Справа № 297/201/24
Закарпатський апеляційний суд
26.02.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/76/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.01.2024.
Цією постановою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області, мешканки АДРЕСА_1 , неодружена, начальник 3 групи інспекторів прикордонного контролю ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 149252від 03.01.2024 та постанови судді від 15.01.2024 вбачається, що в період з 08 год 05.11.2023 по 08 год 06.11.2023 в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Лужанка» (територія Великобийганської ОТГ Берегівського району), лейтенант ОСОБА_1 виконувала наказ на охорону державного кордону в прикордонному наряді «Перевірка документів» на напрямку в'їзд в Україну та при цьому близько о 15 год 05.11.2023, не здійснила доповіді старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску «Лужанка» про спрацювання бази даних «Ризик-Перетин» відносно громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка прибула на виїзд з України. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 20 глави 5 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 під № 1261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836, чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови судді від 15.01.2024 та звільнення її на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що судом при накладенні адміністративного стягнення не враховано, що вона раніше до дисциплінарної та адміністративної відповідальності не притягалася, позитивно характеризується, вину у вчиненому визнала, щиро розкаялася, будь-які претензії в тому числі матеріального характеру відсутні, що дає підстави для звільнення її від адміністративної відповідальності з оголошенням їй усного зауваження.
-2-
Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо неї не з'явилися. Остання судову кореспонденцію отримувала, до суду не з'явилася, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення її прав, передбачених ст. 268 КУпАП. При цьому враховується заява ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги без її участі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вищевказані вимоги закону суддею першої інстанції дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, за обставин наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Викладені щодо ОСОБА_1 обставини стверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 149252 від 03.01.2024, копією службового посвідчення ОСОБА_1 , службовою характеристикою, наказом про результати
-3-
службового розслідування № 28-АГ від 03.01.2024, висновком службового розслідування від 29.12.2023, письмові пояснення ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи.
Вищенаведені докази у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог передбачених пунктом 20 глави 5 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 під № 1261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836 та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що начальник ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_4 був упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано й на такі не посилалася ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що начальник ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_4 при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст. 23, 33 КУпАП, згідно з якими адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
За приписами до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.
Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять даних про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, водночас, вчинене нею адміністративне правопорушення не завдало збитків державним чи суспільним інтересам.
Крім того, апеляційний суд враховує і те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, вину у вчиненому визнала, щиро розкаялася.
-4-
Тому, оцінюючи в сукупності дії, наслідки та ставлення ОСОБА_1 до вказаних дій, з урахуванням даних, що характеризують її особу, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 22 КУпАП та звільнити її від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення і обмежитися усним зауваженням.
На думку апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга особи, яка притягується до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню, постанова судді - скасуванню з постановленням рішення про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 22, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 15.01.2024 щодо ОСОБА_5 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП скасувати.
На підставі ст. 22 КУпАП ОСОБА_6 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 цього Кодексу за малозначністю й оголосити їй усне зауваження, а провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП закрити.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя