Номер провадження 2/754/1129/24
Справа №754/16414/23
Іменем України
28 лютого 2024 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок ДТП, -
Позивач в особі свого представника - адвоката Ковальова В.М. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою. Вимоги позовної заяви вмотивовані тим, що 15.08.2018 року в м.Києві по вул. М.Цвєтаєвої, 12 , близько 01 год 05 хв. за участю відповідача відбулась ДТП, наслідком якої було пошкоджено автомобіль Hyundai Accent д.н.з. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14.09.2018 року по справі № 754/12492/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності. Цивільна відповідальність відповідача, як водія, була застрахована в ТОВ СК «Гардіан», яка виплатила на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 8 498,01 грн.. 09.11.2018 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_3 відступила на користь ОСОБА_1 право вимоги до відповідача ОСОБА_2 на суму завданих збитків в розмірі 3 890, 09 грн.. У зв'язку з наведеним згідно ст.ст. 512-519 ЦК України новим кредитором у зобов'язанні є ОСОБА_1 . Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04.03.2019 р. по справі № 754/17467/18 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 3 890,09 грн..
На підставі виконавчого листа № 754/17467/18 виданим Деснянським районним судом м. Києва 23.04.2019 року, Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Татарченком В.Г. 21.05.2019 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 3 890,09 грн..
Станом на день звернення до суду відповідач не виконав зобов'язання по сплаті грошових коштів, встановленого вищевказаним рішенням суду, а тому наявні підстави для стягнення з нього трьох відсотків річних з 11.04.2019 по 11.11.2023 року та інфляційних втрат з квітня 2019 по жовтень 2023 року.
Ухвалою Деснянського районного суд м. Києва від 17.11.2023 року у вказаній вище справі вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Відповідач по справі повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулось з відміткою «За закінченням терміну зберігання.». Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними у справі матеріалами, з ухваленням по справі заочного рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04.03.2019 року по справі №754/17467/18 про відшкодування шкоди, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 3 890,09 грн..
На час звернення позивача з вказаним позовом до суду, на примусовому виконанні Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В.Г. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа №754/17467/18 від 23.04.2019. Кошти з відповідача не стягнуті, рішення суду не виконано.
Згідно ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, наявність судового рішення, яке не виконано боржником, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.
Велика Плата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц зробила правовий висновок, щодо застосування ст. 625 ЦК України, відповідно до якого стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Вищезазначений правовий висновок на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає застосуванню до правовідносин сторін в даній справі.
Відповідач не виконав зобов'язання по сплаті грошових коштів, встановленого рішенням суду, а тому наявні підстави для стягнення з нього інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, з дати набрання рішенням суду законної сили, тобто 11.04.2019 року.
Інфляційні втрати розраховані за формулою: (індекс інфляції) добуток щомісячних індексів за відповідний період (збитки від інфляції) = (сума боргу) х (індекс інфляції) / 100 % - (сума боргу).
Відсоткова ставка 3 % річних розрахована за формулою: (сума богу) х 3% х (кількість днів прострочення) / 365 днів.
Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за період з 11.04.2019 по 11.11.2023 складає 535,55 грн., інфляційні втрати за період з квітня 2019 по жовтень 2023 року складають 2 111,06 грн. а загалом з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2 646,61 грн..
Відповідачем не надано до суду доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2 646,61 грн..
Що стосується вимог позивача щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Частиною першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з вимогами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації, суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги.
На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачем надано суду копію Договору про надання правничої допомоги від 10.11.2023 року; копію Рахунку від 10.11.2023 за Договором про надання правової допомоги від 10.11.2023 року; копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 10.11.2023 року.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, дослідивши письмові матеріали справи та розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в загальному розмірі 2 500,00 грн., що сплачені відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 10.11.2023 року
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позову
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2147, 20 грн., від сплати якого позивач був звільнений.
Відповідно до ст.ст. 77, 80, 81, 141, 274-279, 280-289 ЦПК України, ст.ст. 263, 526, 625 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 535,55 грн., за період з 11.04.2019 по 11.11.2023 рік, суму інфляційних втрат в розмірі 2 111,06 грн., за період з квітня 2019 по жовтень 2023 року, а загалом 2 646, 61 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2147, 20 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду виготовлено 28.02.2024.
Суддя: Т.А.Зотько