22 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 689/1771/23
Провадження № 22-ц/4820/447/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, УМВС України в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства і прокуратури, за апеляційною скаргою Хмельницької обласної прокуратури на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області в складі судді Шевчик О.М. від 08 грудня 2023 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У липні 2023 року позивач, звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказував, що 08 травня 2014 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України, 25.11.2014 року обвинувальний акт за вказаним обвинуваченням скеровано до суду.
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2015 року його визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу цих злочинів. Вказаний вирок суду залишений без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області 01 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18 жовтня 2017 року.
Дії органів досудового розслідування, органів, що здійснювали оперативно - розшукову діяльність, дії прокуратури та слідчого судді у цій справі порушили його особисті немайнові права та свободи. В результаті безпідставного кримінального провадження за підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також під час тривалого судового розгляду кримінальної справи йому завдано значну моральну шкоду. Протягом тривалого часу, починаючи із початку здійснення щодо нього відповідних оперативно-розшукових заходів, подальших слідчих дій, включаючи і негласні слідчі дії, також в ході судового розгляду справи судами усіх інстанцій безпідставно обмежувалися його конституційні права, відбувалося втручання в його особисте життя. Весь цей час він перебував у стресовому стані, був позбавлений можливості у повній мірі займатись своїми повсякденними справами, приділяти увагу сім'ї, займатися підприємницькою діяльністю. Сам факт безпідставної підозри у скоєнні особливо тяжкого злочину викликало у нього глибокі моральні переживання, адже йому загрожувало покарання у виді позбавлення волі. Щодо нього проводилися негласні слідчі та розшукові дії, під час яких здійснювалося зняття інформації з телекомунікаційних мереж. В його будинку було проведено обшук, за результатами якого вилучено документи, які в подальшому так і не довели його причетність до вчинення кримінальних правопорушень. Такі обшуки проведено і в його батьків. Застосовувася щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту, чим його обмежено у вільному пересуванні та вільному виборі місця проживання. Крім цього, було накладено арешт на його майно, чим обмежувалися його права власника. Усі ці обставини суттєво негативно вплинули на стан його здоров'я.
З цих підстав позивач просив стягнути з Державного бюджету України 1200000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 350 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Хмельницька обласна прокуратура просить скасувати рішення суду як незаконне і відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, судом неповно з'ясовано обставини справи та неналежно оцінено докази. Визначений судом розмір моральної шкоди є необґрунтований, грошова компенсація 350000 грн. є значно більшою, ніж достатньо для розумного задоволення потерпілої особи. Достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи з обрахуванням строку її перебування під слідством і судом було б 167500 грн. Судом першої інстанції також не враховано доводи щодо пропуску позивачем строків позовної давності внаслідок звернення з цим позовом по спливі більше 7 років від дня, коли він дізнався про порушення свого права.
У відзиві Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області просить задовольнити апеляційну скаргу. Позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди та її розмір. Грошова компенсація 350000 грн. є надмірно великою.
В засіданні апеляційного суду представники апелянта, ГУНП в Хмельницькій області підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.
Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що 16 квітня 2013 року органом досудового розслідування внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження за № 12013240050000159.
12 червня 2013 у житловому приміщенні ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук.
05 вересня 2013 на підставі ухвали слідчого судді здійснено тимчасовий доступ до речей і документів ОСОБА_1
08 травня 2014 року ОСОБА_1 старшим слідчим в ОВС СВ СУ ГУНП в Хмельницькій області повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 209 КК України. 30 жовтня 2014 ОСОБА_1 повідомлено про зміну підозри. 13 листопада 2015 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру за ч. 3 ст. 358, ч.1 ст. 366 КК України.
13 травня 2014 року ухвалою слідчого судді щодо ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
13 травня 2014 року ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно ОСОБА_1
30 жовтня 2014 року ухвалою слідчого судді щодо ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_1 проводились негласні слідчі дії (зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж).
24.11.2014 року прокуратурою Хмельницької області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, та скеровано до суду.
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч.1 ст. 366 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю в його діянні складу даних злочинів.
01 червня 2016 року Апеляційним судом Хмельницької області зазначений вирок залишено без змін.
18 жовтня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2016 року залишено без змін.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 08.05.2014 року (повідомлення про підозру) по 01.06.2016 року (набрання виправдувальним вироком законної сили), тобто, 24 місяці 23 дні. Враховуючи фактичні обставини справи, тривалість та глибину моральних страждань позивача, негативні наслідки, які для нього настали у зв'язку із порушенням його прав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір морального відшкодування в сумі 350000 грн.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.
Так, відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом ч.ч.1-2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно з ст.3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР).
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.ч. 5-6 ст.4 Закону № 266/94-ВР).
Згідно з ст. 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Відповідно до ст.ст. 12, ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд першої інстанції правильно констатував, що сам факт перебування позивача під слідством і судом у випадку постановлення виправдувального вироку суду за відсутністю в діяннях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення свідчить про незаконність повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. ст. 366 КК України, і є достатньою підставою для отримання компенсації від держави завданої моральної шкоди у порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).
За змістом ст. 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, як визначено законом. Обмеження щодо граничного розміру можливого відшкодування моральної шкоди у зв'язку із незаконним перебуванням під слідством та судом законом не встановлено.
Судом першої інстанції правильно взято до уваги, що незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності завдали йому значної моральної втрати, призвели до тривалого істотного порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя - необхідності постійного зосередження на цій проблемі, що обумовлювало залучення значних душевних, фізичних і матеріальних ресурсів, заважало веденню звичної повсякденної діяльності, обмежувало реалізацію життєвих планів.
Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, вчинене в особливо великих розмірах, за ч.5 ст.191 КК України) позивач зазнав тривалих і глибоких душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, що з очевидністю негативно вплинуло на його стан здоров'я.
Упродовж тривалого часу позивача було обмежено у вільному пересуванні, що мало наслідком порушення його життєвих планів.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про необґрунтованість стягнутого судом першої інстанції розміру грошової компенсації у 350000 грн.
Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування завданої моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості і не є завищеним.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання прокуратури щодо пропуску позовної давності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 лютого 2024 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк