28 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29386/23
Провадження № 33/4820/178/24
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.
за участю секретаря судового засідання Півовара В.О.
захисника Поліщука О.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Поліщука О.А. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 28 жовтня 2023 року о 02 год. 05 хв. по вул. Зарічанській, 34 в місті Хмельницькому керував автомобілем "Volkswagen", номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці) та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням суду, захисник Поліщук О.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалену постанову в частині накладеного стягнення, скасувавши призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
На думку сторони захисту, призначене судом покарання не відповідає ступеню суспільної небезпеки правопорушення та особі винного, а тому є несправедливим.
Суд неналежно з'ясував обставини, що пом'якшують відповідальність, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та ступінь його вини.
Відтак, до обставин, що пом'якшують відповідальність, відносяться: визнання провини, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
17.03.2022 ОСОБА_1 був призваний до лав ЗСУ, є водієм за військовою спеціальністю, тому покарання у виді позбавлення його права керування унеможливить ефективно нести ним службу.
ОСОБА_1 є ветераном війни та учасником бойових дій, має на утриманні малолітню доньку та є єдиним із батьків, хто заробляє гроші.
Захисник наголошує, що ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не керував, а лише мав намір це зробити. Відповідно до відеозапису, ступінь сп'яніння ОСОБА_1 незначний або легкий. Останній визнає свою провину та щиро кається.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав доводи апеляційної скарги, просив змінити постанову в частині накладеного стягнення та не застосовувати стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, надав клопотання про розгляд у його відсутність, за таких обставин його неявка не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП.
Заслухавши позицію захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Поліщук О.А. не оскаржуючи факт керування та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, просить не застосовувати до останнього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ході апеляційного розгляду встановлено, що зміст оскаржуваної постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, відповідає вимогам, передбаченим статтями 283-284 КУпАП, справу суддею першої інстанції розглянуто повно та всебічно, відповідно до вимог статті 280 КУпАП.
Суд встановив, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Свою вину за порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 визнає. Захисник не оскаржує факт доведення наявності у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, тому апеляційний суд, застосовуючи положення статті 294 КУпАП, не перевіряє ці обставини.
Щодо доводів сторони захисту про зміну постанови та призначення стягнення без застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами зазначаю наступне.
Згідно зі статтею 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
За приписами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до частин 2 та 4 статті 30 КУпАП, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суддя за результатами розгляду цієї справи, застосовував до правопорушника стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком судді першої інстанції, вважає його правомірним, а відповідні доводи сторони захисту щодо можливості застосувати до
ОСОБА_1 лише стягнення у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами є неспроможними.
Статтею 24 КУпАП встановлені види адміністративних стягнень, серед яких є штраф та позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Відповідно до частини 2 статті 25 КУпАП, за одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Позбавлення права керування транспортними засобами може застосовуватися як основне, так і додаткове адміністративне стягнення.
Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою, встановлено основне та обов'язкове додаткове адміністративне стягнення: штраф та позбавлення права керування транспортними засобами відповідно.
Зауважую, що законодавець у санкції не передбачив можливість альтернативи основного та додаткового покарань, тому дискреційні повноваження суду обмежені імперативно встановленими нормами при обранні та застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Окрім того, у постанові Пленуму ВССУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» наголошено, що чинне адміністративне законодавство не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Разом із тим, слід керуватися положеннями статті 33 КУпАП.
Ті обставини, що ОСОБА_1 щиро розкаюється та визнає свою провину, є ветераном війни та учасником бойових дій, має на утриманні малолітню доньку, а обставини, що обтяжують покарання відсутні, вважаю такими, що не можуть стати підставою для незастосування до водія обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В інакшому випадку, порушуватиметься принцип правової визначеності, який є невід'ємною складовою верховенства права, та гарантує, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Так само Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу правової визначеності. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (такий висновок викладений у справах «Steel and others v. The United Kingdom» та «Sunday Times v. United Kingdom»).
Та обставина, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, де обіймає посаду водія та не зможе у разі позбавлення його права керування транспортними засобами виконувати свої обов'язки й ефективно нести службу не дає підстав для зміни стягнення, оскільки воно накладено в межах санкції частини 1статті 130КУпАП та є безальтернативним.
Звертаю увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, є одним із тих правопорушень, які мають підвищену ступінь суспільної небезпеки, оскільки безвідповідальний підхід водіїв та порушення ними правил заборони керування транспортними засобами в стані сп'яніння, зокрема алкогольного, є причиною досить великої кількості аварій. Для керування транспортним засобом немає значення ступінь алкогольного сп'яніння (легке сп'яніння чи важке), оскільки є чітка імперативна заборона сідати за кермо у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відтак, доводи захисника, що ОСОБА_1 не керував у стані алкогольного сп'яніння, а лише мав намір, а також те, що з відеозапису вбачається легкий ступінь сп'яніння останнього, є недоречними. В інакшому ж випадку, якщо ОСОБА_1 розумів, що випив небагато у той вечір для досягнення ступеню алкогольного сп'яніння, він міг би пройти запропонований поліцейськими огляд, результат якого був би негативним (менше 0,2 проміле). Натомість водій ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, тим самим намагаючись приховати свій стан та уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 як особа, що має спеціальний статус (водій) реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов'язки, встановлені законодавством України, зокрема пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, та був зобов'язаний без усіляких застережень на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність у правовому полі держави (з рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007).
Таким чином, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Суддя суду першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та правильно визначив вид стягнення і його розмір у межах, установлених частиною 1 статті 130 КУпАП, відповідно до вимог статті 33 КУпАП, у межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.
З урахуванням наведеного, доходжу висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 - адвоката Поліщука О.А., оскільки відсутні підстави для зміни або скасування постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від
24 січня 2024 року, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Поліщука О.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя