ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.02.2024Справа № 910/12753/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/12753/23
за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" (04107, місто Київ, вулиця Тропініна, будинок 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (01014, місто Київ, Залізничне шосе, будинок 57)
про стягнення 120 916,41 грн.
Науково-виробниче приватне підприємство "Пласт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про стягнення основної заборгованості в розмірі 72 600,14 грн, а також нарахованих на неї пені в сумі 39 184,12 грн, інфляційних втрат у сумі 6781,15 грн і 3% річних у розмірі 2351,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 4600046411 від 14.11.2019 щодо своєчасного проведення розрахунків за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 позовну заяву залишено без руху.
11.09.2023 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 відкрито провадження у справі №910/12753/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
09.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Крім того, у зазначеній заяві відповідач також просив суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву на 10 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 виправлено описку, допущену ухвалі суду від 23.08.2023 та ухвалі суду від 13.09.2023 у справі №910/12753/23 та вважати правильним «про стягнення 120 916,41 грн».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №910/12753/23 на 10 днів. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.
17.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудком" (покупець) та Науково-виробничим приватним підприємством "Пласт" (постачальник) було укладено договір поставки № 4600046411 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті, що вказуються в специфікації разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі довари і оплачувати.
Відповідно до п. 2.1 договору ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарних накладних та специфікації, підписаній сторонами (в паперовій формі або з ЕЦП), що з моменту її підписання є невід'ємною частиною договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування та доставки товарів постачальником у вказане в замовленні місце поставки.
Згідно з п. 3.1 договору постачальник поставляє товари згідно замовлень покупця на поставку товару, поданих за посередництва EDI-провайдерів за вибором постачальника.
За умовами п. 3.5 договору безпосередньо після приймання товару покупець направляє постачальнику через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання товару покупцем, сформований в обліковій системі покупця, завіряється ЕЦП покупця (підпис відповідальної особи і печатка підприємства) і відправляється постачальнику через EDI-провайдера. Постачальник зі свого боку завіряє «Накладна» ЕЦП (підпис відповідальної за передачу особи печатку підприємства) і відправляє покупцю через EDI-провайдера. У разі обміну з покупцем «Накладна» COMDOC з використанням ЕЦП, постачальник може не надавати паперовий примірник накладної Покупцеві за фактом відвантаження.
Відповідно до п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного в замовленні (правила Інкотермс з редакції 2010 року), тобто постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару і здійснювати її своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строк, вказаний у замовленні.
Пунктом 6.1. договору (у редакції додаткової угоди від 10.12.2020 до договору) визначено, що підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. При наданні постачальником «Податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «Успішно зареєстровано в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «Накладної», завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується проставленням штампу «Товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар через погоджену сторонами в додатку № 1 кількість календарних днів з моменту реалізації товару покупцем і в розмірі, який розраховується за формулою: «розмір поточної заборгованості за поставлений товар, строк оплати по якому настав» мінус «розмір постійно діючої заборгованості покупця, що погоджена сторонами в додатку № 1 до договору».
Відповідно до умов п. 6.3 договору (у редакції додаткової угоди від 10.12.2020 до договору) позивач надає відповідачу згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості відповідача, розмір якої сторони погоджують в додатку № 1 до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому позивач зобов'язується не притягати відповідача до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість покупець зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії договору протягом 14 календарних дні з моменту підписання акту звіряння розрахунків по договору.
У п. 8.10 договору (в редакції, погодженій сторонами згідно протоколу розбіжностей до договору від 14.11.2019) у разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
У п. 9.1 договору (у редакції додаткової угоди від 10.12.2020 до договору) сторони погодили, що договір набирає чинності та діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1. Припинення дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань, передбачених договором та невиконаних на момент припинення дії договору, у т.ч. і зобов'язань, пов'язаних з поверненням товару згідно умов даного договору, оплати послуг, а також від відповідальності за невиконання таких зобов'язань.
У силу п. 9.2 договору (у редакції додаткової угоди від 10.12.2020 до договору) договір вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на один рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за 30 календарних днів до закінчення кожного відповідного року дії договору. Термін дії договору може бути автоматично продовжений (пролонгований) необмежену кількість разів.
У додатку № 1 до договору у редакції додаткової угоди від 10.12.2020 сторони погодили термін оплати товару - 40 календарних днів з моменту його реалізації покупцем.
У цьому ж додатку сторони визначили, що розмір постійно діючої заборгованості покупця перед постачальником складає 200 000,00 грн.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначає, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором 01.07.2022 ним було поставлено відповідачу товар на суму 116 640,00 грн. Утім, отриманий товар відповідач оплатив лише частково на суму 44 039,86 грн, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 72 600,14 грн, вимога про стягнення якої і є предметом спору у даній справі.
У свою чергу ТОВ «Фудком», не заперечуючи самого факту поставки товару позивачем на суму 116 640,00 грн, стверджує, що оплата останнього була здійснена ним у розмірі 65 135,58 грн, а тому несплаченою Товариством залишилася вартість товару на суму 51 504,42 грн, а не 72 600,14 грн, як на тому помилково наполягає позивач. Водночас відповідач акцентує увагу, що у п. 6.3 договору сторони визначили розмір постійно діючої заборгованості покупця перед продавцем у сумі 200 000,00 грн та узгодили, що вона підлягає сплаті покупцем лише за умови припинення дії договору поставки та підписання сторонами акту звіряння взаєморозрахунків за ним. Разом з тим, доказів, які б свідчили про припинення дії договору поставки матеріали справи не містять, а навпаки, підтверджують пролонгацію останнього на відповідні наступні роки. Враховуючи викладене, відповідач переконаний, що жодним чином не прострочив виконання свого обов'язку з оплати решти вартості поставленого товару у сумі 51 504,42 грн, позаяк остання не перевищує меж, поглинаючись погодженим сторонами розміром постійно діючої заборгованості покупця перед продавцем. До того ж, відповідач зазначає, що виконаний позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, є помилковим, адже суперечить умовам п. 8.10 договору в редакції, погодженій сторонами згідно протоколу розбіжностей до договору від 14.11.2019.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір № 4600046411 від 14.11.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.
Так, статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 ЦК України закріплений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За загальним правилом, закріпленим ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Скориставшись власним правом вільного визначення умов договору, у п. 6.1 останнього (у редакції додаткової угоди від 10.12.2020 до договору) сторони погодили, що підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. При наданні постачальником «Податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «Успішно зареєстровано в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «Накладної», завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи та печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується проставленням штампу «Товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар через погоджену сторонами в додатку № 1 кількість календарних днів з моменту реалізації товару покупцем і в розмірі, який розраховується за формулою: «розмір поточної заборгованості за поставлений товар, строк оплати по якому настав» мінус «розмір постійно діючої заборгованості покупця, що погоджена сторонами в додатку № 1 до договору».
Так, у п. 6.3 договору (у редакції додаткової угоди від 10.12.2020 до договору) позивач надав відповідачу згоду на створення останнім постійно діючої заборгованості відповідача, розмір якої сторони погоджують в додатку № 1 до договору, без нарахування будь-яких відсотків на вказану суму, при цьому позивач зобов'язується не притягати відповідача до відповідальності за несвоєчасну оплату товарів в межах вказаної суми. Цю заборгованість покупець зобов'язується погасити тільки за умови припинення дії договору протягом 14 календарних дні з моменту підписання акту звіряння розрахунків по договору.
У додатку № 1 до договору у редакції додаткової угоди від 10.12.2020 сторони погодили термін оплати товару - 40 календарних днів з моменту його реалізації покупцем.
У цьому ж додатку сторони визначили, що розмір постійно діючої заборгованості покупця перед постачальником складає 200 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не заперечується, що на виконання умов договору позивачем згідно видаткової накладної № 397 від 01.07.2022 було поставлено товар на суму 116 640,00 грн.
Водночас доданими відповідачем до матеріалів справи платіжними інструкціями від 30.08.2022, 05.09.2022, 12.09.2022, 21.09.2022, 22.09.2022, 27.09.2022 та 03.10.2022 підтверджується перерахування позивачу грошових коштів на загальну суму 65 135,58 грн в рахунок оплати вартості поставленого товару.
Отже, несплаченою Товариством залишилася вартість товару на суму 51 504,42 грн, що не виходить за межі (поглинається) погодженим сторонами розміром постійно діючої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 200 000,00 грн.
При цьому з аналізу п. п. 6.1, 6.3 договору слідує, що сторони погодили інший, окремий порядок сплати відповідачем заборгованості у її постійно діючих межах, визначивши, що остання підлягає погашенню Товариством тільки за умови припинення дії договору протягом 14 календарних дні з моменту підписання акту звіряння розрахунків по ньому.
Укладаючи договір 14.11.2019, сторони у п. 9.1 останнього погодили, що договір набуває чинності 01.01.2020 і діє до 31.12.2020 включно.
Як уже зазначалося, 10.12.2020 сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою, зокрема, погоджено викласти п. п. 9.1, 9.2 договору у наступній редакції:
« 9.1. Договір набирає чинності та діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1. Припинення дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань, передбачених договором та невиконаних на момент припинення дії договору, у т.ч. і зобов'язань, пов'язаних з поверненням товару згідно умов даного договору, оплати послуг, а також від відповідальності за невиконання таких зобов'язань.
9.2. Договір вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на один рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за 30 календарних днів до закінчення кожного відповідного року дії договору. Термін дії договору може бути автоматично продовжений (пролонгований) необмежену кількість разів».
Так, згідно додатку № 1 до договору у редакції вказаної додаткової угоди від 10.12.2020 строк дії договору визначено з 01.01.2021 до 31.12.2021.
Виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні докази письмового попередження однією із сторін іншої сторони про припинення дії договору за 30 календарних днів до 31 грудня поточного календарного року дії договору, то остання у порядку п. 9.2 договору автоматично продовжувалася щорічно на той самий строк.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів припинення дії договору поставки № 4600046411 від 14.11.2019 суд констатує, що строк виконання відповідачем обов'язку з оплати вартості товару у сумі 51 504,42 грн, котра не виходить за межі розміру постійно діючої заборгованості Товариства, не настав.
Наведене спростовує доводи НВПП "Пласт" про прострочення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання й свідчить про передчасність заявленої ним вимоги про стягнення означеної суми коштів з Товариства в судовому (примусовому) порядку, виключаючи тим самим правові підстави для задоволення позову в цій частині.
Стосовно ж решти з заявленої позивачем суми боргу у розмірі 21 095,72 грн (72 600,14 грн - 51 504,42 грн), то доданими відповідачем до матеріалів справи платіжними інструкціями підтверджується перерахування останньої НВПП "Пласт" ще задовго до моменту його звернення з даним позовом до суду, що також виключає правові підстави для задоволення позову у відповідній частині.
Враховуючи, що вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є похідними, останні, поділяючи юридичну долю основної вимоги, задоволенню також не підлягають.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у позові повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 236-238, 240, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Суддя М.Є. Літвінова