пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 лютого 2024 року Справа № 903/1018/23
за позовом: Комунального підприємства "Луцькреклама", м. Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендборд", м. Луцьк
про стягнення 1 045 500 грн. 85 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульска Л.В.
Представники:
від позивача: Пилипчук І.Л., довіреність від 07.11.2023
від відповідача: Матвіюк Н.Р., ордер від 16.10.2023, Ковальчук С.І. - керівник
встановив: 26.09.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Луцькреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендборд" про стягнення 1 045 500 грн. 85 коп., з яких: 970 642 грн. 34 коп. основного боргу, 13 652 грн. 33 коп. пені, 41 100 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 20 105 грн. 44 коп. 3% річних.
Ухвалою суду від 28.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
Відповідач ухвалу суду отримав 16.10.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с. 175).
Строк для подання відзиву - по 31.10.2023.
17.10.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки позивач просить стягнути плату за послуги, які не надавав, розрахунки, вказані у позовній заяві, є не обґрунтованими. Просить встановити відповідачу додатковий час для підготовки відзиву.
Ухвалою суду від 18.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.11.2023 о 10 год. 30 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, третім особам, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
Відповідач ухвалу суду отримав 18.10.2023, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції (а.с. 182).
Строк для подання відзиву - по 02.11.2023.
01.11.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що на момент звернення до суду у більшості дозволів закінчився термін дії. Додаткові договори від 04.01.2022, 02.01.2023 відповідач не отримував та не підписував, докази їх отримання відповідачем позивачем не подані. Позивачем не подано детального розрахунку сум, які підлягали оплаті відповідно до кількості дозволів, площ конструкцій тощо, що унеможливлює визначення конкретної суми заборгованості, яка могла б підлягати оплаті. Відповідач вимогу від 17.01.2023 не отримував, не є власником конструкцій, які передані ТОВ "Енергопласт Україна" та не відповідає за здійснення останнім господарської діяльності. Відповідачем направлявся на адресу позивача лист про відмову від послуг, у зв'язку з чим правовідносини між сторонами припинились. Позивач не подав жодного акту приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, у зв'язку з чим можливість встановити дійсну вартість, обсяг та сам факт надання відповідних послуг відсутня. Зазначає, що орієнтовний розмір понесених відповідачем витрат на правову допомогу становить 60 000 грн. 00 коп.
Позивач відзив відповідача отримав 02.11.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с. 194).
Строк для подання відповіді на відзив - по 06.11.2023.
06.11.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про поновлення (продовження) строку для підготовки відповіді на відзив, оскільки відзив підприємство отримало в кінці робочого дня 02.11.2023 (четвер), а субота та неділя є не робочими днями.
Ухвалою суду від 07.11.2023 клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив задоволено. Продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив на три календарні дні.
09.11.2023 надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що обов'язок позивача направляти відповідачу рахунки та акти умовами договору не передбачено. ЗЗР відповідача постійно перебували на своїх місцях, не були демонтовані і він фактично використовував площі розташування власних ЗЗР. Відповідачем не надано дозволів про право ТОВ «Енергопласт Україна» на розміщення ЗЗР і такого контрагенту у позивача немає. Листом №325 від 14.04.2022 відповідач підтверджує факт отримання акту №495 від 31.03.2022.
Відповідач відповідь на відзив отримав 14.11.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с. 226).
Строк для подання заперечень на відповідь на відзив - по 17.11.2023.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що обов'язок позивача щодо надання рахунків для оплати не виконаний. Докази на підтвердження дійсної вартості, обсягу та факту надання позивачем спірних послуг відсутні.
Суд протокольною ухвалою від 29.11.2023 закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 17.01.2023 о 12:00 год
Ухвалою суду від 17.01.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Луцькреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендборд" про стягнення 1 045 500 грн. 85 коп залишено без руху. Зобов'язано позивача не пізніше 5-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду обґрунтований та розгорнутий розрахунок ціни позову (основного боргу, штрафних санкцій) з посиланням на місце розташування кожного окремого ЗЗР, вартість, обсяг наданих послуг за кожен конкретний об'єкт з врахуванням договору, рішень ВК Луцької міської ради, зміни статусу оподаткування, переоформлення дозволів, з посиланням на докази.
Позивач ухвалу суду отримав 17.01.2024.
Строк для усунення недоліків - по 22.01.2024.
22.01.2024 через електронний суд позивач подав клопотання про долучення розгорнутого розрахунку суми позовних вимог.
Ухвалою суду від 29.01.2024 продовжено розгляд справи за позовом Комунального підприємства "Луцькреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендборд" про стягнення 1 045 500 грн. 85 коп. Розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 21.02.2024 о 14 год 00 хв.
15.02.2024 надійшло клопотання позивача про виклик свідка для допиту, зокрема бухгалтера КП «Луцькреклама» ОСОБА_1 для надання пояснень щодо наведених позивачем розрахунків суми боргу.
Згідно ч. 1 ст. 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.
У поданому позивачем клопотанні не вказано які обставини відомі свідку, що стосуються справи, обгрунтовано тим, що бухгалтер проводила нарахування коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи (ч. 3 ст. 87 ГПК України).
Згідно ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Статтею 88 ГПК України унормовано питання виклику свідка, якщо викладені ним у заяві обставини викликають сумніви.
Враховуючи вищевикладене, суд протокольною ухвалою від 21.02.2024 відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик свідка.
У судовому засіданні учасники судового процесу дали свої пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищевикладене, норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заславши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд зазначає, що розміщення об'єктів зовнішньої реклами врегульовано Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та місцевим Порядком розміщення реклами.
У відповідності до статті 1, частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
У відповідності до п. 23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Департаментом містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради видано ТОВ «Брендборд» дозволи на розміщення зовнішньої реклами №2 від 23.02.2017 зі строком дії до 01.08.2022, №3 від 23.02.2017 - до 01.05.2022, №4/2 від 15.07.2010 - до 01.05.2022, №12 від 13.03.2008 - до 01.07.22, №17 від 25.02.2010 - до 01.06.2022, №30 від 20.01.2011 - до 01.08.2022, №31 від 17.08.2016 - до 01.08.2022, №102 від 26.12.2016 - до 01.06.2022, №111/2 від 01.04.2055 - до 01.07.2022, №67 від 18.08.2015 - до 01.05.2022, №85 від 07.10.2015 - до 01.04.2022, №86 від 07.10.2015 - до 01.07.2022, №53 від 19.06.2013 - до 01.07.2022, №88 від 07.10.2015 - до 01.06.2022, №109 від 03.10.2012 - до 01.06.2022, №110 від 03.10.2012 - до 01.07.2022, №112/2 від 04.01.2055 -до 01.07.2022, №115 від 07.03.2019 - до 01.03.2024, №116 від 07.03.2019 - до 01.03.2024, №144 від 20.11.2013 - до 01.06.2022, №292 від 05.10.2006 - до 01.07.2022, №197 від 03.04.2013 - до 01.04.2022, №332 від 02.11.2006 - до 01.08.2022, №352 від 02.11.2006 - до 01.08.2022, №354 від 01.02.2007 - до 01.02.2023, №376 від 03.05.2007 - до 01.05.2022, №528 від 01.01.2006 - до 01.08.2022 (а.с. 26-52).
01.04.2020 між КП «Луцькреклама» (уповноважена особа) та ТОВ «Брендборд» (розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір №01-02/09ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами (а.с. 5-6).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з договору.
Між сторонами зобов'язання виникли з договору № №01-02/09ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020.
Згідно умов договору у відповідності до умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №774-1 від 04.12.2019 (а.с. 140-147) (далі-Порядок), уповноважена особа передає розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце для розташування засобу зовнішньої реклами (далі - ЗЗР) за адресою, вказаною у додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, згідно з виданим у встановленому порядку дозволом на розміщення зовнішньої реклами (далі - дозвіл), а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням - для розміщення ЗЗР, здійснює оплату за тимчасове користування місцем та звільняє місце після закінчення терміну дії (анулювання) дозволу та/або цього договору в частині наданого права користування місцем, на яке анульовано/припинено дію дозволу та/або цього договору (п. 1.1). Місце надається для розміщення виключно тих засобів, що вказані у додатку до цього договору (п. 1.3). Плата встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі цього договору та/або рахунків-фактур, наданих уповноваженою особою (п. 3.1). Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний отримати рахунок на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця та провести оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 3.2). Плата визначається з врахуванням площі місця, базового тарифу та коригуючих коефіцієнтів. Нарахування плати, яка вказана по кожному ЗЗР у додатку до цього договору, проводиться у порядку, визначеному виконавчим комітетом міської ради (п. 3.4). Нарахування плати здійснюється з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради щодо видачі дозволу. На суму плати нараховується податок на додану вартість. В разі анулювання дозволу та здійснення демонтажу ЗЗР, датою припинення нарахувань по цьому договору, є десятий робочий день з дня прийняття (винесення) рішення про анулювання такого документа, згідно з вимогами Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» (п. 3.4). Плата сплачується розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісяця шляхом перерахування коштів на рахунок уповноваженої особи, та зараховується до бюджету Луцької міської територіальної громади в порядку, визначеному Луцькою міською радою. Сплата коштів розповсюджувачем зовнішньої реклами є підтвердження ним визнання нормативних-правових та локальних актів, які регулюють порядок нарахування цієї плати. Допускається авансове перерахування грошових коштів (п. 3.5). У разі змін в ціновій політиці сторони укладають додаткову угоду (додаток тощо) до договору (п. 3.8). За несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 3.9). При наявності форс-мажорних обставин виконання договірних зобов'язань сторін призупиняється на строк таких обставин. Під час дії форс-мажорних обставин, кожна із сторін має право ініціювати дострокове припинення дії договору та анулювання дозволу (п. 4.2). При тимчасовому припиненні дії договору за форс-мажорними обставинами сторони проводять розрахунки по факту виконаних зобов'язань на дату припинення дії договору, про що складається додаткова угода, яка стає невід'ємною частиною цього договору (п. 4.3). Цей договір набуває чинності з дати прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради про надання дозволу, його підписання сторонами, а в окремих випадках з врахуванням ч.3 ст. 631 ЦК України (п. 6.1). Строк дії цього договору визначається по кожному місцю розташування ЗЗР окремо у додатках (адресних програмах), які є невід'ємною частиною договору. Строк дії цього договору може бути продовжено шляхом укладання додаткової угоди та/або внесення змін до додатків (адресних програм), згідно з дозволом (п. 6.2). Якщо під час виконання умов цього договору розповсюджувач зовнішньої реклами виявить бажання достроково припинити строк його дії (в повному обсязі або в частині окремих місць наданих для розміщення ЗЗР), тоді першочергово він повинен достроково анулювати дозвіл. При цьому останній зобов'язується письмово, не пізніше ніж за один місяць до запланованої дати припинення чинності договору (або його частини) повідомити про це уповноважену особу. В цьому випадку всі зобов'язання сторін, пов'язані із наданням місць для розташування ЗЗР, в частині яких розповсюджувачем зовнішньої реклами заявлено бажання припинення умов цього договору, завершуються при умові, що розповсюджувачем зовнішньої реклами належним чином виконані зобов'язання щодо здійснення демонтажу ЗЗР в порядку та строки, визначені цим договором, проведені роботи з відновлення благоустрою місць розміщення ЗЗР після їх демонтажу, а також здійснені всі проплати у повному обсязі на день припинення зобов'язань. У разі, якщо у місячний термін з дати отримання уповноваженою особою письмового повідомлення розповсюджувача зовнішньої реклами про дострокове припинення цього договору дозвіл не анульовано, договір продовжує свою чинність і плата нараховується за фактичне використання місця розміщення ЗЗР (п. 6.4). Дія цього договору (в тому числі вцілому та в частині одного/ та/чи декількох наданих місць) припиняється внаслідок: закінчення строку дії дозволу, якщо ЗЗР демонтовано; припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи; припинення дії дозволу, його анулювання, відмови у його продовженні, визнання дозволу недійсним та проведеного демонтажу ЗЗР; у випадку демонтажу ЗЗР у зв'язку із зміною містобудівної ситуації та анулювання дозволу (п. 6.5). У разі зміни розміру плати на підставі рішення виконавчого комітету міської ради, уповноважена особу направляє розповсюджувачу зовнішньої реклами для підписання додаткову угоду (додаток тощо) зі зміненим розміром плати. У разі ненадання розповсюджувачем зовнішньої реклами протягом десяти робочих днів уповноваженій особі підписаного примірника додаткової угоди (додатку тощо) до цього договору вважається, що сторони погодили зміни до цього договору в частині нарахування плати (п. 8.5).
Додатками №1 від 01.04.2020, №2 від 05.05.2020 до договору уповноваженою особою встановлено розповсюджувачу зовнішньої реклами плату за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами згідно переліку (а.с. 7-11).
Згідно п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Нарахування плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької територіальної громади, проводиться у відповідності до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №774-1 від 04.12.2019, яким затверджено «Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади».
Рішенням ВК Луцької міської ради №981-1 від 01.12.2021 внесено зміни до рішення ВК Луцької міської ради від 04.12.2019 №774-1 «Про порядок визначення Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької територіальної громади», а саме затверджено нову редакцію Порядку (а.с. 148-149).
Рішенням ВК Луцької міської ради №173-1 від 23.03.2022 встановлено, що з 24.02.2022 нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальні власності Луцької територіальної громади, проводити в розмірі 50% від повної вартості на період до прийняття відповідного рішення ВК Луцької міської ради (а.с. 150).
Рішенням ВК Луцької міської ради №208-1 від 13.04.2022 звільнено розповсюджувачів зовнішньої реклами від плати за тимчасове користування місцем розміщення засобів зовнішньої реклами на період розміщення інформації згідно з додатком (а.с. 151-167).
Наказом ВК Луцької міської ради №9/20.2.2-5 від 19.04.2022 переоформлено дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 01.02.2007 №354, виданий на підставі рішення виконавчого комітету від 18.01.2007 №19-1 підприємцю Трегубенко І.О. (переоформлений на ТОВ «Брендборд») на підприємця Ковальчука С.І.; визнано недійсним з 19.04.2022 дозвіл на розміщення реклами від 01.02.2007 №354 для ТОВ «Брендборд» (а.с. 168).
Наказом ВК Луцької міської ради №10/20.2.2-5 від 19.04.2022 переоформлено дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 07.10.2015 №85, виданий на підставі рішення виконавчого комітету від 07.10.2015 №603-6 підприємцю Ковальчуку С.І. (переоформлений на ТОВ «Брендборд») на підприємця Ковальчька С.І. (а.с. 168-169); визнано недійсним з 19.04.2022 дозвіл на розміщення реклами від 07.10.2015 №85 для ТОВ «Брендборд» (а.с. 169).
На виконання вимог договору від 01.04.2020 позивачем на адресу відповідача направлено:
- додатковий договір №1 від 04.01.2022 до договору від 01.04.2020, згідно якого нарахування плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводитиметься відповідно до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької територіальної громади та згідно п.п. 2, 3 рішення ВК Луцької міської ради від 01.12.2021 №981-1 «Про внесення змін до рішення ВК Луцької міської ради від 04.12.2019 №774-1 «Про порядок визначення Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької територіальної громади» (а.с. 11);
- додаток №1 від 04.01.2022, яким встановлюється розповсюджувачу зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами (а.с. 12-14) (за підписом лише позивача);
- додатковий договір №1 від 02.01.2023 до договору від 01.04.2020, згідно якого нарахування плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводитиметься відповідно до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької територіальної громади та згідно п.п. 2, 3 рішення ВК Луцької міської ради від 01.12.2021 №981-1 «Про внесення змін до рішення ВК Луцької міської ради від 04.12.2019 №774-1 «Про порядок визначення Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності Луцької територіальної громади» (а.с. 19);
- додаток №1 від 02.01.2023, яким встановлюється розповсюджувачу зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами (а.с. 20-21), які відповідачем не підписані та не повернуті.
Відправлення вищевказаних документів відповідачу підтверджується реєстрами відправлених листів КП «Луцькреклама», фіскальними чеками АТ «Укрпошта» (том 1, а.с. 15-18, 22-25).
Заперечення відповідача щодо відсутності доказів отримання відповідачем додаткових договорів не приймаються судом до уваги, оскільки направлення листа на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, позивача.
Згідно п. 8.5 договору №01-02/09ТК від 01.04.2020 у разі зміни розміру плати на підставі рішення виконавчого комітету міської ради, уповноважена особа направляє розповсюджувачу зовнішньої реклами для підписання додаткову угоду (додаток тощо) зі зміненим розміром плати. У разі ненадання розповсюджувачем зовнішньої рекламні протягом десяти робочих днів Уповноваженій особі підписаного примірника додаткової угоди (додатку тощо) до цього договору вважається, що сторони погодили зміни до цього договору в частині нарахування плати.
Враховуючи вищевикладене, надіслання КП «Луцькреклама» додаткових договорів відповідачу, положення п.8.5 договору, зміни до договору № 01-02/09ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020 в частині нарахування плати є погодженими.
Позивачем подані акти відсутності рекламного засобу на комунальній власності станом на 02.01.2023, 01.03.2023, 19.06.2023, наявності рекламної конструкції та використання комунальної території станом на 03.01.2023 (том 2, а.с. 10-11, 20).
17.06.2023 здійснено демонтаж спеціальних конструкцій на підставі рішення виконкому №603-1 від 23.11.2022 (а.с. 136-139), зокрема двосторонніх щитів в кількості 4-х одиниць за адресам: м. Луцьк, на розі пр-ту Соборності та вул. К.Карого, просп. Соборності (транспортна розв'язка), просп. Соборності 13 та 26 (а.с. 127-128).
Згідно долучених позивачем рахунків заборгованість відповідача становить 970 642 грн 34 коп (а.с. 109-126). Докази її оплати відповідачем відсутні.
Згідно п. 3.2 договору №01-02/09ТК обов'язок з отримання рахунків на сплату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР покладений на відповідача, у зв'язку з чим заперечення відповідача в частині відсутності у нього рахунків не приймається судом.
Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу від 17.01.2023 на суму 509 929 грн 98 коп боргу згідно договору від 01.04.2020 та 127 831 грн 76 коп пені (а.с. 119).
Докази її отримання відповідачем в матеріалах справи відсутні, відповідач її отримання заперечує.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем поданий лист від 28.02.2022 №321, адресований позивачу, з проханням не нараховувати орендну плату до врегулювання ситуації в країні у зв'язку з військовим станом та неможливістю виконувати умови договору від 01.04.2020 (а.с. 186). Докази його отримання позивачем відсутні.
У листі, який позивач отримав 14.04.2022, у зв'язку з отриманням від позивача акту виконаних робіт №495 від 31.03.2022 відповідач зазначає, що дана послуга йому не надавалась і його підпис є безпідставним, оскільки він відмовився від послуг по договору №01-02/09ТК (лист №324 від 28.02.2022). Просить надати додаткову угоду, передбачену п. 4.3 договору (а.с. 187).
26.06.2023 між ТОВ «Брендборд» (продавець) та ТОВ «Енергопласт України» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №260623-2, згідно умов якого продавець зобов'язується станом на 26.06.2023 передати у власність покупця товар, адреса розташування та характеристика яких визначена у додатку до договору (а.с. 188-190).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Відповідно до підпункту 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 18.03.2022 установлено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).
Суд зазначає, що у даному випадку плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами стягується позивачем на підставі укладеного між сторонами договору № 01-02/57ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами від 01.04.2020, який є чинним.
При цьому, суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 173-1 від 23.03.2022 «Про часткове звільнення розповсюджувачів зовнішньої реклами від плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади» з метою полегшення фінансового навантаження на рекламні компанії, власників рекламних засобів та підтримки малого, середнього і великого підприємництва, виконавчий комітет міської ради вирішив з 24.02.2022 нарахування плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади, проводити у розмірі 50 % від повної вартості на період до прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Луцької міської ради.
Комунальному підприємству «Луцькреклама» доручено провести перерахунок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності Луцької міської територіальної громади (п. 2 рішення).
Тобто, відповідачу нараховується плата за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами у розмірі 50 % від повної вартості.
П. 6.4 договору від 01.04.2020 визначено, що якщо відповідач виявить бажання достроково припинити строк дії договору, він повинен першочергово достроково анулювати дозвіл. При цьому відповідач зобов'язується письмово повідомити позивача про бажання достроково припинити договір не пізніше ніж за один місяць до запланованої дати припинення чинності договору. Зобов'язання сторін, пов'язані із наданням місць для розташування ЗЗР завершуються при умові, що розповсюджувачем зовнішньої реклами належним чином виконані зобов'язання щодо здійснення демонтажу ЗЗР та проплат на день припинення зобов'язань. Якщо у місячний термін з дати отримання позивачем письмового повідомлення відповідача про дострокове припинення цього договору дозвіл не анульовано, договір продовжує свою чинність і плата нараховується за фактичне використання місця розміщення ЗЗР.
При цьому п. 6.5 договору передбачено випадки припиненні дії договору, кожен з яких пов'язаний з демонтажем ЗЗР.
Відповідачем не надано суду доказів анулювання дозволів, на підставі яких позивачем нараховано плату, на розміщення зовнішньої реклами ТОВ «Брендборд» та демонтажу спірних ЗЗР.
Згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні 21.02.2024 у Господарському суді Волинської області слухається справа №903/1227/23 за позовом ТОВ «Брендборд» до виконавчого комітету Луцької міської ради про стягнення 511 582 грн 44 коп збитків, пов'язаних з демонтажем спірних ЗЗР.
Укладення ТОВ «Брендборд» (продавець) з ТОВ «Енергопласт України» (покупець) договору купівлі-продажу №260623-2 від 26.06.2023 не звільняє відповідача від виконання взятих на себе обов'язків за договором №01-02/09ТК від 01.047.2020 тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами, оскільки не є підставою для припинення спірного договору.
Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача становить 970 642 грн 34 коп, підтверджена матеріалами справи, в тому числі детальним розрахунком позивача, витребуваним судом ухвалою суду від 17.01.21024 (том 2, а.с. 5-14), а тому підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем 41 100 грн 74 коп інфляційних втрат, 20 105 грн 44 коп 3% річних арифметично правильні, підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідні положення Господарського кодексу України також передбачають, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню). Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (ст. 230).
За змістом частини 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 3.9 договору за несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем 13 652 грн 33 коп пені підставні та підлягають до стягнення з відповідача відповідно до п. 3.9 договору.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 15 682 грн 51 коп. відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брендборд» (проспект Перемоги, 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 37572766) на користь Комунального підприємства «Луцькреклама» (вул. Лесі Українки, 28, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 32964234)
- 970 642 грн 34 коп основного боргу, 13 652 грн 33 коп пені, 41 100 грн 74 коп інфляційних втрат, 20 105 грн 44 коп 3% річних та 15 682 грн 51 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 1 061 183 грн 36 коп (один мільйон шістдесят одна тисяча сто вісімдесят три грн 36 коп).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 28.02.2024.
Суддя А. М. Кравчук