вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову у розстроченні виконання судового рішення
"23" лютого 2024 р. Cправа № 902/1252/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл", ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Надбужанське-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+" № б/н від 01.02.2024 (вх. № 01-37/6/24 від 02.02.2024) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 902/1252/23
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 14282829)
до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл", 22830, Вінницька область, Вінницький район, село Ковалівка, вулиця Рубанського, будинок 91, ідентифікаційний код юридичної особи 39720928
до відповідача 2 - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до відповідача 3 - Фермерського господарства "Надбужанське-С", 22843, Вінницька область, Вінницький район, село Стрільчинці, ідентифікаційний код юридичної особи 39455399
до відповідача 4 - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+", 22830, Вінницька область, Вінницький район, село Ковалівка, вулиця Рубанського, будинок 91, ідентифікаційний код юридичної особи 42786580
про стягнення 251 586,85 гривень
за участю представників:
від позивача - адвокат Пашкова Н.В., згідно довіреності (у режимі відеоконференції)
від відповідачів - адвокат Орел І.В., згідно ордерів (у режимі відеоконференції)
У провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Шамшуріна М.В.) перебувала справа № 902/1252/23 за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл", до ОСОБА_1 , до Фермерського господарства "Надбужанське-С" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+" про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-КІЕ-2337/КЛ2 від 22.06.2021, укладеного в рамках Генерального договору про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-КІЕ-2337 від 07.05.2019 станом на 18.09.2023 (включно) у розмірі 251 586,85 гривень, у тому числі: 234 503,44 гривень простроченої заборгованості за основною сумою кредиту та 17 083,41 гривень простроченої заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитом.
18.01.2024 судом ухвалено рішення по справі, яким позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів 234 503,44 гривень заборгованості за основною сумою кредиту за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-КІЕ-2337/КЛ2 від 22.06.2021, укладеного в рамках Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-2337 від 07.05.2019 року, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 17 083,41 гривень простроченої заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитом - відмовлено, а також стягнуто з кожного з відповідачів по 879,39 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
02.02.2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл", ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Надбужанське-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+" надійшла заява № б/н від 01.02.2024 (вх. № 01-37/6/24 від 02.02.2024) про розстрочення виконання рішення у справі № 902/1252/23.
Ухвалою суду від 09.02.2024 судом представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл", ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Надбужанське-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+" № б/н від 01.02.2024 (вх. № 01-37/6/24 від 02.02.2024) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 902/1252/23 призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2024 року о 15:00 год.
16.02.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення № б/н від 16.02.2024 (вх. № 01-34/1737/24 від 16.02.2024) з додатками.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився представник заявників та представник позивача.
Представник заявника заяву про розстрочення виконання рішення у справі № 902/1252/23 підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача проти розстрочення виконання судового рішення у справі № 902/1252/23 заперечив, просив у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення відмовити.
З метою прийняття процесуального рішення по справі суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.
Після виходу з нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл", ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Надбужанське-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+" № б/н від 01.02.2024 (вх. № 01-37/6/24 від 02.02.2024) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 902/1252/23 судом враховано таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно приписів частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Положеннями статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі N 11-рп/2012).
Відповідно до частин 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У контексті наведених норм суд зауважує, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість виконання або істотне ускладнення виконання рішення суду.
Тобто законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення суду. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
У зв'язку з тим, що розстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, з метою вирішення питання про наявність підстав та строку його надання, суд повинен враховувати виняткові підстави та допустимі межі розстрочення виконання судового рішення.
Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви» (), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).
Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, пункт 43).
З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який розстрочує виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Представник відповідачів у поданій до суду заяві у якості підстави для розстрочення виконання рішення суду посилається на відсутність грошових коштів, що ускладнює виконання рішення суду та зазначив, що ФГ "Надбужанське-С", ТОВ «Санна-оіл», ТОВ «СТК+» в рамках посівної кампанії 2022-2023 років реалізувало ріпак, кукурудзу, соняшник. Загальна вартість реалізації зазначених культур дасть можливість відповідачам сплатити заборгованість. Проте, у зв'язку з тим, що кошти за успішну реалізацію лише зараз частково надходять на рахунки відповідачів та відповідачі готуються до посівної кампанії 2024 року, на підготовку та реалізацію якої необхідні значні витрати є необхідність у розстроченні виконання рішення від 18 січня 2024 року у справі № 902/1252/23 протягом 3-х щомісячних платежів, наступним чином:
Відповідач 1 - ТОВ «Санна-оіл»:
19 541,95 грн - до 29 лютого 2024 року включно;
19 541,95 грн - до 29 березня 2024 року включно;
19 541,96 грн - до 29 квітня 2024 року включно.
Відповідач 2 - ОСОБА_1 :
19 541,95 грн - до 29 лютого 2024 року включно;
19 541,95 грн - до 29 березня 2024 року включно;
19 541,96 грн - до 29 квітня 2024 року включно.
Відповідач 3 - ФГ «Надбужанське-С»:
19 541,95 грн - до 29 лютого 2024 року включно;
19 541,95 грн - до 29 березня 2024 року включно;
19 541,96 грн - до 29 квітня 2024 року включно.
Відповідач 4 - «СТК+»:
19 541,95 грн - до 29 лютого 2024 року включно;
19 541,95 грн - до 29 березня 2024 року включно;
19 541,96 грн - до 29 квітня 2024 року включно.
Позивач заперечив щодо задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду та у задоволенні заяви просив відмовити.
На обгрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що заява представника відповідачів не містить обґрунтованих вимог у розумінні статті 331 ГПК України щодо неможливості виконання відповідачами рішення суду від 18.01.2024 року та необхідності розстрочення його виконання.
Позивач зазначив, що відповідачами не доведено погіршення їх матеріального стану у зв'язку з повномасштабною війною рф проти України до такого ступеню, що вони не можуть сплатити борг по кредиту в сумі 234 503,44 гривень враховуючи, що відповідачі географічно знаходяться на територіях, які не є окупованими або де проводяться (проводилися) активні військові дії. З боку юридичних осіб ТОВ «Санна-Оіл», ФГ «Надбужанське-С» та ТОВ «СТК +» суду не надано фінансового звіту за 2022 рік та за 1, 2, 3 та 4 квартали 2023 року або іншого документу (наприклад, банківських виписок по поточних рахунках відповідачів щодо обігу коштів за 2022-2023р.р.), які би підтверджували скрутний матеріальний стан цих підприємств та відповідачами не надано жодного доказу на обґрунтування обставин щодо істотного ускладнення виконання рішення суду.
Позивач наголосив, що твердження представника відповідачів про скрутний фінансовий стан відповідачів не відповідає дійсності, що підтверджується, зокрема відомостями розміщеними на сервісі моніторингу реєстраційних даних українських компаній «Опендатабот», де у розділі «фінансова звітність» юридичних осіб за 2022 рік зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санна-Оіл» задекларувало дохід - 43 146 400,00 грн., розмір задекларованих активів складає 30 738 800,00 грн.; Фермерське господарство «Надбужанське-С» задекларувало дохід - 36 375 900,00 грн., розмір задекларованих активів складає - 160 574 800,00 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю «СТК+» задекларувало дохід - 5 069 700,00 грн., розмір задекларованих активів складає 23 452 000,00 грн.
Позивач заперечив щодо способу розстрочення виконання рішення, вказавши, що пропозиція відповідачів щодо поділу стягнутої за рішенням суду суми заборгованості на чотирьох відповідачів, з погашенням кожним боржником протягом трьох місяців по 19541,95 гривень не відповідає принципам солідарної відповідальності.
Дослідивши подану відповідачами заяву про розстрочення виконання рішення суду, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (відповідна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).
Фінансове становище відповідачів є результатом їх власної господарської діяльності, в ході якої відповідачі самостійно планують свої видатки та несуть ризики пов'язані із провадженням своєї діяльності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява N 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява N 18357/91) та інші).
Судом враховано, що будь-яких належних доказів на підтвердження доводів наведених у заяві щодо скрутного фінансового стану відповідачів, зокрема відомостей щодо наявності/відсутності банківських рахунків та коштів на них, у тому числі в інших банківських установах відповідачами суду не надано, доказів підготовки до посівної, тощо відповідачами не надано.
Окрім того обставини, на які посилається представник відповідачів, з урахуванням положень статті 331 ГПК України не являються тими виключними обставинами, які є підставою для розстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання.
Враховуючи, що відповідачами не надано доказів існування наявності виняткових обставин для розстрочення виконання рішення суду у цій справі, доводи про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду судом відхиляється.
Відповідно до частини 5 статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У заяві про розстрочення виконання рішення суду відповідачі просять розстрочити виконання рішення суду на три місяці, водночас доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду після заявленого періоду розстрочення відповідачами до суду не надано.
Представник відповідачів необхідність розстрочення виконання рішення суду також мотивував наявністю надзвичайної події, а саме запровадження в Україні воєнного стану, що впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності відповідачами.
Надаючи оцінку наведеним доводам, судом враховано, що спір виник з вини відповідачів та окрім загального посилання на обставину введення на території України воєнного стану, заявником не надано належних та допустимих доказів, що введення воєнного стану є тією надзвичайною обставиною, що унеможливлює або істотно перешкоджає виконанню рішення суду у цій справі.
Суд враховує, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану має загальний характер та впливає загалом на економіку держави та на діяльність суб'єктів господарювання.
Водночас, у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання боржниками рішення суду, тобто існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням надзвичайної події (форс-мажорної обставини) та неможливістю виконання стороною рішення суду.
В умовах введення воєнного стану сторони по справі знаходяться в однакових економічних умовах та воєнний стан впливає на господарську діяльність не тільки відповідачів а й позивача.
Судом враховано, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, під час розгляду справи судом надавалася сторонам можливість врегулювати спір мирним шляхом, проте домовленості щодо реструктуризації заборгованості сторонами не було досягнуто.
Відповідачі зареєстровані та здійснюють свою господарську діяльність на території Вінницької області, яка не перебуває у складі окупованих територій, або територій на яких ведуться бойові дії, тому доводи відповідачів щодо дії та впливу воєнного стану як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відхиляються судом як необгрунтовані.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).Таким чином, відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочення виконання рішення суду на максимальний строк, визначений законом.
Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
З огляду на викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення заяви представника відповідачів про розстрочення виконання рішення суду.
Положеннями частини 7 статті 331 ГПК України визначено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 18, 73, 74, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Санна-Оіл", ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Надбужанське-С", Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+" № б/н від 01.02.2024 (вх. № 01-37/6/24 від 02.02.2024) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 902/1252/23 відмовити.
2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами частини 7 статті 331 ГПК України ухвалу про відмову у розстроченні виконання судового рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.
4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник ухвали суду надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.02.2024 року.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3,4,5 - позивачу, відповідачам 1, 3,4, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;
6 - відповідачу 2, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2.