28.02.24
22-ц/812/172/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 945/2087/21
Провадження № 22-ц/812/172/24 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
28 лютого 2024 року м. Миколаїв Справа №945/2087/21
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Голощаповою А.О.,
за участю: представника позивача - Порошиної Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Войнарівського М.М., в приміщенні цього суду в м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про встановлення фактів та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
встановив:
20 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Порошину Н.Г., звернулася до суду з позовом до Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про встановлення факту та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що про смерть своєї двоюрідної сестри ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка не знала.
ОСОБА_3 після укладання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 мала прізвище « ОСОБА_4 ». ОСОБА_2 померла в м. Крикове (Молдова), але в свідоцтві про смерть зазначена як « ОСОБА_5 », яке є її дошлюбним прізвищем, однак у паспорті та інших особистих документах зазначене її прізвище « ОСОБА_4 ». У той же час ОСОБА_2 , (дошлюбне- ОСОБА_5 ) була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 та працювала в КСП «Космос».
З огляду на міжнародне законодавство, внесення до реєстрів цивільного стану запису про смерть особи, про що такі відомості зареєстровано в реєстрах іншої держави (Молдова), виключає можливість органів цивільного стану України вчинити такі дії вдруге, що вимагає підтвердження факту смерті ОСОБА_2 у судовому порядку з метою подальшого оформлення спадкових прав позивача.
Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 12,13 га, яка передана для сільськогосподарського використання, що розташована на території Безводнянської сільської ради. Вказане майно належало спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю.
Позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 (дошлюбне - ОСОБА_5 ).
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А. від 18 травня 2021 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не підтверджено родинних відносин із спадкодавцем та нею пропущений строк подачі заяви про прийняття спадщини.
Позивачці тривалий час не було відомо про смерть сестри - ОСОБА_2 , оскільки свідоцтво про смерть було видано на її дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 , що перешкоджало позивачці з'ясувати факт смерті сестри та своєчасно звернутися до нотаріуса.
Крім того, питання встановлення такого факту пов'язано із необхідністю отримання відповідних підтверджуючих документів про смерть та їх перекладу/легалізації на території України.
До того ж, позивачка тривалий час проходила стаціонарне лікування, хірургічне втручання від онкозахворювання, а у минулому році втратила сина, що потягло суттєве погіршення стану здоров'я.
На підставі вищенаведеного, позивач просила встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки України ОСОБА_2 (дошлюбне- ОСОБА_5 ), яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Крикове (Молдова), встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 (дошлюбне- ОСОБА_6 ) є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 (дошлюбне- ОСОБА_5 ), та встановити факт, що має юридичне значення, а саме: належність державного акту серії МК №7102а, ОСОБА_2 виданого на прізвище « ОСОБА_4 » та визначити ОСОБА_1 додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_2 .
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 січня 2022 року замінено відповідача Ольшанську селищну раду Миколаївського району Миколаївської області на належного відповідача Веснянську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт смерті особи жіночої статі, громадянки України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с.Крикове, Республіка Молдова, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Крикове, муніципій Кишинів, Республіка Молдова.
Встановлено факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 .
Встановлено факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акта на право приватної власності на землю серія МК № 7102а.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача в частинах задоволених вимог знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд першої інстанції виходив з того, що необізнаність позивача про смерть спадкодавця, не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач ОСОБА_1 в період часу з 18 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року перебувала на лікуванні в КНП «Миколаївський обласний центр онкології» Миколаївської обласної ради.
Судом також враховано тривалість пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, яка складає більш ніж 5 років, спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 18 травня 2021року.
Врахувавши такі обставини, суд дійшов висновку про відсутність поважності причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини за законом та вважав, що позивач не довів існування об'єктивних та неподоланних перешкод для прийняття спадщини, а отже ним не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Порошину Н.Г., звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволені цієї позовної вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час звернення до нотаріуса смерть громадянки України ОСОБА_2 , яка є двоюрідною сестрою позивача, не зареєстрована, а факт та дату смерті громадянки України ОСОБА_2 встановлено лише оскаржуваним рішенням суду, а тому підстави для відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 до цього були відсутні.
У той же час встановлення судом факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 свідчить про відкриття спадщини саме в цей день. Тому такі обставини є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, що залишено поза увагою суду, а норми міжнародного права взагалі не застосовано.
Крім того, позивачка не могла бути обізнана про смерть своєї сестри ОСОБА_2 , оскільки її смерть в Україні не зареєстрована, а в р. Молдова зафіксована смерть гр. Молдови ОСОБА_3 , а тому без встановлення у судовому порядку факту смерті ОСОБА_2 та дати смерті, позивачка була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №645/452/19.
До того ж, судом не враховано те, що позивачка тривалий час проходила стаціонарне лікування, хірургічне втручання від онкозахворювання, а у минулому році втратила сина, що потягло суттєве погіршення стану здоров'я. У 2023 році позивачка знову потрапила в стаціонарне лікування та продовжує лікування. У постанові Верхового Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 при визначені додаткового строку на прийняття спадщини важливим є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання заявника.
До того ж судом не враховано, що відповідач - Веснянська сільська рада не заперечувала проти задоволення позову.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка міста Крикове, муніципій Кишинів, Республіка Молдова в місті Крикове, муніципій Кишинів, Республіка Молдова, актовий запис № 31 від 27 квітня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 29 жовтня 2019 року Головним Управлінням цивільного стану (т.1 а.с.27-28).
16 серпня 1972 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прізвища після реєстрації шлюбу чоловіка ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_5 , актовий запис № 27 від 16 серпня 1972 року, що підтверджується архівною випискою із запису акта про реєстрацію шлюбу Головного Управління цивільного стану від 30 жовтня 2019 року (т.1 а.с. 17-18).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом другої черги спадкового майна після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_9 . Їхні родинні стосунки підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_10 , де у графі мати зазначено - « ОСОБА_11 », свідоцтвом про народження ОСОБА_11 , де в графі батько вказаний ОСОБА_12 , в графі мати - ОСОБА_13 , свідоцтвом про народження позивача, де у графі батько зазначено ОСОБА_14 , свідоцтвом про народження ОСОБА_14 , де в графі батько вказаний ОСОБА_12 , в графі мати - ОСОБА_13 .
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №124 від 18 березня 2020 року сестра позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 з 17 вересня 1988 року та вибула без зняття з реєстраційного обліку 25 жовтня 2008 року.
В матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 26 вересня 2000 року на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с.59). З копії трудової книжки вбачається, що остання була заповнена на ім'я « ОСОБА_2 » ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.58).
Суд встановив, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на землю від 30 вересня 1997 року належала земельна ділянка площею 12,13 га, що розташована на території Безводнянської сільської ради.
В матеріалах справи також наявна копія паспорту, що виданий 17 вересня 2008 року громадянці Молдови на ім'я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.1 а.с.60). В паспорті міститься відмітка про перетин кордону з Україною 25 жовтня 2008 року.
Згідно свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві син позивачки ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , актова запис про смерть № 915.
З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого слідує, що позивач ОСОБА_1 в період часу з 18 серпня 2020 року по 25 серпня 2020 року перебувала на лікуванні в КНП «Миколаївський обласний центр онкології» Миколаївської обласної ради.
18 травня 2021 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А. винесено постанову про відмову ОСОБА_17 у видачі їй за довіреністю на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її двоюрідної сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.64-65).
Згідно з Законом України «Про міжнародне приватне право» приватно правові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави або юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Джерела правового регулювання участі іноземного елемента у цивільному процесі поділяються на дві групи: національне законодавство та міжнародні договори, в яких бере участь Україна. Загальні засади регулювання правовідносин з іноземним елементом встановлені Конституцією України, статті якої гарантують забезпечення, охорону і захист прав людини. Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства (частина перша статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої розміщено це майно, а майно, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
Відповідно до пункту 2 статті 41 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (Договір ратифіковано Законом N 238/94-ВР від 10.11.94) спадкові справи щодо нерухомого майна належать до компетенції відповідного органу тієї Договірної Сторони, на території якої це майно знаходиться.
Згідно положення статті 15 цього Договору документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.
Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні;
подання заяви про прийняття спадщини за законодавством Молдови не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та статтею 1269 ЦК України;
якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц (провадження № 61-13789св18).
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обміркувавши аргументи апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Крикове (Молдова), тому останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 26 жовтня 2016 року. До нотаріуса позивач звернулася у травні 2021 року, а тому пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає майже п'ять років.
Звертаючись до суду як на причини пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на необізнаність про смерть спадкодавця, яка померла в м. Криконе (Молдова) та видачу свідоцтва про смерть на дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 , що перешкоджало позивачці з'ясувати факт смерті сестри та своєчасно звернутися до нотаріуса.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наведена нею в позовній заяві причина пропуску строку на прийняття спадщини - відсутність інформації про смерть спадкодавця, не свідчать про наявність у неї перешкод для подання такої заяви.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки сама по собі відсутність відомостей про смерть спадкодавця не можуть вважатися об'єктивними причинами, що перешкодили позивачу прийняти спадщину. Позивачка знала про місце проживання двоюрідної сестри в Республіці Молдова, періодично з нею спілкувалася, як зазначила представник позивача - адвокат Порошина Н.Г. в судовому засіданні апеляційного суду. Тому з дотриманням загальноприйнятих норм поведінки позивач мала можливість цікавитися життям та здоров'ям спадкодавця, а відтак знати про її смерть у квітні 2016 року.
Сам по собі факт смерті спадкодавця за межами України не свідчить про наявність у спадкоємця об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини. За такого, позивач не надала переконливих доказів, що вона не могла знати про смерть двоюрідної сестри, а тому саме по собі посилання на відсутність такої інформації, не є тією об'єктивною і непереборною обставиною, що перешкодила їй вчинити дії щодо прийняття спадщини.
Як встановлено із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса лише 18 травня 2021 року, а до суду з даним позовом 20 жовтня 2021 року, переклад документів здійснено 14 листопада 2019 року, тобто майже через п'ять років з часу відкриття спадщини та півтора року з часу перекладу документів, у тому числі, що підтверджують смерть спадкодавця.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав оцінки усім причинам пропуску позивачкою строку для звернення із заявою для прийняття спадщини, а саме наявної хвороби у позивача, втрату сина та суттєве погіршення стану здоров'я, оскільки нетривале перебування позивача на стаціонарному лікуванні (з 18 до 25 серпня 2020 року) та інші зазначені позивачем причини не є в розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Отже, позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
За таких обставин, установивши, що у позивача були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Підстав для іншого висновку колегія суддів не вбачає та відхиляє доводи апеляційної скарги, які не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
До того ж, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції те, що Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області не заперечувала проти позову, оскільки відсутність заперечень проти позову не свідчить про визнання позову в розумінні частини 1 статті 206 ЦПК України. В силу положень частини 4 цієї ж статті визнання відповідачем позову є підставою для його задоволення за умови наявності для того законних підстав, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не приймає таке визнання.
У справі, яка переглядається, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки таке суперечить вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини.
Так, суд першої інстанції у рішенні відповідно до вимог частини 1 статті 13, статті 264 ЦПК України надав оцінку усім зазначеним у позовній заяві обставинам щодо причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини. Підстав для інших ніж висновки суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №645/7452/19 та від 17 лютого 2022 року у справі № 953/15603/20 є безпідставними.
У справі № 645/7452/19 було встановлено, що до 17 жовтня 2019 року смерть ОСОБА_10 була зареєстрована як смерть невідомої особи, отже у позивача не було достовірних відомостей про смерть племінниці, проте в справі, яка переглядається чітко встановлено факт смерті спадкодавця, зокрема дату, особу, яка померла. При цьому, питання щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.
На думку колегії суддів, встановлення судом факту смерті ОСОБА_2 , яка мала прізвище ОСОБА_5 , не свідчить про те, що у позивача не було достовірних відомостей про смерть двоюрідної сестри, а тому встановлення судом цього факту не є об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для подання заяви про прийняття спадщини.
Висновки у справі № 953/15603/20, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у зазначеній справі суд виходив з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Оскільки в оскаржуваній частині рішення суду постановлено з дотриманням вимог процесуального закону, на підставі повно та всебічно оцінених доказів судом правильно встановлені обставини справи, їм надана належна правова оцінка у відповідності з положеннями матеріального закону, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги залишається без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, які покладаються на позивачку.
Керуючись статтями 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складений 28 лютого 2024 року.