Справа №463/10841/23
Провадження №3/463/147/24
22 лютого 2024 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Леньо С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1
за ст. 130 ч.1 КУпАП,-
Громадянка ОСОБА_1 18 листопада 2023 року о 00:30 год. в м.Львові, на вул. Личаківській,146, керувала транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння: розширені зіниці, що не реагують на світло, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, відмовилась від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 , як особа яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з'явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомила. З врахуванням практики ЄСПЛ, згідно якої сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 41 рішення від 03.04.2008 в справі «Пономарьов проти України»), а також враховуючи вимоги ст.268 КУпАП вважаю можливим розглянути справу без її участі.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Назаркевич С.М. подав до суду заперечення щодо протоколу про адміністративне правопорушення, в яких вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення. Вказує, що її вина не доведена жодними належними та допустимими доказами, зокрема вважає, що сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не може свідчити про наявність в її складу адміністративного правопорушення, оскільки на долучених до матеріалів справи відеозаписах в останньої відсутні будь-які ознаки сп'яніння відповідно пропозиція працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння була безпідставною. Крім того, вважає, що з боку поліцейських допущено порушення безперервності ведення відеозапису, а також або примусове видалення відеозаписів з носіїв відеозапису або примусове виключення відеореєстраторів.
Крім того, захисником вдруге подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності з таких підстав.
Частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до положень ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій у ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовій позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно п. п. 4, 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року за № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Суть інкримінованого ОСОБА_1 відображено у протоколі про адміністративне правопорушення, згідно якого остання 18 листопада 2023 року о 00:30 год. в м.Львові, на Личаківській,146, керувала транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_2 , була зупинена працівниками поліції та у зв'язку з підозрою останніх про її перебування в стані наркотичного сп'яніння, їй було запропоновано пройти відповідний медичний огляд, від проходження огляду вона відмовилась.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з камер відеоспостереження працівників поліції вбачається, що за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин ОСОБА_1 , працівником поліції оголошено ознаки наркотичного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у відповідному медичному закладі, однак останні від такого огляду відмовилась.
Жодних доказів того, що поліцейськими допущено порушення безперервності ведення відеозапису, а також або примусове видалення відеозаписів з носіїв відеозапису або примусове виключення відеореєстраторрів ні ОСОБА_1 ні її захисником не представлено.
Вважаю, що у судовому засіданні встановлено і підтверджено факт відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Тому вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення враховується особа правопорушника, її майновий стан, ступінь її вини та характер вчиненого, в тому числі той факт, що правопорушення по своїй суті є одним з найнебезпечніших в сфері дорожнього руху та несе реальну загрозу життю та здоров'ю громадян.
Обставинами, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність судом не встановлено.
Відтак, з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами, вважаю, що останньому слід обрати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому, у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, в дохід держави слід також стягнути судовий збір в розмірі 536,80 грн., що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому вчинено правопорушення.
Суд не приймає до уваги посилання захисника на численні порушення відповідних інструкцій та положень Закону України «Про Національну поліцію» та враховує те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України» (PRONINA v. UKRAINE), № 63566/00 § 23, рішення від 18 липня 2006 року).
Щодо клопотання про відкладення розгляду справи суд вважає, що таке до задоволення не підлягає, оскільки згідно вимог ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, її правова позиція з приводу інкримінованого їй адміністративного правопорушення викладена її захисником письмово, минуле судове засідання було відкладено за клопотанням захисника, і повторне відкладення розгляду справи за клопотанням захисника призведе до безпідставного затягування розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 33, 130 ч. 1, 280, 283, 284, 294 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.) з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 536,80 грн. судового збору.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Личаківський районний суд м. Львова.
Суддя: Леньо С.І.