Справа №752/1182/24
Провадження №4-с/752/62/24
21 лютого 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2 ,
стягувача ОСОБА_3 ,
державного виконавця Полінського В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_3 , суб'єкт оскарження в.о. начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінський Вячеслав Андрійович про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, стягувач ОСОБА_3 , суб'єкт оскарження в.о. начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінський Вячеслав Андрійович.
В обґрунтування скарги зазначено, що 24.11.2023 він особисто звернувся до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.06.2017 (справа №752/13105/16-ц) та заявою до начальника органу державної виконавчої служби про те, що виконавчий лист поданий стягувачем з пропущеним строком пред'явлення його до виконання, відтак, наявні підстави для вчинення Голосіївським ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) відповідних дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відкритому на підставі виданого 02.10.2015 Голосіївським районним судом м. Києва виконавчого листа №2-4149/10.
18.12.2023 він отримав лист, в якому виконавча служба повідомила його про відсутність підстав для скасування постанови від 20.10.2015 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.
23.06.2017 ухвалою суду виправлено описку у виконавчому листі від 02.10.2015 №2-4149/10, зазначено правильну дату набрання законної сили судовим рішенням - 27.10.2010, а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 27.10.2011.
12.10.2015 представник стягувача звернувся до державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження та прийняття ухвали від 21.10.2010 про затвердження мирової угоди, яка набрала законної сили 27.10.2010, до виконання.
Бездіяльність державного виконавця є триваючою, відтак строк для звернення зі скаргою ним не пропущений.
Просив:
визнати неправомірною бездіяльність виконуючого обов'язки начальника Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М; Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, яка полягає у не вчиненні відповідних дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» та не скасуванні постанови державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Атрошенко Л.І. про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2015 № НОМЕР_2 про примусове виконання виконавчого листа № 2-4149/10, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 02.10.2015;
зобов'язати виконуючого обов'язки начальника Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського Вячеслава Андрійовича в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 скасувати постанову державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Атрошенко Л.І. про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2015 НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого листа №2-4149/10, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 02.10.2015, та вчинити відповідні дії згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Заявник та його представник підтримали скаргу, підтвердили доводи, викладені в ній.
Стягувач та державний виконавець заперечували проти задоволення скарги.
Дослідивши матеріали скарги, суд встановив наступне.
21.10.2010 Голосіївським районним судом міста Києва у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу було постановлено ухвалу закриття провадження у справі та про затвердження мирової угоди.
02.10.2015 був виданий виконавчий лист щодо примусового виконання ухвали суду, якою було затверджено мирову угоду, зазначено що рішення набрало законної сили 31.03.2015, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 31.03.2016.
20.10.2015 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-4149/10, виданого 02.10.2015.
23.06.2017 Голосіївським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про виправлення описки, згідно з якою виправлено описку у виконавчому листі, виданому Голосіївським районним судом м. Києва на підставі ухвали суду від 21.10.2010 в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, правильно зазначивши дату набрання законної сили судовим рішенням «27 жовтня 2010 року», а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання «27 жовтня 2011 року».
24.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця з заявою про скасування постанови від 20.10.2015 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
11.12.2023 державний виконавець повідомив про відсутність підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки станом на 20.10.2015 виконавчий документ відповідав вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», відтак постанова винесена з дотриманням вимог закону.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов'язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.
Вимога скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження обґрунтована тим, що виконавчий документ був пред'явлений до примусового виконання поза межами строку такого пред'явлення.
Судом встановлено, що 20.10.2015 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-4149/10, виданого 02.10.2015 щодо примусового виконання ухвали суду, якою було затверджено мирову угоду, в якому зазначено, що рішення набрало законної сили 31.03.2015, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання до 31.03.2016.
Наведене свідчить про те, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, цей документ повністю відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і підстави не приймати виконавчий лист до виконання були відсутні, адже лише 23.06.2017 Голосіївським районним судом міста Києва було постановлено ухвалу про виправлення описки у виконавчому листі та правильно зазначено дату набрання законної сили судовим рішенням «27 жовтня 2010 року», а строк пред'явлення виконавчого листа до виконання «27 жовтня 2011 року».
Наведене свідчить про правомірність дій та прийнятого рішення державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження та необґрунтованість доводів скарги, що має наслідком відмову в її задоволенні.
При цьому суд вважає, що оскільки були встановлені обставини, що свідчать про допущення помилок при видачі судом виконавчого листа, фактичного виданого поза межами строку пред'явлення його до виконання, то боржник у виконавчому провадженні не позбавлений права звернутись до суду за захистом порушених прав в іншій спосіб.
Керуючись ст.ст. 127, 447, 449, 451 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складений 26.02.2024.
Суддя Ж. І. Кордюкова