вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" лютого 2024 р. Справа№ 910/7586/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Польчен А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.02.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 (повний текст рішення складено 04.09.2023)
у справі № 910/7586/22 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
1. Державний реєстратор Медвинської сільської ради Київської області Долнер Олена Василівна
2. Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області
про визнання протиправним та скасування наказу,-
В судовому засіданні 12.02.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 по справі №910/7586/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 29.09.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 01.02.2022 року № 294/5 "Про задоволення скарги", яким скасоване рішення від 05.05.2021 року № 57979456, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зазначений наказ Міністерства юстиції України було прийнято з порушенням статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та Порядку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, внаслідок чого порушено право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002, у зв'язку з чим наказ має бути визнано недійсним та скасовано в судовому порядку.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 по справі №910/7586/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При відмові у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- оскаржуване рішення державного реєстратора Медвинської сільської ради Київської області Долнер Олени Василівни від 05.05.2021 року № 57979456 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002, загальною площею 14,4812 га за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» прийнято вказаним державним реєстратором з порушенням вимог ст.ст. 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абзацу 1 пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127;
- Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом від 01.02.2022 року № 294/5 «Про задоволення скарги», у зв'язку з наявністю порушень законодавства в сфері державної реєстрації прав та прийняття рішення державним реєстратором на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності позивача на земельну ділянку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Позивач не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 по справі №910/7586/22, вважає рішення таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення не відповідає фактичним обставинам справи, судом першої інстанції застосовано норми закону, які не підлягали застосуванню в даному випадку та не застосовано норми закону, які підлягали застосуванню, рішення прийнято на основі суперечливих висновків, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області з грудня 2020 року може здійснювати повноваження від імені власника майна територіальної громади с.Торчиця, оскільки на момент звернення Ставищенською селищною радою до відповідача із скаргою, Торчицька сільська рада перебувала в стані припинення, в єдиному державному реєстрі був відсутній запис про її припинення, а тому на момент звернення сільська рада була діючою юридичною особою, а отже, Ставищенська селищна рада немає ніякого юридичного відношення до земельної ділянки з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002, загальною площею 14,4812 га, адже вона розташована на території Іванівської сільської ради, за таких умов, відповідач, розглянувши скарги Ставищенської селищної ради порушив норму прямої дії, визначеної у п.1, 7 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
- судом першої інстанції не взято до уваги, що встановлення обставин, зокрема щодо закінчення строку подачі скарги, належить саме органові, який розглядає таку скаргу, що в контексті обставин цієї справи, відповідачем зроблено не було та будь-яких пояснень суду про встановлення того факту, що скаржник саме 15.07.2021 дізнався про порушення свого права, суду не надано;
- чи може вважатися належним повідомлення сторін про засідання комісії розміщене на офіційному вебсайті оголошення, адже позивач навіть і не здогадувався про існування скарг та існування комісії по розгляду скарг при Міністерстві юстиції України;
- зі скаргами Ставищенська селищна рада звернулась до Мін'юсту лише 27.08.2021, тобто поза межами встановленого строку, що є підставою для відмови у задоволенні скарги згідно приписів п.8 ч.8 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;
- судом першої інстанції неправомірно відхилено доводи позивача про те, що на земельних ділянках розміщені нежитлові будівлі позивача, що належать йому на праві власності, оскільки предметом спору є неправомірність прийняття відповідачем наказів, а не спір про право власності позивача на земельні ділянки;
- не взято до уваги такий факт, як існування зареєстрованого права власності за позивачем на нежитлові будівлі, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002, зокрема, комора, овочесховище, що також належать позивачу на праві власності та використовуються у господарській діяльності, та підтверджуються свідоцтвами про право власності, інформація про які наявна в реєстрі речових прав;
- незрозумілим є на якій підставі комісія встановила, що правонаступником реформованих КСП є Ставищенська ОТГ і що саме її права є порушеними, адже земельні ділянки знаходяться у масиві земель колективної власності на підставі Державного акту на право колективної власності та виділені позивачу за рішенням власників на підставі рішення загальних зборів оформлених протокольно;
- документи, на які посилається комісія відповідача у своїх висновках від 25.11.2021, не дають змоги прийняти обґрунтоване рішення, а документи додані позивачем судом першої інстанції не взято до уваги, крім того, задовольняючи скарги Ставищенської селищної ради, відповідач здійснив формальний підхід до їх розгляду, обмежившись лише доводами скаржника, які не відповідають дійсності та не дослідив подану інформацію, не проведено аналізу, перевірки, зокрема, через доступні інформаційні ресурси самого відповідача.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що державний реєстратор Долнер О.В. повинна була витребувати у заявника рішення Ставищенської селищної ради про передачу йому у власність земельної ділянки кадастровий номер 3224287200:02:006:0002; зауважує, що відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, поданого для державної реєстрації права власності, земельна ділянка передавалася у власність КСП «Переможець», крім того, державний акт видано 15.08.1995, однак, згідно з даними Єдиного державного реєстру КСП «Переможець» зареєстровано 27.07.1998, на акті приймання-передачі, укладеному між СТОВ «Обрій» та ТОВ "Інтерагроінвест", відсутні відомості про прізвище, ім'я та по батькові осіб, які підписали зазначений акт, таким чином, оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Долнер О.В. на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності ТОВ "Інтерагроінвест"; пояснює, що Ставищенська селищна рада дізналася про оскаржуване рішення 15.07.2021, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №265910146, сформованої 15.07.2021, скарга датована 27.08.2021, а зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2021, тобто скарга подана в межах 60-денного строку, встановленого ст.37 Закону; вказує, що на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України розміщено оголошення, що 25.11.2021 за адресою: м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, 15, в Офісі протидії рейдерству відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції щодо розгляду скарги Ставищенської селищної ради №03-06/1034 від 27.08.2021, тип об'єкта нерухомого майна - земельна ділянка з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002, заінтересована сторона - ТОВ "Інтерагроінвест" (32855584), Міністерство юстиції України додатково направляло на електронну пошту скаржника та заінтересованої особи оголошення про вказане засідання, більше того, відповідач намагався повідомити позивача телефонограмою, проте, зв'язок зривався, а тому 22.11.2021 складено акт про неможливість здійснення виклику телефонограмою.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7586/22.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7586/22.
19.10.2023 матеріали справи №910/7586/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №910/7586/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №910/7586/22; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №910/7586/22 на 04.12.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкладено розгляд справи №910/7586/22 на 22.01.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи №910/7586/22 на 12.02.2024.
Явка представників сторін
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.02.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні 12.02.2024 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду відповідач просив залишити без змін.
В судове засідання 12.02.2024 представники третіх осіб 1,2 не з'явились; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини їх неявки суду не відомі.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників третіх осіб 1, 2 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
15.08.1995 на підставі рішення Торчицької сільської ради народних депутатів Ставищенського району Київської області від 06.06.1995 Колективному сільськогосподарському підприємству «Переможець» видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ №018, відповідно до якого КСП «Переможець» передано у колективну власність 2374,1 гектарів землі в межах території Торчицької сільської ради народних депутатів згідно з планом зовнішніх меж, який є додатком до вказаного Державного акту.
На підставі Протоколу №26 від 12.03.2010 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Переможець» с. Торчиця Київської області та Акту приймання-передачі від 12.03.2010 комісією від СТОВ «Обрій» як правонаступником реформованого КСП «Переможець» було здійснено безоплатну передачу земельних ділянок в межах Державного акту на колективну власність КВ № 018 від 15.08.1995 ТОВ «Інтерагроінвест» з метою їх оформлення у власність ТОВ «Інтерагроінвест», а саме: 1) земельну ділянку молочно-товарної ферми площею 8,0328 га; 2) земельну ділянку зернотоку, комори, тракторна бригада, площею 14,4812 га.
В подальшому, 05.05.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.05.2021 № 57979456 державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною (далі - третя особа 1) була проведена державна реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» (далі - позивач) на земельну ділянку площею 14,4812 га з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002 та внесенням відповідного запису про право власності за №41802829.
Вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.05.2021 №57979456 державним реєстратором Долнер Оленою Василівною було прийнято на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ №018 від 15.08.1995, акту приймання-передачі від 12.03.2010, укладеного між СТОВ «Обрій» та ТОВ «Інтерагроінвест» і протоколу №26 від 12.03.2010 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Переможець».
Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області звернулась до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою №03-06/1034 від 27.08.2021 (вх. №СК-1422-21 від 06.09.2021) на рішення державного реєстратора Медвинської сільської ради Київської області Долнер О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57979456 від 05.05.2021 року, в якій просила скасувати вказане рішення державного реєстратора №№57979456 від 05.05.2021 року, яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002, площею 14,4812 га за ТОВ «Інтерагроінвест», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2351624632242, номер запису про право власності 41802829.
В обґрунтування поданої скарги скаржник посилався на той факт, що, як вбачається з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №57979456 від 05.05.2021, підставою для реєстрації права власності на дану земельну ділянку став Протокол загальних зборів реформованого КСП «Переможець». Однак, оскільки КСП «Переможець» було реорганізовано, а згодом припинена його діяльність у зв'язку з приєднанням до ТОВ «Прогрес», яке в свою чергу також припинило діяльність у зв'язку з ліквідацією 27.08.2018, дана земельна ділянка перейшла у комунальну власність Ставищенської селищної ради, правонаступника Торчицької сільської ради.
Скаржник зазначив, що земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарським підприємствами права власності на землі сільськогосподарського призначення, не допускає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб, що узгоджується із висновками про застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 911/1292/18 та від 10.10.2020 року у справі № 917/1997/16. Таким чином, державний реєстратор Долнер Олена Василівна під час прийняття спірного рішення повинна була витребувати у заявника рішення Ставищенської селищної ради про передачу йому у власність даної земельної ділянки.
За результатами розгляду скарги Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, відповідно до пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 25.11.2021 центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції складено Висновок, відповідно до якого Колегія рекомендувала скаргу Ставищенської Селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06-1034 задовольнити у повному обсязі та скасувати рішення від 05.05.2021 № 57979456, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Долнер Оленою Василівною.
Як вбачається зі змісту висновку від 25.11.2021, копія якого наявна в матеріалах справи, Колегія виходила з того, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Долнер О.В. з порушенням вимог пункту 2 частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої, частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу першого пункту 12 Порядку № 1127, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності ТОВ «Інтерагроінвест» на земельну ділянку, з огляду на те, що зазначена земельна ділянка відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю від 15.08.1995 передавалась у власність КСП «Переможець», яке згідно з даними Єдиного державного реєстру зареєстровано лише 27.07.1998, а на акті приймання-передачі, укладеному між СТОВ «Обрій» та ТОВ «Інтерагроінвест», відсутні відомості про прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які підписали зазначений акт.
На підставі зазначеного висновку Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом від 01.02.2022 № 294/5, яким відповідно до пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скаргу Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06/1034 задоволено у повному обсязі; скасовано рішення від 05.05.2021 № 57979456, прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Долнер Оленою Василівною; виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
В свою чергу, на переконання позивача, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 01.02.2022 № 294/5 «Про задоволення скарги», яким скасовано прийняте державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною рішення № 57979456 від 05.05.2021 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002, що знаходиться в межах Торчицької сільської ради, є незаконним та порушує законні права ТОВ «Інтерагроінвест» як власника спірної земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час розгляду скарги Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 27.08.2021 № 03-06/1034 Комісією по розгляду скарг було допущено ряд порушень процедури її розгляду, визначеної Порядком № 1128, зокрема, позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання Комісії, у зв'язку з чим був позбавлений можливості бути присутнім на засіданні Комісії, де розглядалася скарга, ознайомитись з її змістом та доданими до неї документами, а також скористатись правом на подання письмових пояснень по суті скарги.
Також позивач зазначає, що скарга, на підставі розгляду якої відповідач прийняв оскаржуваний наказ, була подана з пропуском встановленого частиною 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 60-денного строку на подання скарги, а саме, подання скарги відбулось 27.08.2021, в той час як спірне рішення про державну реєстрацію права власності позивачем на земельну ділянку прийняте 05.05.2021, що у відповідності до статті 37 вказаного Закону є однією з підстав для відмови у задоволенні скарги у зв'язку із закінченням встановленого законом строку для її подання.
Крім того, позивач наголошує, що скаргу Ставищенської селищної ради від 27.08.2021 № 03-06/1034 було розглянуто Комісією по суті лише 25.11.2021, тобто з порушенням строків, визначених пунктом 4 Порядку №1128.
Позивач також зазначає, що у Висновку від 15.11.2021 центральної Колегії Міністерства юстиції України вказано, що підставою для прийняття наказу стало те, що державним реєстратором прийнято рішення на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності позивача на земельну ділянку, однак позивачу належить право реформованого КСП «Переможець» на підставі рішення загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Переможець», оформленого Протоколом № 26 від 12.03.2010.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, наведене в сукупності є підставою для скасування наказу Міністерства юстиції України від 01.02.2022 №294/5 в судовому порядку як такого, що є протиправним, позаяк ним було скасовано правомірне рішення державного реєстратора, тобто має місце порушення права власності позивача на земельну ділянку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із визнанням Міністерством юстиції України неправомірним рішення державного реєстратора Медвинської сільської ради Київської області Долнер Олени Василівни №57979456 від 05.05.2021, яке полягає у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно (земельну ділянку з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002) за ТОВ «Інтерагроінвест», та порушенням, на думку позивача, спірним наказом Міністерства юстиції України його права власності на спірне нерухоме майно.
При цьому, позовні вимоги позивача ґрунтуються на факті правомірності вчинення державним реєстратором Долнер Оленою Василівною оскаржуваних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3224287200:02:006:000, яка розташована на території Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області за ТОВ «Інтерагроінвест» з посиланням на факт належності позивачу на праві власності майна та земель під будівлями реформованого КСП «Переможець» з огляду на Протокол №26 від 12.03.2010 загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Переможець», із посиланням на те, що земельна ділянка не перейшла до земель комунальної власності.
В контексті вищенаведеного, судом першої інстанції вірно враховано, що надання оцінки щодо правомірності прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень саме щодо реєстрації права власності на нерухоме майно входить до юрисдикції господарського суду, оскільки спрямоване на захист права позивача на нерухоме майно від їх порушення іншою особою та при цьому приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.05.2021 №57979456 державний реєстратор Долнер О.В. безпосередньо вчиняв дії щодо реєстрації такого права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18) дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна.
В свою чергу, оскільки саме позивач був заявником оскаржуваних реєстраційних дій, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 826/3582/17, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватною права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, то підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб'єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.
Даний спір має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер, оскільки стосується підстав реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, яке, на думку позивача, оформлено відповідно до вимог та порядку, визначених законом, отже вимоги у цій справі так чи інакше зводяться до захисту права власності на об'єкти нерухомого майна, а відтак вимоги у даній справі направлені на захист прав ТОВ «Інтерагроінвест» на спірне нерухоме майно, зокрема, від порушення з боку інших осіб, в тому числі за наслідками розгляду скарги Ставищенської селищної ради щодо порушення прав територіальної громади на земельну ділянку.
При цьому, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, в даному випадку під час розгляду спору повинна надаватись юридично - правова оцінка правовідносинам, які склались на момент вчинення спірних реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, не зважаючи на можливі процедурні порушення.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та їх обтяжень і забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна станом на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора від 05.05.2021 регулювалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Статтею 2 Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Тобто, державна реєстрація - це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №917/553/17, досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з'ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації (частина 3 статті 3 вказаного Закону).
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
В свою чергу підставами для зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію прав може бути подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством (пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина 5 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
З контексту вищенаведених норм вбачається, що порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна включає, зокрема: перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення такого розгляду (у випадку встановлення наявності відповідних підстав для цього), надання встановленого Законом строку для усунення виявлених недоліків та, відповідно, прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав (у випадку не усунення заявником недоліків, які стали підставами для зупинення розгляду заяви).
За таких обставин, до моменту прийняття державним реєстратором Медвинської сільської ради Київської області Долнер Оленою Василівною рішення №57979456 від 05.05.2021 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002 загальною площею 14,4812 га за Товариством з обмеженою реєстрацією «Інтерагроінвест» (ЄДРПОУ 32855584), на неї покладався обов'язок перевірки відповідності поданих для такої реєстрації документів вимогам діючого законодавства України, як в частині їх наявності, так і в частині відповідності їх змісту.
Як визначено статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для державної реєстрації за ТОВ «Інтерагроінвест» права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002 стали наступні документи: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: КВ № 018 виданий 15.08.1995 року, видавник: Торчицька рада народних депутатів; протокол, серія та номер: 26 виданий 12.03.2010 року, видавник: загальні збори співвласників майна реформованого КСП «Переможець»; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н виданий 12.03.2010 року, видавник сторони: ТОВ «Обрій» та ТОВ «Інтерагроінвест»; витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-3221396832020, виданий 30.12.2020 року, видавник: Відділ у Ставищенському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області.
Так, відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, поданого для державної реєстрації права власності, спірна земельна ділянка передавалася у колективну власність КСП «Переможець». Проте, датою видачі Державного акту є 15.08.1995, в той час як згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КСП «Переможець» зареєстровано 27.07.1998.
Окрім цього, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КСП «Переможець» було ліквідовано 20.12.2011.
Поряд з цим, у поданому для державної реєстрації права власності на земельну ділянку Акті приймання-передачі від 12.03.2010, укладеному між СТОВ «Обрій» та ТОВ «Інтерагроінвест» щодо передачі комісією від СТОВ «Обрій» як правонаступника реформованого КСП «Переможець» для оформлення у власність позивача земельної ділянки молочно - товарної ферми площею 8,0328 га та земельної ділянки зернопотоку, комори, тракторної бригади площею 14,4812 га, відсутні як відомості про склад комісії СТОВ «Обрій», так і про посадове становище, прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які підписали зазначений акт.
Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Приписами частини 1 статті 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 28 Земельного кодексу України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
Отже, земельне законодавство, яким чітко визначено підстави набуття сільськогосподарськими підприємствами права власності на землі сільськогосподарського призначення, не допускає можливості безоплатного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.10.2020 у справі № 917/1997/16.
Частиною 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Тобто, надана Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державних реєстраторів передбачає подання скарги саме на захист прав особи, яка її подає.
Колегія суддів зазначає, що доводи Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області у поданій до Міністерства юстиції України скарзі зводились до того, що підставою для реєстрації права власності на спірну земельну ділянку став Протокол загальних зборів реформованого КСП «Переможець», однак, оскільки КСП «Переможець» було реорганізовано, а згодом припинена його діяльність у зв'язку з приєднанням до ТОВ «Прогрес», яке в свою чергу також припинило діяльність у зв'язку з ліквідацією 27.08.2018, дана земельна ділянка перейшла у комунальну власність Ставищенської селищної ради, правонаступника Торчицької сільської ради.
Відповідно до пп.4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області" територія Торчицької територіальної громади входить до складу території Ставищенської територіальної громади.
Таким чином, відповідно до пп. 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" повноваження Торчицької сільської ради припинені в день набуття повноважень Ставищенською селищною радою.
Відповідно до рішення Ставищенської селищної ради від 04.12.2020 №12 "Про реорганізацію Антонівської, Бесідської, Брилівської, Василиської, Винарівської, Гейсиської, Гостромогильської, Журавлиської, Іванівської, Красилівської, Кривецької, Полковницької, Попружнянської, Розкішнянської, Розумницької, Сніжківської, Станіславчицької, Стрижавської, Сухоярської, Торчицької, Юрківської, Ясенівської сільських рад шляхом приєднання до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області" розпочато процедуру реорганізації, зокрема, Торчицької сільської ради шляхом приєднання до Ставищенської селищної ради, що є адміністративним центром та визначено, що Ставищенська селищна рада є правонаступником майна, прав та обов'язків вказаних сільських рад.
Таким чином, особою, яка може здійснювати повноваження від імені власника майна Торчицької територіальної громади з грудня 2020 року є Ставищенська селищна рада Білоцерківського району Київської області.
При цьому, пунктом 21 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування масивах сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання земель зрошення в Україні», а саме 01.01.2019 року, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які, в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Частиною 1 статті 374 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно ч.1 ст.80 Земельного кодексу України територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землі комунальної власності.
З урахуванням викладеного вище, звернення Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області зі скаргою до Міністерства юстиції України про скасування рішення державного реєстратора, що стосувалось прав на земельну ділянку, яка розташована в межах Торчицької сільської ради, є обґрунтованим.
Державний реєстратор Долнер O.B. повинна була витребувати у позивача рішення Ставищенської селищної ради про передачу йому у власність даної земельної ділянки аби пересвідчитись в наявності підстав для прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно.
За вірним висновком суду першої інстанції, оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Долнер O.B. на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності ТОВ «Інтерагроінвест» на спірну земельну ділянку, позаяк позивачем всупереч вимогам статей 82, 84 Земельного кодексу України не було доведено саме той факт, що право власності КСП «Переможець» на спірну земельну ділянку як майно реформованого КСП трансформувалося у право власності ТОВ «Інтерагроінвест».
Водночас, предметом даного спору є саме правомірність виданого 01.02.2022 Міністерством юстиції України наказу за №294/5 на підставі Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25.11.2021 року, в той час як обґрунтування заявленого позивачем позову зводяться до вирішення спору про право власності на спірну земельну ділянку.
У позовній заяві позивач також вказує на те, що Міністерство юстиції України мало відмовити Ставищенській селищній раді у задоволенні скарги у зв'язку із пропуском останньою строку на звернення зі скаргою.
Так, відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Відповідно до частини 4 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Частиною 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (у редакції, чинній станом на час надходження та розгляду скарги) цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).
У відповідності до пункту 3 Порядку №1128 скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема, з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Пунктом 5 Порядку №1128 визначено, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Як вбачається з матеріалів скарги Ставищенської сільської ради Білоцерківського району Київської області, остання дізналася про оскаржуване рішення 15.07.2021, що підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №265910246, сформованої 15.07.2021, яку додано скаржником до скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що під можливістю довідатися про порушення права в цьому випадку необхідно розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні рішення, дії, чи бездіяльність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі №420/3933/20.
Довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Державного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №265910246 від 15.07.2021 підтверджує факт того, Ставищенська сільська рада дізналась про наявність рішення державного реєстратора саме 15.07.2021, від чого і варто відраховувати строк на оскарження рішення державного реєстратора.
Жодних доказів, які б підтверджували обізнаність третьої особи 2 із оскаржуваним рішенням державного реєстратора до моменту отримання інформаційного витягу від 15.07.2021, позивачем не надано як під час розгляду справи, так і до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що при належному здійсненні власником своїх обов'язків щодо спірної земельної ділянки, відсутні обставини, які б об'єктивно перешкоджали йому здійснити відповідні дії, зокрема, отримати інформацію щодо осіб, які, володіючи спірним нерухомим майном, інформація про що була в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, порушували право власності Ставищенської сільської ради, проте позивачем під час розгляду даної справи не наведено доказів, які б давали підстави для висновку про те, що скаржник вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо з моменту вибуття спірного майна - земельної ділянки кадастровий номер 3224287200:02:006:0002 з комунальної власності.
Враховуючи приписи частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якими визначено, що рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України органів протягом 60 календарних днів з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, яким у даному випадку є 15.07.2021, а скарга подана заявником 27.08.2021 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2021, тобто в межах 60-денного строку, встановленого статтею 37 Закону, за вірним висновком суду першої інстанції, Ставищенська сільська рада не пропустила строк на звернення зі скаргою про оскарження рішення державного реєстратора №57979456 від 05.05.2021, у зв'язку з чим у Міністерства юстиції України були відсутні підстави для відмови у задоволенні скарги у зв'язку із пропуском заявником строку на таке звернення.
Що стосується посилання позивача на не повідомлення Міністерством юстиції України ТОВ «Інтерагроінвест» про дату, час та місце засідання Комісії з розгляду скарги Ставищенської селищної ради, то відповідно до пункту 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1128 копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.
За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються колегією до розгляду.
У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, оголошення про призначене на 25.11.2021 засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України було розміщено на офіційному сайті Мін'юсту за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-25-listopada-2021-roku, а також направлено повідомлення на електронну адресу позивача - iai-sekretar@agro-corp.com.ua.
Окрім цього, у відповідності до п. 11 Порядку № 1128 позивач повідомлявся про розгляд скарги телефонограмою шляхом здійснення відповідачем виклику представника ТОВ «Інтерагроінвест» за номерами телефонів, зазначеними для здійснення зв'язку з юридичною особою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Проте, у зв'язку з відсутністю зв'язку за результатами такого повідомлення Головним спеціалістом відділу інформаційно - технічного забезпечення діяльності Колегії Управління забезпечення діяльності Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції офісу протидії рейдерству МЮУ складено Акт від 22.11.2021 про неможливість здійснення виклику телефонограмою на засідання Центральної Колегії 25.11.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.
За висновками місцевого господарського суду, з чим погоджується колегія суддів, враховуючи наявні докази вчинення відповідачем всіх передбачених Порядком дій, з метою повідомлення позивача про час і місце засідання колегії, як шляхом розміщення оголошення, так і направленням електронного листа на електронну адресу позивача, а також здійснення повідомлення телефонограмою, посилання позивача на порушення відповідачем порядку повідомлення позивача спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
Більше того, як зазначає сам позивач у позовній заяві, ним було виявлено в мережі Інтернет інформацію про розгляд скарги Ставищенської селищної ради, за наслідками чого товариство скористалося правом на подання письмових доказів по суті скарги та надало аргументовані пояснення під час розгляду скарги, що свідчить про безпідставність посилань позивача на порушення відповідачем порядку повідомлення позивача про розгляд скарги.
При цьому, у відповідності до пункту 12 Порядку представник позивача не був позбавлений можливості звернутись із клопотанням про відкладення розгляду скарги, правом на заявлення якого, позивач не скористався.
В свою чергу, у випадку порушення процедурних питань під час розгляду скарги відповідачем позивач в межах даного судового спору не позбавлений права подати суду відповідні письмові пояснення/докази та, відповідно, доповнити наведені у позовній заяві підстави позову.
Щодо твердження позивача про те, що у відповідача були відсутні підстави для розгляду скарги Ставищенської селищної ради у зв'язку з відсутністю порушених прав скаржника прийнятим рішенням державного реєстратора, судом першої інстанції вірно зазначено, що Ставищенська селищна рада у даному випадку оспорює рішення державного реєстратора Долнер О.В., оскільки вважає, що спірна земельна ділянка після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» перейшла у комунальну власність.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям державним реєстратором Долнер О.В. рішення №57979456 від 05.05.2021 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Інтерагроінвест», при прийнятті Комісією Міністерства юстиції України до розгляду скарги були наявні підстави вважати, що внаслідок неправомірного рішення державного реєстратора право власності скаржника може бути порушено.
В матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття спірного рішення № 57979456 від 05.05.2021 позивачем були подані державному реєстратору документи, які б беззаперечно свідчили про набуття ТОВ «Інтерагроінвест» права власності на земельну ділянку.
Відтак, встановивши наявність в діях державного реєстратора порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України обґрунтовано та правомірно прийняло рішення, оформлене наказом №294/5 від 01.02.2022 про задоволення скарги Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області та скасування спірного рішення державного реєстратора Долнер Олени Василівни № 57979456 від 05.05.2021.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Згідно пункту 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Тобто, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Колегія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, зокрема встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором, чи було оскаржуване рішення державного реєстратора прийнято, вчинено на законних підставах. За результатами розгляду скарги Колегією приймається мотивоване рішення, у формі висновку.
Отже, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що до компетенції Колегії при розгляді скарг віднесено здійснення перевірки законності дій або бездіяльності державного реєстратора на предмет дотримання ним при вчиненні нотаріальних дій законодавства про реєстрацію речових прав.
Водночас, судом враховано викладені в постанові Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі № 910/694/21 висновки про застосування норм права, згідно яких з урахуванням системного аналізу змісту положень частин 6, 9 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 2,5,9,13 Порядку № 1128 в частині обсягу повноважень Мін'юсту під час розгляду скарг на дії або бездіяльність державних реєстраторів, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін'юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін'юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін'юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право".
За вірними висновками суду, Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації не наділена поноваженнями розглядати спір про право, зокрема, встановлювати наявність або відсутність факту набуття позивачем спірної земельної ділянки у власність.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що оскаржуване рішення державного реєстратора Медвинської сільської ради Київської області Долнер Олени Василівни від 05.05.2021 № 57979456 щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002, загальною площею 14,4812 га за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» прийнято вказаним державним реєстратором з порушенням вимог ст.ст. 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абзацу 1 пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.
Оскільки Міністерством юстиції України прийнято рішення, оформлене наказом від 01.02.2022 року № 294/5 «Про задоволення скарги», у зв'язку з наявністю порушень законодавства в сфері державної реєстрації прав та прийняття рішення державним реєстратором на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття права власності позивача на земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагроінвест» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №294/5 від 01.02.2022 року є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Твердження апелянта про існування зареєстрованого права власності за позивачем на нежитлові будівлі, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3224287200:02:006:0002, зокрема, комора, овочесховище, що також належать позивачу на праві власності та використовуються у господарській діяльності, та підтверджуються свідоцтвами про право власності, інформація про які наявна в реєстрі речових прав, відхиляються колегією суддів, оскільки не спростовують вірних висновків суду про відмову у задоволенні позову.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Твердження відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/7586/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/7586/22 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест".
4. Матеріали справи №910/7586/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 27.02.2024.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко