№ 566/1126/23
27 лютого 2024 року селище Млинів Рівненської області
Суддя Млинівського районного суду Рівненської області Феськов П.В. розглянувши матеріали, які надійшли з відділу організації несення служби в Дубенському районі Управління патрульної поліції в Рівненській області _____________________________________________________________________________
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України
жителя: АДРЕСА_1
місце роботи, посада: не працює, ознайомленого зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №295874 від 30 вересня 2023 року, ОСОБА_1 30 вересня 2023 року о 00 год. 57 хв. по вул.Шевченка,30 в с.Малі Дорогостаї Дубенського району Рівненської області, керував автомобілем марки «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Alkotest drager» та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушенні не визнав та пояснив, що 30 вересня 2023 року о 00 год. 57 хв не керував автомобілем марки «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_1 , по вул.Шевченка,30 в с.Малі Дорогостаї Дубенського району Рівненської області. Коли перебував на подвір'ї, до нього підійшли поліцейські та звинуватили у тому, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Він відмовився проходити освідування на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не керував транспортним засобом та заперечував усе, що інкримінували йому поліцейські, оскільки це не відповідає дійсності і нічим не підтверджено.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Таборовець А.П. в судовому засіданні зазначив, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у справі немає, а тому просив закрити справу за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи та співвставляючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст.ст. 7, 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та дотриманням принципу забезпечення законності.
Згідно ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є тим доказом, на основі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Оцінка доказів, в тому числі, і протоколу про адміністративне правопорушення, грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, на основі закону.
Як встановлено судом, 30 вересня 2023 року о 00 год. 57 хв. в с.Малі Дорогостаї по вул.Луцька Дубенського району Рівненської області щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за керування автомобілем марки «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) та відмову від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Alkotest drager» та проведення такого огляду в медичному закладі.
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність особи за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2, ч.3. ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Так, допитана у судовому засіданні свідок - інспектор поліції взводу №4 роти №6 з обслуговування Дубенського району батальйону УПП в Рівненській області ДПП ОСОБА_2 показала, що 30 вересня 2023 року перебувала в наряді разом з ОСОБА_3 . На їх службовий планшет надійшло повідомлення про те, що в с.Малі Дорогостаї на вул..Центральна Дубенського району відбувається масова бійка. Приїхавши з напарником на місце події, виявили скупчення людей, які повідомили, що малознайомий їм чоловік на транспортному засобі марки «Renault Scenic», поводив себе не коректно, вчинив бійку, виражався нецензурною лексикою. Після чого сів у автомобіль та поїхав. При спілкуванні з невстановленими особами, останні повідомили, що ніяких претензій не мають, від написання заяви відмовились та надали відеозапис з місця події, де відбувалась бійка, на якому видно, як малознайомий їм громадянин, який перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння керував автомобілем марки «Renault Scenic» номерний знак НОМЕР_1 . Однак належним чином зафіксувати факт передачі невстановленою особою вказаного уривку відеозапису з телефону останнього не преставилось можливим, оскільки вони поспішали за правопорушником. Після цього вони з напарником поїхали у напрямку, на який вказали ці громадяни та виявили транспортний засіб у якому сидів ОСОБА_1 . Останній поводив себе зухвало, виражався нецензурними словами і на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, відмовився це зробити. Відносно нього було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП та винесено постанову за ч.2 ст.122 КупАП.
Допитаний в судовому засіданні свідок - поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Рівненській області ДПП Нестеренко Б.О. підтвердив показання свідка ОСОБА_2 окрім того зазначив. що на момент складення протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , передбачених законом належних доказів того, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння у них не було.
Допитана в судовому засіданні свідок - інспектор поліції взводу 32 роти №6 батальйону УПП в Рівненській області ДПП ОСОБА_4 показала, що 30 вересня 2023 року у складі екіпажу під'їхали за викликом своїх колег, які повідомили, що потребують допомоги під час оформлення матеріалів відносно ОСОБА_1 . Коли прибули на місце, побачила транспортний засіб, який буд припаркований біля воріт будинку та громадянина, який відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Участі у складанні протоколу та додатків до нього не брала. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтвердити не може, оскільки не була очевидцем цього.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 30.09.2023, відеозапис здійснювався підрозділом поліції на відеореєстратор та портативні нагрудні відеореєстратори 468810, 468811, 470462, 470472.
Під час дослідження в судовому засіданні доказів, а саме диску з відеозаписом з боді-камери поліцейських, встановлено, що окремі файли відеозапису не містять інформації про дату та час фіксування події/факту вчинення правопорушення - керування транспортним засобом особою в стані алкогольного чи іншого сп'яніння.
Суд приходить до висновку, що фіксація події здійснювалась співробітниками поліції за допомогою інших технічних пристроїв, які не зазначені в протоколі.
Верховний Суд у справі № 38/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, N 580-VIII "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Окрім того, ВС КАС у справі N 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 р. вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року встановлено чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відео-фіксацію та не надає право поліцейським здійснювати відео-фіксацію власними технічними пристроями.
Таким чином, суд вважає, надані співробітниками поліції із інших технічних пристроїв відеозаписи, не можуть бути належними доказами у справі. При цьому, вони не були позбавлені можливості зафіксувати правопорушення за допомогою нагрудної камери, зазначивши про це в протоколі про адміністративне правопорушення, однак такою можливістю не скористалися.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку відповідного огляду.
При цьому, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП закон пов'язує виключно з керуванням такою особою транспортним засобом, що має бути доведеним. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відмова водія від огляду.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі №404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Як встановлено судом,в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 30 вересня 2023 року о 00 год. 57 хв. по вул.Шевченка,30 в с.Малі Дорогостаї Дубенського району Рівненської області.
Знаходження особи біля транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Таким чином, невиконання ОСОБА_1 функцій водія, не утворює складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладаються на осіб, які складають протокол.
Оскільки в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, про факт керування транспортним засобом, а оформлення матеріалів поліцейськими проводилося із значними порушеннями нормативно-правових актів, не в порядку та спосіб, визначений законодавством, що дає підстави провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст.247 КУпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 247, 283-285, 294 КУпАП , -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд Рівненської області, який виніс постанову.
Суддя П.В.Феськов