Номер провадження: 22-ц/813/3153/24
Справа № 518/1200/23
Головуючий у першій інстанції Тарасенко М.С.
Доповідач Назарова М. В.
27.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року, постановлену Ширяївським районним судом Одеської області у складі: судді Тарасенко М.С. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 02 квітня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК " Онлайн Фінанс» суми у розмірі 15916,35 грн.
Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику 5-ти денний строк для усунення недоліків, а саме: надання позивачу належних доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій з примусового виконавчого документу на території Ширяївського районного суду Одеської області.
Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України визнано неподаним та повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає вказану ухвалу незаконною, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводами апеляційної скарги є те, що копію ухвали суду від 06 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху не отримував, висновки суду першої інстанції, що стали підставою для залишення без руху позовної заяви про ненадання позивачем належних доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документу на території Ширяївського районного суду Одеської області, є помилковими та не відповідають закону, посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.
Також, позивач зазначає, що він використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувся до Ширяївського районного суду Одеської області за місцем реєстрації свого проживання у смт. Ширяєве Ширяївського району Одеської області.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 06 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, а саме - щодо надання належних доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій з примусового виконавчого документу на території Ширяївського районного суду Одеської області.
Проте, такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи з огляду на наступне.
Відповідно до приписів частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити ( доплатити).
У частині третій даної норми також зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , відповідно до вимог частини третьої статті 175 ЦПК України, у позовній заяві зазначив зареєстроване у встановленому законом порядку місце свого проживання: АДРЕСА_1 .
Спірні правовідносини виникли з приводу визнання позивачем виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У постанові про відкриття виконавчого провадження від 24 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченка М.Б. місце проживання позивача зазначено: АДРЕСА_1 .
Окрім того, у спірному виконавчому написі, вчиненому приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 02 квітня 2021 року, місце проживання ОСОБА_1 також зазначено: АДРЕСА_1 .
За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Верховний Суд в своїх постановах (зокрема, в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19) виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Позивач у цій справі використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувшись до Ширяївського районного суду Одеської області за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, що є місцем реєстрації його проживання у Ширяївському районні Одеської області, а саме - АДРЕСА_1 .
Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцезнаходженням його майна.
Позов подано до суду за місцем виконання виконавчого напису, за місцем проживання позивача, що відповідає частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частині дванадцятій статті 28 ЦПК України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).
Відтак є достатні правові підстави вважати, що залишаючи спочатку без руху з огляду на ненадання позивачем доказів виконання виконавчого напису нотаріусу нра території Ширяївського району Одеської області, а згодом - і визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву з підстав не усунення її недоліків, суд першої інстанції невірно витлумачив закон, що позбавляє позивача права на захист та змушує вживати додаткових заходів з метою отримати належний правовий захист та відновлення свого порушеного права.
Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року не можна вважати законною та обґрунтованою, висновки суду першої інстанції про визнання позову неподаним та його повернення є помилковими і не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, відтак ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.
При цьому помилкове посилання заявника в апеляційній скарзі на неотримання ним копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не впливають на вирішення вказаного питання по суті, оскільки згідно п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Ухвала про залишення позову без руху 15 вересня 2023 року була спрямована судом за адресою, зазначеною позивачем у позові та за якою він зареєстрований: АДРЕСА_1 , і повернулася до суду із поштовою відміткою від 30 вересня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 27).
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення позивачу позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 19 жовтня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 27 лютого 2024 року.
Судді: М.В Назарова
В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко