06 лютого 2024 року Справа № 915/1334/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Квадро Плюс 2020», код 43335262 (Миколаївська область, Первомайський район, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 40), пред'явленою до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства «Козирське», код 36119547 (с. Козирка, Миколаївська область, Очаківський район, вул.Очаківська, 35А) про стягнення коштів у сумі 578371,15 грн.,
За участю представника позивача - адвоката Кравчука С.І.
Стислий виклад позиції позивача.
Між позивачем та відповідачем 05.08.2022 року був укладений договір поставки №37П-2022, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити (продати) відповідачу товар, який зазначений у специфікаціях, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти товар і оплатити його вартість згідно встановленого договором порядку. У рамках договору сторонами були підписані специфікації. У період з вересня 2022 року по жовтень 2022 року позивач поставив відповідачу товар. Також позивачем були виставлені рахунки на оплату товару. Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, при цьому, частину оплати відповідачем було здійснено вчасно, а частину із простроченням. Заборгованість по оплаті на дату пред'явлення позову становить 372096 грн.
За прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару договором передбачено сплату штрафу та пені.
Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК передбачено, що борг має бути сплачений з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.
Позивач просить стягнути із відповідача, окрім заборгованості у розмірі 372096 грн., пеню у розмірі 141324,69 грн., штраф - 37209,60 грн., втрати від інфляції - 19165,96 грн. та 3% річних - 8574,90 грн.
Як на правову підставу позову позивач послався на приписи ст. 193 ГК, 525, 526, 611, 625, 693, 854 ЦК.
Також позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позову в сумі 10017,58 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 16000 грн.
30.10.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із зустрічним позовом.
Суд не прийняв відзив до розгляду з огляду на положення ч. 9 ст. 165 ГПК.
Рух справи.
28.08.2023 року позов надійшов до господарського суду Миколаївської області.
28.08.2023 року позивач також подав заяву про забезпечення позову.
30.08.2023 року ухвалою суду у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
05.09.2023 року ухвалою суду позов залишено без руху.
18.09.2023 року позивач повторно звернувся із заявою про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 20.09.2023 року було повернуто заявнику.
25.09.2023 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі.
30.10.2023 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву залишено без руху.
03.11.2023 року первісний позов ухвалою суду було повторно залишено без руху.
10.11.2023 року після усунення недоліків первісного позову суд ухвалою продовжив розгляд справи.
21.11.2023 року ухвалою суду зустрічний позов було повернуто відповідачу.
04.12.2023 року протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження і призначив судове засідання із розгляду справи по суті.
06.02.2024 року судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Заяви і клопотання.
18.09.2023 року на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивач подав відповідну заяву.
27.10.2023 року надійшло клопотання від представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 30.10.2023 року було задоволене.
30.10.2023 року від відповідача разом із відзивом на позов надійшли клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та про витребування доказів, у задоволенні яких протокольними ухвалами суду було відмовлено.
09.11.2023 року представник позивача через систему електронний суд подав заяву про усунення недоліків первісного позову.
29.11.2023 року надійшло клопотання від представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 29.11.2023 року було задоволене.
31.01.2024 року надійшло клопотання від представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 05.02.2024 року було задоволене.
Обставини, на які послався позивач на підтвердження позовних вимог, та докази позивача.
1. 05.08.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №37П-2022.
2. 05.08.2022 року сторонами було підписано специфікацію №1 до договору на суму 77500 грн., 31.08.2022 року - специфікацію №2 на суму 286470 грн., 08.09.2022 року -специфікацію №3 на суму 52920 грн., 28.09.2022 року - специфікацію №4 на суму 274050 грн., 29.09.2022 року - специфікацію №5 на суму 95550 грн., 05.10.2022 року - специфікацію №6 на суму 52500 грн.
3. Протягом періоду з 02.09.2022 року по 14.10.2022 року позивач на виконання умов договору поставив відповідачу за видатковими накладними товарно-матеріальні цінності.
4. Позивач згідно умов договору виставив відповідачу рахунки №181 від 05.08.2022 року, №198 від 31.08.2022 року, №211 від 08.09.2022 року, №221 від 28.09.2022 року, №222 від 29.09.2022 року, №232 від 05.10.2022 року.
5. Позивач отримав від відповідача оплату 03.10.2022 року у сумі 109620 грн., 31.10.2022 року у сумі 52920 грн., 01.11.2022 року у сумі 89970 грн. та у сумі 164430 грн., 16.03.2023 року у сумі 50004 грн.
6. Відповідач у погоджений сторонами строк сплатив 162540 грн., 304404 грн. сплатив із простроченням, 372096 грн. на дату пред'явлення позову не сплатив.
До позову позивач приєднав у копіях:
- договір поставки №37П-2022;
- специфікації №1-6;
- видаткові накладні №190, 216, 223, 225, 238, 239, 240, 249, 255, 257, 275;
- рахунки №181, 198, 211, 221, 222, 232 (в оригіналі);
- товарно-транспортні накладні № 190, 216, 223, 225, 238, 240, 249, 255, 257, 275;
- експрес-накладну "Нової пошти" №59000870582202 від 29.09.2022 року;
- акту звірки станом на 03.08.2023 року (в оригіналі).
При оцінці доказів та встановленні обставин суд виходив з наступних положень ГПК.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).
Учасники справи, зокрема зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).
У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).
Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).
Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, дослідивши докази, надавши їм оцінку з огляду на вищевказані положення ГПК, встановив, що мали місце наступні обставини.
05.08.2022 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №37П-2022, що підтверджується приєднаною до позову копією договору.
Договір містить підписи керівників сторін та печатку відповідача.
05.08.2022 року сторонами було підписано специфікацію №1 до договору на суму 77500 грн., 31.08.2022 року - специфікацію №2 на суму 286470 грн., 08.09.2022 року -специфікацію №3 на суму 52920 грн., 28.09.2022 року - специфікацію №4 на суму 274050 грн., 29.09.2022 року - специфікацію №5 на суму 95550 грн., 05.10.2022 року - специфікацію №6 на суму 52500 грн., що підтверджується приєднаними до позову копіями специфікацій №1-6. Специфікації містять підписи сторін.
Поставка відповідачу товару у період з 02.09.2022 року по 14.10.2022 року на суму 839040 грн. підтверджується приєднаними до позову у копіях:
- видатковими накладними №190, 216, 223, 225, 238, 239, 240, 249, 255, 257, 275;
- товарно-транспортними накладними № 190, 216, 223, 225, 238, 240, 249, 255, 257, 275;
- експрес-накладною "Нової пошти" №59000870582202 від 29.09.2022 року.
Видаткові накладні місять підписи сторін і печатку відповідача, деякі електронний цифровий підпис.
Виставлення відповідачу рахунків на оплату 181 від 05.08.2022 року, №198 від 31.08.2022 року, №211 від 08.09.2022 року, №221 від 28.09.2022 року, №222 від 29.09.2022 року, №232 від 05.10.2022 року позивач нічим не підтвердив, до позову не приєднано належних доказів, що зазначені рахунки направлялися поштою, у тому числі електронною, були вручені із рук в руки тощо.
Оплата відповідачем 03.10.2022 року 109620 грн., 31.10.2022 року 52920 грн., 01.11.2022 року 89970 грн. та 164430 грн., 16.03.2023 року 50004 грн. також матеріалами справи не підтверджується.
Приєднаний до позову акт "звірки взаємних розрахунків станом на 03.08.2023 року" містить лише підпис керівника позивача. Таким чином, вказаним актом не може бути підтверджено обставину погодження відповідачем із викладеними у ньому даними по вартості поставленого товару, сумам оплати товару та кінцевої суми боргу.
Отже, позивачем доведено, а судом встановлено наявність договірних відносин між сторонами на підставі договору №37П-2022, підписання специфікацій №1-6 до договору та поставку товару на суму 839040 грн.
Обставини виставлення позивачем рахунків та здійснення відповідачем часткової оплати позивачем не доведено.
Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.
Предметом договору поставки №37П-2022 передбачено, що постачальник, тобто позивач у справі, зобов'язується поставити (передати) у власність покупця у строки передбачені цим договором товар вказаний у специфікаціях (товар), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку (п. 1.1 договору).
Сторони договору у п. 5.1 договору передбачили, що оплата товару покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною та у строки, вказані в специфікації, видаткових накладних шляхом перерахування вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника в терміни зазначені у специфікаціях до цього договору на підставі виставленого постачальником рахунку.
Тобто, сторони договору погодили, що оплата товару здійснюється у безготівковій формі в терміни, які зазначені у специфікаціях та на підставі виставленого рахунку.
Отже, виходячи з умов договору, наряду із терміном оплати товару підставою оплати товару є виставлений постачальником рахунок.
Як зазначалося вище обставини виставлення позивачем рахунків на оплату поставленого товару позивачем не підтверджено.
При цьому, як передбачено у п. 3.2.1 договору покупець, тобто відповідач, зобов'язаний оплатити товар у строки та на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.
Із вказаного суд дійшов висновку, що згідно умов договору та за відсутності виставлених позивачем рахунків на оплату у відповідача не виникло обов'язку по оплаті поставленого товару.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 509 ЦК передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У ч. 1 ст. 526 визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 526 ЦК виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Отже, за відсутності виставлених рахунків на оплату товару позовні вимоги про стягнення оплати є безпідставними. Як наслідок є безпідставними і похідні позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій, 3% річних та втрат від інфляції.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2024 року.
Суддя А.П. Алексєєв