Номер провадження 2/754/1136/24
Справа №754/16470/23
Іменем України
26 лютого 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Париста А.С.
за відсутності сторін
розглянувши в судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про скасування арешту з рухомого майна,
14 листопада 2023 року до Деснянського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» звернувся позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича (Київська область, Вишгородський район, Промисловий майданчик «Карат», 5А, офіс 511) про скасування арешту з рухомого майна.
Вимоги позову обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 відповідно до протоколу проведення електронних торгів ДП «Сетам» № 256648 від 24.04.2017 року було визнано переможцем електронних торгів з реалізації майна: транспортного засобу марки MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , який належав боржнику ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ).
12.05.2017 року Позивачем було здійснено повний розрахунок за придбання майна, з огляду на що, заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області було видано Позивачу акт про проведення електронних торгів від 02.04.2019 року ВП № НОМЕР_5. Зазначений акт про проведення електронних торгів від 02.04.2019 року ВП № НОМЕР_5, відповідно до пункту 8 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 та ст.. 61 ЗУ « Про виконавче провадження» є документом, що підтверджує виникнення у Позивача права власності на придбаний Транспортний засіб. Після отримання акту Позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС з метою перереєстрації Транспортного засобу на себе, однак йому було відмовлено, оскільки щодо Транспортного засобу було наявне обтяження № 27547875, накладене Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). 22.03.2021 року Центральним відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) листом за вих.. № 17586 було повідомлено представника Позивача, що до обтяження № 27547875 внесено зміни щодо заміни предмета обтяження з «все рухоме майно» на « все рухоме майно окрім транспортного засобу MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 . 18.10.2023 року за результатами розгляду заяви представника Позивача про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу, РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області надало лист вих. № 31/5-243-14-2023, в якому зазначено, що згідно РІІС «Автомобіль», на Транспортному засобі є діюче обтяження, накладене приватним виконавцем ОСОБА_4, виконавче провадження № НОМЕР_8 від 11 листопада 2019 року, що стали підставою для відмови у здійсненні перереєстрації Транспортного засобу на Позивача. Згідно інформації з Єдиного реєстру приватних виконавців України діяльність приватного виконавця ОСОБА_4 зупинена, а заміщення здійснює приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І.І. З метою зняття арешту та обтяження з Транспортного засобу, представник Позивача, адвокат Бровченко І.В. звернувся з заявою до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича, який заміщає приватного виконавця ОСОБА_4 у зв'язку з зупиненням його діяльності. За результатами розгляду вищевказаної заяви, Відповідач листом вих. № 1518 від 25.10.2023 року повідомив, що на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_4 перебувало виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого напису № 2-3205/11 від 23.05.2013 року, що видав Центральний районний суд м. Миколаєва, де боржником був ОСОБА_2 . При цьому, Відповідач вказав, що 21.02.2022 року приватний виконавець ОСОБА_4 відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ « Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану № НОМЕР_6, а отже у Відповідача відсутні підстави для зняття арешту та обтяження. З огляду на розбіжність в номері ВП, яке вказало РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області та Відповідач у своєму листі, представником Позивача було направлено до Відповідача адвокатський запит № 79 від 27.10.2023 року з проханням надати інформацію про те, чи перебувало в провадженні за № НОМЕР_8, який вказано в листі РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області та чи накладався приватним виконавцем ОСОБА_4 арешт та/або обтяження на транспортний засіб марки MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6, якщо так прошу надати копію постанови та вказати номер обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. У відповідь на адвокатській запит, Відповідач листом вих. № 1539 від 27.10.2023 року, що був направлений по електронній пошті та підписаний ЕЦП, повідомив, що у провадженні приватного виконавця ОСОБА_4 не перебувало ВП за № НОМЕР_8, а перебувало ВП за № НОМЕР_7. Одночасно Відповідач у вищевказаному листі повідомив, що приватним виконавцем ОСОБА_4 накладався арешт на все рухоме та нерухоме майно, про що відповідно винесена постанова про арешт майна боржника № НОМЕР_6 від 11.11.2019 року, копію якої було надано. Відповідач також вказує, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень приватним виконавцем ОСОБА_4 зареєстровано обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, номер обтяження 27199798 від 11.11.2019 року, майно, яке обтяжується: все рухоме майно. З огляду на те, що в листі РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області та відповідях Відповідача були вказані номера виконавчих проваджень, які відрізнялися один від одного лише однією цифрою (НОМЕР_9 та № НОМЕР_6) представник Позивача звернувся до РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області з адвокатським запитом вих. № 73 від 27.10.2023 р. з вимогою надати копію постанови про арешт майна боржника, яка направлялася їм приватним виконавцем ОСОБА_4 У відповідь на вищевказаний адвокатський запит, РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області надало відповідь, до якої долучило копію постанови про арешт майна боржника у ВП № НОМЕР_6, тобто аналогічну постанову, яку надав на запит Відповідач. З постанови приватного виконавця ОСОБА_4 про арешт майна боржника у ВП № НОМЕР_6 слідує, що було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) та заборонено відчуження і розпорядження таким майном, в тому числі транспортними засобами. Таким чином, з огляду на те, що Транспортний засіб, до його реалізації Позивачу на електронних торгах ДП « Сетам», належав боржнику ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на нього також розповсюдився арешт за постановою у ВП № НОМЕР_10 та обтяження № 27199798 від 11.11.2019 року, як на рухоме майно, що фактично позбавляє Позивача можливості перереєструвати Транспортний засіб на себе.
Так згідно інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що приватним виконавцем ОСОБА_4 11.11.2019 року, зареєстровано обтяження за номером 27199798 арешт рухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 60569368, виданий 11.11.2019, видавник: Приватний виконавець ОСОБА_4 Тип обтяження: арешт рухомого майна. Відомості про реєстратора/обтяжувала: приватний виконавець ОСОБА_4, боржник: ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження: 27199798, Об'єкт обтяження: все рухоме майно, кошти і цінні папери, майнові права, корпоративні права - частки у статутному капіталі, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно та майнові права боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, та інше майно боржника, яке зберігаються у банку, в тому числі у індивідуальному банківському сейфі, що належать боржнику.
У зв'язку з наявним арештом всього майна боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № НОМЕР_6 та наявністю запису про обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за номером 27199798 реєстрація транспортного засобу за Позивачем неможлива, що порушує його права, як власника Транспортного засобу на підставі Акту, тому Позивач змушений звернутись до суду, оскільки підстави для арешту та обтяження Транспортного засобу на теперішній час відсутні.
Відновлення порушеного права Позивача, як власника Транспортного засобу не можливе без внесення змін в обтяження № 27199798 щодо предмета обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з «все рухоме майно» на « все рухоме майно окрім транспортного засобу MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 », аналогічно тому, як це було зроблено Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Посилаючись на викладені обставини справи, Позивач просить суд: Зніти арешт з транспортного засобу марки MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_6 від 11.11.2019 року приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області ОСОБА_4; Внести зміни в обтяження № 27199798 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна змінивши предмет (об'єкт) обтяження з « все рухоме майно, кошти і цінні папери, майнові права, корпоративні права - частки у статутному капіталі майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно та майнові права боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, та інше майно боржника, яке зберігаються у банку, в тому числі у індивідуальному банківському сейфі, що належать боржнику» на «все рухоме майно, кошти і цінні папери, майнові права, корпоративні права - частки у статутному капіталі, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно та майнові права боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, та інше майно боржника, яке зберігаються у банку, в тому числі у індивідуальному банківському сейфі, що належать боржнику, окрім транспортного засобу MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 ».
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.
Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначена справа є малозначною, як справа незначної складності, враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про скасування арешту з рухомого майна. Справу визнано малозначною. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання по справі. В судове засідання викликати сторін.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлені належним чином, до суду подали заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних в матеріалах справи документів, позовні вимоги визнав.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що сторони будучи повідомлені належним чином про день та час судового засідання, не з'являлись в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов таких висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Судом встановлено, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів ДП «Сетам» № 256648 від 24.04.2017 року ОСОБА_1 було визнано переможцем електронних торгів з реалізації майна: транспортного засобу марки MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 .
Відповідно до Акту про проведення електронних торгів від 02.04.2019 року ВП № НОМЕР_5 виданого заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області передано на реалізацію транспортний засіб марки MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 який належить ОСОБА_2 на праві власності.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області ОСОБА_4 від 11.11.2019 накладено арешт на все рухоме майно ВП НОМЕР_6.
22.03.2021 року Центральним відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) листом за вих.. № 17586 було повідомлено, що до обтяження № 27547875 внесено зміни щодо заміни предмета обтяження з «все рухоме майно» на «все рухоме майно окрім транспортного засобу MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 .
18.10.2023 року РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області надало лист вих. № 31/5-243-14-2023, в якому зазначено, що згідно РІІС «Автомобіль», на Транспортному засобі MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 є діюче обтяження, накладене приватним виконавцем ОСОБА_4, виконавче провадження № НОМЕР_8 від 11 листопада 2019 року.
Згідно інформації з Єдиного реєстру приватних виконавців України діяльність приватного виконавця ОСОБА_4 зупинена, а заміщення від 29.05.2023 здійснює приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І.І.
Листом вих. № 1518 від 25.10.2023 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегула Іван Іванович повідомив, що на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_4 перебувало виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого напису № 2-3205/11 від 23.05.2013 року, що видав Центральний районний суд м. Миколаєва, де боржником був ОСОБА_2 . При цьому, Відповідач вказав, що 21.02.2022 року приватний виконавець ОСОБА_4 відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ « Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану № НОМЕР_6, а отже у Відповідача відсутні підстави для зняття арешту та обтяження.
Представником Позивача було направлено до Відповідача адвокатський запит № 79 від 27.10.2023 року з проханням надати інформацію про те, чи перебувало в провадженні за № НОМЕР_8, який вказано в листі РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області та чи накладався приватним виконавцем ОСОБА_4 арешт та/або обтяження на транспортний засіб марки MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6, якщо так прошу надати копію постанови та вказати номер обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до листа вих. № 1539 від 27.10.2023 року Приватний виконавець Крегул І.І. повідомив, що у провадженні приватного виконавця ОСОБА_4 не перебувало ВП за № НОМЕР_8, а перебувало ВП за № НОМЕР_6. Одночасно Відповідач у вищевказаному листі повідомив, що приватним виконавцем ОСОБА_4 накладався арешт на все рухоме та нерухоме майно, про що відповідно винесена постанова про арешт майна боржника № НОМЕР_6 від 11.11.2019 року. Приватний виконавець також вказує, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень приватним виконавцем ОСОБА_4 зареєстровано обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, номер обтяження 27199798 від 11.11.2019 року, майно, яке обтяжується: все рухоме майно.
РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області з адвокатським запитом вих. № 73 від 27.10.2023 р. з вимогою надати копію постанови про арешт майна боржника, яка направлялася їм приватним виконавцем ОСОБА_4
Листом від 02.11.2023 року вих. № 31/73/101А3-14-2023 РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області надало відповідь, до якої долучило копію постанови про арешт майна боржника у ВП № НОМЕР_6. З постанови приватного виконавця ОСОБА_4 про арешт майна боржника у ВП № НОМЕР_6 слідує, що було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) та заборонено відчуження і розпорядження таким майном, в тому числі транспортними засобами.
Таким чином, з огляду на те, що Транспортний засіб, до його реалізації Позивачу на електронних торгах ДП « Сетам», належав боржнику ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на нього також розповсюдився арешт за постановою у ВП № НОМЕР_10 та обтяження № 27199798 від 11.11.2019 року, як на рухоме майно, що фактично позбавляє Позивача можливості перереєструвати Транспортний засіб на себе.
Згідно інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що приватним виконавцем ОСОБА_4 11.11.2019 року, зареєстровано обтяження за номером 27199798 арешт рухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 60569368, виданий 11.11.2019, видавник: Приватний виконавець ОСОБА_4 Тип обтяження: арешт рухомого майна. Відомості про реєстратора/обтяжувала: приватний виконавець ОСОБА_4, боржник: ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження: 27199798, Об'єкт обтяження: все рухоме майно, кошти і цінні папери, майнові права, корпоративні права - частки у статутному капіталі, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно та майнові права боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, та інше майно боржника, яке зберігаються у банку, в тому числі у індивідуальному банківському сейфі, що належать боржнику.
Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з вимогами ст.ст.16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Згідно із ч.1 cт. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
При цьому, відповідно до cт.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до п.п.74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом. При цьому, згідно з п. 78 зазначеного Порядку, державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.
Заборона відчуження рухомого майна, яке належить Позивачу на праві власності порушує його права та законні інтереси, оскільки унеможливлює повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
Щодо позовних вимог про внесення змін в обтяження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно до ст.316,317,319,328 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
У відповідності до ст.4,5 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зазначає, що Порядок реєстрації обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - ДРОРМ, Реєстр обтяжень, Державний реєстр) регламентується Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV (далі - Закон № 1255-IV), Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5 (далі - Інструкція) наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2006 № 57/5, зареєстрованим в Мін'юсті 07.07.2006 за № 802/12676 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна» (далі - Наказ).
Обтяженням, відповідно до статті 3 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Поняття державна реєстрація включає в себе реєстрацію відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження та проводиться шляхом внесення до Державного реєстру запису, а також змін і додаткових відомостей до запису (п.4 Порядку).
Так, відповідно до пункту 5 Порядку державна реєстрація приватних обтяжень проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Державного реєстру, а також адміністратором Державного реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі проведення державної реєстрації приватних обтяжень нотаріусом або його помічником, відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи, поданої виключно в паперовій формі.
Проведення державної реєстрації приватних обтяжень рухомого майна адміністратором Державного реєстру та його філіями, відомості про обтяження рухомого майна вносяться до Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи, поданої виключно в електронній формі.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 1255-IV реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються: відомості про обтяжувача; відомості про боржника; посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст; опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації; відомості про заборону чи обмеження права боржника відчужувати предмет обтяження.
Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.
Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.
Відповідно до статті 43 Закону № 1255-IV, держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві.
Таким чином, аналіз вищезазначених норм та матеріалів справи підтверджує, що приватним виконавцем ОСОБА_4 внесено в Державний реєстр запис за № 27199798 від 11.11.2019 з додержанням встановленого законодавством порядку внесення відомостей в Державний реєстр та в межах повноважень, визначених законодавством, що не спростовується Позивачем.
Слід зазначити, що норми Закону та Порядку містять детальний алгоритм вилучення записів з Державного реєстру, дотримання якого є обов'язковим для виконання усіма суб'єктами правовідносин, оскільки вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі, зокрема, в аспекті вилучення записів з Державного реєстру є похідним від припинення обтяження.
Зокрема, відповідно до пункту 24 Порядку відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Державного реєстру. Частиною 3 статті 44 Закону № 1255-IV визначено, що у разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
При цьому, пунктом 3.2 Інструкції передбачено, що перед унесенням змін до запису реєстратор повинен знайти необхідний запис у Державному реєстрі. Ідентифікація запису в Державному реєстрі здійснюється за його реєстраційним номером. Для запобігання помилкам та гарантії внесення змін саме до того запису застосовується контрольна сума запису.
Реєстраційний номер та контрольна сума запису надаються при реєстрації запису в Державному реєстрі та відображаються у витязі про реєстрацію в Державному реєстрі, один примірник якого видається обтяжувачу чи уповноваженій ним особі, а другий - надсилається боржнику. Реєстраційний номер запису в Державному реєстрі є незмінним протягом усього часу його існування, а контрольна сума перераховується після внесення кожної зміни до цього запису.
Таким чином, реєстрація припинення приватного обтяження здійснюється будь-яким нотаріусом або його помічником на підставі заяви, поданої виключно в паперовій формі та адміністратором Державного реєстру на підставі заяви, поданої виключно в електронній формі.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,10,76-81,89,141,354, 317-319,386 ЦПК України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про скасування арешту з рухомого майна -задовольнити частково.
Зняти арешт з транспортного марки MAZDA, модель СХ7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_6 від 11.11.2019 року приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області ОСОБА_4.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: