Справа №591/3996/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/178/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
Іменем України
20 лютого 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/3996/23 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.01.2024 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки підозра є необґрунтованою, у ОСОБА_8 відсутні проросійські погляди і він погоджувався із політикою української державної влади, не мав мети - завдання шкоди Україні. Підозрюваний до 24.02.2022 офіційно організовував здійснення експорту товарів до рф, в тому числі комплектуючих до залізничного транспорту, мав контакти громадян рф, з якими працював раніше, у зв'язку із складним матеріальним становищем родини вирішив здійснити продаж товарів з України російським підприємствам, вважаючи при цьому, що такими діями не буде завдано шкоди інтересам України. У справі відсутні висновки компетентного органу щодо електростартерів, про які йдеться в повідомленні про підозру, зокрема, чи є вони товарами подвійного (військового) призначення. Ризики не підтверджуються матеріалами клопотання, ОСОБА_8 є особою похилого віку, має ряд захворювань, тривалий час перебуває під вартою, має родину, яку утримує, дружину та малолітню дитину, які хворіють, є внутрішньо переміщеною особою, має постійне місце проживання, допомагав силам ТРО.
15.01.2024 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням погодженим з прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся ст. слідчий в ОВС СВ УСБУ в Сумській області ОСОБА_11 , в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, яке обгрунтував тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК, досудове розслідування в якому не завершене, а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, які існували під час обрання запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.01.2024 підозрюваному ОСОБА_8 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26.02.2024. Своє рішення слідчий суддя умотивував тим, що досудове розслідування триває, а ризики, передбачені п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК, зазначені в клопотанні продовжують існувати та не зменшились, тому відсутні підстави для застосування менш суворого запобіжного заходу.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши клопотання, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість як застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, так і підстав для його продовження, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, урахувавши при цьому вимоги ч. 6 ст. 176 КПК, згідно яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК цього Кодексу, застосується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК, тобто тримання під вартою.
Зокрема, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання від десяти до дванадцяти років позбавлення волі, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти нові злочини.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів (п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК), а будь-які докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88).
Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні у теперішній час докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення злочину є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому незважаючи на те, що на стадії застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний дослідити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також встановити, чи доводять надані стороною обвинувачення докази наявність обставин, зазначених в ч. 1 ст. 194 КПК, але в той же час цей же слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які обставини вчинення злочину та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення, а тому доводи захисника ОСОБА_9 з приводу того, що додані до клопотання матеріали не підтверджують викладені в підозрі обставини, зокрема, наявність у ОСОБА_8 проросійських поглядів, його непогодження з політикою представників української державної влади, відсутність в матеріалах справи висновків компетентного органу про те, що електростартери, про які йдеться в повідомленні про підозру є товарами подвійного (військового) призначення, а також мети - завдання шкоди Україні, є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Мають місце і заявлені у клопотанні старшого слідчого ризики того, що ОСОБА_8 перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати краніальному провадженню іншим чином та вчинити нові кримінальні правопорушення. При цьому врахування тяжкості кримінального правопорушення у даному випадку має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а також обставини його вчинення підвищують ризик того, що ОСОБА_8 , який має зв'язки за кордоном, зокрема, і країні агресорі, на непідконтрольній території, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме, його вчинення за попередньою змовою групою осіб. Також підозрюваний може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Разом з цим, слідчий суддя врахував, що підозрюваний також може перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтувавши наявність цих ризиків в ухвалі. Крім того, на їх існування вказує те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час воєнного стану, що вказує на високу суспільну небезпечність підозрюваного, тому колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК продовжують існувати.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, є необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які вказують на наявність цих ризиків.
Доводи захисника про те, що тривале перебування ОСОБА_8 під вартою є невиправданим, колегія суддів вважає необґрунтованими, позаяк при продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд врахував особливості конкретної справи, в якій необхідне тривале утримання особи під вартою, обставини справи в сукупності з особою обвинуваченого, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
Ці висновки узгоджуються і з практикою ЄСПЛ, відповідно якої тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
На переконання колегії суддів, з моменту взяття підозрюваного під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, дані обставини не змінилися, та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного не може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_8 має ряд захворювань, дружину та малолітню дитину, які хворіють, є внутрішньо переміщеною особою, має постійне місце проживання, хоч і мають місце, але колегія суддів вважає їх такими, що в цілому не зменшують встановлені судом ризики, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Крім цього, ОСОБА_8 підозрюється за ч. 1 ст. 111-2 КК, тому щодо нього, відповідно ч. 6 ст. 176 КПК, враховуючи існування ризиків, передбачених п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно ч. 4 ст. 183 КПК під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК.
Оскаржене рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.01.23024 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4