майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"28" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/152/23
Господарський суд Житомирської області у складі судді Тимошенка О.М.,
розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Українця Сергія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Лім"
до Фізичної особи-підприємця Українця Сергія Володимировича
про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №26/10 від 26.10.2019,
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.01.2024 у справі №906/152/23 у позові відмовлено.
06.02.2024 до суду надійшла заява фізичної особи-підприємця Українця Сергія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення на його користь з позивача 32250,00грн. витрат на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи господарський суд прийшов до такого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідач не виконав цієї норми , оскільки відзив на позовну заяву (перша заява по суті спору відповідача) не містить повідомлення про понесені або очікувані судові витрати та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідач подав Договір про надання правничої допомоги від 17.02.2023, Додаткову угоду №1 від 17.02.23, Ордер №1047173, акти приймання-передачі послуг з 20.02.23 по 30.01.24 на суму 32250,00грн., платіжні інструкції, за якими відповідач сплатив адвокату 32250,00 грн.
Заява задоволенню не підлягає в зв'язку з таким.
Закон передбачає два випадки для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат. Перший випадок визначений у статті 244 ГПК України, де вказано, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Ця норма застосовується, якщо докази таких витрат були подані в установленому порядку до ухвалення судового рішення, однак суд з якихось причин не вирішив цього питання. У даному випадку відповідач не подавав докази судових витрат до ухвалення рішення суду у цій справі, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення за цією процесуальною нормою.
Другий випадок ухвалення додаткового рішення про судові витрати комплексно передбачений у статтях 129, 221, 238, 244 ГПК України.
Так, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вказана норма вказує на те, що протягом п'яти днів можуть бути подані докази таких витрат, однак сама заява про їх стягнення моє бути зроблена до ухвалення рішення.
Відповідач у заяві зазначив, що про стягнення витрат на правничу допомогу представником було заявлено в усному порядку в одному із судових засідань, а у судовому засіданні 30.01.24 представник відповідача повідомив суд про неможливість надання доказів понесення витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи.
Однак прослухавши запис судових засідань , суд встановив, що відповідач не заявляв про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Вказана норма вказує на обов'язкову наявність поважних причин неможливості подання доказів щодо судових витрат.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Таким чином передумовами для застосування цих норм має бути: заява учасника про стягнення судових витрат; заява учасника про поважність причин неможливості до закінчення судових дебатів подання доказів цих витрат; висновок суду про поважність цих причин; клопотання учасника про призначення засідання для вирішення питання судових витрат. І тільки сукупність наведених умов може бути підставою для призначення судового засідання в порядку статті 221 ГПК та ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на підставі доказів, які не були подані до закінчення судових дебатів.
Відповідач таких заяв та клопотання не подавав.
За таких обставин у суду відсутні підстави ухвалювати додаткове рішення щодо судових витрат на підставі доказів, які не були подані до закінчення судових дебатів.
Подібний висновок зробив Верховний суд у постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20, де зазначив таке: "За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів".
Крім того, суд звертає увагу, що частина поданих відповідачем після ухвалення судового рішення доказів існували до цього і могли бути подані до закінчення судових дебатів, у тому числі разом із відзивом на позовну заяву, який не містить ні повідомлення про очікувані витрати на правничу допомогу, ні попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат. Причин їх не подання відповідачем не наведено.
Також суд констатує наступне.
Як уже зазначено в цій ухвалі, стаття 221 ГПК України вказує на можливість за певних умов вирішення питання судових витрат на підставі доказів, які будуть подані після ухвалення рішення. З цією метою суд призначає судове засідання, за наслідками якого суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Таким чином вказана норма (ст. 221) вказує на процедурний порядок її застосування, тоді як сама стаття 244 ГПК України містить самостійні обов'язкові підстави для ухвалення додаткового рішення. Такими підставами, серед інших, є обставини подання учасником доказів до ухвалення основного рішення. Як уже зазначено вище у даній справі відсутні такі обставини, а отже відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення з підстав, які визначені статтею 244 ГПК України.
Щодо форми судового рішення у разі безпідставності заяви про ухвалення додаткового рішення суд виходить з частини 5 статті 244 ГПК України, яка вказує, що суд у такому випадку постановляє ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.
Керуючись статтями 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у прийнятті додаткового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів.
Дата підписання 28.02.2024
Суддя Тимошенко О. М.
Друк:
1 - в справу
2,3 - сторонам (рек. з повідом.)