Постанова від 27.02.2024 по справі 922/3462/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3462/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

в порядку спрощеного провадження без виклику сторін;

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх. №130 Х/1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (вх. №131 Х/1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (вх. №170 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 (повний текст судового рішення складений 15.12.2023, суддя Жиляєв Є.М.) (оскаржується всіма сторонами)

та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2023 (повний текст додаткового рішення складений 27.12.2023, суддя Жиляєв Є.М.) (оскаржується першим та другим відповідачами)

у справі №922/3462/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар", Харків,

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", м. Харків,

2. ОСОБА_1 , м. Харків,

про стягнення 247 081,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" та ОСОБА_1 на свою користь 247 081,04 грн компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3462/23 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" - 107719,56 грн компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" - 807,90 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар - 807,90 грн судового збору; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- посилання відповідачів на проблеми з електропостачанням, як на підставу для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог про стягнення вартості електричної енергії, не є доведеними, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/746/22 встановлено відсутність доказів порушення ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" взятих на себе зобов'язань за договором № 01/10 від 01.10.2011, як і відсутність доказів його безпосередньої вини;

- вимога позивача про стягнення компенсації витрат на електроенергію у розмірі 23632,85 грн доведена позивачем, підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, а тому підлягає задоволенню;

- зважаючи на умови укладеного між сторонами спору договору, а також на те, що виникнення прав та обов'язків щодо сплати за надані послуги у даних правовідносинах можливе за наявності реального надання послуг за договором у разі неотримання своєчасної обґрунтованої відмови про причини їх неприйняття, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з компенсації комунальних послуг за воду та водовідведення у розмірі 1548,38 грн, вивіз ТПВ у розмірі 682,52 грн є законними та підлягають задоволенню;

- позовні вимоги про стягнення з відповідачів суми компенсації комунальних послуг з опалення у розмірі 125969,93 грн не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 та орендар належних їй приміщень - ТОВ “НВП “Залізничавтоматика”, отримували послуги з опалення тепловою енергією у гарячій воді у спірний період безпосередньо від постачальника цих послуг, а саме від КП “Харківські теплові мережі”, що розподіляв згідно приладу обліку та площам власників (користувачів) об'єм теплової енергії та нараховував вартість поставленої теплової енергії і надавав рахунки споживачам;

- наданий позивачем протокол розподілу теплового навантаження між власниками будівлі по пр. Науки, 36 в м. Харкові від 03.11.2021 не є належним доказом взятих на себе відповідачем зобов'язань з компенсації вартості теплової енергії, оскільки в ньому вказані не усі власники приміщень та не погоджено вказане питання з усіма власниками приміщень;

- умовами договору передбачено обов'язок ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" щомісячно здійснювати оплату послуг з експлуатації будівлі за один календарний місяць у фіксованій сумі 4308,20 грн, а тому перевіривши здійснені позивачем нарахування суми заборгованості з витрат на утримання та експлуатацію будівлі судом установлено, що в рахунках за січень 2022 року та лютий 2022 року щомісячні суми за вказану послугу перевищують визначену сторонами в договорі фіксовану суму, тому задоволенню підлягає сума заборгованості з витрат на утримання та експлуатацію будівлі у розмірі 81855,80 грн.

Додатковим рішенням від 26.12.2023 у справі №922/3462/23 заяву позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу (вх. №33976 від 11.12.2023) задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" - 4360,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" - 4360,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове судове рішення суду першої інстанції зумовлено висновком щодо співмірності, обґрунтованості та документального підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20000,00грн та необхідності їх пропорційного розподілу між відповідачами.

Другий відповідач, ОСОБА_1 , з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення суду від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 107719,56 грн компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011 та стягнення з відповідачів по 807,90 грн. судового збору; ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Також просить скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у справі № 922/3462/23 в частині задоволення заяви позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу (вх. №33976 від 11.12.2023) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 5000,00 грн та відмовити позивачу у розподілі суми витрат на професійну правничу допомогу та у її відшкодуванні позивачу повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалась на наступне:

- судовим рішенням, на яке, як на преюдиційне, послався суд в оскаржуваному рішенні, не досліджувались та не встановлювались обставини надання послуг і їх об'єму щодо споживання електричної енергії за спірний період ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", тарифів встановлених для даної будівлі та споживачів, вартість спожитої електроенергії; позивачем не надано до матеріалів справи доказів щодо встановлених тарифів та обсягу спожитої електричної енергії і відповідно розрахунку суми компенсації відповідно до порядку визначеного умовами договору, а надані рахунки позивача містять лише назву послуги, період оплати та суму до сплати;

- суд не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме факт отримання відповідачами комунальних послуг з постачання електричної енергії та його обсягу, тариф на електроенергію та розрахунок її вартості та відповідно розрахунок її частки, показів лічильника;

- місцевий господарський суд не врахував аргументи відповідачів та надані на їх підтвердження докази про перешкоди у користуванні приміщеннями, що полягають у відключенні електроенергії, опалення та зачинення вхідної двері до будівлі, у зв'язку з чим відповідачі були позбавлені можливості користуватись нежитловим приміщеннями за їх призначенням з вини позивача; у спірний період відповідні комунальні послуги позивачем не надавались, а претензії з питань доступу до комунальних послуг були йому надіслані, тому останній зобов'язаний надати докази надання доступу до таких комунальних послуг та їх обґрунтований розрахунок, оскільки акти надання послуг та рахунки не містять підпису їх відповідачами та відповідних показників;

- суд необґрунтовано відмовив у прийнятті доказів та не врахував інформацію викладену в заяві свідка та у засвідчених копії відповіді на претензію від 11.09.2023, копії претензії від 11.09.2023, копії акту від 11.09.2023, копії опису вкладення у цінний лист, адже про поважність причин пропуску строку на подання доказів відповідач посилалась на введення в Україні воєнного стану та перебування за кордоном;

- ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції, враховуючи положення законодавства, а також того, що обставини справи свідчать про те, що справа не є складною, не потребує значних витрат на підготовку адвоката до участі в судових засіданнях, обізнаність адвоката з умовами договору та законодавством, що регулює спірні відносини до підготовки і складання позовної заяви, відсутність доказів щодо суми витрат на складання позовної заяви та відповіді на відзив, незначними обсягом матеріалів у справі, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, мав зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумної та необхідної суми 5000,00грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 09.01.2024 для розгляду справи №922/3462/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Перший відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", з рішенням місцевого господарського суду також не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення суду від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 107719,56 грн компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011 та стягнення з відповідачів по 807,90 грн судового збору; ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" поряд з доводами, які є тотожними доводам апеляційної скарги другого відповідача, посилається на наступне:

- позивач створив перешкоди відповідачам у доступі до ix приміщень і лише 05.09.2023 надав ключ від приміщення працівникам ТОВ «НВП «Залізничавтоматика»; з осені 2021 року відповідачі були позбавлені можливості користуватись комунальними послугами, а з 24.02.2022 не мали доступу до приміщеннями; позивачем послуги з обслуговування будівлі не надавались;

- враховуючи Російську збройну агресію проти України, обстріли, вимушені зміну проживання у відповідачів, відключення електроенергії, інтернету, обмеження у пересуванні, припинення руху громадського транспорту виникли труднощі для вчинення дій щодо захисту своїх інтересів, тому такі обставини створили об'єктивні перешкоди відповідачам для отримання доказів, які знаходяться поза доступом відповідачів, та захисту своїх прав, що свідчить про те, що суд необґрунтовано відмовив у прийнятті доказів та не врахував інформацію викладену в заяві свідка, у засвідчених копії відповіді на претензію від 11.09.2023, копії претензії від 11.09.2023, копії акту від 11.09.2023, копії опису вкладення у цінний лист, копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінального провадження № 12022221200000373 від 17.02.2002, копії заяви про вчинення злочину від 16.02.2022, копії заяви про залучення до провадження як потерпілого, копії технічного паспорта на групу нежитлових приміщень, копії листа за вих.№ 2510123/2 від 25.10.2023, чим допущено неповноту судового розгляду.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2024 для розгляду справи №922/3462/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар", також з рішенням місцевого господарського суду в частині відмовлених позовних вимог не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги на рішення суду від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23 в частині в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове судове рішення в цій частині, яким стягнути солідарно з відповідачів 233 689,49грн компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011; в іншій частині судове рішення залишити без змін.

Позивачем також зазначено орієнтований розрахунок понесених у суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00грн.

В обґрунтування своєї правової позиції Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Кобзар» посилається на наступне:

- оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації вартості за надані послуги з теплової енергії є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права;

- з моменту прийняття засобу обліку теплової енергії, який встановлено на об'єкті теплоспоживання на комерційний облік, нарахування проводяться виключно за показами вузла обліку теплової енергії, покази якого передаються КП «ХТМ», яке виставляє рахунки до сплати позивачу згідно договору № 11684 від 01.09.2007; оскільки нарахування проводиться виключно за показами вузла обліку теплової енергії, який встановлено на усю будівлю, позивач не має можливості перевірити, чи дійсно рахунки від КП "ХТМ" до ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" не містять суми за постачання теплової енергії на площу, що належить ОСОБА_1 ;

- окремого приладу обліку, від того, що перебуває на балансі позивача, у будівлі не встановлено, тому теплову енергію у гарячій воді відповідач отримує використовуючи комунікації, які знаходяться на балансі позивача, що свідчить про те, що відповідач лише отримала особистий рахунок, а не обладнала окремий прилад обліку та, як наслідок, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості компенсації теплопостачання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №922/3462/23 поновлено ОСОБА_1 (вх. №130 Х/1) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 у справі №922/3462/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №130 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 та на додаткове рішення від 26.12.2023 у справі №922/3462/23; встановлено учасникам справи строк до 06.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу другого відповідача, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 06.02.2024 без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3462/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі №922/3462/23, зокрема, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 у справі №922/3462/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (вх. №131 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 та на додаткове рішення від 26.12.2023 у справі №922/3462/23; об'єднано в одне провадження апеляційні скарги першого відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", та другого відповідача, ОСОБА_1 , на рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 та на додаткове рішення від 26.12.2023 у справі №922/3462/23 для їх спільного розгляду; встановлено учасникам справи строк до 06.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу першого відповідача, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №922/3462/23, зокрема, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 у справі №922/3462/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (вх. №170 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 у справі №922/3462/23; об'єднано в одне провадження апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар", на рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 у справі №922/3462/23 та апеляційні скарги першого відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", та другого відповідача, ОСОБА_1 , на рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 та на додаткове рішення від 26.12.2023 у справі №922/3462/23 для їх спільного розгляду; встановлено учасникам справи строк до 06.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження.

01.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги відповідачів, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр Кобзар» просить відмовити у задоволенні вимог таких апеляційних скарги, посилаючись на наступне:

- умовами спірного договору не було визначено обов'язок позивача з надсилання або вручення першому відповідачу актів або рахунків наданих послуг;

- суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано вирішив, що вимога позивача про стягнення компенсації витрат на електроенергію у розмірі 23632,85 грн є доведеною позивачем, підтверджена матеріалами справи та відповідачем у свою чергу не спростована, а тому підлягає задоволенню;

- договір між сторонами є дійсним, позивач здійснює обслуговування будівлі та забезпечує її належне функціонування, натомість відповідачі за актами наданих послуг водопостачання і водовідведення та виводу ТПВ не з'являлися, жодних вмотивованих заперечень з підтверджуючими документами не надавали, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вказаних позовних вимог;

- твердження апелянтів про відсутність доступу до приміщень не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, оскільки власники та орендарі мають цілодобовий доступ до своїх приміщень, а позивач не створював та не створює жодних перешкод;

- ухвалюючи додаткове судове рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано не прийняв клопотання відповідачів про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки переконливих доказів факту завищення суми витрат на професійну правничу допомогу позивачем відповідачами надано не було.

05.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 , а також Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", надійшли відзиви на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідачі заперечують проти задоволення вимог вказаної апеляційної скарги, посилаючись на наступне:

- позивачем в апеляційній скарзі не сформульовано, у чому полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не вказано, які норми на його думку були порушені, і які норми матеріального права були неправильно застосовані;

- доводи позивача про виникнення у відповідачів зобов'язання щодо компенсації оплати послуг з теплопостачання є безпідставними та спростовуються умовами укладеного між сторонами спору договору;

- позивач не позбавлений права та можливості з'ясувати в межах своїх відносин з КП «ХТМ» усю необхідну інформацію, що стосується його договірних відносин; позивачем не надано доказів відключення частини власників будівлі від опалення КП «ХТМ» та не вказано хто безпосередньо входить до таких власників.

Будь-яких інших заяв, клопотань до матеріалів справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, відзивах на апеляційні скарги доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ “Бізнес-центр “Кобзар” є власником частини будівлі (в тому числі підвалу, технічного поверху) загальною площею 914,8 кв.м, розташованої за адресою м. Харків, просп. Науки, 36, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно номер 32624553 від 23.01.2015.

Позивач виступає управляючою компанією, яка забезпечує експлуатацію будівлі, розподіляє між власниками загальну вартість комунальних послуг, сплачує комунальні послуги за всю площу будівлі, оскільки є власником відповідного технічного обладнання для забезпечення будівлі комунальними послугами (теплова рамка, насоси, компресори та інше), є стороною у договорах з відповідними комунальними та іншими підприємствами, які надають комунальні послуги.

Задля врегулювання питання компенсації вартості комунальних послуг та вартості послуг з експлуатації будівлі обслуговуюча компанія - позивачем було укладено з іншими власниками відповідні договори.

Так, 01.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (далі ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар", сторона-1, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (далі ТОВ "НВП "Залізничавтоматика", відповідач 1, сторона-2), ОСОБА_1 (далі строна-3 , відповідач 2) укладено договір №01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсацією частини вартості комунальних послуг (надалі - договір) (т.1, а.с. 13-19).

За умовами наведеного договору:

- будівля нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Харків, пр. Леніна (теперішнє найменування проспект Науки), 36 (літ. А-5), загальною площею 10159,7 кв.м (п.1.1 договору);

- приміщення нежитлові приміщення №№ 3, 4, 5, 6, 7, 30, 30а, 31, 32, 33, 34, 2б загальною площею 331,4 кв.м, розташовані на другому поверсі будівлі (п.1.2 договору);

- допоміжні приміщення загальний вестибюль, спільні сходи та коридори, електрощитові, теплопункт, приміщення введення холодної води, техповерх, ліфтова шахта та інші загальні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування всієї будівлі, що розташовані в будівлі та мають загальну площу 1628,6 кв.м (п.1.3 договору);

- прибудинкова територія - прилегла до будівлі територія, на якій розташовані системи комунікацій для обслуговування будівлі та обмежена землевідведенням (п.1.4 договору);

- комунальні послуги - це послуги електропостачання, опалення, водопостачання, водовідведення, вивозу побутових відходів, у відповідності з нормативами, нормами, стандартами, порядками та правилами, передбаченими діючим законодавством України (п. 1.6 договору);

- послуги з експлуатації будівлі чи послуги - необхідні для належної та безпечної експлуатації приміщень (з врахуванням того, що для цього необхідно забезпечити належну та безпечну експлуатацію будівлі та допоміжних приміщень) послуги, які будуть надаватися стороні-2 як власнику приміщень, а саме: прибирання та санітарно-технічне обслуговування допоміжних приміщень; обслуговування мереж будівлі, які знаходяться на балансі (чи у власності) сторони-1 (обслуговування мереж, які знаходяться поза приміщеннями сторони-2 та поза приміщеннями, що знаходяться у користуванні чи власності третіх осіб); утримання (обслуговування) ліфтів будівлі; поточний ремонт допоміжних приміщень (у випадку необхідності); послуги вахтера; систематичний контроль стану комунікацій у допоміжним приміщеннях (п.1.8 договору);

- на умовах цього договору сторона-1 зобов'язується забезпечити надання стороні-2 послуг з експлуатації будівлі, а також забезпечити надання стороні-2 доступу до комунальних послуг (п.п.2.1.1), а сторона-2 оплачує стороні-1 послуги з експлуатації будівлі та компенсує стороні-1 частину вартості комунальних послуг, оплачених (що підлягає оплаті) стороною-1 за усю будівлю у розмірі, передбаченим цим договором (п.п.2.1.2);

- сторона-2 має зобов'язання з оплати послуг з експлуатації будівлі та відшкодування частини вартості комунальних послуг незалежно від результатів господарської діяльності та користування нею приміщеннями (п.2.2 договору);

- зобов'язання сторони-1 (виконуються нею самостійно або шляхом залучення третіх осіб): забезпечити надання послуг з експлуатації будівлі (п.п.3.1.1); укласти договори з постачальниками (виконавцями) комунальних послуг на надання комунальних послуг, контролювати їх виконання за обсягом та якістю наданих послуг (п.п. 3.1.2); щомісяця складати, оформляти та надавати у порядку, передбаченому цим договором, стороні-2 рахунок на відшкодування частини вартості комунальних послуг та акт про надання послуг з експлуатації будівлі (п.п. 3.1.3) тощо; зобов'язання сторони-2: підтримувати чистоту у будівлі та на прилеглій до неї території (п.п. 3.2.1); нести відповідальність за дотримання правил техніки безпеки, протипожежної безпеки та санітарії, охорони праці, дотримуватись правил експлуатації будинків, комунікацій та обладнання (якщо такі правила затверджені стороною-1) (п.п.3.2.2); відшкодувати стороні-1 у повному обсязі вартість усіх незапланованих робіт, що виникли з вини сторони-2 як у межах приміщень сторони-2, так і в інших приміщеннях будівлі, на прибудинковій території (п.п.3.2.3); негайно інформувати сторону-1 про неотримання через будь-які причини рахунків на відшкодування частини вартості комунальних послуг чи актів про надання послуг (п.п.3.2.9);

- вартість послуг з експлуатації будівлі за один календарний місяць погоджується сторонами у фіксованій сумі 4308,20 грн, у тому числі ПДВ (п. 4.1 договору);

- стосовно кожної комунальної послуги (крім тих споживання яких враховується по лічильнику) ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" зобов'язується відшкодовувати ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" частину вартості такої комунальної послуги, сплаченої (що підлягає оплаті) ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" за всю загальну площу будівлі, щодо якої надається комунальна послуга, пропорційно відношенню загальної площі приміщень ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" до загальної площі будівлі, щодо якої надається комунальна послуга. Загальний розмір відшкодування частини вартості комунальних послуг, яку ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" сплачує ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" визначається як сума відшкодувань за кожною комунальною послугою (п. 4.2 договору);

- компенсація стороні-1 вартості спожитої стороною-2 електроенергії здійснюється за показанням лічильника №032738 початкові показання лічильника 000059,5 кВт (п.4.2.1 договору);

- сторона-2 щомісячно, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за кожним календарним місяцем, в якому діяв цей договір, самостійно забирає у сторони-1 рахунок на відшкодування частини вартості комунальних послуг та акт про надання послуг з експлуатації будівлі (у 2-х примірниках). Не пізніше 3-х робочих днів із дня отримання сторона-2 повертає стороні-1 підписаний примірник акта або передає мотивовані письмові заперечення з додатком підтверджуючих документів (п.4.3 договору);

- сторона-2 сплачує стороні-1 вартість послуг, наданих у кожному календарному місяці, не пізніше 25-го числа наступного місяця. Сторона-2 відшкодовує стороні-1 частину вартості комунальних послуг (водопостачання, каналізація, вивіз відходів) у строк до 25-го числа місяця наступного за місяцем, за який комунальні послуги були нараховані. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок сторони-1 (п. 4.4 договору в редакції додаткової угоди від 01.09.2016);

- за електроенергію сторона-2 вносить передплату стороні-1 не пізніше 5 числа поточного місяця у розмірі фактичного споживання електроенергії за відповідний місяць минулого року. Передплата здійснюється на підставі рахунка, виставленого ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" (п.4.4.1 в редакції додаткової угоди до договору від 01.09.2016);

- у випадку порушення строків здійснення оплати послуг з експлуатації будівлі, а також (або) компенсації частини вартості комунальних послуг, сторона-2: відшкодовує стороні-1 збитки, які заздалегідь визначаються сторонами в узгодженому розмірі 0.5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати; у разі прострочення оплати більш ніж на три місяці, за умови що сторона-2 не погасила заборгованість протягом 5-ти днів з дня отримання письмового повідомлення від сторони-1, сторона-2 додаткового відшкодовує стороні-1 збитки, які заздалегідь визначаються сторонами в узгодженому розмірі 50% від суми заборгованості (п.7.1 договору);

- договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом одного року, проте у всіх випадках до дня повної оплати стороні-1 усіх передбачених цим договором платежів. Цей договір вважається продовженим щоразу на один рік, якщо не пізніше ніж за один місяць до дня закінчення строку дії договору будь-яка із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про відмову від продовження цього договору (п.8.1 договору);

- сторони домовилися, що вся кореспонденція, що направляється однією стороною, вважається прийнятою (отриманою) іншою стороною в момент отримання її під розписку, або через три календарні дні після надсилання цінного листа з описом вкладення на адресу сторони, що отримує (п.9.1 договору);

- сторони погоджуються з можливістю прийняття наданих послуг з експлуатації будівлі як з підписанням акта про надання послуг, так й у спрощеному порядку, без підписання акта про надання послуг. При цьому послуги вважаються наданими стороною-1 стороні-2 якісно, у строк і в повному обсязі та прийнятими стороною-2 без зауважень у спрощеному порядку у будь-якому календарному місяці в межах строку дії цього договору, якщо протягом наступного календарного місяця сторона-2 не заявила стороні-1 претензії щодо обсягу або якості наданих послуг (у тому числі у формі мотивованих заперечень, зауважень щодо акта про надання послуг). Спрощений порядок прийняття послуг діє як у випадку, якщо сторона-2 не забрала у сторони-1 акт про надання послуг, так і у випадку, коли сторона-2 забрала акт, але не повернула стороні-1 його підписаний екземпляр. У разі прийняття послуг у спрощеному порядку, передбаченому цим пунктом договору, будь-яка із сторін може все ж таки вимагати підписання акту про надання послуг, якщо це необхідно для ведення податкового чи бухгалтерського обліку (п.9.2 договору);

- у разі невикористання або припинення використання приміщень стороною-2 незалежно від причин (неукладення зі стороною-3 договору оренди або іншого договору, що дає право використання приміщень, або визнання укладеного договору про використання приміщень недійсним, припинення або розірвання договору оренди або інші причини) права та обов'язки сторони-2 за договором переходять до сторони-3, тобто сторона-3 (у разі невикористання/припинення використання приміщень стороною-2) користується всіма, правами та несе всі обов'язки, передбачені договором для сторони-2, у тому числі сторона-3, як власник приміщень, зобов'язуються (у разі невикористання/припинення використання приміщень стороною-2) оплачувати стороні-1 вартість послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та відшкодовувати частину вартості комунальних послуг на умовах, передбачених договором (п. 9.5 договору);

- сторона-3 поручається у повному обсязі за виконання обов'язків за договором стороною-2 (п. 9.6 договору).

Сума площ допоміжних приміщень нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Науки, 36 складає 1628,6 кв.м.

Загальна площа приміщень в нежитловій будівлі, що знаходить у власності Полянської О.В. складає 331,4 кв.м.

Відсоткова частка приміщень Полянської О.В. по відношенню до цілої частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою м. Харків, просп. Науки, 36, складає 3.88% (331,4*100/(10 159,7-1 628,6)).

Звертаючись з позовом у даній справі позивач посилався на те, що відповідач-1 не сплачує вартість послуг з експлуатації будівлі починаючи з вересня 2021 року.

Заборгованість з вересня по грудень 2021 року стягнуто з відповідача 1 на користь позивача постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №922/2626/22.

Позивачем вказано, що комунальні послуги відповідач-1 не сплачує з січня 2022 року, комунальні послуги з опалення ХТМ відповідач-1 не сплачує з 2021 року, у зв'язку з чим, у відповідача-1 утворилась заборгованість за договором № 01/10 від 01.10.2011 за період з грудня 2021 по червень 2023 року, на обґрунтування якої чого позивачем разом з позовом надано належним чином засвідчені копії актів та рахунків: за грудень 2021: рахунок № 28 від 25.01.2022, акт наданих послуг № 27 від 25.01.2022 на загальну суму 19233,07 грн. з ПДВ;за січень 2022: рахунок № 39 від 18.02.2022, акт наданих послуг № 43 від 18.02.2022 на загальну суму 74134,57 грн з ПДВ; за лютий 2022: рахунок № 66 від 16.06.2022, акт наданих послуг № 70 від 16.06.2022 на загальну суму 53597,17 грн з ПДВ; за березень 2022: рахунок № 142 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 187 від 10.06.2023 на загальну суму 4 622,84 грн. з ПДВ; за квітень 2022: рахунок № 143 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 188 від 10.06.2023 на загальну суму 4508,67 грн. з ПДВ; за травень 2022: рахунок № 144 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 189 від 10.06.2023 на загальну суму 4661,74 грн. з ПДВ; за червень 2022: рахунок № 145 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 190 від 10.06.2023 на загальну суму 4611,89 грн. з ПДВ; за липень 2022: рахунок № 146 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 191 від 10.06.2023 на загальну суму 4618,55 грн з ПДВ; за серпень 2022: рахунок № 147 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 192 від 10.06.2023 на загальну суму 4609,22 грн. з ПДВ; за вересень 2022: рахунок № 148 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 193 від 10.06.2023 на загальну суму 4967,18 грн. з ПДВ; за жовтень 2022: рахунок № 149 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 194 від 10.06.2023 на загальну суму 4735,45 грн. з ПДВ; за листопад 2022: рахунок № 150 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 195 від 10.06.2023 на загальну суму 4976,19 грн. з ПДВ; за грудень 2022: рахунок № 6 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 6 від 10.06.2023 на загальну суму 4869,80 грн. з ПДВ; за січень 2023: рахунок № 31 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 45 від 10.06.2023 на загальну суму 5099,61 грн. з ПДВ; за лютий 2023: рахунок № 57 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 8^ від 10.06.2023 на загальну суму 5039,60 гри. з ПДВ; за березень 2023: рахунок № 89 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 114 від 10.06.2023 на загальну суму 4846,03 грн. з ПДВ; за квітень 2023: рахунок № 122 від 10.06.2023, акт наданих послуг № 144 від 10.06.2023 на загальну суму 28494,37 грн. з ПДВ; за травень 2033: рахунок № 169 від 19.06.2023, акт наданих послуг № 214 від 19.06.2023на загальну суму 4763,94 грн. з ПДВ; за червень 2023: рахунок № 175 від 18.07.2023, акт наданих послуг № 227 від 18.07.2023 на загальну суму 4691,15 грн. з ПДВ.

Таким чином, за твердженнями позивача, загальна сума заборгованості першого відповідача за комунальні та послуги з експлуатації будівлі становить 247081,04 грн.

15.06.2023 позивачем вказано, що останнім було направлено засобами поштового зв'язку відповідачу-1 рахунки та акти, окрім рахунків та актів за травень, червень 2023 року, проте вказаний лист повернувся відправнику, про що свідчать долучені до позову копія конверту, роздруківка з веб-сайту ПАТ “Укрпошта”.

У рахунках та актах вказано, що суми заборгованості складаються із сум компенсацій комунальних витрат позивача на опалення (ХТМ), на електроенергію, воду та водовідведення, вивіз ТПВ, та витрати на утримання та експлуатацію будівлі.

Позивач отримав лист від відповідача-1 за вих. № 96 від 06.06.2023, в якому зазначено, що на підставі діючих договорів, зокрема договору № 01/10 від 01.10.2011 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі і компенсації частини вартості комунальних послуг”, планує відновити з 10.06.2023 проведення господарської діяльності в орендованих приміщеннях. Відповіді щодо заборгованості зі сплати вартості послуг з експлуатації будівлі та комунальних послуг лист не містить.

Посилаючись на те, що відповідачами у даній справі є орендар та власник майна, оскільки наразі заборгованість є несплаченою як орендарем, так і власником приміщень, який поручився за належне виконання своїх зобов'язань за договором орендарем, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів 247081,04 грн заборгованості з компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011, яка складається з: 95247,35 грн витрат на утримання та експлуатацію будівлі; 151833,69 грн компенсації комунальних послуг, які складаються з: вода та водовідведення у розмірі 1548,38 грн; вивіз ТПВ у розмірі 682,52 грн; електрична енергія у розмірі 23632,85 грн та опалення у розмірі 125969,93 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачі зазначали, зокрема, про те, що позивач не виконав свої зобов'язання, не забезпечив доступ відповідачам до послуг з опалення з жовтня 2021 року.

Зокрема, відповідачі посилаються на те, що у відповідності до умов договору ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах та інтересах ТОВ “НВП “Залізничавтоматика” направила позивачу претензії щодо відсутності опалення.

Так, 24.11.2021 відповідачем було направлено претензію позивачу щодо ненадання послуг з опалення в якій вказано, що з жовтня місяця по день подання претензії відсутнє опалення, температура повітря у приміщеннях нижче норми (не піднімається вище 8 градусів тепла). До претензії додано акт від 24.11.2021 про відсутність у приміщеннях відповідачів теплової енергії, складений власником приміщень та їх орендарями.

07.12.2021 ОСОБА_1 подано заяву (вх.№ 695-56 від 07.12.2021) до КП “Харківські теплові мережі” з вимогою забезпечити подачу теплової енергії в будівлю за адресою АДРЕСА_1 . В заяві вказано, що станом на 07.12.2021 опалення в нежитлових приміщеннях що належать на праві власності ОСОБА_1 відсутнє, температура повітря нижче 7 градусів тепла.

07.02.2022 ОСОБА_1 , власником приміщень разом з орендарями цих приміщень, в тому числі ТОВ “НВП “Залізничавтоматика”, було складено акт про припинення постачання теплової енергії в приміщення, що належать на праві власності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідачі посилаються на те, що 01.10.2009 між ОСОБА_1 та КП “Харківські теплові мережі” було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №11985, відповідно до якого ХТМ зобов'язалось постачати ОСОБА_1 теплову енергію в гарячій воді в потрібних споживачеві обсягах в приміщення загальною опалювальною площею 331,40 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язалась оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором, яка обліковується згідно приладу обліку. Споживачу присвоєно особистий рахунок № 17300-2340.

Вказаний договір, як зазначають відповідачі, чинний до цього часу та за цим договором ОСОБА_1 сплачувала за теплову енергію за рахунками, які надано КП “Харківські теплові мережі”, на підтвердження чого разом з відзивом на позовну заяву надано копію примірника відповідного договору від 01.10.2009 № 11985 та листи КП “Харківські теплові мережі” від 19.11.2021 за вих. № 02-40/11945, від 22.11.2021 за вих. №47/Д-5320, а також акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії за січень 2022 року від 31.01.2022 за особовим рахунком 17300-2340, складеним та наданим КП “Харківські теплові мережі”.

Таким чином, відповідачі вважають, що умови договору № 01/10 від 01.10.2011 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією приміщення і відшкодуванням частини вартості комунальних послуг, не регулюють (не розповсюджують свою дію) на відносини з постачання теплової енергії в приміщення ОСОБА_1 та опалення приміщень загального користування яка виробляється власною котельнею ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар".

Також, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачі посилаються на те, що складали документи, в яких зафіксовано неналежне виконання та невиконання своїх обов'язків позивачем в частині надання доступу до комунальних послуг, а також звертались з претензіями до позивача щодо надання доступу до послуги з опалення.

Відповідачами було наголошено про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання робіт та понесення витрат для надання послуги з експлуатації будівлі, згідно переліку робіт визначених п.1.8 договору № 01/10 від 01.10.2011.

Крім того, заперечуючи проти заявленої до стягнення заборгованості з послуг з експлуатації будівлі та інших комунальних послуг, відповідачі зазначали про те, що з 24.02.2022 вхідні двері до будівлі позивачем було зачинено, тобто останній створив перешкоди у доступі до приміщень.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимоги ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" про стягнення заборгованості з ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" та ФОП Полянської В.О. за договором від 01.10.2011 № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг.

У відповідності до положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.

Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статями 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Відповідно до вимог статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина перша та друга статті 193 ГК України).

Норми законодавства, які містять принципи цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, у межах законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.

Порушення цього балансу добросовісної поведінки учасників правовідносин та встановлення судами недобросовісної поведінки може мати наслідком відмову в захисті порушеного права або покладання зобов'язань для відновлення права, порушеного недобросовісною поведінкою.

Як встановлено обставинами вище, предметом спірного договору від 01.10.2011 № 01/10 визначено зобов'язання ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" забезпечити надання ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" послуг з експлуатації будівлі та доступу до комунальних послуг, а також зобов'язання ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" оплачувати ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" послуги з експлуатації будівлі та компенсувати частину вартості комунальних послуг, оплачених (що підлягає оплаті) ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" за усю будівлю у розмірі, передбаченим цим договором.

Зокрема, сторонами спору, у розділі 1 цього договору передбачено такі визначення:

- «комунальні послуги» - це послуги електропостачання, опалення, водопостачання, водовідведення, вивоз побутових відходів, у відповідності з нормативами, нормами, стандартами, порядками та правилами, передбаченими діючим законодавством України (пункт 1.6 договору);

- «послуги з експлуатації будівлі» чи «послуги» - необхідні для належної та безпечної експлуатації приміщень (з урахуванням того, що для цього необхідно забезпечити належну та безпечну експлуатацію будівлі та допоміжних приміщень) послуги, які будуть надаватися стороні-2 як власнику приміщень, а саме: прибирання та санітарно-технічне обслуговування допоміжних приміщень; обслуговування мереж будівлі, які знаходяться на балансі (чи у власності) сторони-1 (обслуговування мереж, які знаходяться поза приміщеннями сторони-2 та поза приміщеннями, що знаходяться у користуванні чи власності третіх осіб); утримання (обслуговування) ліфтів будівлі; поточний ремонт допоміжних приміщень (у випадку необхідності); послуги вахтера; систематичний контроль стану комунікацій у допоміжним приміщеннях (пункт 1.8 договору).

Щодо витрат, пов'язаних з експлуатацією будівлі, а також правових підстав для їх стягнення, судова колегія зазначає наступне.

Розділом 4 договору, укладеного між сторонами спору, визначено вартість послуг та розмір відшкодування частини вартості комунальних послуг, порядок оплати.

Зокрема, згідно з пунктом 4.1 договору вартість послуг з експлуатації будівлі за один календарний місяць погоджується сторонами у фіксованій сумі 4308,20 грн, у тому числі ПДВ.

Відповідно до пункту 4.2 договору стосовно кожної комунальної послуги (крім тих споживання яких враховується по лічильнику) ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" зобов'язується відшкодовувати ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" частину вартості такої комунальної послуги, сплаченої (що підлягає оплаті) ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" за всю загальну площу будівлі, щодо якої надається комунальна послуга, пропорційно відношенню загальної площі приміщень ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" до загальної площі будівлі, щодо якої надається комунальна послуга. Загальний розмір відшкодування частини вартості комунальних послуг, яку ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" сплачує ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" визначається як сума відшкодувань за кожною комунальною послугою.

Вказаним пунктом також передбачено формулу розрахунку частини вартості комунальної послуги, що підлягає відшкодуванню.

Аналіз наведених положень договору дає підстави для висновку про те, що за умовами укладеного договору від 01.10.2011 № 01/10 розмежовано поняття щодо послуг з експлуатації будівлі, які надаються позивачем, та комунальних послуг, доступ до яких надається позивачем; встановлено відмінний порядок розрахунку в частині оплати за надані послуги з експлуатації будівлі, який передбачає фіксований розмір щомісячної оплати, та в частині відшкодування позивачу вартості комунальних послуг, який передбачає оплату частини вартості комунальних послуг, сплачених позивачем (або що підлягають оплаті ним), пропорційно відношенню загальної площі приміщень ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" до загальної площі будівлі, щодо якої надається комунальна послуга.

Згідно з пунктом 4.4 (у редакції додаткової угоди від 01.09.2016) договору ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" сплачує ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" вартість послуг, наданих у кожному календарному місяці, не пізніше 25-го числа наступного місяця. Сторона-2 відшкодовує стороні-1 частину вартості комунальних послуг (водопостачання, каналізація, вивіз відходів) у строк до 25-го числа місяця наступного за місяцем, за який комунальні послуги були нараховані. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок сторони-1.

Виходячи з умов спірного договору №01/10 від 01.10.2011, сторонами визначено фіксований розмір вартості послуг з експлуатації будівлі, який у відповідності до пункті 4.1 цього договору становить 4308,20грн, з урахуванням ПДВ, що складає 13,0грн за один квадратний метр приміщень (331,4 кв.м).

Тобто, умовами договору чітко визначено фіксований розмір оплати за послуги з експлуатації будівлі, що фактично спрямовано на належне надання позивачем цих послуг протягом всього строку дії договору.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин наявне зобов'язання 1-го відповідача з 01.10.2011, як дати укладення спірного договору, щомісячно здійснювати оплату таких послуг у встановленому договором розмірі.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на відсутність доказів погашення виниклої заборгованості з визначеної сторонами оплати послуг з експлуатації будівлі, а також перевіривши здійснені позивачем нарахування суми заборгованості з витрат на утримання та експлуатацію будівлі за період з грудня 2021 по червень 2023 року в розмірі 95247,35 грн, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обґрунтованою є сума заборгованості з витрат на утримання та експлуатацію будівлі у розмірі 81855,80 грн.

Натомість, доводи апелянтів-відповідачів щодо відсутності правових підстав для стягнення витрат з компенсації вартості експлуатації будівлі не знайшли своє підтвердження при перегляді судового рішення.

Так, зокрема, обставинами вище встановлено, що у відповідності до пункту 4.3 договору ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" щомісячно, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за кожним календарним місяцем, в якому діяв цей договір, самостійно забирає у позивача рахунок на відшкодування частини вартості комунальних послуг та акт про надання послуг з експлуатації будівлі (у 2-х примірниках). Не пізніше 3-х робочих днів із дня отримання ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" повертає позивачу підписаний примірник акта або передає мотивовані письмові заперечення з додатком підтверджуючих документів.

Крім того, пунктом 9.2 договору визначено, що сторони погоджуються з можливістю прийняття наданих послуг з експлуатації будівлі як з підписанням акта про надання послуг, так й у спрощеному порядку, без підписання акта про надання послуг. При цьому послуги вважаються наданими стороною-1 стороні-2 якісно, у строк і в повному обсязі та прийнятими стороною-2 без зауважень у спрощеному порядку у будь-якому календарному місяці в межах строку дії цього договору, якщо протягом наступного календарного місяця сторона-2 не заявила стороні-1 претензії щодо обсягу або якості наданих послуг (у тому числі у формі мотивованих заперечень, зауважень щодо акта про надання послуг). Спрощений порядок прийняття послуг діє як у випадку, якщо сторона-2 не забрала у сторони-1 акт про надання послуг, так і у випадку, коли сторона-2 забрала акт, але не повернула стороні-1 його підписаний екземпляр. У разі прийняття послуг у спрощеному порядку, передбаченому цим пунктом договору, будь-яка із сторін може все ж таки вимагати підписання акту про надання послуг, якщо це необхідно для ведення податкового чи бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених умов укладеного між сторонами спору договору дає підстави для висновку про те, що умовами договору передбачено обов'язок ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" щомісячно здійснювати оплату послуг з експлуатації будівлі за один календарний місяць у фіксованій сумі 4308,20 грн.

Саме сторонами правочину погоджено можливість прийняття наданих послуг у спрощеному порядку, без підписання акта про надання послуг, а послуги вважаються наданими позивачем ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" та прийнятими останнім без зауважень у спрощеному порядку у будь-якому календарному місяці в межах строку дії цього договору, якщо протягом наступного календарного місяця ним не заявлено претензій щодо обсягу та якості наданих послуг, чим спростовуються доводи апелянтів-відповідачів.

Разом з тим, матеріали справи не містять ані доказів звернення ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" до позивача з вимогою про надання та підписання акту про надання послуг, ані доказів надіслання позивачу претензій (мотивованих заперечень) щодо обсягу або якості наданих послуг з експлуатації будівлі за спірний період, зокрема заперечень щодо виставлених позивачем рахунків на оплату, до яких було включено вартість послуги з експлуатації будівлі.

Натомість, не підписання сторонами актів наданих послуг за відсутності доказів обґрунтованих заперечень щодо обсягу наданих послуг не може вплинути на обов'язок сторони договору належним чином виконувати зобов'язання щодо розрахунків за фактичний обсяг послуги, що в свою чергу встановлено пунктами 4.1, 9.2 договору.

Щодо оскаржуваного судового рішення в частині відшкодування вартості електричної енергії, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Додатковою угодою до договору від 01.09.2016 додано пункт 4.4.1, в якому передбачено, що за електроенергію ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" вносить передплату ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" не пізніше 5 числа поточного місяця у розмірі фактичного споживання електроенергії за відповідний місяць минулого року. Передплата здійснюється на підставі рахунка, виставленого ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар".

Наявні матеріали справи свідчать, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" та ФОП Полянська В.О., з метою встановлення факту наявності чи відсутності неправомірних дій (протиправної поведінки) в діях відповідача - ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" щодо тимчасових відключень електричної енергії у період з жовтня 2021 року по 16.02.2022 та повного відключення електропостачання з 16.02.2022 у нежитлових приміщеннях, що належать ФОП Полянській В.О., зверталися до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар", в якому просили суд:

- визнати неправомірними дії ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" щодо припинення доступу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" до комунальних послуг шляхом відключення від електропостачання нежитлових приміщень 2-го поверху № 2-б, 3, 4, 5, 6, 7, 30, 30-а, 31, 32, 33, 34 в літері "А-5", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 331,4 кв. м, які належать Полянській Віті Олександрівні;

- усунути недоліки при наданні ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" послуг ТОВ "НВП "Залізничавтоматика", ОСОБА_1 за договором № 01/10 від 01.10.2011 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг, шляхом зобов'язання ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" щодо припинення доступу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" відновити електропостачання в нежитлових приміщеннях 2-го поверху № 2-б, 3, 4, 5, 6, 7, 30, 30-а, 31, 32, 33, 34, в літері "А-5", що розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Науки, 36, загальною площею 331,4 кв. м, які належать ОСОБА_1 .

Місцевим господарським судом у цій справі було встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області ухвалено рішення від 29.11.2022 у справі №922/746/22, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Полянської Віти Олександрівни на рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі № 922/746/22.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2023 у cправі № 922/746/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Полянської Віти Олександрівни на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 922/746/22 (https://reyestr.court.gov.ua).

Отже, рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі №922/746/22 є чинним та набрало законної сили.

Відмовляючи в задоволенні вказаного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що 12.11.2007 між ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" (Споживачем) та АК "Харківобленерго" (Постачальником) був укладений договір на постачання електричної енергії № 025362, предметом якого є постачання електричної енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1. “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” до цього Договору.

Точка продажу електричної енергії зазначена у додатку № 18 "Точка продажу електричної енергії” до цього Договору.

Згідно з додатком 3.1 від 28.07.2009 до договору на постачання електричної енергії №025362 від 2.11.2007, дозволена до використання потужність для будівлі що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Науки, буд. 36, становить 270 кВт. ТОВ “Бізнес-центр “Кобзар” підтверджує, що дозволена потужність є незмінною станом на сьогоднішній день.

У відповідності до п. 3.4 договору № 01/10 від 01.10.2011 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг, укладеного між ТОВ “Бізнес-центр “Кобзар” (Стороною-1), ТОВ "Науково- виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (Стороною-2) та ФОП Полянською В.О. (Стороною-3), якщо сторонами не узгоджені ліміти споживання комунальних послуг, ТОВ “Бізнес-центр “Кобзар” має право встановити ліміти споживання Комунальних послуг виходячи з лімітів, встановлених для усієї будівлі пропорційно відношення загальної площі приміщень до загальної площі будівлі. У випадку встановлення лімітів споживання Комунальних послуг, або якщо такі ліміти узгоджені Сторонами, Сторона-2 зобов'язана дотримуватися таких установлених (узгоджених) лімітів і, у випадку їх порушення, зобов'язана відшкодувати Стороні-1 заподіяні цим збитки (санкції, переплати й т.п. у результаті перевищенні лімітів для будівлі).

Загальна площа нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Науки, буд. 36, складає 10159,7 кв. м. Сума площ допоміжних приміщень зазначеної нежитлової будівлі складає 1628,6 кв. м. Загальна площа приміщень в нежитловій будівлі, що знаходить у власності ФОП Полянської В.О. складає 331,4 кв. м. Таким чином, відсоткова частка приміщень ФОП Полянської В.О. по відношенню до цілої частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Науки, буд. 36, складає 3,88% (331,4*100/(10 159,7-1 628,6)).

Виходячи з наведеного, суд погодився з твердженнями відповідача, що ліміт потужності для приміщень ФОП Полянської В.О. становить приблизно 9 кВт (270/10 159,7 *331,4).

Також судом було встановлено, що ФОП Полянською В.О. та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" не надано доказів того, що їм були встановлені більші ліміти потужності, ніж 9 кВт, які розраховані відповідачем - ТОВ “Бізнес-центр “Кобзар”, з посиланням на п. 3.4. договору № 01/10 від 01.10.2011.

При цьому, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", укладаючи договір № 01/10 від 01.10.2011, прийняло на себе зобов'язання щодо раціонального використання комунальних послуг та дотримання умов та порядку користування комунальними послугами.

Як пояснює ТОВ “Бізнес-центр “Кобзар”, з метою контролю над нормою споживання електричної енергії, перевищення ліміту якої призводить до вимкнення електроенергії для усієї будівлі в цілому, відповідачем у електрощитовій, яка знаходиться у підвалі будівлі, обладнано Прилад захисний релейний (ПЗР) - призначений для захисту мереж від навантаження та недопущення несанкціонованого споживання електроенергії понад встановлені споживачеві ліміти потужності, минаючи прилади обліку. У разі перевищення споживачем ліміту потужності, встановленого технічними умовами на постачання електроенергії, прилад ПЗР, контролюючи потужність, відключає абонента на 160 сек. Після закінчення цього періоду живлення відновлюється і у разі не зниження абонентом споживаної потужності до встановленого значення, після витримки, що дорівнює 9 сек., відбувається повторне відключення споживача. Тобто, всі відключення споживачів від електроенергії відбуваються наслідок їх надмірного споживання електроенергії понад встановлений ліміт.

Відключення електропостачання 16.02.2022 сталося унаслідок позаштатної ситуації, проте наявна заборгованість ТОВ “НВП Залізничавтоматики” за договором № 01/10 від 11.10.2011 є підставою для припинення доступу ТОВ “НВП Залізничавтоматика” до комунальних послуг, що передбачено пунктом 3.3 вказаного договору.

Таким чином, рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2022 у справі № 922/746/22 встановлено відсутність доказів порушення відповідачем - ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" взятих на себе зобов'язань за договором № 01/10 від 01.10.2011, як і відсутність доказів безпосередньої вини ТОВ “Бізнес-центр “Кобзар” у відключеннях електроенергії, що відбувались у приміщеннях, належних ФОП Полянській В.О.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявність та розмір заборгованості за комунальні послуги за договором № 01/10 відповідачами не є спростована, при цьому надані позивачем докази наявності заборгованості, зокрема рахунки та оплати та акти наданих послуг, наявні в матеріалах справи, є більш вірогідними, оскільки у разі наявності заперечень щодо розміру нарахованих до сплати комунальних послуг не доведено їх пред'явлення позивачеві.

Про вказане також свідчить погоджені сторонами умови п. 4.3 договору, в яких узгоджено щомісячний обов'язок першого відповідача самостійно забрати рахунок на оплату, тобто передбачені саме активні самостійні дії з метою обізнаності щодо розміру оплати комунальних послуг за кожен попередній місяць.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, зважаючи на наявні в матеріалах справи рахунки на оплату послуг та акти їх надання, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення компенсації витрат на електроенергію у розмірі 23632,85 грн є доведеною, підтвердженою матеріалами справи, не спростована позивачем та підлягає задоволенню.

Щодо компенсації вартості водопостачання та водовідведення, а також виводу ТПВ, судова колегія зазначає наступне.

Як встановлено обставинами вище, пунктом 4.4 договору, укладеного між сторонами спору (у редакції додаткової угоди від 01.09.2016), було погоджено, що ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" сплачує ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" вартість послуг, наданих у кожному календарному місяці, не пізніше 25-го числа наступного місяця. Сторона-2 відшкодовує стороні-1 частину вартості комунальних послуг (водопостачання, каналізація, вивіз відходів) у строк до 25-го числа місяця наступного за місяцем, за який комунальні послуги були нараховані. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок сторони-1.

У відповідності до п. 4.3 договору ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" щомісячно, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за кожним календарним місяцем, в якому діяв цей договір, самостійно забирає у позивача рахунок на відшкодування частини вартості комунальних послуг та акт про надання послуг з експлуатації будівлі (у 2-х примірниках). Не пізніше 3-х робочих днів із дня отримання ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" повертає позивачу підписаний примірник акта або передає мотивовані письмові заперечення з додатком підтверджуючих документів.

Таким чином, зазначалося судом апеляційної інстанції вище, сторонами договору передання і прийняття наданих послуг було погоджено як на підставі підписаного акта наданих послуг, так й без підписання такого акта, а виникнення прав та обов'язків щодо сплати за надані послуги можливе за наявності реального надання послуг за договором у разі неотримання своєчасної обґрунтованої відмови про причини неприйняття послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що перший відповідач не реалізував свій обов'язок щодо отримання рахунків на оплату за надані комунальні послуги та послуги з експлуатації нерухомого майна.

Відповідачем не спростовано жодними належними та допустимими доказами вартості послуг з водопостачання, водовідведення та виводу ТПВ, що виставлені в рахунках на оплату та висвітлені в актах наданих послуг.

Так само, відповідачем не спростовано порушення позивачем умов договору в частині надання відповідних послуг.

Першим відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів звернення до позивача з вимогою про надання та підписання акту про надання послуг, а також доказів надіслання позивачу претензій (мотивованих заперечень) щодо обсягу або якості наданих послуг з постачання води та водовідведення, а також вивозу ТПВ за спірний період, зокрема заперечень щодо виставлених позивачем рахунків на оплату до яких було включено вартість послуги з води та водовідведення, а також вивозу ТПВ.

З огляду на викладене, перевіривши наявні в матеріалах справах докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позову в частині визначення суми заборгованості з компенсації комунальних послуг за воду та водовідведення у розмірі 1548,38 грн., вивіз ТПВ у розмірі 682,52 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на теплопостачання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, 01.09.2007 між позивачем та КП “Харківські теплові мережі” (далі - ХТМ) було укладено договір № 11684 про постачання теплової енергії.

Як зазначено позивачем у позові, до 2021 року вся будівля позивача опалювалася КП “Харківські теплові мережі” згідно договору № 11684 від 01.09.2007, проте у 2021 році ТОВ “Бізнес-Центр Кобзар, ЛТД” побудовано власну котельну, яка забезпечує опаленням майже всю будівлю, за виключенням приміщень, власники яких не погодилися перейти на опалення газовою котельнею.

Після введення в експлуатацію газової котельні, позивач за власний рахунок переобладнав систему опалення аби власники, які залишилися на опаленні від КП “XТМ”, продовжили безперебійно отримувати теплову енергію.

Водночас, позивач зазначає, що КП “ХТМ” продовжує нараховувати плату за відпуск теплової енергії за договором, укладеним із позивачем, з розрахунку за фактично спожиту теплову енергію об'єктом споживання.

Задля коректного визначення відсотку участі кожного з власників у компенсації вартості комунальних послуг за опалення (оскільки площі приміщень, що перебувають у власності, є різними), між споживачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ТОВ “Бізнес-центр “Кобзар” підписано протокол розподілу теплового навантаження між власника будівлі за адресою: АДРЕСА_1 від 03.11.2021.

Так, позивачем у позові зазначено про те, що раніше відсоток участі ОСОБА_1 у компенсації вартості за опалення складав 3,88%, то з 03.11.2021 він змінився і став 35,4%.

Перший відповідач, в обґрунтування відсутності підстав для стягнення витрат, пов'язаних з наданням позивачем послуг теплопостачання, посилається на те, що між другим відповідачем та КП «Харківські теплові мережі» було укладено прямий договір купівлі-продажу теплової енергії, що свідчить про недоведеність позовних вимог в цій частині.

Зважаючи на наведені обставини, місцевим господарським судом було встановлено, що 01.10.2009 між ОСОБА_1 та КП “Харківські теплові мережі” було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №11985 (т.с. 2 а.с. 160-167), відповідно до умов якого ХТМ зобов'язалось постачати ОСОБА_1 теплову енергію в гарячій воді в потрібних споживачеві обсягах в приміщення загальною опалювальною площею 331,40 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язалась оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором, яка обліковується згідно приладу обліку. Споживачу присвоєно особистий рахунок № 17300-2340.

Вищевказаний договір чинний на даний час та за вказаним договором ОСОБА_1 сплачувала за теплову енергію за рахунками які надано КП “Харківські теплові мережі”.

Посилаючись на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 та орендар належних їй приміщень - ТОВ “НВП “Залізничавтоматика”, отримували послуги з опалення тепловою енергією у гарячій воді у спірний період безпосередньо від постачальника цих послуг, а саме від КП “Харківські теплові мережі”, а не від позивача, що стало підставою для відмови в задоволенні відповідних позовних вимог позивача.

Водночас, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладення договору - це процес погодження сторонами всіх його умов, що є істотними для його реалізації.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За положеннями статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, тобто умови які є обов'язковими для сторін цього договору.

Договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Це правило зазначено у ч. 1 ст. 638 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що між ОСОБА_1 та КП “Харківські теплові мережі” договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді було укладено ще 01.10.2009, тобто до укладання спірного договору від 01.10.2011 № 01/10, водночас умови останнього не містять застережень щодо виключення із переліку послуг, що надаються першому відповідачу, надання комунальних послуг з теплопостачання.

Наведене свідчить про те, що сторонами договору в установленому законом порядку, зокрема, шляхом укладення додаткової угоди, не були внесені зміни щодо виключення обов'язку позивача із надання послуг з теплопостачання.

Судом апеляційної інстанції враховано, що у листі КП “Харківські теплові мережі” від 19.11.2021 за вих. № 02-40/11945 вказано, що КП “Харківські теплові мережі” відповідно до умов договору виконує розподіл теплової енергії згідно з показами вузла обліку, який установлено на тепловому пункті та розподіляється теплопостачальною організацією споживачам пропорційно до їх договірних максимальних приєднаних теплових навантажень а саме: 17300-700-186 Автономне опалення Бізнес-центр “Кобзар” Qоп =0,273 Гкал/год, S=4494м.кв; 17300-2340-0 ФО ОСОБА_1 Qоп = 0,02 Гкал/год, S=331,4 м. кв; 17300-9920-0 ТОВ Бізнес-центр “Кобзар” Qоп=0,327 Гкал/год, S=5426 м.кв.

Крім того, у наведеному листі зазначено, що згідно з додатком 2 договору, укладеного між ОСОБА_1 та КП «ХТМ», межа балансової належності, експлуатаційної відповідальності, між КП «ХТМ» та споживачем проходить по зовнішньому боку теплової камери МК-4519A/4. На трубопроводах введення системи теплоспоживання будівлі встановлено комерційний вузол обліку теплової енергії, термін чергової повірки: 27.07.2025. З моменту прийняття засобу обліку теплової енергії, який встановлено на об'єкті теплоспоживання на комерційний облік, нарахування проводяться виключно за показами вузла обліку теплової енергії.

Так, позивачем було зазначено, що приміщення чотирьох власників, які не перейшли на опалювання газовою котельною, місця їхнього загального користування продовжують опалюватися КП «XTM», яке виставляє рахунки до сплати позивачу згідно договору № 11684 від 01.09.2007.

Натомість жодної інформації про те, за які конкретно приміщення чи площі здійснюється нарахування акти не містять, оскільки, як і зазначає КП «ХТМ», нарахування проводиться виключно за показами вузла обліку теплової енергії, який встановлено на усю будівлю.

Прилад обліку знаходиться на балансі позивача, натомість ОСОБА_1 згідно свого договору з КП «ХТМ» має лише особистий рахунок, а не особистий (окремий) прилад обліку на власні приміщення, що вбачається з додатку 2 до договору № 11985 від 01.10.2009.

Наведене свідчить про те, що позивач знімає покази приладу обліку, який знаходиться у будівлі та на балансі позивача і передає до КП «ХТМ», яке надсилає акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок суми компенсації за опалення здійснено позивачем на підставі протоколу розподілу теплового навантаження від 03.11.2021.

Відповідно до наведеного протоколу розподілу теплового навантаження між власниками будівлі за адресою АДРЕСА_1 , було узгоджено визначити частки навантаження з урахуванням належної особі площі приміщення в наступному обсязі: ОСОБА_2 - 31,4%, ОСОБА_3 - 29,4%, ОСОБА_4 - 3,8%, ОСОБА_1 - 35,4%.

Вказаний протокол розподілу теплового навантаження містить особисті підписи сторін, зокрема, ОСОБА_1 , яка є другим відповідачем у даній справі та власником нежитлового приміщення.

Місцевий господарський суд, відхиляючи наданий позивачем протокол розподілу навантаження як належний доказ, вказав про те, що відповідний протокол розподілу не підписано усіма власниками будівлі, тому останній не відповідає вимогам законодавства щодо волевиявлення усіх власників будівлі.

Так, суд першої інстанції з посиланням на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначив, що у протоколі відсутні підписи власників приміщень, що розміщені за спірною адресою, а саме: ТОВ "Металіст паркінг”, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ПАТ “УкрСиббанк”, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ТОВ “ДЕВЕЛОПЕР”, ОСОБА_14 , ПАТ “Банк Золоті ворота”, ОСОБА_15 , Акціонерний комерційний інноваційний банк “УкрСиббанк”, ТОВ “Інтер-форум”, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .

У розумінні положень статей 13 та 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявний договір №2021-1 опал від 31.10.2021 між ТОВ «Бізнес-центр Кобзар, ЛТД» (Сторона 1) та ТОВ «Бізнес-центр «Кобзар» (Сторона 2), згідно якого Сторона 2 компенсує Стороні 1 вартість послуг з забезпечення опалення природним газом у приміщеннях, розташованих за адресою: м. Харків, проспект Науки, 36, а також з обслуговування та утримання котельної, розташованої за адресою: м. Харків, проспект Науки, 36, а Сторона 1 зобов'язується прийняти належне виконання Стороною 2 своїх обов'язків за цим Договором.

До вказаного договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 01.11.2021, якою сторони доповнили Договір пунктом 2.2.4., згідно якого Сторона 2 зобов'язується погодити з власниками умови допуску в приміщення, що опалюються газовою котельною та далі наведено перелік приміщень, які наразі опалюються газовою котельнею

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції відповідні висновки суду першої інстанції щодо недопустимості наданого позивачем протоколу розподілу теплового навантаження вважає необґрунтованими, адже сторони цивільних правовідносин не позбавлені права узгоджувати порядок виконання наділеними правочинами обов'язків.

Виниклі між сторонами правовідносини щодо компенсації вартості витрат на експлуатацію будівлі обмежуються фактом надання позивачем послуг, зокрема, теплопостачання, відносно належної власнику або орендарю загальної площі приміщення, та не можуть залежати від волевиявлення усіх власників приміщень нежитлової будівлі, які, в тому числі, не забезпечуються засобами розподілу позивачем теплопостачання КП «Харківські теплові мережі» на підставі укладеного позивачем з теплопостачальним підприємством договору.

Сторонами правочину спірним договором було погоджено можливість прийняття наданих послуг у спрощеному порядку, без підписання акта про надання послуг, натомість матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" до позивача з вимогою про надання та підписання акту про надання послуг, надіслання вмотивованих претензій щодо обсягу або якості наданих послуг з експлуатації будівлі за спірний період, зокрема заперечень щодо виставлених позивачем рахунків на оплату, до яких було включено вартість послуги з експлуатації будівлі.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок позивача вартості послуг теплопостачання, здійснений на підставі виставлених КП «Харківські теплові мережі» рахунків у співвідношенні до належної першому відповідачеві площі, встановлено його арифметичну правильність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині в сумі 125 969,93грн.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, судова колегія вважає, що судом першої інстанції в оскаржуваній частині судового рішення було неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для вирішення спору, що мало наслідком відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 125969,93грн, з огляду на що рішення місцевого господарського суду від 05.12.2023 у цій частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Щодо доводів відповідачів стосовно неприйняття судом доказів.

Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом положень статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» та ОСОБА_1 у відзивах на позовну заяву було повідомлено суд, що, зважаючи на об'єктивні перешкоди викликані збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідачі не мають можливості на даний час зібрати та подати до суду усі необхідні докази та будуть вживати заходів, щоб їх отримати та надати до суду. Зокрема, буде надано відповідь КП «Харківські теплові мережі» на адвокатський запит щодо договірних відносин з постачання теплової енергії з ФОП Полянською Вітою Олександрівною, стану їх розрахунків за період нарахування позивачем заявлених вимог, та роз'яснень складу нарахованих сум, також інформація про усіх власників будинку по АДРЕСА_1 , та інші.

У подальшому відповідні докази були надані відповідачами та враховані при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Разом з тим, судом першої інстанції у подальшому було відмовлено у прийнятті та не враховано інформацію викладену в заяві свідка, у засвідчених копії відповіді на претензію від 11.09.2023, копії претензії від 11.09.2023, копії акту від 11.09.2023, копії опису вкладення у цінний лист, копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінального провадження №12022221200000373 від 17.02.2002, копії заяви про вчинення злочину від 16.02.2022, копії заяви про залучення до провадження як потерпілого, копії технічного паспорта на групу нежитлових приміщень, копії листа за вих.№ 2510123/2 від 25.10.2023, що додані до клопотань про встановлення додаткового строку для подання доказів та приєднання доказів до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судова колегія, оцінивши наведені відповідачами доводи, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у відзиві на позовну заяву, а також у клопотанні (вх. № 30354 від 07.11.23), в порушення приписів ч.4 ст. 80 ГПК України відповідачами не було зазначено про докази, які не можуть бути подано відповідачами, а також не було надано доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів, а тому саме лише посилання на введення в Україні воєнного стану, виникнення засвідчених листом Торгово-промислової Палати України форс-мажорних обставин, зміна місцяпроживання другого відповідача, не можуть свідчити про наявність правових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на подання додаткових доказів.

Щодо додаткового судового рішення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Пунктом 3 ч.1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу за заявою іншої сторони; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У відповідності до приписів частини 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Обставинами справи встановлено, що у позові позивач в порядку п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, зазначав, що попередній орієнтований розрахунок понесених судових витрат становить 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та такі докази на підтвердження витрат будуть подані протягом 5 днів з моменту прийняття рішення по справі.

11.12.2023 до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу з додатковими документами. У клопотанні позивач зазначив про понесення витрат у розмірі 20000,00 гривень.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, позивач надав суду належним чином засвідчені копії наступних документів: договору про надання правової допомоги №БЦК від 03.11.2023; додаткової угоди №б/н від 17.07.2023 до договору про надання правової допомоги №БЦК від 03.11.2023; акт приймання-передачі наданих послуг від 06.12.2023 до договору про надання правової допомоги №БЦК від 03.11.2023; рахунку-фактури №06/12 від 06.12.2023 на суму 20000,00 грн.; платіжної інструкції №2578 від 07.12.2023 з призначенням платежу "Оплата за надання юридичних послуг у справі №922/3462/23, згідно рахунка-фактури №06/12 від 06.12.2023 без ПДВ; ордеру серії ВІ №1157592 від 25.07.2023.

Так, у відповідності до умов п.п.2, 2.1 додаткової угоди від 17.07.2023 до договору про надання правової допомоги №БЦК від 03.11.2021, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Корт Райдер» та ТОВ «Бізнес-центр «Кобзар», сторони домовились, що вартість послуг виконавця за представництво інтересів замовника в суді першої інстанції складає 20000,00 грн, що є фіксованою сумою.

Сторони домовились, що за надання послуг, визначених в п. 1 цієї додаткової угоди, замовник здійснює оплату вартості послуг на поточний рахунок виконавця впродовж 5 (п'ять) календарних днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (надання послуг).

У відповідності до відомостей акту приймання наданих послуг від 06.12.2023 згідно договору про надання правової допомоги №БЦК від 03.11.2021, адвокатом були надані позивачу наступні послуги вартістю 20000,00 грн: складання позовної заяви про стягнення коштів; складання відповіді на відзив відповідачів; участь у судових засіданнях, що відбувалися у приміщенні господарського суду Харківської області 05.09.2023, 26.09.2023, 17.10.2023, 31.10.2023, 07.11.2023, 28.11.2023, 01.12.2023, 05.12.2023.

В зазначеному акті також зазначено, що послуги надані в повному обсязі, якісно та своєчасно, відповідно до умов договору; замовник не має претензій до виконавця з приводу змісту, обсягу, якості своєчасності та розміру вартості наданих послуг.

Акт підписано керуючим партнером Адвокатського об'єднання "Корт Райдер" Яровенко Ольгою Юріївною та т.в.о. директора ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" Азаровою Оленою Миколаївною, підписи скріплено печатками.

07.12.2023 ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" за платіжною інструкцією №2578 від 07.12.2023 перерахувало на рахунок Адвокатського об'єднання "Корт Райдер" 20000,00 грн із призначенням платежу: "оплата за надання юридичних послуг у справі №922/3462/23, згідно рахунка-фактури №06/12 від 06.12.2023р. без ПДВ.

Отже, позивачем було дотримано порядок подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надано докази понесення таких витрат та докази їх сплати клієнтом.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частин 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Перший та другий відповідачі в суді першої інстанції не погодились із клопотанням позивача та подали заперечення, в яких вказали про неспівмірність суми витрат із сумою стягнення та складністю даної справи, їх надмірне завищення, не підтвердження належними доказами, а також просили зменшити розмір витрат позивача про професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 5000,00 грн та відмовити позивачу у розподілі суми витрат на професійну правничу допомогу між сторонами та у її відшкодуванні позивачу повністю.

Місцевий господарський суд не прийняв заперечення відповідачів щодо клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення розміру цих витрат, оскільки дійшов висновку про те, що такі зводяться до незгоди відповідачів із сумою заявлених позивачем витрат та базуються на доводах щодо неспівмірності суми витрат із сумою стягнення та складністю даної справи.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, дослідивши встановлені обставини понесення судових витрат та матеріали справи у їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням критеріїв, які ставляться процесуальним законом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності, обґрунтованості, документального підтвердження, співмірності критеріям складності справи та ціні позову понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 20000,00 грн та їх пропорційному розподілу на відповідачів з урахуванням часткового задоволення позову на суму 4360,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційних скарг відповідачів не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваних судових рішень та не є підставою для їх скасування в оскаржуваних частинах, натомість доводи позивача є підставою для часткового скасування судового рішення.

Беручи до уваги те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення було допущене неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3462/23 в частині відмовлених позовних вимог у сумі 125 969,93грн слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, здійснити перерозподіл судових витрат за подання позовної заяви.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №130 Х/1) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (вх. №131 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у справі №922/3462/23 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (вх. №170 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3462/23 - задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3462/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 125 969,93грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, оф. 414, код ЄДРПОУ 30655683) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ 35245300) - 233689,49грн компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, оф. 414, код ЄДРПОУ 30655683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ 35245300) - 1752,67грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ 35245300) - 1752,67грн судового збору за подання позовної заяви.»

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3462/23 - залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у справі №922/3462/23 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, оф. 414, код ЄДРПОУ 30655683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ 35245300) - 2013,00грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ 35245300) - 2013,00грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.02.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Попередній документ

117305180

Наступний документ

117305182

Інформація про рішення:

№ рішення:	117305181
№ справи:	922/3462/23
Дата рішення:	27.02.2024
Дата публікації:	01.03.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (22.04.2024)
Дата надходження:	02.08.2023
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

07.11.2023 09:30	Господарський суд Харківської області
26.04.2024 10:00	Господарський суд Харківської області
25.06.2024 14:00	Східний апеляційний господарський суд
16.07.2024 14:00	Східний апеляційний господарський суд
07.08.2024 11:30	Східний апеляційний господарський суд