справа № 753/12983/23
провадження № 2/753/1269/24
27 лютого 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Музика Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за користування коштами за позикою, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання, суд -
ОСОБА_1 у липні 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за користування коштами за позикою, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 передав у позику ОСОБА_2 грошові кошти: 5 000 доларів США відповідно до розписки від 10.09.2018 року, 5 000 доларів США відповідно до розписки від 29.12.2018 року, 5 000 доларів США відповідно до розписки від 23.04.2019 року, 5 000 доларів США відповідно до розписки від 31.08.2019 року, всього на суму 20 000 доларів США, зі строком повернення за всіма розписками до 31.12.2020 року, а також за умови, що відповідач за кожною із розписок сплачує позивачу щомісячно 100 доларів США до моменту поверення позики.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 19.11.2021 року, яке набуло чинності відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 22.06.2022 року, за вказаними розписками (договорами позики) з відповідача стягнуто суму боргу у розмірі 806 818 грн. 36 коп., судовий збір - 8 068 грн. 34 коп., всього - 814 886 грн. 70 коп.
Однак, відповідач не виконав зобов'язання про поверення позики, а з урахуванням умов договору позики на підставі ст.1048 ЦК України він зобов'язаний сплачувати встановлені договорами суми по 100 доларів США до дня повного поверення позики, а саме за розпискою від 10.09.2018 року за 14 місяців - з 05.04.2021 року по 22.06.2022 року х 100 доларів США = 1 400 доларів США, за розпискою від 29.12.2018 року за 14 місяців - з 05.04.2021 року по 22.06.2022 року х 100 доларів США = 1 400 доларів США, за розпискою від 23.04.2019 року за 14 місяців - з 05.04.2021 року по 22.06.2022 року х 100 доларів США = 1 400 доларів США, за розпискою від 31.08.2019 року за 14 місяців - з 05.04.2021 року по 22.06.2022 року х 100 доларів США = 1 400 доларів США, що складає загальну суму 5 600 доларів США, що еквівалентно до національної валюти України - гривні (36,56 грн. за 1 долар США) - 204 792 грн. 90 коп.
Окрім того, у зв'язку із набранням законної сили рішення суду, з 22.06.2022 року у відповідача виникло зобов'язання встановлене судовим рішенням у розмірі 806 818 грн. 36 коп., й оскільки вказана сума не була повернута в повному обсязі, а лише його частинами: 33 487 грн. 93 коп. - 17.04.2023р., 326 960 грн. 04 коп. - 01.05.2023р., 110 909 грн. 09 коп. - 30.05.2023р. 90 909 грн. 09 коп. - 30.06.2023р., тобто на загальну суму 562 266 грн. 15 коп., неповернутий борг станом на 06.07.2023 року становить 244 552 грн. 21 коп., а тому вважає, що він поніс інфляційні втрати і відповідно до статті 625 ЦК України, та має право на компенсацію за рахунок відповідача, а саме 93 539 грн. 21 коп. - інфляційної складової боргу, 22 971 грн. 21 коп. - 3% річних, які, з урахуванням коштів за користування позикою - 204 792 грн. 90 коп., становить 321 303 грн. 32 коп.: 204 792 грн. 90 коп. + 93 539 грн. 21 коп. + 22 971 грн. 21 коп., які просить стягнути з відповідача на його користь.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 24.07.2023 року (а.с.14), позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 321 303 грн. 32 коп., що складається із таких складових: 204 792 грн. 90 коп. - коштів за користування позикою, а також 93 539 грн. 21 коп. - інфляційної складової боргу, 22 971 грн. 21 коп. - 3% річних за період з 22.06.2022 року по 06.07.2023 року.
Представник відповідача ОСОБА_4 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 30.08.2023 року (а.с.38), позовні вимоги не визнав уцілому та просив відмовти у їх задоволенні. Доводи заперечення добував на тому, що рішення суду про стягнення заборгованості за договорами позики відповідачем виконано оцілому. Відповідач не заперечує, що між сторонами були укладені обумовлені договори пизики з щомісячною сплатою процентів в сумі 100 доларів США, проте із визначеним строком поверення позик до 31.12.2020 року. Відтак, закінчення строку договору був погоджений, а тому після спливу такого строку, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку, що узгоджується із правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, яку просить застосувати при вирішенні спору в частині стягнення боргу за користування коштами за позикою (по 100 доларів США на місяць за кожною із розписок), й відмовити у цій частині вимоги.
Щодо вимог про стягнення 93 539 грн. 21 коп. - інфляційної складової боргу та 22 971 грн. 21 коп. - 3% річних за період з 22.06.2022 року по 06.07.2023 року відповідно до ст.625 ЦК України, також у порядку заперечення вказав, що відповідно до вказаної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год.30 хв. 24.02.2022 року строкм на 30 діб. Дія воєнного стану неодноразово продовжувалась, й у період з 22.06.2022 року по 06.07.2023 року не припинялась, відтак, враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вимоги про стягнення інфляційних втрат, а також трьох процентів річних за період з 22.06.2022 року по 06.07.2023 року не підлягають задоволенню.
Відповідь на відзив позивачем не подано.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї до відповідача, із роз'ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення, за позодженням сторін.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розгляд справи проведений у порядку загального позовного позовного провадження із проведеним підготовчим судовим засіданням 23.11.2023 року (а.с.56-56, 58).
Вислухавши пояснення сторвн, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 передав у позику ОСОБА_2 грошові кошти: 5 000 доларів США відповідно до розписки від 10.09.2018 року (а.с.6), 5 000 доларів США відповідно до розписки від 29.12.2018 року (а.с.7), 5 000 доларів США відповідно до розписки від 23.04.2019 року (а.с.8), 5 000 доларів США відповідно до розписки від 31.08.2019 року (а.с.4), всього на суму 20 000 доларів США, зі строком повернення за усіма чотирма розписками до 31.12.2020 року, а також за умови, що відповідач за кожною із розписок сплачує позивачу щомісячно 100 доларів США до моменту повернення позики.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 19.11.2021 року (а.с.4-5), яке набуло чинності відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 22.06.2022 року, за вказаними розписками (договорами позики) з відповідача стягнуто суму боргу у розмірі 806 818 грн. 36 коп., судовий збір - 8 068 грн. 34 коп., всього - 814 886 грн. 70 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва від 28.08.2023 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 753/7101/21, виданого 22.07.2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 814 886 грн. 70 коп. закінчено з підстав виконання в повному обсязі (а.с.47-48), що визнається позивачем.
Позивач вказує, що відповідач не виконав зобов'язання про поверення позики, а з урахуванням умов договору позики, на підставі статті 1048 ЦК України, такий відповідач зобов'язаний сплачувати встановлені договорами суми по 100 доларів США до дня повного поверення позики, а саме за розпискою від 10.09.2018 року за 14 місяців - з 05.04.2021 року по 22.06.2022 року х 100 доларів США = 1 400 доларів США, за розпискою від 29.12.2018 року за 14 місяців - з 05.04.2021 року по 22.06.2022 року х 100 доларів США = 1 400 доларів США, за розпискою від 23.04.2019 року за 14 місяців - з 05.04.2021 року по 22.06.2022 року х 100 доларів США = 1 400 доларів США, за розпискою від 31.08.2019 року за 14 місяців - з 05.04.2021 року по 22.06.2022 року х 100 доларів США = 1 400 доларів США, що складає загальну суму 5 600 доларів США, що еквівалентно до національної валюти України - гривні (36,56 грн. за 1 долар США) - 204 792 грн. 90 коп.
Проте така вимога задоволеню не підлягає з огляду на те, що оскільки між сторонами були укладені зазначені договори пизики з щомісячною сплатою процентів в сумі 100 доларів США, із визначеним строком повернення позик до 31.12.2020 року, відтак, закінчення строку договору був погоджений, а тому після спливу такого строку, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку, що узгоджується із правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, а тому така вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, с обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Інші дві вимоги позивача, а саме про стягнення інфляційних втрат, а також трьох процентів річних за період з 22.06.2022 року по 06.07.2023 року, також задоволенню не підлягають відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зважаючи на таке.
Такі вимоги позивача засновані на правовідносинах з поверення боргу за договорами позики із визначеним терміном виконання.
Указаном Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год.30 хв. 24.02.2022 року строкм на 30 діб.
Дія воєнного стану неодноразово продовжувалась, й у період з 22.06.2022 року по 06.07.2023 року, щодо якого позивачем ставиться вимога, не припинялась, відтак, враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України такі вимоги про стягнення інфляційних втрат, а також трьох процентів річних за період з 22.06.2022 року по 06.07.2023 року, не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). {Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022}
Окрім того, зважаючи на положення ст.1048 та ст.625 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, й боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, відповідно покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-111цс13).
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, обставини, що обґрунтовано доводать позовні вимоги, судом не встановлені.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, й судові витрати покласти на позивача.
Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.625, 1048 ЦК України, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
У задовленні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за користування коштами за позикою, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання, - відмовити.
Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.