Справа № 464/1370/24
пр.№ 1-кс/464/341/24
про арешт майна
28 лютого 2024 року м. Львів
Слідчий суддя Сихівського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого ВРЗ СТ СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141410000171 від 22.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
слідчий ВРЗ СТ СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, погодженим прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141410000171 від 22.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 21.02.2024 близько 14.30 год. на вул. Луганська (під Сихівським мостом) у м. Львові відбулась ДТП за участі автомобіля марки «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та велосипеда марки «Outleap Beast», під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_6 доставлено в лікарню, внаслідок ДТП останній отримав тілесні ушкодження.
22.02.2024 автомобіль марки «KIA К5», р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та місцем зберігання визначено майданчик тимчасового утримання, що за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7.
Оскільки автомобіль марки «KIA К5», р.н. НОМЕР_1 , є речовим доказом і в подальшому буде залучений до проведення слідчих експериментів та проведення автотехнічних і транспортно-трасологічних експертиз, необхідно забезпечити зберігання даного речового доказу шляхом накладення арешту на даний транспортний засіб.
Без надання експертам автомобіля марки «KIA К5», р.н. НОМЕР_1 , останні будуть позбавлені можливості встановити технічний стан автомобіля, що в свою чергу не дасть можливості встановити причину ДТП.
Передання на даний час на зберігання автомобіля марки «KIA К5», р.н. НОМЕР_1 , власнику створює загрозу забезпечення належного зберігання транспортного засобу (без знищення слідів злочину шляхом проведення ремонтно-відновлювальних робіт).
Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, з метою недопущення відчуження власником автомобіля марки «KIA К5», р.н. НОМЕР_1 , який визнано речовим доказом, недопущення знищення слідів злочину, які залишились на вказаному транспортному засобі, просить клопотання задовольнити та накласти арешт на транспортний засіб.
Слідчий в судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою про проведення розгляду клопотання без її участі, клопотання просить задовольнити.
Власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить здійснювати розгляд клопотання без його участі, щодо задоволення клопотання не заперечує.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Оглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до переконання, що таке підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Майно, на яке слід накласти арешт, має значення для забезпечення збереження доказів даного кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 167, ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на вказане вище майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Клопотання про накладення арешту подано слідчим у строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Як вбачається з копії витягу з ЄРДР, відомості внесені до Реєстру 22.02.2024 за №12024141410000171 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.02.2024 встановлено, що тимчасовий доступ до транспортного засобу отримано під час огляду місця події, шляхом його вилучення.
Постановою про визнання речовими доказами від 22.02.2024 автомобіль марки «KIA К5», р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , визнано речовим доказом.
Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 .
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчим доведено, що ним проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141410000171 від 22.02.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доступ до майна отримано в порядку, визначеному КПК України, такий є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, на автомобілі марки «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , можуть бути сліди злочину.
Окрім цього, слідчим доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Виходячи з викладеного, приходжу до висновку про необхідність задоволення поданого клопотання, оскільки арешт майна в даному випадку є необхідний для встановлення обставин у кримінальному провадженні та збереження речового доказу, що достатньою мірою відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 107, 117, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
Заборонити ОСОБА_5 відчужувати, розпоряджатися та використовувати (ремонт, експлуатація) автомобіль марки «КІА К5», р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Передати майно, на яке накладено арешт, на зберігання слідчим ВРЗ СТ СВ Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141410000171 від 22.02.2024.
Ухвала підлягає до виконання слідчими ВРЗ СТ СВ Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141410000171 від 22.02.2024.
Копію ухвали негайно вручити слідчому та направити особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 28 лютого 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1