 грн;
- за січень 2022 року на суму 249 712,48 грн;
- за лютий 2022 року на суму 121 336,47 грн.
Отже, загальний розмір заборгованості становить 557 563,13 грн.
Відповідач здійснив часткові оплати за постачання теплової енергії на суму 253 816,35 грн.
Станом на час розгляду справи, матеріали даної справи не містять доказів сплати споживачем 303 747,79 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 цього Закону).
У силу вимог частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з частиною 1 статті 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 визначено, що споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.
Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на умови Договору (п.5.4), у відповідача з'являвся обов'язок до 10 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем проводити оплату за поставлену теплову енергію
Зважаючи, що позивач виконав свої зобов'язання з постачання теплової енергії, а відповідач розрахунків не провів, позовні вимоги про стягнення 303 747,79 грн - основної заборгованості підлягають задоволенню.
Відповідач долучив до матеріалів справи докази, які, на думку відповідача, підтверджують виникнення за договором форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Так, відповідач подав до суду ряд сертифікатів про форс-мажорні обставини, що видані Київською торгово-промисловою палатою.
З приводу обставин, наведених відповідачем щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.
Згідно розділу "VIII.Дія обставин непереборної сили" Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо вони є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання зобов'язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин. Сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше 5 календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та припинення дії таких обставин.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, за загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідач долучив до матеріалів справи копії сертифікатів наданих Київською торгово - промисловою палатою. У останніх підтверджується наявність (існування) форс - мажорних обставини (обставини непереборної сили), які тривають. Проте, у цих сертифікатах зазначені інші договори, що укладені з іншими контрагентами. Натомість відсутні сертифікати щодо дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які унеможливили виконання саме договору на постачання теплової енергії, що укладений із ТОВ "Рівнетеплоенерго".
Також відсутні докази звернення ТзОВ "ДІЄСА" до ТОВ "Рівнетеплоенерго" з повідомленням про настання форс-мажорних обставин по Договору на постачання теплової енергії від 28.12.2011 №74.
Суд критично оцінює надані відповідачем докази на підтвердження існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для відповідача, що об'єктивно унеможливлюють виконання ним своїх зобов'язань з оплати послуг за договором на постачання теплової енергії, та зазначає, що відповідач не надав доказів неможливості здійснення ним господарської діяльності після 24.02.2022 у приміщенні у місті Рівне по вул.Київська, 10 (магазин побутової техніки) та виконання договірних зобов'язань під час введеного воєнного стану.
Слід також відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Відповідач не надав доказів того, що Товариство повністю зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна Товариства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати свою діяльність під час введеного воєнного стану.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
Відтак, аргументи відповідача у цій частині судом відхиляються.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 303747,79 грн основного боргу.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 4 556,23 грн.
Тому, судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 4 556,23 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (вул. Велика Васильківська, буд. 45, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького, 27, м. Рівне, Рівненська обл., Україна, 33027, код ЄДРПОУ 36598008) 303 747 (триста три тисячі сімсот сорок сім) грн 79 коп. - основного боргу та 4 556 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 23 коп. судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2024 року.
Суддя Бережнюк В.В.