ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.02.2024Справа № 910/19401/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»
про стягнення 30 947,70 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (надалі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (надалі - відповідач) про стягнення 30 947,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19401/23, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Крім того, зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати суду відомості щодо страхової компанії, якою видано поліс № 208915191.
27.12.2023 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли відомості щодо полісу № 208915191.
15.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
За приписами ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/19401/23 була надіслана позивачу та його представнику за допомогою системи «Електронний Суд» та доставлена до електронних кабінетів 25.12.2023, що підтверджується повідомленнями про доставку електронних листів.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення позивача про відкриття провадження у справі.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався, відповіді на відзив Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» у встановлений строк не подав.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 001а8ц5 від 22.12.2017 та сертифікату № 001а8ц5/753 від 09.08.2022 до Генерального Договору № 001а8ц5 від 22.12.2017 добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між АТ «Страхова компанія «АРКС» (страховик) та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (страхувальник), були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом Mercedes-Benz Atego, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
09.01.2023 у м. Миронівка по вул. Благовіщенській, 56 сталась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого у позивача вищевказаного транспортного засобу та транспортного засобу «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 14.02.2023 у справі водій автомобіля Mercedes-Benz GLE-серії 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопрушення і притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (справа № 371/50/23).
06.02.2023 було проведено огляд пошкодженого автомобіля «Mercedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_1 , про що складено дефектну відомість № А02-14 огляду транспортного засобу (ТЗ).
Відповідно до рахунку - фактури № СФ-0000016 від 16.01.2023 ПП «СКАЙ ЛАЙН» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes-Benz Atego», д.р.н. НОМЕР_1 становить 30 947,70 грн.
За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування страховиком складено страховий акт № ARX3568199 від 23.02.2023, відповідно до якого позивачем вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 30 947,70 грн.
На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПП «СКАЙ ЛАЙН» у розмірі 30 947,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 953804 від 24.02.2023.
Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/208915191 (франшиза - 0, ліміт за шкоду по майну - 130 000,00 грн).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі договору страхування до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 30 947,70 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем при визначені суми позовних вимог не було враховано ремонт транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Так, відповідач вказує, що оскільки строк експлуатації пошкодженого у ДТП транспортного засобу перевищує 12 років, відповідно до п. 7.41. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у даному випадку має застосовуватися коефіцієнт фізичного зносу рівним 0,7, з урахуванням якого розмір матеріального збитку становить 18 592,80 грн.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена постановою Миронівського районного суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 371/50/23.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/208915191.
Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відтак, позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, згідно з полісом № ЕР/208915191.
Згідно з п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ч. 32.7. ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Абзацом 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Тобто, наведеними вище положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Частинами 1 та 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
На виконання цієї норми, спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика).
Як передбачено в п. 1.2. Методики, вона встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Відповідно до п. 7.38 Методики, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Пунктом 7.39 Методики передбачено, що винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
Із аналізу наведених положень Методики вбачається, що у разі якщо транспортний засіб має пошкодження кузова, кабіни, рами КТЗ у вигляді деформації або корозії, то до такого автомобіля не може застосовуватись коефіцієнт 0, незалежно від того, що строк експлуатації такого автомобіля не перевищує передбаченого п. 7.38 Методики строку експлуатації.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску цього автомобіля - 2007, а тому станом на дату ДТП (09.01.2023), строк його експлуатації є таким, що становить 16 років.
Відповідно до п. 7.41. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7. Для КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років у випадку виконання капітального ремонту КТЗ впродовж двох років до дати оцінки ЕЗ підлягає розрахунку за формулою (13) і його значення приймають не менше 0,5.
Таким чином, для правильного визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_1 слід застосовувати коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ, який складає 0,7.
Отже, при розгляді даної справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача щодо необхідності застосування коефіцієнт фізичного зносу 0,7 до розрахунку матеріального збитку пошкодженого у ДТП транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
У = Ср + См + Сс * (1-Ез), де:
У - розмір матеріального збитку;
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, перевіривши здійснений відповідачем контррозрахунок матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz», д.р.н. НОМЕР_1 , виходячи з приписів п.п. 7.41, 8.2 Методики, з урахуванням відсутності в матеріалах справи звіту визначення вартості пошкодженого транспортного засобу, суд вважає обґрунтованим розміром збитку 18 592,80 грн.
Позивач проти здійсненого відповідачем розрахунку не заперечив, будь-яких заперечень на такий розрахунок або ж висновків експерта щодо визначення іншого розміру матеріального збитку не надав.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в сумі 18 592 грн. 80 коп. та судовий збір в розмірі 1 610 грн 40 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.02.2024.
Суддя Т.Ю. Трофименко