61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
12.02.2024р. Справа №905/858/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
секретар судового засідання Пелих Т.В.,
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія», м.Дніпро,
до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва,
за участю Приватного акціонерного товариства «Металургійного комбінату «Азовсталь», місто Запоріжжя, у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,
за участю Міністерства юстиції України, м.Київ, у якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,
про відшкодування збитків у розмірі 172499364,40 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Бумба О.А., в режимі відеоконференції,
від відповідача - не з'явився,
від ПрАТ «МК «Азовсталь» - Чайкіна К.О., в режимі відеоконференції,
від Міністерства юстиції України - Вишнякова А.М., в режимі відеоконференції,
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна Компанія” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків заподіяних збройною агресією у розмірі 172 499 364,40 грн.
Ухвалою суду від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.12.2022 року; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до дати судового засідання.
Ухвалою суду від 05.12.2022 підготовче засідання відкладено на 26.12.2022, у зв'язку із заявленим усним клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи для надання до матеріалів справи додаткових документів.
Ухвалою суду від 26.12.2022 підготовче засідання відкладено на 25.01.2023.
Призначене на 25.01.2023 року судове засідання не відбулось. Ухвалою суду від 01.02.2023 підготовче засідання призначено на 06.02.2023.
Ухвалою суду від 06.02.2023 відкладено розгляд справи на 23.02.2023 для отримання від третьої особи ПрАТ «Металургійного комбінату «Азовсталь» письмових пояснень по суті спору.
Ухвалою суду від 23.02.2023 відкладено розгляд справи на 28.03.2023, у зв'язку із заявленим клопотанням позивача 22.02.2023 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 28.03.2023 відкладено розгляд справи на 19.04.2023, у зв'язку із заявленим клопотанням позивача 27.03.2023 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 19.04.2023 відкладено розгляд справи на 05.05.2023 у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання (в режимі відеоконференції).
Ухвалою суду від 05.05.2023 відкладено розгляд справи на 02.06.2023, у зв'язку із заявленим усним клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи для надання до матеріалів справи додаткових документів.
Ухвалою суду від 02.06.2023 судом не визнано поважними причини пропуску строку для подання позивачем доказів, доданих до клопотання від 31.05.2023, проте, визнано за необхідне залучити до матеріалів справи додані до клопотання від 31.05.2023 документи; відкладено розгляд справи на 03.07.2023.
Ухвалою суду від 03.07.2023 у зв'язку із заявленням усного клопотання позивача в судовому засіданні 03.07.2023 про оголошення перерви для надання додаткових документів, судом відкладено розгляд справи на 24.07.2023.
Ухвалою суду від 24.07.2023 закрито підготовче провадження у справі №905/858/22, призначено розгляд справи по суті на 17.08.2023 року.
Ухвалою суду від 17.08.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.09.2023 року, у зв'язку із заявленим клопотанням позивача про виклик експерта.
Ухвалою суду від 14.09.2023 відкладено розгляд справи на 09.10.2023 у зв'язку із заявленням усного клопотання представника позивача про оголошення перерви; викликано в судове засідання судових експертів: Гаврилову К.В. для дачі пояснень щодо висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 04.01.2023 року; Чередніченко А.П. для дачі пояснень щодо висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 08.05.2023 року №01/05.
Ухвалами суду від 09.10.2023, від 26.10.2023, від 17.11.2023 відкладено розгляд справи на 26.10.2023, на 17.11.2023, на 11.12.2023 для отримання письмових та усних пояснень експертів.
Ухвалою суду від 11.12.2023 відкладено розгляд справи на 28.12.2023 у зв'язку із заявленням усного клопотання представника позивача в судовому засіданні про відкладення розгляду справи для повторного виклику експерта.
Ухвалою суду від 28.12.2023 відкладено розгляд справи на 26.01.2024 у зв'язку із заявленням усного клопотання представника позивача в судовому засіданні про відкладення розгляду справи для повторного виклику експерта.
Ухвалою суду від 26.01.2024 відкладено розгляд справи на 12.02.2024 у зв'язку із заявленням усного клопотання представника позивача в судовому засіданні про відкладення розгляду справи для підготовки до судових дебатів.
12.02.2024, під час розгляду справи по суті перед судовими дебатами, на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення позивача №08/02-1 від 08.02.2024 до яких додані додаткові документи.
Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2024 повідомив, що додані до пояснень нові докази - це документи, які згадувалися експертами при подачі їх пояснень до суду, та з?ясовивались при дослідженні інших доказів. Зазначив, що на неможливість надати такі докази своєчасно вплинули воєнні дії, необхідність перетрансформувати господарську діяльність позивача, проблеми з проведенням інвентаризації майна, неможливість евакуювати обладнання.
Частинами 2, 4 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Позивач жодного пояснення та не навів жодної обставини чому надані докази не було подані ні разом із поданням позову ні під час підготовчого засідання.
З огляду на те, що позивач своєчасно не повідомив суд про наявність нових доказів, які не можуть бути подані у встановлений законом строк, не навів причини та не надав докази неможливості їх своєчасної подачі, враховуючи ч.ч. 4, 8 ст. 80 ГПК України, суд не приймає документи позивача, що надійшли до суду 12.02.2024.
Підсудність та підвідомчість.
Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Водночас, розглядаючи дану справу суд враховує, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами Російської Федерації, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України “Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності” від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо. При виконанні доручень про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, в яких просять допомоги, застосовують законодавство своєї держави. При зверненні про надання правової допомоги і виконання рішень документи, що додаються, викладаються мовою держави, яка запитує, або російською мовою.
Водночас, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
За зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану” №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ “Укрпошта” з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
Разом з тим у зв'язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
Отже подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв'язку із припиненням поштового сполучення.
Крім того, відповідно до наявного в матеріалах справах листа Міністерства юстиції України передача/отримання будь-яких документів на виконання міжнародних договорів України до/від компетентних органів Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, неможлива.
Разом з цим, судом на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу “Судова влада України” розміщувались відповідні оголошення щодо розгляду справи №905/858/22.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ досудових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, судом було вжито всі допустимі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №905/858/22.
Також, в підтвердження відправлення відповідачеві копії позовної заяви разом із додатками, а також копій ухвал суду у справі №905/858/22, позивач надав суду квитанцію про оплату послуг міжнародного поштового відправлення та акт про направлення документів 05.01.2023 до Посольства Росії у Польщі.
18.10.2023 до суду надійшов супровідний лист Міністерства юстиції України №131719/139875-26-23/12 від 06.10.2023 до якого доданий лист Міністерства закордонних справ Російської Федерації №9832/2дснг.
В листі №9832/2дснг адресованому Міністерству закордонних справ України, Міністерство закордонних справ Російської Федерації з посиланням на ноту від 15.02.2023 зазначило про повернення без розгляду судових документів, що надійшли в додатку до звернення О.А.Бумби, представника ТОВ «Будівельна компанія». Повідомило, що направлення матеріалів судових справ шляхом приватного звернення не відповідає вимогам про порядок супроводу і оформлення звернень про міжнародну правову допомогу, які встановлені зокрема дійсній у взаємовідносинах РФ та України Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, однак відзив на позовну заяву не подав, про намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.
Залучення третіх осіб.
06.02.2023 в порядку ст. 50 ГПК України судом залучено до участі у справі ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки ймовірний результат вирішення спору може вплинути на обсяг прав та обов'язків МК «Азовсталь». При вирішенні питання щодо залучення третьої особи ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» судом враховано факт того, що після повномасштабного вторгнення РФ на територію України безпосередньо на території ПрАТ «МК «Азовсталь» з 18.03.2022 по 20.05.2022 велися бойові дії із застосуванням артилерійського та ракетного обстрілу, бомбардування, що призвело до часткового або повного знищення майна позивача, яке було завезено та перебувало на території комбінату.
Ухвалою суду від 06.02.2023 залучено до участі у справі Міністерство юстиції України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, обумовлено функціями та завданнями Міністерства, як центрального органу державної влади.
Зокрема, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що реалізує державну політику з організації примусового виконання рішень судів, а також органом забезпечення представництва та самопредставництва інтересів Кабінету Міністрів України у судах України у випадках, передбачених законом, зокрема через територіальні органи Мін'юсту.
Предметом спору є стягення коштів з суб'єкту міжнародного права (російська федерація) за рішенням національного суду на користь суб'єкта приватного права (позивач). Наведена процедура виконання рішення суду законодавством не врегульовано і орган, відповідальний за її виконання не визначений.
Оскільки, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд (ст.6 ЄКПЛ), забезпечення якого є позитивним обов'язком держави, суд залучає Міністерство юстиції України, як орган забезпечення представництва, який забезпечує представництво Кабінету Міністрів України.
Процедура розгляду справи.
Позивач обрав судовий спосіб захисту свого права, що виникло внаслідок заподіяння шкоди внаслідок збройної агресії.
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.
Згідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 8, 13 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес" як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 14 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позиція позивача. Зміст позовних вимог.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території м.Маріуполь позивач зазнав збитків на загальну суму 172499364,40 грн.
Вказує, що 01.12.2021 позивач, як субпідрядник уклав з ТОВ «Метінвест Інжинірінг», як генпідрядником договір субпідряду №3270/21 за умовами якого зобов'язався виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи електрофільтру і газовідвідного тракту КК№1, розташованих за адресою: 87500, місто Маріуполь, вул.Лепорського, б.1, вартістю 159134926,29 грн. без ПДВ. Для виконання вказаного договору, на територію конвертерного цеху МК «Азовсталь» завезене майно, перелік якого зафіксований у бухгалтерській довідці №228 від 12.09.2022, яке було необхідне для здійснення покладених на нього зобов'язань. Після повномасштабного російського вторгнення на територію України, з 18.03.2022 по 20.05.2022 безпосередньо на території МК «Азовсталь» велися бойові дії із застосуванням щільного артилерійського та ракетного обстрілу, бомбардування, у зв'язку з чим усе майно позивача, що перебувало на території комбінату зазнало часткового або повного знищення.
З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №б/н від 31.05.2023 позивач просив суд стягнути з держави Російська Федерація на користь ТОВ “Будівельна Компанія” 38 261 227,18 грн., з яких: 12902987,18 грн. - ринкова вартість належного позивачу майна, яке було завезене на територію МК «Азовсталь»; 25358240,00 грн. - розмір упущеної вигоди внаслідок неможливості виконання через збройну агресію Російської Федерації та бойові дії домовленості (робіт) за договором субпідряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи №3270/21 від 01.12.2021 року на об'єкті ПрАТ МК «Азовсталь», укладеним між позивачем та ТОВ «Метінвест Інжинірінг».
Як на правову підставу позову позивач посилається на Конституцію України, ст.ст. 321, 1166 ЦК України, ст.1 Протоколу №1 до ЄКПЛ.
На підтвердження заявлених вимог позивачем надано до суду: договір субпідряду; договір про надання послуг; бухгалтерська довідка; видаткові накладні; вантажні митні декларації; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжні доручення; акти проміжної здачі-приймання виконаних будівельно-монтажних робіт з реконструкції системи газоочищення конвертерів ККЦ; акт фіксації договірних зобов'язань, невиконаних у зв'язку із воєнними діями; висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи; висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи; перелік інформаційних ресурсів; заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Позиція третьої особи ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь».
02.06.2023 через систему Електронний суд від третьої особи ПрАТ «МК «Азовсталь» надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа зазначає, що на виконання умов субпідряду №3270/21 ТОВ «Будівельна Компанія» здійсненно ввезення на територію ПрАТ «МК «Азовсталь» ТМЦ, обладнання, устаткування необхідного для виконання робіт. Ввіз матеріальних ресурсів на територію ПрАТ «МК «Азовсталь» здійснювався на підставі заявок ТОВ «Будівельна Компанія» на ім'я директора аналізу та управління ризиками безпеки ПрАТ «МК «Азовсталь» та погоджувався керівником проекту ТОВ «Метінвест Інжинірінг», директором з капітального будівництва ПрАТ «МК «Азовсталь». Вказані заявки та інші документи передбачені договором знаходилися у будівлі бюро пропусків приміщення адміністративно-побутового корпусу конверторного цеху ПрАТ «МК «Азовсталь». Враховуючи знаходження міста Маріуполя на лінії бойових дій у третьої особи відсутня можливість надати суду перелік матеріальних ресурсів, які були ввезені позивачем на територію ПрАТ «МК «Азовсталь».
Позиція третьої особи Міністерства юстиції України.
У письмових поясненнях від 21.03.2023 Міністерство юстиції України просило суд виключити його зі складу учасників справи.
У додаткових поясненнях від 15.08.2023 Міністерство юстиції України зазначено, що у зв'язку з відсутністю на теперішній час законодавчого врегулювання, стягнення збитків, завданих агресією російської федерації не є можливим.
У додаткових поясненнях від 12.02.2024 Міністерство юстиції України зазначено, що процедура визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації починаючи з 19 лютого 2014 року встановлена Порядком визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березин 2022 року №326. З метою визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі), упущеної вигоди, витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, та стягнення в судовому порядку завданої шкоди, позивачу необхідно пройти процедуру визначену вказаним Порядком, затвердженим постановою КМУ від 20 березня 2022 року № 326.
Норми права, якими врегульовано спірні правовідносини.
Відшкодування шкоди врегульовано положеннями нормами Цивільного кодексу України.
За приписами статті 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, позивач має довести суду, сукупність таких обставин - заподіяння шкоди, протиправність дій відповідача, а також причинно-наслідковий зв'язок між діянням відповідача та заподіянням шкоди.
Встановлені судом обставини.
Загальновідомими обставинами, що не підлягають доведенню, є факт збройної агресії РФ через повномасштабне військове вторгнення на територію України, що почалось 24 лютого 2022р., обстріли та окупація міста Маріуполь Донецької області. Про, це свідчать повідомлення в засобах масової інформації, у тому числі надані відповідачами роздруківки з засобів масової інформації.
Україна залишається об'єктом збройної агресії з боку росії, яку остання здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац перший затвердженого постановою від 27 січня 2015 року № 129-VIII Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором (далі - Звернення)).
Із 20 лютого 2014 року тривають силові дії російської федерації (перша фаза збройної агресії), які є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року (абзац сімнадцятий пункту 1 схваленої постановою від 21 квітня 2015 року № 337-VIII Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» (далі - Заява)). Беручи до уваги Статут ООН і Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала росію державою-агресором (абзац шостий Звернення).
24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії РФ проти України - повномасштабне вторгнення агресора на Українську суверенну територію. У цей день Україна розірвала з РФ дипломатичні відносини. 02 березня 2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з Постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
З огляду на наведене, суд вважає доведеним факт протиправності дій відповідача у вигляді початку збройної агресії на території України, обстріли та окупацію міста Маріуполь Донецької області, факт обстрілів території Металургійного комбінату «Азовсталь».
За змістом, ст. 1166 ЦКУ позивач має довести об'єктивний причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи, що заподіяла шкоду. Доведенню підлягає що, шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Позивач не надав суду прямі докази знищення майна, як то акти огляду, матеріали розслідування компетентних органів. Ненадання зазначених доказів об'єктивно обумовлено воєнними діями та окупацією міста Маріуполь.
Як зазначалось, третя особа ПрАТ «МК «Азовсталь» в письмових поясненнях від 02.06.2023 повідомило суд, що ввіз матеріальних ресурсів на територію ПрАТ «МК «Азовсталь» здійснювався на підставі заявок ТОВ «Будівельна Компанія» на ім'я директора аналізу та управління ризиками безпеки ПрАТ «МК «Азовсталь» та погоджувався керівником проекту ТОВ «Метінвест Інжинірінг», директором з капітального будівництва ПрАТ «МК «Азовсталь». Вказані заявки та інші документи передбачені договором знаходилися у будівлі бюро пропусків приміщення адміністративно-побутового корпусу конвертерного цеху ПрАТ «МК «Азовсталь». Враховуючи знаходження міста Маріуполя на лінії бойових дій у третьої особи відсутня можливість надати суду перелік матеріальних ресурсів, які були ввезені позивачем на територію ПрАТ «МК «Азовсталь».
З огляду на викладене, з урахуванням викладених обставин, суд встановлює факт спричинення шкоди через визначення обставин щодо способу спричинення шкоди позивачеві.
Позивач зазначає, що внаслідок збройної агресії РФ йому спричинено майнову шкоду та він недоотримав прибуток.
За відомостями ЄДР позивач зареєстрований та здійснює діяльність на території міста Дніпро.
При цьому, позивач зазначає, що належне йому майно знаходилось на території ПрАТ «МК «Азовсталь» у місті Маріуполь, оскільки було завезено позивачем на територію комбінату у період з січня-лютого 2022 для виконання зобов'язань за договором субпідряду №3270/21.
01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія», як субпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжинірінг», як генпідрядником, укладено договір субпідряду №3270/21, за умовами п. 2.1. якого, Генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався виконати в порядку та на умовах цього договору будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи електрофільтру електрофільтра і газовідвідного тракту КК№1, супровід комплексних випробувань у рамках реалізації проекту «Реконструкція системи газоочищення конвертерів ККЦ на ПрАТ «МК «Азовсталь», передбачені затвердженою проектною документацією для досягнення цілі виконання робіт.
Пунктом 1.1. договору визначено, що об'єктом робіт є електрофільтр та газовідвідний тракт КК№1 ПрАТ «МК «Азовсталь», розташовані за адресою: 87500, місто Маріуполь, вул.Лепорського, б.1. Загальна вартість робіт за цим договором склала 159134926,29 грн. без ПДВ, що було погоджено сторонами в п. 4.1 договору.
Генпідрядник зобов'язаний надати субпідряднику об'єкт робот, прийняти і оплатити належним чином виконані у відповідності з умовами договору роботив порядку і у строки, передбачені договором (п. 2.2 договору).
За змістом п. 2.3 договору, склад і об'єм робіт, які доручаються для виконання субпідряднику, визначені Проектною документацією, перелік якої вказаний у додатку №1 та додатку №3, а також рішеннями осіб, що здійснюють авторський нагляд, що видаються у процесі будівництва. Проектна документація передається генпідрядником субпідряднику в порядку, передбаченому розділом 6 договору.
Ціна робот за цим договором складає 159134926,29 грн. без участі ПДВ в т.ч. по кодам СДР за переліком. Ціна робот визначена на підставі кошторису, включає в себе прибуток субпідрядника і компенсацію всіх витрат, які субпідрядник понесе або може понести в процесі виконання робот, передбачених цим договором, я є твердою ціною (п.4.1, п.4.2 договору).
Забезпечення робіт проектною документацією здійснюється генпідрядником. Генпідрядник передає субпідряднику проектну документацію, згідно переліку, наведеному у додатку №1, в двох екземплярах на бумажном носителе з печаткою «до виробництва робіт» і один в електронному вигляді. Передача проектної документації оформляється накладною (п. 6.1 договору).
Пунктом 7.6 договору визначено, доставка субпідрядником на територію замовника матеріалів, техніки, інструментів і обладнання субпідрядника, а також вивіз їх субпідрядником з території замовника, здійснюється у відповідності до вимог внутрішньої документації замовника, що регулюють порядок доступа співробітників/транспорта на територію замовника.
За змістом п. 7.13 договору, субпідрядник зобов'язаний застосовувати матеріали та обладнання, передбачені проектною документацією (додаток №1 і додаток №3).
Роботи виконуються з використанням техніки, машин і механізмів субпідрядника. У виняткових випадках техніка, машини і механізми можуть бути надані генпідрядником (пункт 9.10. договору).
Пунктом 12.2. договору сторони узгодили що проміжні приймання робіт здійснюється сторонами щомісячно у передбачений договором послідовності.
Після виконання п.12.3 договору субпідрядник формує у 7 екземплярах акти проміжного приймання, які належать оформленню на підставі кошторису (додатком №3), фактично виконаних об'ємів робіт, підтверджених підписом куратора в журналі форми КБ-6, але не більше узгоджених сторонами в проектній і кошторисної документації (п. 12.4 договору).
Згідно пунктів 1.1., 22.1, 22.2 договір вступає в силу з 01.12.2021, діє до 30.11.2023.
Отже, з умов укладеного між позивачем та ТОВ «Метінвест Інжинірінг» договору №3270/21 вбачається наявність підстав для передбачали перебування майна позивача на території третьої особи - ПрАТ «МК «Азовсталь» (пункти 7.6., 7.13., 9.10. договору).
Договір субпідряду №3270/21 передбачає наявність додатків №№1-24, зокрема додаток №1 - перелік проектної документації, додаток №2 - графік виконаних робіт, додаток №3 - кошторису з розрахунком по видам і об'ємом робіт, додаток №8 - зразок реестра ввозу/вивозу матеріально-технічних ресурсів, додаток №9 - зразок акту на передачу матеріалів, деталей, вузлів, конструкцій, обладнання і інших товарно-матеріальних цінностей генпідрядника субпідряднику для проведення робіт, додаток №10 - зразок акту на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання і інші товарно-матеріальні цінності, використані при проведенні робіт; додаток №13 - зразок акту відповідності обладнання, тощо.
Разом з цим, до матеріалів справи позивачем не надано додатків до договору субпідряду (окрім одного кошторису додатку № 3) та не надано додаткової угоди №1 від 24.12.2021.
За твердженням позивача для виконання договору субпідряду, на територію конвертерного цеху ПрАТ «МК «Азовсталь», розташованого за адресою: місто Маріуполь, вул.Лепорського, б.1 було ввезене майно на суму щонайменше 13364438,11 грн., перелік якого зафіксований у бухгалтерській довідці позивача №228 від 12.09.2022.
Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Будівельна Компанія» №228 від 12.09.2022 для виконання ТОВ «Будівельна Компанія» договору субпідряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи укладеного з ТОВ «Метінвест Інжинірінг» на територію ПрАТ «МК «Азовсталь», яка на 24.02.2022, були завезені товарно-матеріальні цінності за переліком:
№Найменування товарно-матеріальних цінностейод.К-тьБалансова вартість, грн. з ПДВСума, грн., з ПДВ
1Вагончик побутовий №2 2 500*2 300* 6 300шт.1159335,68191 202,82
2Холодильник GRUNHELM GF-85Мшт.16 999,006 999,00
3Обігрівач Термія ЕВНА-1,0/230С2шт.55 350,006 420,00
4Корпус металічний ЩМП-5-0 У2 (1000x650x285)ІР54шт.14 483,605 380,32
5Кондиціонер DEKKER DSH 95 R/CR CRYSTAL шт.216 166,6719 400,00
6Стіл письмовий МГ-103 (1350*600*750ММ) горіх темнийшт.57 487,508 985,00
7Секція меблева МГ-601 (806*420* 1844ММ) горіх темнийшт.12 910,003 492,00
8Шафа для одягу МГ-901 (600*420* 1844ММ) горіх темнийшт.24 665,005 598,00
9Вагончик побутовий №3 2 500*2 300* 6 300шт.1157 339,46188 807,35
10Кондиціонер Еlectrolux ЕАСS-09 HАТ/N3_19Тшт.19 665,001 1 598,00
11Вагончик побутовий №4 2 500*2 300* 6 300шт.1150 774,59180 929,51
12Вагончик побу товий №1 2 500*2 300* 6 300шт.1160 887,77193 065,32
13Стіл письмовий МГ-107 (1500*720*750ММ) горіх темнийшт.51 1 225,001З 470,00
14Стілець Ізо чорнийшт.2311 442,5013 731,00
15Стілець Ізо чорнийшт.31 492,501791,00
16Секція меблева МГ-601 (806*420* 1844ММ) горіх темнийшт.720 370,0024 444,00
17Холодильник GRUNHELM GF-85Мшт.24 499,008 998,00
18Вібробулава АХ d40 ENAR в комплекті: ел.двигун AVMU ENAR, вал гнучкий ТАХ Зм ENAR (Ісп.)шт.114 684,3817 621,26
19Пила дискова GKS 190 BOSCHшт.14 003,334 804,00
20Зварювальний аппарат FastMig KM-500 в к-ктішт.1165 000,00198 000,00
22Зварювальний аппарат FastMig M 420S в к-ктішт.1186 735,00224 082,00
23Ящик з ЯТН-0,25 220/36Вшт.11 517,001 820,40
24Редуктор Argon/CO2шт.11 916,982 300,38
25Рукав III - 6.3 -2.0 Semperitшт.1001 950,002 340,00
26Підігривач газу ПЕУ-36шт.1576,00691,20
28Кран баштовий Liebherr 500 НС-20 s/n 45140017, 1996 р.в. (ОАЕ)к-ть19 517165,6111 420598,73
29Паук ценний Q = 31,5 тн двухветвевийшт.243 333,0051 999,60
32Балон пропановийшт.22 460,002 952,00
33Кондиціонер «TOSOT» 86242 GХ-07AРшт.18 166,679 800,00
34Балон пропановийшт.45 426,966 512,35
35Балон пропановийшт.22 376,002 851,20
36Драбина алюмінієва 3-х секційна 3х4,35 (13 м.)шт.113 105,1615 726,19
37Нивелир модель "Leica NA720” зав.№482757шт.14 166,675 000,00
38Теодолит модель 2Т30П зав.№68554шт.13 200,003 200,00
39Теодолит модель DT 202C зав.№216001шт.18 550,0010 260,00
40Інвертор зварювальний ВДІ-280 "PRIMA"шт.18 025,009 630,00
41«BOSCH» большие /Е180шт.13 241,603 889,92
42Машина кутова шліфувальна "MAKITA" 9565 CVR, 125ммшт.13 037,503 645,00
43«DEWALT»шт.11 658,341 990, 00
44Реостат баласний РБ-302 У2шт.428 1 80,0033 816,00
45Побутівка 2300*2100* 6000шт.1199 119,18238 943,02
46Контейнершт.139 900,0039 900,00
47Вимірювальна рейка BOSCH professionale GR 500шт.11 833,332 200,00
48Лічильник HИК 2303 Зф (5-10А) 380 В АRT.1000.МС. 1 1шт.12 425,502 910,60
49Трансформатор тока Т-0,66 200/5 0,5Sшт.31 512,511 815,01
50Обігрівач Термія EBHA-1,5/230С2шт.13 510,004 212,00
51Тензодомкрат YST-04 в комплекті з адаптером М42 та М30,шт.138 333,3346 000,00
52Щит пожежний в комплекті (лопата, сокира, покривало, відро, лом та багор)к-ть11392,501 671,00
53Щит пожежний в комплекті (лопата, сокира, покривало, відро, лом і а багор)к-ть1І 392,501 671,00
54Мобільна туалетна кабіна "Екостайл"шт.19 166,6711 000,00
55Мобільна туалетна кабіна "Екостайл "шт.19 166,6711 000,00
56Мобільна туалетна кабіна "Екостайл "шт.19 166,6711 000.00
57Вимірювальна рейка BOSCH professionale GR 500шт.11 833,332 200.00
58Дріль ударний GSB 13 RE БЗП BOSCHшт.12 097,502 517,00
59Дріль ударний GSB 13 RE БЗП BOSCHшт.12 097,502 517,00
60Дріль ударний GSB 16 RE professionale BOSCHшт.13 733,334 480,00
61Дріль ударний GSB 16 RE professionale BOSCHшт.13 733,334 480,00
62Перфоратор GBH 240шт.13 499,174 199,00
63Машина кутова шліфувальна GWS 1000 BOSCHшт.12 749,173 299,00
64Машина кугова шліфувальна GWS 1400 BOSCH шт.13 082,503 699,00
65Радіатор масло наповнений Термія Н0920шт.11 894,102 272,92
66Домкрат гідравлічний ДГ50П100Гшт.426 340,0031 608,00
67Маршрутизатор TP-Link3G/ Wi-Fiшт.11 000,001 200,00
68МФУ Canon i-SENSYS c Wi-Fiшт.19 835,0011 802,00
Усього 11 142 382,2613 364 438,11
В підтвердження права власності позивача на майно, зазначено в довідці позивач надав суду документи про його придбання: видаткові накладні: №751 від 29 грудня 2021 року; №4002 від 09 грудня 2021 року; №АЗ 10001017 від 08 грудня 2021 року; №121302 від 13 грудня 2021 року; №РН-0000169 від 14 грудня 2021 року; №151221/001 від 15 грудня 2021 року; №14 від 15 грудня 2021 року; №27 від 23 грудня 2021 року; №39 від 10 лютого 2022 року; №77 від 12 січня 2022 року; №5 від 04 січня 2022 року; №1 від 05 січня 2022 року; №25 від 10 січня 2022 року; №506 від 14 лютого 2022 року; №488 від 24 січня 2022 року; №РН-0000187 від 16 лютого 2022 року; №162 від 19 листопада 2020 року; №2958 від 13 листопада 2020 року; №9 від 19 червня 2020 року; №10011059770 від 09 липня 2020 року; №514 від 25 травня 2020 року; №1807 від 02 липня 2020 року; №17 від 13 серпня 2019 року; №3654 від 29 жовтня 2021 року; №3773 від 08 листопада 2021 року; №3691 від 02 листопада 2021 року; №АЗ 10001031 від 20 листопада 2021 року; №3644 від 29 жовтня 2021 року; №1850 від 30 червня 2021 року; №240 від 28 серпня 2012 року; №10 від 27 лютого 2017 року; №140619/004 від 14 червня 2019 року; №94305996 від 17 листопада 2021 року; №94337051 від 30 листопада 2021 року; №121302 від 13 грудня 2021 року; №343 від 20 грудня 2021 року; №РН-0000596 від 09 грудня 2021 року; №РН-0000613 від 16 грудня 2021 року; №РН-0000597 від 09 грудня 2021 року; №Н-0000209 від 08 грудня 2021 року; №1040 від 15 грудня 2021 року; №Рнк/DТ-0251819 від 29 листопада 2021 року; №968 від 25 листопада 2021 року; №121301 від 13 грудня 2021 року; №211221/006 від 12 грудня 2021 року; №7704 від 17 грудня 2021 року; №7703 від 10 грудня 2021 року; №4254 від 10 грудня 2018 року; №52 від 03 серпня 2016 року; №РН-0001056 від 27 серпня 2018 року; №2734 від 13 серпня 2018 року; №1001 від 29 березня 2018 року; №121302 від 13 грудня 2021 року; вантажні митні декларації: UA110160/2020/001796; UA110160/2020/002980.
Суд зазначає, що позивач не надавав доказів придбання майна балансовою вартістю 754005,00 грн. з ПДВ, а саме: вагончиків побутових: №1 2500*2300*6300 вартістю 193065,32 грн. з ПДВ, №2 2500*2300*6300 вартістю 191202,82 грн. з ПДВ, №3 2500*2300*6300 вартістю 188 807,35 грн. з ПДВ, №4 2500*2300*6300 віртістю 180 929,51 грн. з ПДВ.
Позивач зазначає, що наведене майно було створено ним самостійно, господарським способом із використанням матеріалів, які містяться в накладних: №7703 від 10.12.21, №7704 від 17.12.21, №211221/006 від 21.12.21, №121301 від 13.12.21, №968 від 25.11.21, №Рнк/DT 0251819 від 29.11.21, №1040 від 15.12.21, №РН0000209 від 08.12.21, №РН0000597 від 09.12.21, №РН0000613 від 16.12.21, №94305996 від 17.11.21, №94337051 від 30.11.21, №121302 від 13.12.21, №343 від 20.12.21, №РН-0000596 від 09.12.21, №РН-0000209 від 08.12.21, що в силу положень ст. 331 ЦКУ обумовлює набуття права власності на них. Окрім того, позивач зазначає, що факт існування цього майна підтверджений висновком експерта Гавриловою К.В., під час проведення товарознавчої експертизи.
Предметом розгляду є спір про відшкодування шкоди завданої знищеннями майна, і обов'язок доведення права власності на нього є складовою предмету доказування позивача. З огляду на наведене, суд оцінює наведені пояснення саме в контексті предмету доказування по даній справі, і відхиляє аргумент позивача з огляду на наступне.
Зведення майна господарським способом собівартістю 754005,00 гривень має бути відображено в бухгалтерському обліку підприємства, у тому числі шляхом оформлення списання та переміщення матеріалів, виконавчої та технічної документації. Окрім того, вагончики для розміщення персоналу, за визначенням стандартів бухгалтерського обліку, є основними засобами підприємства, і підлягають окремому відображенню в бухгалтерському обліку та балансу підприємства. За відсутності прямих доказів існування і знищення вагончиків, позивач не надав і непрямих доказів його створення, хоча такі докази могли та мали існувати.
Додатково позивач посилається на фразу у висновку товарознавчої експертизи, що майно яке зазначено у висновку знищено внаслідок збройної агресії. Суд ставиться критично до наведених пояснень, оскільки метою експертного дослідження було визначення вартості майна, а саме дослідження відбувалось без огляду майна, у той час фраза у висновку «майно, яке було знищено …» з переліком майна була внесена експертом зі слів представника позивача, а не через встановлення экспертом таких обставин.
Окрім того, за змістом висновку експерта, експертиза була зроблена на підставі тих самих документів, що є в розпорядженні суду, серед яких відсутні документи які вказують на створення позивачем вагончиків побутових.
З огляду на викладене, суд вважає непідтвердженим право власності позивача на побутові вагончики - №1 2500*2300*6300 вартістю 193065,32 грн. з ПДВ, №2 2500*2300*6300 вартістю 191202,82 грн. з ПДВ, №3 2500*2300*6300 вартістю 188 807,35 грн. з ПДВ, №4 2500*2300*6300 віртістю 180 929,51 грн. з ПДВ.
В підтвердження переміщення вище переліченого майна на територію ПрАТ «МК «Азовсталь», суду надані: акти надання послуг (транспортно-експедиційні послуги за маршрутом: м.Дніпро-м.Маріуполь): №ОУ-0000284 від 16 лютого 2022 року; №ОУ-0000280 від 10 лютого 2022 року; №6 від 06 січня 2022 року; №14 від 12 січня 2022 року; №21 від 17 січня 2022 року; №46 від 20 січня 2022 року; №47 від 20 січня 2022 року; №45 від 20 січня 2022 року; №49 від 21 січня 2022 року; №50 від 21 січня 2022 року; №51 від 21 січня 2022 року; №76 від 07 лютого 2022 року; №77 від 07 лютого 2022 року; №78 від 07 лютого 2022 року; №79 від 07 лютого 2022 року; №80 від 07 лютого 2022 року; №82 від 09 лютого 2022 року; № 100 від 09 лютого 2022 року; №101 від 11 лютого 2022 року; №102 від 14 лютого 2022 року; №103 від 14 лютого 2022 року; №111 від 16 лютого 2022 року; №ОУ-0000001 від 11 січня 2022 року; №591 від 09 лютого 2022 року; №706 від 14 лютого 2022 року; №707 від 14 лютого 2022 року.
Як зазначалось, з 24.02.2022 року в Україні введено та діє воєнний стан через збройну агресію Російської Федерації проти України згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Вся територія Маріупольського району Донецької області входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 № 309, дата початку тимчасової окупації Маріупольського району Донецької області - 05 березня 2022 року. При цьому, протягом березня-квітня 2022 року у місті Маріуполь Донецької області тривали постійні активні бойові дії.
Вказані обставини суд визнав загальновідомими.
Прямі докази знищення майна позивача, яке було завезено на територію ПрАТ «МК «Азовсталь» в матеріалах справи відсутні.
Проте, фактичне перебування майна в місті Маріуполі на території активних бойових дій у період активної воєнної фази спростовує ймовірність того, що майно вціліло.
Таким, чином суд вважає доведеним об'єктивний причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача (збройною агресією) та заподіяній позивачеві майновій шкоді через знищення майна, яке було завезено останнім на територію МК “Азовсталь” у м.Маріуполь балансовою вартістю 12 610 433,11 грн.
На підтвердження суми заявленої позивачем майнової шкоди суду наданий висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 04.01.2023 року Гаврилової К.В.
Згідно висновку ринкова вартість майна, яке належить ТОВ «Будівельна Компанія», яке було завезено на територію МК «Азовсталь» складає 12 902 987,18 грн.
За висновками суду сума майнової шкоди дорівнює вартості втраченого майна належного позивачу відповідно до сум зазначених у висновку експерта.
Разом з цим, суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем суми вартості товарно-матеріальних цінностей - вагончиків побутових 2500*2300*6300 №№1-4 (загальною ринковою вартістю 604335,01грн.) у зв'язку з відсутністю доказів існування такого майна та, відповідно, належності його позивачеві.
Такими чином, суд вважає доведеною суму заподіяної майнової шкоди у розмірі ринкової вартості належного позивачеві майна в сумі 12 298 652,17 грн. і задовольняє вимоги в цій частині.
Щодо суми упущеної вигоди внаслідок неможливості виконання робіт за договором субпідряду, суд зазначає наступне.
Позивач вказує, що внаслідок збройної агресії йому було спричинені збитки у вигляді недоотриманого прибутку, який він розраховував отримати за договором субпідряду №3270/21 від 01.12.2021, в сумі 25 358 240,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних имог).
Частина друга статті 22 ЦК України визначає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з якою вбачається, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга цієї ж статті).
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).
Таким чином, критеріями об'єктивності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією є встановлення об'єктивну можливість позивача виконати умови укладеного договору.
Як зазначалось, 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія», як субпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжинірінг», як генпідрядником, укладено договір субпідряду №3270/21, за умовами п. 2.1. якого, Генпідрядник доручив, а субпідрядник зобов'язався виконати в порядку та на умовах цього договору будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи електрофільтру електрофільтра і газовідвідного тракту КК№1, супровід комплексних випробувань у рамках реалізації проекту «Реконструкція системи газоочищення конвертерів ККЦ на ПрАТ «МК «Азовсталь», передбачені затвердженою проектною документацією для досягнення цілі виконання робіт.
Згідно п. 1.1. договору субпідряду, об'єктом робіт є електрофільтр та газовідвідний тракт КК№1 ПрАТ «МК «Азовсталь», розташовані за адресою: 87500, місто Маріуполь, вул.Лепорського, б.1.
Договір передбачає наявність додатків №№1-24, зокрема, додаток №1 - перелік проектної документації, додаток №2 - графік виконаних робіт, додаток №3 - кошторису з розрахунком по видам і об'ємом робот, додаток №8 - зразок реєстру ввозу/вивозу матеріально-технічних ресурсів, додаток №9 - зразок акту на передачу матеріалів, деталей, вузлів, конструкцій, обладнання і інших товарно-матеріальних цінностей генпідрядника субпідряднику для проведення робіт, додаток №10 - зразок акту на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання і інші товарно-матеріальні цінності, використані при проведенні робіт; додаток №13 - зразок акту відповідності обладнання, тощо.
За умовами п. 2.3 договору, склад і об'єм робіт, які доручаються для виконання субпідряднику, визначені Проектною документацією, перелік якої вказаний у додатку №1 та додатку №3, а також рішеннями осіб, що здійснюють авторський нагляд, що видаються у процесі будівництва. Проектна документація передається генпідрядником субпідряднику в порядку, передбаченому розділом 6 договору.
Проте, до матеріалів справи позивач надав лише додаток №41 до додаткової угоди №1 від 24.12.2021, який одночасно є додатком № 3 (ч.3.41) до договору субпідряду №3270/21 від 01.12.2021 (кошторис №В2.Р11.F4.01.02.ПрПР.НОК.А.АСЗ Демонтаж м/к. Підготовка майданчика. Встановлення крану баштового.). Сама додаткова угода №1 відсутня, її зміст суду не відомий.
У суду відсутні підстави вважати, що позивач приступив до виконання таких робіт, оскільки позивач не надав жодні докази, якими, наприклад, могли бути виконавча документація, пояснення технічних спеціалістів, відомості виплати заробітної плати, покази свідків, листування із замовником, тощо. Складений позивачем проміжний акт приймання-передачі виконаних робіт суд не приймає в якості належного доказу, оскільки він не підписаний з боку замовника.
В п.3.1. договору сторони передбачили, що строки і початок виконання робіт, а також їх окремих об'ємів (об'єктів, етапів, видів) визначаються Графіком виконання робіт (Додаток №2) або додатковими угодами до договору.
Відповідного Графіку виконаних робіт (Додаток №2 до договору субпідряду №3270/21) суду не надано.
Ціна робот за цим договором складає 159134926,29 грн. без участі ПДВ в т.ч. по кодам СДР за переліком. Ціна робот визначена на підставі кошторису, включає в себе прибуток субпідрядника і компенсацію всіх витрат, які субпідрядник понесе або може понести в процесі виконання робіт, передбачених цим договором, я є твердою ціною (п.4.1, п.4.2 договору).
Відповідного кошторису з даними щодо прибутку субпідрядника і компенсації всіх витрат, які субпідрядник понесе або може понести в процесі виконання робот суду не надано.
Розділом 6 договору сторони визначили порядок забезпечення робот проектної документації, зокрема, пунктом п. 6.1 договору передбачено, що забезпечення робіт проектною документацією здійснюється генпідрядником. Генпідрядник передає субпідряднику проектну документацію, згідно переліку, наведеному у додатку №1, передача проектної документації оформляється накладною.
Відповідної накладної Генпідрядника про передачу проектної документації позивач суду не надав.
Розділами 7-8 договору сторони визначили умови виконання робіт, умови здійснення авторського і технічного нагляду, згідно з якими, зокрема: роботи виконуються в суворій відповідності до проектної документації (п.7.1. Договору); перед початком виконання робіт субпідрядник зобов'язаний оформити та передати генпідряднику оформлений комплект дозвільної документації, перелічений у Додатку №11 (п.7.2. Договору); доставка субпідрядником на територію замовника матеріалів, техніки, інструментів і обладнання субпідрядника, а також вивіз їх субпідрядником з території замовника, здійснюється у відповідності до вимог внутрішньої документації замовника, що регулюють порядок доступу співробітників/транспорту на територію замовника (п.7.6. Договору); субпідрядник зобов'язаний застосовувати матеріали та обладнання, передбачені проектною документацією (додаток №1 і додаток №3) (п.7.13. Договору); для здійснення технічного нагляду, авторського нагляду і контролю над виконанням робіт субпідрядник зобов'язаний за вимогою генпідрядника пред'явити виконані роботи, виконавчу документацію, технічну документацію, а також надати необхідну інформацію та документи (п.8.4. Договору), тощо.
Відповідної внутрішньої документації, дозвільної документації, виконавчої документації в підтвердження виконання робіт за договором субпідряду позивач суду не надав.
Також, в розділі 9 «Матеріально-технічне забезпечення» договору передбачено, забезпечення робот матеріальними ресурсами здійснює Субпідрядник, за виключенням обладнання і матеріалів, прямо зазначених у Додатку №17, забезпечення якими виконує Генпідрядник (п.9.1 Договору); роботи виконуються з використанням техніки, машин і механізмів субпідрядника. У виняткових випадках техніка, машини і механізми можуть бути надані генпідрядником (пункт 9.10. Договору).
Позивач не надав суду не надано доказів, які б свідчили про передачу Генпідрядником відповідної техніки, машин, механізмів, обладнання і матеріалів.
В розділі 12 «Здавання та приймання робіт» договору передбачено, що проміжні приймання робіт здійснюється сторонами щомісячно у передбачений договором послідовності (п. 12.2. Договору); субпідрядник отримує у генпідрядника попереднє підтвердження об'ємів виконаних робіт (п. 12.3.); після виконання п.12.3 договору субпідрядник формує у 7 екземплярах акти проміжного приймання, які належать оформленню на підставі кошторису (додаток №3), фактично виконаних об'ємів робіт, підтверджених підписом куратора в журналі форми КБ-6, але не більше узгоджених сторонами в проектній і кошторисній документації (п. 12.4.).
Суду не надано відповідних актів проміжного приймання, журналу форми КБ-6.
З умов договору слідує, що сторони передбачили можливість розірвання договору (Розділ 24) за письмовою згодою сторін достроково, в тому числі з причин, передбачених пунктом 20.3 договору (у випадку, якщо форс-мажорні обставини продовжуються більше шести десяти календарних днів) (п.24.1.Договору).
Таким чином, договором передбачена етапність виконання робіт, а також настання певних умови, які мають передувати початку виконання робіт. При цьому, позивач не надав суду жодних додатків до договору, які свідчать про домовленість між сторонами про суттєві умови виконання робіт, та які б надали можливість суду встановити склад, обсяг, графік проведення робіт, зміст матеріалів, обладнання та персоналу, які необхідні для належного виконання робіт, встановити їх наявність у позивача. Позивач не надав доказів отримання від Генпідрядника проектної документації, без якої складення виконавчої документації та, відповідно, початок виконання робіт за договором є неможливим. Також, позивач не надав кошторис, в якому, відповідно, має бути зафіксований рівень рентабельності позивача. В судовому засіданні, представник позивача зазначав, що додатки до договору не збереглися.
Суд вважає неспроможними доводи позивача, що договірна та інша документація була втрачена через воєнні дії, оскільки, як зазначалось вище, юридичною адресою та місцезнаходженням позивача є місто Дніпро, де, відповідно і має знаходитись орган управління та відповідні підрозділи позивача, відповідальні за збереження договірної документації. Будь-якиї логічно обґрунтованих пояснень, чому документація, яка не має характеру виконавчої, перебувала у місті Маріуполі позивач не надав
На підтвердження суми заявленої упущеної вигоди позивач надав суду висновок експерта Чередніченко А.П. за результатами проведення судово-економічної експертизи від 08.05.2023 року №01/05, згідно з яким розмір упущеної вигоди внаслідок неможливості виконання через збройну агресію Російської Федерації та бойові дії домовленості (робіт) за договором субпідряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи №3270/21 від 01.12.2021 року на об'єкті ПрАТ МК «Азовсталь», становить 25 358 240,00 грн.
Згідно ст.ст. 104, 109 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.
За змістом вказаного висновку експерт Чередніченко А.П. аналізував зокрема наступні документи: договір субпідряду на будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні роботи №3270/21 від 01 грудня 2021 року, укладений між 01.12.2021 між ТОВ «Будівельна Компанія» та ТОВ «Метінвест Інжинірінг», з додатковою угодою і додатками; кошториси за етапами і видами робіт по договору (58 кошторисів); бухгалтерська довідка ТОВ «Будівельна Компанія» від 12.09.2022 року № 5; Фінансова звітність ТОВ «Будівельна Компанія» (Баланси за формою № 1 та Звіти про фінансові результати, форма № 2) за 2020-2022 роки; розрахунок вартості основних робіт і матеріалів по об'єкту: Закупка СМР і ПНР Реконструкція системи газоочищення конвертерів конвертерного цеху на ПрАТ «МК «Азовсталь», за адресою: вул. Лепорського, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87500. Заявка на закупку № АZ-GCS-BOF-103 від 13.05.2021; банківські виписки по рахунку, інше.
Суд оцінює наданий позивачем висновок експерта за його прямим змістом - дослідження наданих документів, співставлення та економічний аналіз, метою якого є визначення розміру шкоди за умови виконання позивачем всіх умов договору, презюмуючи достовірність наданих позивачем документів. Фактична можливість позивача виконати договір експертом не досліджувалась.
Суд зауважує, що у вступній частині Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №01/05 від 08.05.2023 серед переліку наданих експерту матеріалів значаться договір №3270/21 від 01.12.2021 з додатковою угодою і додатками до договору, про які раніше представник позивача заявляв, що вони не збереглися. З огляду на ненадання позивачем додатків до договору суд позбавлений можливості дослідити їх зміст на відповідність фактичної можливості позивача виконати роботи за договором, що є критерієм об'єктивності причинно-наслідкового між шкодою та збройною агресією відповідача.
Позивач, з посиланням на Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений Постановою КМУ від 20.03.2022р. № 326, зауважував суду, що упущена вигода включається до складу шкоди збройною агресією РФ і висновок експерта, за методикою, що прийнята на виконання наведеної постанови, є достатнім доказом її існування.
Суд відхиляє наведений аргумент позивача, оскільки зазначений позивачем Порядок встановлює процедуру та координує діяльність щодо визначення та підрахунку шкоди та збитків, завданих внаслідок збройної агресії Україні, за для формування Реєстру збитків, створеного Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи про створення Розширеної часткової угоди стосовно реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, CM/Res(2023)3 від 12 травня 2023 р., а не визначає розмір збитків, які підлягають стягненню безпосереднє на користь позивача.
Зазначений порядок також не спростовує та не скасовує положення Цивільного та Господарського-процесуального кодексів України, якими врегульовано зміст деліктного правопорушення та обов'язок позивача довести належними доказами причинно-наслідковий зв'язок шкодою та діями відповідача.
З огляду на викладене, суд не може вважати доведеними об'єктивний причинно-наслідковий зв'язок між збройною агресією відповідача та недоотриманням позивачем прибутком за договором субпідряду №3270/21, що зумовлює висновок суду про відмову в задоволені позову в цій частині.
Щодо судових витрат.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” за позовом до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. При цьому, ч.9 статті визначає, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд вважає, що судові витрати зі сплати судового збору мають бути покладені повністю на відповідача.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” установлено з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 2481,00 грн.
Отже, стягненню з відповідача до Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 573918,40 грн, що становить 1,5% від заявленої позивачем суми 38261227,18 грн.
Також до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем у позовній заяві повідомлено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які очікує понести товариство, складає 8624968,00 грн. Водночас посилаючись на ч.8 ст. 129 ГПК України представник позивача зазначив, що докази розміру судових витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на викладене, при прийнятті рішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна Компанія” до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, за участю Металургійного комбінату «Азовсталь» у якості третьої особи 1 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, за участю Міністерства юстиції України у якості третьої особи 2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, про відшкодування збитків у розмірі 38 261 227,18 грн., задовольнити частково - в сумі 12 298 652,17 грн.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна Компанія” (49026, м.Дніпро, вул. Калинова, б. 47, кв. 54; ідентифікаційний номер 30394727) 12 298 652,17 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (адреса: 119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 573918,40 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 12.02.2024 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2024.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз