вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2024 р. Справа №918/1128/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи за заявами про визнання кредиторських вимог: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
у справі про: банкрутство
боржник: Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради
кредитор: Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго"
кредитор: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова Компанія"
кредитор: ОСОБА_3
кредитор: Фінансовий відділ Городоцької сільської ради
кредитор: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
кредитор: Головне управління ДПС у Рівненській області
кредитор: ОСОБА_2
кредитор: ОСОБА_1
кредитор: ОСОБА_4
кредитор: Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"
кредитор: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
кредитор: Приватне підприємство "Рівнетеплосервіс"
секретар судового засідання: С.Коваль
представники сторін не з'явились
Провадження та процесуальні дії у справі
29 грудня 2022 року Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 35597574) звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 03 січня 2023 року прийнято до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради.
Ухвалою суду від 17 січня 2023 року відкрито провадження у справі №918/1128/22 про банкрутство Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено Мельник Ірину Анатоліївну.
17 січня 2023 року здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Постановою суду від 21 листопада 2023 року визнано банкрутом Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, припинено повноваження розпорядника майна, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мельник Ірину Анатоліївну.
24 січня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання кредиторських вимог, відповідно до змісту якої заявник просить суд визнати вимоги кредитора в розмірі 126 995,33 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 29 січня 2024 року вказану заяву прийнято до розгляду, розгляд якої призначено на 27 лютого 2024 року.
24 січня 2024 року від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання кредиторських вимог, відповідно до змісту якої заявник просить суд визнати вимоги кредитора в розмірі 126 995,33 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 29 січня 2024 року вказану заяву прийнято до розгляду, розгляд якої призначено на 27 лютого 2024 року.
За результатами розгляду вказаних кредиторської заяви судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05 грудня 2023 року у справі №918/1128/22(918/1142/23) позов задоволено частково, вирішено стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) 126 995 грн. 33 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті, а також стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) 126 995 грн. 33 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при її виплаті.
Вказане рішення набрало законної сили 26 грудня 2023 року, а стягувачам видано відповідні накази.
Згідно з нормами статті 1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Судом установлено, що заявлені вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, а отже є поточними. Докази того, що вказані вимоги є забезпеченими в матеріалах справи відсутні.
Згідно з приписами статті 45 КУзПБ, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Згідно з положеннями статті 60 КУзПБ, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Таким чином суд констатує, що заявлені поточні вимоги стверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак суд вважає за необхідне визнати поточні вимоги ОСОБА_1 в розмірі 126 995,33 грн., що складаються з суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також вимоги ОСОБА_2 в розмірі 126 995,33 грн., що складаються з суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
26 лютого 2024 року ліквідатором боржника подано клопотання про долучення до матеріалів справи повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів, відповідно до якого ліквідатор визнає заявлені кредиторські вимоги, проте вказує, що вказані вимоги підлягають до задоволення в порядку 4 черги, оскільки не являються заробітною платою
У поданих заявах заявники просять визнати такі вимоги як вимоги 1 черги задоволення.
Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 64 КУзПБ, у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.
Суд також ураховує, що у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 надано наступний правовий висновок: "З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Згідно розділу 3, пункту 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Держкомстату України 13.01.2004 N5, до виплати, що не належать до фонду оплати праці належать зокрема суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону № 108/95-ВР Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону № 108/95-ВР, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.
Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 КЗпП України і статті 1 Закону № 108/95-ВР, та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону № 108/95-ВР.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 вказала, що правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
З огляду на вищевикладене, суд не погоджується з заявниками, що заявлені до визнання вимоги є вимогами 1 черги задоволення, оскільки як встановлено судом, вказана заборгованість не відноситься до заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, тобто вказані вимоги підлягають до задоволення в 4 чергу.
Аналогічних правових висновків дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 8/568.
Відтак, суд визнає поточні вимоги ОСОБА_2 в розмірі 126 995,33 грн. які складаються із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (4 черга задоволення), а також поточні вимоги ОСОБА_1 в розмірі 126 995,33 грн. які складаються із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (4 черга задоволення).
Керуючись статтями 45, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, стаття 234 ГПК України, -
1. Визнати вимоги поточного кредитора ОСОБА_2 в розмірі 126 995,33 грн. які складаються із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (4 черга задоволення).
2. Визнати вимоги ОСОБА_1 в розмірі 126 995,33 грн. які складаються із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (4 черга задоволення).
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку установленому статтями 254-257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Андрій КАЧУР