ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.01.2024Справа № 910/13796/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, селище міського типу Ладан, вулиця Миру, будинок 100 А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Eastern Trade Center Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia" (1. ul. Szprotawska nr 5, lok.2, miejsc. ZAGAN, 68-100, poczta ZAGAN, kraj POLSKA; 2. ul. Nowosolska 71, 67-100, Przyborow)
про стягнення 240 460,64 євро.
Представники учасників справи:
Від позивача: Середа Р.С.;
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Eastern Trade Center Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 240 460,64 євро, а саме: сума основного боргу - 187 055,25 євро; сума пені - 27 447,30 євро; сума інфляційних витрат - 23 702,14 євро; сума 3% річних - 2 255,95 євро.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом № 0505-22 від 05.05.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; зобов'язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на польську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 27.12.2022 року про відкриття провадження у справі №910/13796/22 у трьох примірниках та позовну заяву з додатками в трьох примірниках, в термін до 30.01.2023; зупинено провадження у справі №910/13796/22, у зв'язку зі зверненням з судовим дорученням про надання правової допомоги (вручення документів) до Республіки Польща, до 20.06.2023. Підготовче засідання призначено на 21.06.2023.
27.01.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів по справі.
Представник відповідача в підготовче засідання 21.06.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.
Судом у підготовчому засіданні 21.06.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 07.08.2023. Крім того, судом зобов'язано представника позивача в строк до 05.07.2023 надати суду переклад на англійську мову або польську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, ухвали про повідомлення про дату та час і місце судового засідання від 21.06.2023 у справі №910/13796/22 в одному примірнику.
05.07.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів по справі.
Представник відповідача в підготовче засідання 07.08.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.
Судом у підготовчому засіданні 07.08.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 02.10.2023. Крім того, судом зобов'язано представника позивача в строк до 15.08.2023 надати суду переклад на англійську мову або польську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, ухвали про повідомлення про дату та час і місце судового засідання від 07.08.2023 у справі №910/13796/22 у двох примірниках.
17.08.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів по справі.
28.09.2023 через електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, в якому останній просив суд направити копію позовної заяви з додатками на його електронну адресу.
Представник відповідача в підготовче засідання 02.10.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.
Судом у підготовчому засіданні 02.10.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 01.11.2023. Крім того, судом зобов'язано представника позивача в строк до 09.10.2023 надати суду переклад на англійську мову або польську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, ухвали про повідомлення про дату та час і місце судового засідання від 02.10.2023 у справі №910/13796/22 у двох примірниках.
12.10.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів по справі.
Представник відповідача в підготовче засідання 01.11.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/13796/22 до судового розгляду по суті на 18.12.2023.
15.11.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення документів по справі.
27.11.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про намір врегулювати спір мирним шляхом.
Представник відповідача в судове засідання 18.12.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином.
Судом у судовому засіданні 18.12.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у судовому засіданні до 22.01.2024. Крім того, судом зобов'язано представника позивача в строк до 01.01.2024 надати суду переклад на англійську мову або польську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, ухвали про повідомлення про дату та час і місце судового засідання від 18.12.2023 у справі №910/13796/22 у двох примірниках.
Представник відповідача в судове засідання 22.01.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, доказів на підтвердження дій, направлених на врегулювання спору мирним шляхом/або врегулювання спору мирним шляхом суду не надано; про дату та час був повідомлений належним чином. З огляду на що, керуючись положеннями п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2024 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Згідно зі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 22.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" (далі-продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Eastern Trade Center Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia" (далі-покупець) укладено контракт №0505-22 відповідно до якого, продавець поставляє і передає власність покупця Товар згідно Специфікацій, що є невід'ємною частиною цього Контракту, а покупець приймає Товар і оплачує його на умовах даного договору.
Умови Специфікацій не повинні суперечити умовам Контракту (п. 1.2 Контракту).
Асортимент, якість і загальна кількість товару, що підлягає поставці, вказані в Специфікаціях до цього Контракту. Ціни на Товар встановлюються в Євро і приведені в Специфікаціях (п. .2.1; 2.2 Контракту).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено наступне:
1. Специфікація №1: назва товару: Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №003; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 36562,50; загальна вартість товару: 36 562,50 Євро;
2. Специфікація №2: назва товару: Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-20-2 №001 та Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-20-2 №002; одиниця виміру: шт.; кількість: 2; ціна в Євро за одиницю: 24 832,50; загальна вартість товару: 49 665,00 Євро;
3. Специфікація №3: назва товару: Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-20-2 №003 (ціна в Євро за одиницю: 24832,50) та Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-16 №004 (ціна в Євро за одиницю: 24622,50); загальна вартість товару: 49 455,00 Євро;
4. Специфікація №4: назва товару: Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-20-2 №004 та Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-20-2 №005; одиниця виміру: шт.; кількість: 2; ціна в Євро за одиницю: 24 832,50; загальна вартість товару: 49 665,00 Євро;
5. Специфікація №5: назва товару: Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-16 №002; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 21654,75; загальна вартість товару: 21654,75 Євро;
6. Специфікація №6: назва товару: Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-16 №003 та Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-16 №005; одиниця виміру: шт.; кількість: 2; ціна в Євро за одиницю: 21654,75; загальна вартість товару: 43 309,50 Євро;
7. Специфікація №7: назва товару:
- Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №006; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 36562,50;
- Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №007; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 36562,50;
- Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №009; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 36562,50;
- Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №010; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 34 050,00;
- Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №011; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 34 050,00;
- Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №012; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 34 050,00;
- Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №013; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 36562,50;
- Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №014; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 34 050,00; Загальна вартість товару за Специфікацією №7 - 282 450,00 Євро.
Умовами Контракту передбачено, що загальна сума правочину становить орієнтовно 800 000 (вісімсот тисяч) Євро. Країна походження товару - Україна.
Відповідно до п.3.1.,3.2 Контракту, терміни та умови поставки товару вказані у Специфікаціях. Умови поставки - FCA - склад Покупця (м. Черкаси, Черкаська область, Україна) відповідно до правил «Інкотермс - 2010»; строк поставки товару до 20.06.2022 року.
Продавець зобов'язаний при відвантаженні кожної партії товару передати покупцеві оригінальні документи, оформлені належним чином: рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист (відвантажувальна специфікація); міжнародна товарно-транспортна накладна CMR; сертифікат країни походження ЄВРО-1, виписаний і/або завірений ТПП або іншим державним органом; сертифікат відповідності затвердженого типу; технічний паспорт українською мовою.
Датою поставки вважається дата, зазначена в CMR (п. 3.3 Контракту).
Згідно до п. 5.1-п.5.4 Контракту, оплата загальної вартості товару здійснюється у розмірі 100 % в день поставки товару до пункту розмитнення на території Польської Республіки. Датою фактичного виконання зобов'язання вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця після отримання оплати в повному обсязі. Валюта контракту і валюта платежу - Євро. Розрахунки за поставлений товар здійснюється у формі безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Приймання-передача товару за кількістю та якістю підтверджується актом-приймання передачі (п. 6.1 Контракту).
Відповідно до положень розділу 8 Контракту, за умови порушення терміну поставки, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожний календарний день прострочення поставки товару. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка порушила умови цього контракту, від виконання своїх зобов'язань за даним правочином. У разі порушення термінів оплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен календарний день прострочення оплати.
При настанні обставин форс-мажор неможливості повного або часткового виконання будь-якої зі Сторін зобов'язань за цим Договором, а саме: введення карантину або інших обмежень органами виконавчої або законодавчої влади Сторін, пожежі, стихійного лиха, війни, військових операцій будь-якого характеру, блокади, заборон експорту або імпорту, або інших, що не залежать від Сторін обставин, термін виконання зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини (п. 9.1 Контракту).
Якщо сторони не можуть дійти згоди протягом 30 календарних днів з дня перших переговорів, то всі суперечки, розбіжності та вимоги, що виникають з цього Договору або в зв'язку з ним, у тому числі, що стосується його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді міста Києва. Право, що застосовується - матеріальне та процесуальне право України.
Справжній Контракт набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині зобов'язань до їх повного виконання (п. 11.2 Контракту).
На виконання умов Контракту №0505-22 позивач здійснив поставку вищевказаного товару на загальну суму 190 890 Євро 00 центів.
Як вбачається з інвойсів № ПМ/19 від 06.06.2022, № ПМ/21 від 10.06.2022, № ПМ/24 від 14.06.2022, № ПМ/26 від 16.06.2022 позивачем поставлено товар, а саме: Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №007; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 36562,50; Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №012; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 34 050,00; Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №013; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 36562,50; Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №014; одиниця виміру: шт.; кількість: 1; ціна в Євро за одиницю: 34 050,00, що підтверджується міжнародними товарно-транспортна накладними CMR та митними деклараціями №UA100320/2022/521530; №UA100320/2022/521535; №UA100320/2022/521712; №UA100320/2022/521826.
Відповідно до інвойсів № ПМ/29 від 21.06.2022 та № ПМ/30 від 21.06.2022, продавцем здійснено поставку Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-20-2 №003 (ціна в Євро за одиницю: 24832,50) та Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-20-2 №002 (ціна в Євро за одиницю: 24 832,50), на підтвердження чого позивачем надано митні декларації №UA100320/2022/521871; №UA100320/2022/521868 та міжнародні товарно-транспортні накладні CMR.
У свою чергу, відповідач покладені на нього договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений товар не виконав у повному обсязі. Відповідачем здійснено часткову оплату, що підтверджується наступними документами:
1. банківська виписка АТ «ПУМБ» №03МТ220712 від 14.07.2022 за Інвойсом РМ/14 від 24.05.2022 на суму у розмірі 19 972,00 Євро.
2. банківська виписка АТ «ПУМБ» №03МТ220713 від 15.07.2022 за Інвойсом РМ/14 від 24.05.2022 на суму у розмірі 6 980,00 Євро.
3. банківська виписка АТ «ПУМБ» №03MT220714 від 18.07.2022 за Інвойсом РМ/14 від 24.05.2022 на суму у розмірі 14 972,00 Євро.
4. банківська виписка АТ «ПУМБ» №03МТ220721 від 25.07.2022 на загальну суму у розмірі 40 000, 00 євро, за Інвойсом РМ/15 - 16 293, 00 Євро та Інвойсом РМ/18 - 23 706, 75 Євро.
5. банківська виписка АТ «ПУМБ» №03МТ220728 від 28.07.2022 на загальну суму у розмірі 50 000,00 євро, за Інвойсом РМ/18 - 12 855,75 Євро, Інвойсом РМ/22 - 21 654,75 Євро, Інвойсом РМ/23 - 15 489, 50 Євро.
11.10.2022 позивачем на адресу відповідача скеровано претензію вих.№ЮВ-21 на суму 214 206,00 Євро, з яких сума основного боргу - 197 056,50 Євро, штрафні санкції, які нараховані продавцем за порушення термінів оплати за поставлений товар - 17 149,00 Євро. Факт відправлення підтверджується описом вкладення цінного листа № RA175161401UA та фіскальним чеком відділення поштового зв'язку.
Як вбачається з витягу із сайту АТ «Укрпошта», наданого позивачем, 09.11.2022 вищевказану вимогу вручено уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Eastern Trade Center Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia".
На виконання вимог претензії, покупцем перераховано 10 000,00 Євро, за Інвойсом РМ/23 - 6 165,25 Євро, Інвойсом РМ/19 - 3 834,75 Євро, що підтверджується банківською випискою АТ «ПУМБ» №03МТ221024 від 24.10.2022.
Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 240 460,64 євро заборгованості за поставлений товар - 187 055,25 Євро та штрафних санкцій, які нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме: сума пені - 27 447,30 Євро; сума інфляційних витрат - 23 702,14 Євро; сума 3% річних - 2 255,95 Євро.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 наведеної норми).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина 2 ст. 509 ЦК України).
У силу ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (чачтини 1, 2 ст. 692 названого Кодексу).
Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування (ч. 1 ст. 189 ГК України).
Частиною 1 ст. 691 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Так, ч. 1 ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Аналіз вищенаведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Продавець зобов'язаний при відвантаженні кожної партії товару передати покупцеві оригінальні документи, оформлені належним чином: рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист (відвантажувальна специфікація); міжнародна товарно-транспортна накладна CMR; сертифікат країни походження ЄВРО-1, виписаний і/або завірений ТПП або іншим державним органом; сертифікат відповідності затвердженого типу; технічний паспорт українською мовою.
Датою поставки вважається дата, зазначена в CMR (п. 3.3 Контракту).
Таким чином, датою поставки необхідно вважати дату отримання покупцем поставленого продавцем обладнання, яка зазначена міжнародно товарно-транспортній накладній CMR, а саме:
1. за інвойсом № ПМ/19 від 06.06.2022 - 17.06.2022;
2. за інвойсом № ПМ/21 від 10.06.2022 - 12.07.2022;
3. за інвойсом № ПМ/24 від 14.06.2022 - 18.06.2022;
4. за інвойсом № ПМ/26 від 16.06.2022 - 25.07.2022;
5. за інвойсом № ПМ/29 від 21.06.2022 - 21.07.2022;
6. за інвойсом № ПМ/30 від 21.06.2022 - 21.07.2022.
Умовами Контракту №0505-22 сторонами погоджено наступне - оплата загальної вартості товару здійснюється у розмірі 100 % в день поставки товару до пункту розмитнення на території Польської Республіки. Датою фактичного виконання зобов'язання вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця після отримання оплати в повному обсязі. Валюта контракту і валюта платежу - Євро. Розрахунки за поставлений товар здійснюється у формі безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. п. 5.1- п.5.4 Контракту).
В порушення вищезазначених домовленостей відповідач договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар належним чином не виконав. Однак, позивачем зазначено, що покупцем сплачено 3 834 Євро 75 центів за Бункер-накопичувач перевантажувальний БНП-30 №013. Таким чином, загальна сума заборгованості становить - 187 055 Євро 75 центів.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не надано суду допустимих доказів спростування факту наявної заборгованості за Контрактом №0505-22 у розмірі 187 055 Євро 75 центів, та належних доказів виконання договірних зобов'язань в часті повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 27 447,30 Євро.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень розділу 8 Контракту, за умови порушення термінів оплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен календарний день прострочення оплати.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат - 23 702,14 Євро та трьох процентів річних - 2 255,95 Євро.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення суми інфляційних витрат була заявлена ним виходячи із загальної суми боргу, що складається із 23 702,14 Євро.
Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», іноземна валюта: грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу; кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті; електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству України.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року (провадження № 6-2134цс15), від 08 лютого 2017 року (провадження № 6-1905цс16).
Таким чином, суд дійшов до висновку, що заявлена вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 23 702,14 Євро задоволенню не підлягає.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що останній є обґрунтованим, у зв'язку з чим позов в частині підлягає задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позивних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Eastern Trade Center Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia" (1. ul. Szprotawska nr 5, lok.2, miejsc. ZAGAN, 68-100, poczta ZAGAN, kraj POLSKA; 2. ul. Nowosolska 71, 67-100, Przyborow; NIP 9252129171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ПОЖМАШИНА" (17583, Чернігівська область, Прилуцький район, селище міського типу Ладан, вулиця Миру, будинок 100 А; код ЄДРПОУ 33742637) основну суму заборгованості в розмірі 187 055 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятдесят п'ять) Євро 25 центів, пеню в розмірі 27 447 (двадцять сім тисяч чотириста сорок сім) Євро 30 центів, 3 % річних у розмірі 2255 (дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять) Євро 95 центів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 123 422 (сто двадцять три тисячі чотириста двадцять два) грн. 29 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складно та підписано: 05.02.2024.
Суддя М.Є. Літвінова