Справа № 456/6414/23
Провадження № 6/456/30/2024
судового засідання
16 лютого 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря Сімонової-Мацигін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача його правонаступником,
Заявник звернувся до суду із заявою та просить замінити стягувача АТ «Ідея Банк» його правонаступником ТзОВ «ФК «ЄАПБ» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису №5225, вчиненого 28.07.2020 приватним нотаріусом Остапенко Є.М., про стягнення боргу з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк».
В обґрунтування заяви покликався на те, що на виконанні приватного виконавця Шелінської Ю.А., перебуває виконавче провадження №64747828 щодо стягнення з ОСОБА_1 , на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, відкрите 05.0.2021 на підставі виконавчого напису №5225, вчиненого 27.07.2020 приватним нотаріусом Остапенко Є.М..
07.02.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Р20.00210.004039417 від 20.06.2018, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відтак просить замінити сторону у виконавчому провадженні №64747828 щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , на підставі виконавчого напису нотаріуса №5225 від 27.07.2020.
Представник заявника ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не з'явився, однак в заяві вказав, щоб розгляд заяви проводити за відсутності представника.
Представники АТ «Ідея Банк», приватний виконавець Шелінська Ю.А., та боржник ОСОБА_1 , в судове засідання не прибули, що за ч. 3 ст. 442 ЦПК України не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача його правонаступником.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко О.Г., вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №5225, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №Р20.00210.004039417 від 20.06.2018, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , заборгованості на загальну суму 53150,48 грн.
Також судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А., від 05.03.2021 відкрито виконавче провадження №64747828 з виконання виконавчого напису нотаріуса від 27.07.2020, зареєстрованого в реєстрі за №5225.
07.02.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Р20.00210.004039417 від 20.06.2018, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги зазначено в Реєстрі Боржників, що є невід'ємною частиною договору, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 , за кредитним договором №Р20.00210.004039417 від 20.06.2018.
Таким чином, вищезазначене дає підстави для обґрунтованого висновку про перехід права вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором №Р20.00210.004039417 від 20.06.2018 до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме: право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів та осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах , у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII) визначено перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню. Їх можна поділити на три групи: а) «судові» - видані судами України, в тому числі на виконання судових рішень; - виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; - судові накази; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; б) «несудові» - видані іншими органами та посадовими особами як результат реалізації їх компетенції: - виконавчі написи нотаріусів; - посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; - постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; - постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; - рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; - рішення ЄСПЛ з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішення інших міжнародних юрисдикцій органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; - рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року в справі №201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року в справі №190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 21 березня 2018 року в справі № 6-1355/10 та від 19 лютого 2020 року в справі № 2-3897/10.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 643/4902/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 в справі № 183/4196/21 зазначено, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, так як саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що передання прав вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором про відступлення прав вимоги є правонаступництвом, то правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Виконавчий напис нотаріуса є різновидом виконавчого документа в розумінні ст. 3 Закону № 1404-VIII, отже, положення ст. 442 ЦПК України можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким відкрито.
Оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло всіх прав кредитора, у тому числі й на отримання виконання зобов'язань за кредитним договором, де боржником є ОСОБА_1 , а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи, що передання кредитором своїх прав за договором про відступлення прав вимоги №07072023 від 07.07.2023 є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну стягувача її правонаступником у відкритому виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки наявність «несудового» рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання виконавчого напису нотаріуса, що віднесено до категорії «несудових» документів, які підлягають примусовому виконанню, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Відтак суд дійшов висновку, що заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» про заміну стягувача його правонаступником слід задовольнити та замінити стягувача АТ «Ідея Банк» його правонаступником ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Керуючись ст. 55, 442 ЦПК України, ст. 512, 514 ЦК України, суд
Заяву задовольнити.
Замінити стягувача Акціонерне товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису №5225, вчиненого 27.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Р. Т. Шрамко