вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2024 р. м. Рівне Справа № 918/1356/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу
до відповідача Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області
про стягнення 2 911 939,82 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
Представники:
від позивача Комісаров І.Д.
від відповідача Рябущиць І.М., Гвоздецька О.В.
Суть спору:
Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області про стягнення 2 911 939,82 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Державною екологічною інспекцією Поліського округу згідно наказу №308-0Д від 19 вересня 2023 року утворено тимчасову комісію у складі представників Рокитнівської селищної ради, Філії "Рокитнівське лісове господарство" ДП "Ліси України", Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Поліського округу. Вказаною комісією у період з 25 вересня по 02 жовтня 2023 року проведено обстеження лісових насаджень на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради Рівненської області, які не передані у користування лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства. В ході проведених обстежень виявлено незаконну рубку дерев різних порід в кількості 912 штук на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області та 65 штук пнів незаконно зрубаних дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області. Особи, які вчинили вирубку дерев не встановлені. Земельні ділянки, на яких вчинена порубка дерев розташовані за межами населеного пункту с. Рокитне та с. Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області за матеріалами лісовпорядкування 1989 року відносились до земель лісогосподарського призначення, які на даний час відносяться до земель запасу Рокитнівської селищної ради.
Загальний розмір шкоди, заподіяної порубкою дерев на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради становить 2 911 939 грн. 82 коп.
Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №97/11-12 на суму 2 911 939 грн. 82 коп.
Державна екологічна інспекція Поліського округу вважає, що в діях Рокитнівської селищної ради наявні всі складові правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки, наявність шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вина, що підтверджується актом обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Рокитнівської селищної ради від 02 жовтня 2023 року, довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власними земель, землекористувачами, угіддями видана Рокитнівською селищною радою від 03.10.2023 за вих. №1997/03-18/23 з викопіюванням, довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власними земель, землекористувачами, угіддями видана Рокитнівською селищною радою від 03.10.2023 за вих. №1996/03-18/23 з викопіюванням, розрахунком розміру шкоди, претензією №97/11-12 від 04.10.2023 вих. №97/11-12. Отже відповідачем порушено вимоги природоохоронного законодавства внаслідок власних дій. Дії посадових осіб Держекоінспекції щодо складання акту обстеження лісових ділянок, складання розрахунків збитків та пред'явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувались, а отже у спірних правовідносинах наявні всі елементи складу цивільного правопорушення.
11 січня 2024 року від Рокитнівської селищної ради надійшов відзив на позов. Серед іншого вказкує, що Наказом Державної екологічної інспекції Поліського округу від 19.09.2023 №308 "Про створення тимчасової комісії по обстеженню лісів, не наданих в користування на території Рокитнівської селищної ради", створено тимчасову комісію по обстеженню лісів, не наданих в користування на території Рокитнівської селищної ради із 8 членів комісії, метою якої передбачено налагодження та проведення превентивної діяльності, спрямованої на попередження порушень законодавства про охорону та захист лісів, використання полезахисних смуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень. Відповідач звертає увагу суду на те, що даним наказом не було визначено план завдань та заходів щодо обстеження ділянок лісів, не наданих в користування на території Рокитнівської селищної ради.
Комісією від 02.10.2023 був складений Акт обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Рокитнівської селищної ради, де зазначено, що викопіювання додаються земельної ділянки №1, орієнтовною загальною площею 9,2 га та земельної ділянки №2, орієнтовною загальною площею 3,5 га. Але вищезазначені планово-картографічні матеріали відсутні. У зв'язку з їх відсутністю є незрозумілим яким чином встановлено категорію, цільове призначення, форму власності та власників земельних ділянок без визначення місця розташування земельних ділянок та площі. Акт підписано 4 членами Комісії із 8 тому вважає, що він є не дійсним через відсутність кворуму, та не має юридичної сили. Додатками до Акту є польові перелікові відомості на 12 аркушах. Відповідач зауважує, що підписи присутніх 4 членів комісії наявні на 2 аркушах польових перелікових відомостях і на 1 аркуші наявна дата складання 25.09.2023, а на іншому дату складання виправлено. Всі інші польові перелікові відомості без підписів членів Комісії та дати складання. В Акті та матеріалах справи відсутні дані про те в який період часу було здійснено порубку дерев.
До матеріалів справи додано Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель та землекористувачами, угіддями (6-зем) від 03.10.2023 №1996/03-18/23 та від 03.10.2023 №1997/03-18/23, видану Рокитнівською селищною радою в яких додатками є викопіювання з програмного комплексу kadastr.life. У зв'язку з тим, що земельні ділянки не сформовані та не внесені до Державного земельного кадастру згідно вищезазначеного викопіювання не можна встановити форму власності земельних ділянок (державна чи комунальна) та їх цільове призначення.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України від 30.11.2016 у справі № 6-2069цс форма 6-зем не є документом, який підтверджує цільове призначення земельної ділянки. Відповідно до висновків Верховного Суду України від 11.09.2019 у справі №35/13718/16 встановлено, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що довідка форми 6-зем діяла до 01 липня 2016 року.
Крім того, відповідачем надано відповідь на претензію, у якій зазначено, що на території Рокитнівської селищної ради на даний час, відсутні земельні ділянки лісогосподарського призначення не надані в користування. Також надано викопіювання з проекту роздержавлення та приватизації колективного сільськогосподарського підприємства "Колос" розташованого на адміністративних територіях Рокитнівської сільської Ради Рокитнівського району та Карасинської сільської Ради Сарненського району Рівненської області та графічного плану інв. №1903, що є додатком до нього. Проект розроблено Рівненською філією інституту землеустрою у 1995 році. Згідно наданого викопіювання одна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності сільськогосподарського призначення, друга земельна ділянка відноситься до колективної власності земель водного фонду.
23 січня 2024 року від Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшла відповідь на відзив. Серед іншого зауважує, що обстеження лісових ділянок проводилось тимчасовою комісією Державної екологічної інспекції Поліського округу, до складу якої ввійшли представники Рокитнівської селищної ради, Філії “Рокитнівське лісове господарство” ДП “Ліси України”, Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Поліського округу. Факт порушення природоохоронного законодавства, а саме незаконну рубку дерев різних порід в кількості 912 штук на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області та 65 штук пнів незаконно зрубаних дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області зафіксовано в переліковій відомості та підписано членами комісії яка додана до акту обстеження лісових ділянок від 02 жовтня 2023 року. Заміри діаметрів пнів зрубаних дерев проводились повіреною металевою мірною стрічкою (рулетка вимірювальна YT-71581 (паспорт повірки виданий 19.06.2023). Обрахування розміру шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев проведено відповідно до додатку № 1 та Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами".
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Позивач просить позов задоволити та стагнути нараховану шкоду, заподіяну порубкою дерев на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради в сумі 2 911 939 грн. 82 коп.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 02.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 23 січня 2024 р. на 11:30 год.
11 січня 2024 року від Рокитнівської селищної ради надійшов відзив на позов.
23 січня 2024 року від Державної екологічної інспекції Поліського округу надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 23.01.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 27 лютого 2024 р. на 10:00 год.
27.02.2024 представник позивача під час розгляду спору по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задоволити та покласти на відповідача усі судові витрати. У свою чергу представник відповідача позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні.
У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.
Представники сторін виступили у судових дебатах.
Після виходу з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Державною екологічною інспекцією Поліського округу наказом № 308-0Д від 19 вересня 2023 року утворено тимчасову комісію у складі представників Рокитнівської селищної ради, Філії "Рокитнівське лісове господарство" ДП "Ліси України", Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Поліського округу (арк.с. 20).
Вказаною вище комісією, в період з 25 вересня по 02 жовтня 2023 року проведено обстеження лісових насаджень на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради Рівненської області, які не передані у користування лісогосподарським підприємствам для ведення лісового господарства. Складено Акт від 02 жовтня 2023 року обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Рокитнівської селищної ради (арк.с. 22).
В ході проведених обстежень, комісією виявлено незаконну рубку дерев різних порід в кількості 912 штук на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області, та 65 штук пнів незаконно зрубаних дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області. Особи, які вчинили вирубку дерев не встановлені.
Обстеження лісових ділянок проводилось тимчасовою комісією Державної екологічної інспекції Поліського округу, до складу якої ввійшли представники Рокитнівської селищної ради, Філії “Рокитнівське лісове господарство” ДП “Ліси України”, Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції Поліського округу.
Факт порушення природоохоронного законодавства, а саме незаконну рубку дерев різних порід в кількості 912 штук на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області та 65 штук пнів незаконно зрубаних дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області, зафіксовано в переліковій відомості та підписано членами комісії, яка додана до акту обстеження лісових ділянок від 02 жовтня 2023 року (арк.с. 23-34).
Згідно довідок Рокитнівської селищної ради за №1996/03-18/23 від 03.10.2023 та №1997/03-18/23 від 03.10.2023 наданих Державній екологічній інспекції Поліського округу, земельні ділянки, на яких вчинена порубка дерев за межами населеного пункту с. Рокитне та с. Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області за матеріалами лісовпорядкування 1989 року відносились до земель лісогосподарського призначення, які на даний час відносяться до земель запасу Рокитнівської селищної ради (арк.с. 35-38).
Як вказує позивач, заміри діаметрів пнів зрубаних дерев проводились повіреною металевою мірною стрічкою, рулетка вимірювальна YT-71581, паспорт повірки виданий 19.06.2023 року.
Обрахування розміру шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев проведено відповідно до додатку № 1 та Порядку проведення індексації такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами".
Розмір шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної рубки дерев, на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області, становить 1 924 544 гри 26 кой. та внаслідок вирубки дерев, на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області, становить 987 395 грн 56 коп. (розрахунки на арк.с. 41-42).
Загальний розмір шкоди, заподіяної порубкою дерев на землях запасу лісогосподарського призначення Рокитнівської селищної ради становить 2 911 939 грн. 82 коп.
Державною екологічною інспекцією Поліського округу по вищезазначеному факту Рокитнівській селищній раді 04 жовтня 2023 року за вих. №97/11-12 надана претензія №97/11-12 на суму 2 911 939 грн. 82 коп. (арк.с. 39-40).
Рокитнівською селищною радою 25.10.2023 надіслано відповідь на претензію з додатками на 5 аркушах. У відповіді на Претензію Рокитнівська селищна рада висловила заперечення та зазначила, що на території Рокитнівської селищної ради на даний час, відсутні земельні ділянки лісогосподарського призначення не надані у користування.
У матеріалах справи міститься викопіювання з проекту роздержавлення та приватизації колективного сільськогосподарського підприємства "Колос" розташованого на адміністративних територіях Рокитнівської сільської Ради Рокитнівського району та Карасинської сільської Ради Сарненського району Рівненської області та графічного плану інв. №1903 (арк.с. 63-78).
Проект розроблений Рівненською філією інституту землеустрою у 1995 році. Згідно наданого викопіювання, перша земельна ділянка за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області відноситься до земель колективної власності сільськогосподарського призначення, друга земельна ділянка за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області відноситься до колективної власності земель водного фонду.
Державна екологічна інспекція Поліського округу звертається до суду з даним позовом до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області та просить стягнути 2911939,82 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної порубки дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової шкоди.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
За приписами ст. 86 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, та покладається на власників лісів та постійних лісокористувачів.
У силу ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч. 1 ст. 105 ЛК України).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Згідно з ч.1 ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Позивач вказує, що виявлено незаконну рубку дерев різних порід в кількості 912 штук на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області та 65 штук пнів незаконно зрубаних дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області. Особи, які вчинили вирубку дерев не встановлені. Земельні ділянки, на яких вчинена порубка дерев розташовані за межами населеного пункту с. Рокитне та с. Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області за матеріалами лісовпорядкування 1989 року відносились до земель лісогосподарського призначення, які на даний час відносяться до земель запасу Рокитнівської селищної ради.
Частиною 2 статті 107 Лісового кодексу України передбачено, що шкода заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
Відповідно до п. п. 1 п.б ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно положень ст. ст. 68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
У статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі Закон про НПС) та статті 65 ЛК України встановлено, що використання природних ресурсів (лісових ресурсів) в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів (лісових ресурсів).
Відповідно до п. "в" ст. 41 Закону про НПС одним з економічних заходів забезпечення охорони навколишнього природного середовища є встановлення лімітів використання природних ресурсів.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).
Як вказано вище по тексту, позивач на підтвердження того факту, що рубка дерев відбувалася саме на землях лісового фонду надає Довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №1996/03-18/23 та №1997/03-18/23 від 03.10.1023 (за формою 6-зем). У цих довідках відображена інформація про те, що за матеріалами лісовпорядкування 1989 року спірні земельні ділянки відносились до земель лісогосподарського призначення, які на даний час відносяться до земель запасу Рокитнівської селищної ради.
Поряд з тим, довідка форми 6-зем, на яку посилається позивач, відхиляється судом як неналежний доказ, оскільки: по перше, є лише формою статистичної звітності і не встановлює цільове призначення земельної ділянки, в розумінні статті 20 Земельного кодексу України; по-друге, дана довідка не містить інформації на підставі яких документів до неї заносяться дані про землевласників, землекористувачів та до складу яких угідь має відноситися земельна ділянка; по-третє 1 січня 2016 року Наказ Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 року № 377 "Про затвердження форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції із заповнення", яким затверджена форма №6-зем, втратив чинність на підставі наказу Державної служби статистики № 190 від 19 серпня 2015 року.
Відтак, даний доказ не можна використовувати як такий, що засвідчує цільове використання спірної земельної ділянки та не потребує доказування та встановлення, оскільки інформація занесена до довідки може бути не підтверджена.
Дана правова позиція стосовно застосування довідки Форми 6-зем, висвітлена в постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року в справі № 920/691/18.
Крім того, до довідок №1996/03-18/23 та №1997/03-18/23 від 03.10.1023 позивач надав викопіювання з програмного комплексу kadastr.life., з якого неможливо встановити форму власності земельних ділянок (державна чи комунальна) та їх цільове призначення.
Суд зауважує, що позивач не подав до справи планово-картографічних матеріалів, із яких можливо було б встановити місце розташування земельних ділянок, які обстежувалися, їх площу, категорію земель та їх цільове призначення, форму власності, власників, землекористувачів, відсутня фотофіксація діаметрів пнів тощо.
Також матеріалами справи не підтверджено, що на території Рокитнівської селищної ради наявні земельні ділянки лісогосподарського призначення не надані у користування.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься надане відповідачем викопіювання з проекту роздержавлення та приватизації Колективного сільськогосподарського підприємства "Колос", розташованого на адміністративних територіях Рокитнівської сільської Ради Рокитнівського району та Карасинської сільської Ради Сарненського району Рівненської області, та графічного плану інв. №1903, що є додатком до нього. Проект розроблено Рівненською філією інституту землеустрою у 1995 році.
Згідно наданого викопіювання, земельна ділянка №1, орієнтовною загальною площею 9,2 га за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області відноситься до земель колективної власності сільськогосподарського призначення, та земельна ділянка №2, орієнтовною загальною площею 3,5 га за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області відноситься до колективної власності земель водного фонду.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаюОбов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 86 ГПК України).
Виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, навколишнього природного середовища здійснюється уповноваженими законом органами в порядку державного нагляду (контролю), що здійснюється шляхом вжиття планових та позапланових заходів у формі перевірок, обстежень тощо (ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").
Так, згідно з пунктом 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).
Оформлений відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Як вказано вище по тексту, складено Акт від 02 жовтня 2023 року обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Рокитнівської селищної ради. У акті зазначено про те, що в ході проведених обстежень, комісією виявлено незаконну рубку дерев різних порід в кількості 912 штук на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Рокитне Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області, та 65 штук пнів незаконно зрубаних дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту села Осницьк Сарненського району Рокитнівської селищної ради Рівненської області. Особи, які вчинили вирубку дерев не встановлені. До акту надається польова перелікова відомість.
Позивач як на підставу покладення відповідальності у вигляді стягнення завданої шкоди з відповідача, посилається на частину 2 статті 107 Лісового кодексу України. Проте вказана норма вступила в дію згідно із Законом України від 20.06.2022 р. N 2321-IX.
Поряд з тим, відсутні відомості щодо давності виявлених пнів та періоду вчинення правопорушення (незаконної рубки дерев).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №909/114/21 зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов'язкової умови для настання відповідальності.
При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі №922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Суд підсумовує, що інспекцією з позовом не надано достатньої кількості документів для підтвердження вини відповідача у вчиненні відповідного правопорушення (протиправної поведінки; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини правопорушника).
Господарський суд не вважає достатніми доказами для встановлення нанесення шкоди державі відповідачем лише акт обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Рокитнівської селищної ради від 02.10.2023, та польову перелікову відомість, з огляду на обставини, що описані вище по тексту.
Таким чином, обставини заподіяння шкоди державі у розмірі 2 911 939,82 грн не доведено в порядку, передбаченому положеннями статей 73,74, 76-77 ГПК України, належними доказами.
За наведених обставин позов задоволенню не підлягає.
У п. 1-3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому згідно ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно дорішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України"суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Висновки суду.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції Поліського округу до відповідача Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу - слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано "27" лютого 2024 року.
Суддя Бережнюк В.В.