справа № 752/3011/24
провадження №: 2/752/3509/24
про залишення позовної заяви без руху
12.02.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна, -
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна.
Одночасно, у позовній заяві заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі.
Як передбачено ст. 136 ч. 1 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення відстрочення або розстрочення судового збору.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у відстроченні сплати судового збору, оскільки, з наданих позивачем документів не вбачає, що майновий стан позивача перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, а отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених ЦПК України та Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 4ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції про його сплату.
Згідно п. п. 1, п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою, то, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не сплачено судовий збір, оскільки в матеріалах позовної заяви відсутня квитанція про сплату судового збору.
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Недоліки необхідно усунути шляхом: надання належних доказів, що підтверджують сплату судового збору за заявлені вимоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», або надати докази та зазначити підстави звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому заяву слід залишити без руху та позивачу надати строк для їх усунення.
Керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, -
Відмовити позивачу ОСОБА_1 у відстроченні сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в спільному майні подружжя та стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням спільного майна - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.Ю.Мазур