2/754/2240/24
Справа № 754/1990/24
Іменем України
28 лютого 2024 року cуддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася через систему «Електронний суд» до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, оскільки письмові матеріали справи не містять доказів того, що місцезнаходження майна відповідача чи останнє відоме зареєстроване його місце проживання або перебування, чи постійного його заняття (роботи) відноситься саме до Деснянського району міста Києва.
На виконання вказаної ухвали суду, представник позивача подав заяву про усунення недоліків, долучив копію заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18.04.2023 та спільну заяву позивача та відповідача, адресовану Святошинському районному суду міста Києва.
Дослідивши надані документи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до резолютивної частини рішення Святошинського районного суду міста Києва 18.04.2023, останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 . Проте підставою розгляду позовної заяви про розірвання шлюбу Святошинським районним судом міста Києва є саме спільна заява сторін згідно ч. 2 ст. 28 ЦПК України.
Крім того, суд звертає увагу на зміст спільної заяви від 16.01.2023, що адресована Святошинському районному суду міста Києва, в якій вказано, що ОСОБА_2 є громадянином Туреччини і тривалий час проживає на території своєї держави.
Всупереч п. 2, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить:
п. 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
п. 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
п. 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
п. 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ст. 66 ЗУ «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 17 Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, якщо ця угода не встановлює іншого, то суди Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати будь-які спори щодо цивільних справ, де відповідач має місце проживання.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 24 Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, справи про встановлення батьківства та оспорювання батьківства, так само як і права, які мають батьки та діти з однаковим громадянством, регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої вони є. Коли один із подружжя має громадянство однієї Договірної Сторони, а інший - другої Договірної Сторони, то застосовується законодавство тієї Договірної Сторони на території якої вони мають спільне місце проживання. Батьківські права на дитину, батьки якої не перебувають у шлюбі, за умови відсутності спору, визначатимуться законодавством обох Договірних Сторін. Для винесення рішення в питаннях, що вказані в пунктах 1 - 3 цієї статті, є компетентними установи Договірних Сторін, законодавство яких повинно застосовуватись. У разі можливості застосування законодавства обох Договірних Сторін компетентними є установи Договірних Сторін, на території якої проживає дитина.
Положенням ст.80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Згідно п.2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року №1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.
Положенням ч. 2 ст. 12 ЦПК України передбачено, що всі учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків передбачених законом.
Згідно ст. 8 Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, запит про вручення документів має містити повну адресу отримувача та документи, які потрібно вручити. Якщо документ не може бути вручений за адресою, зазначеною в запиті про вручення, то запитуваний орган вдається до необхідних заходів щодо встановлення дійсної адреси. Якщо дійсну адресу встановити неможливо, то запитувана Договірна Сторона інформує про це запитуючу Договірну Сторону та повертає документи останній.
З метою недопущення порушень процесуальних прав учасників розгляду справи, суд приходить до висновку, про необхідність виконання позивачем вимог п. 2, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та надати примірник позовної заяви з додатками, перекладені на турецьку мову для вручення відповідачу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Сенюта