Справа № 545/3888/21
Провадження № 2/545/63/24
21.02.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Потетій А.Г.,
за участю секретаря - Мамишевій А.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовомАкціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів, -
До Полтавського районного суду Полтавської області із позовною заявою звернувся представник АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилався на наступне.
ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , з яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року за №2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1384/27829.
Даний типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ, яким на території Полтавської області є АТ "Полтавагаз", обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (кодекс ГРМ), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс).
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" і Кодексом газорозподільних систем.
Типовий договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України.
Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3. договору).
Отже,фактом приєднання Відповідача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є: споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , дане споживання документально підтверджене: зняттям контрольних показників лічильника (копії додаються).
За умовами укладеного договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.
Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
З 01 січня 2020 року розділено оплату за природний газ на оплату за газ, як товар та оплату за послугу з його розподілу.
Пунктом 1 гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від обсягу споживання природного газу об'єктом за попередній газовий рік.
Відповідно Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (п.4 гл. 1 розділ I Кодексу газорозподільних систем).
На 2020 рік річна замовлена потужність визначається виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік (з 01.10.2018 р. по 30.09.2019 р.).
Станом на 2021 рік річна замовлена потужність визначається виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік (з 01.10.2019 р. по 30.09.2020 р.).
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Постановою НКРЕКП №3037 від 24.12.2019 року (з змінами та доповненнями) встановлено тариф на розподіл природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.01.2020 року по 01.07.2020 року в розмірі 1,14 грн за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ), з 01.07.2020 року - 1,308 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 року №2460 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.01.2021 року - 2,316 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 30.01.2021 №129 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.02.2021 року - 2,136 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Таким чином, з 01.01.2020 року по 01.11.2021 року щомісяця відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та укладеного Договору до сплати Відповідачу (Боржнику) нараховується: з 01.01.2020 року - 280,35 грн., з 01.07.2020 року - 321,66 грн., з 01.01.2021 року - 599,08 грн., з 01.02.2021 року - 552,51 грн. які він має сплачувати відповідно до п.6.6 Договору до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Станом на 01 листопада 2021 року сума заборгованості відповідача становить - 9 183,76 грн.
Також до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів. В обґрунтування позову зазначено наступне.
У позовній заяві, отриманій 18.12.2021 року ОСОБА_1 разом із ухвалою про відкриття провадження, в якості задекларованих статтею 175 ЦПК України обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача, та доказів, якими позивач обґрунтовує обставини і на яких ґрунтуються його вимоги, зазначено наступні обставини:нібито між ОСОБА_1 та АТ "Полтавагаз "як оператором ГРМ, укладено "договір розподілу природного газу", за умовами якого оператор ГРМ зобов'язується надати їй послугу з розподілу природного газу, а вона, як споживач, начебто зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором ( пункт 2.1. Договору ).Начебто між ОСОБА_1 і позивачем укладений вищезазначений договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк;фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви - приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу;фактом приєднання відповідача за первісним позовом до умов договору розподілу природного газу є споживання природного газу, що підтверджене відомістю зняття показань лічильника газу, копія якої додана до первісної позовної заяви та підписана заява - приєднання, яка долучена до позовної заяви.
Оплату вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу відповідач начебто зобов'язався сплачувати за тарифом, встановленим"Регулятором" як плата за річну замовлену потужність з урахуванням вимог якогось " кодексу газорозподільних систем ", однак він цю послугу не оплатив і станом на дату подання позову сума мого боргу перед АТ " Полтавагаз ", на думку позивача, становить 9 183,76 гри.
Позовні вимоги вказаного первісного позову, є нікчемними, та такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на низку чинних норм законодавства, а саме:відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт третій частини 1 статті З ЦК України).Закон України " Про житлово-комунальні послуги " (далі - Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Аналіз вказаного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, стаття 4 Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативи о-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативи о-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України ). Інші випадкивизнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з приписами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Водночас, частиною першою статті 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статті 20,21 Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно з частиною 2 статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 509, статей 526, 629 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, Інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відносини між споживачем та надавачем комунальних послуг врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів», яким унормовано наступне.
За статтею 4 Закону споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою.
Положеннями частин 1.2 статті 18 Закону встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
В частинах 3.4 статті 18 Закону наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним.
Несправедливими є зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю ( виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про де, крім випадків, установлених законом;установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; наданняпродавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві абонадання продавцю ( виконавцю, виробнику ) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
При цьому, пунктом четвертим частини 1 статті 21 Закону встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь - якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Відповідно до ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактичномістить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
Забороняються, як агресивні, такі форми підприємницької практики: вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.
Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
У відповідності до статті 21 Закону:
Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежнимвиконанням) сторонами умов договору;порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до пункту 19 статті 1 Закону під терміном 11 продукція " розуміється будь - який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
У відповідності до статті 22 Закону захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом; споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Таким чином, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.
Викладена правова позиція узгоджується з положеннями Резолюції № 39/248 Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 9 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, в яких наголошено:визнаючи, що споживачі часто знаходяться в нерівному становищі з погляду економічних умов, рівня освіти і купівельної спроможності...ці керівні принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету... сприяння країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному І міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах;особлива увага повинна бути приділена забезпеченню того, щоб заходи щодо захисту інтересів споживачів проводили на благо всіх верств населення, особливо сільського населення;всі підприємства повинні дотримуватися відповідних законів і постанов тих країн, у яких вони працюють, а також повинні дотримуватися відповідних положень міжнародних норм захисту інтересів споживачів, схвалені компетентними органами влади даної країни;політика урядів повинна бути спрямована на надання споживачам можливостімаксимально вигідно використовувати свої економічні засоби; вона також повинна бути спрямована на забезпечення задовільних технічних і експлуатаційних характеристик, належних методів розподілу, добросовісної ділової практики, інформативного маркетингу і ефективного захисту проти практики, яка може негативно на економічні інтереси споживачів і здійснення вибору під час покупки;урядам слід активізувати свої зусилля для запобігання практиці, що завдає збитку економічним інтересам споживачів, шляхом забезпечення того, щоб виробники, розподільники і інші особи, що беруть участь в наданні товарів і послуг, дотримувались встановлених законів і обов'язкових норм: споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах.
Як зауважував Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.
Одночасно, позивачем до позовної заяви не додано жодного договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, які б: а взагалі підтверджували наявність між ОСОБА_1 та позивачем договірних правовідносин; за якими пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, а також не додано будь - яких, у тому числі, розрахункових документів в якості належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання і отримання послуг з так званого " розподілу " природного газу.
Крім нього, в позовній заяві відсутні чіткі розрахунки щомісячних нарахувань заборгованості за так званий «розподіл» природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Даним Кодексом унормовано наступне: за частиною 1 статті 202 правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; за частиною 4 статті 202 - або багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін;за частиною 3 статті 203 волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;за статтею 204 правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом, або якщо він не визнаний судомнедійсним;за частиною 3 статті 205 правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом;за статтею 208 у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою: за частиною 1 статті 212 особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина);за частинами 2, 3 статті 214 особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані; відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
У відповідності до зазначених норм відповідачем по АДРЕСА_1 , як споживачем та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» як виконавцем, був укладений " Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання відповідно до пунктів 1, 2, 9, 20, 22, 27, 28,30, 41 якого: виконавець зобов'язався безперервно надавати споживачеві, членам його сім'ї та іншим особам, зареєстрованим у будинку, послуги з постачання природного газу для побутових потреб, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами) у строки і на умовах, передбачених цим договором;виконавцем надаються послуги з постачання природного газу;постачання природного газу здійснюється безперервно у потрібному споживачеві обсязі відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ від 9 грудня 1999 року, № 2246;плата за послуги вноситься на поточний рахунок із спеціальним режимом використання виконавця в філії - Полтавське обласне управління ПАТ " Державний ощадний банк України розрахунок за надані послуги проводиться за встановленими цінами на підставі фактичних показань лічильника;споживач має право на безперервне отримання газу;споживач зобов'язаний вносити своєчасно та в повному розмірі плату за надані послуги відповідно до умов цього договору;виконавець зобов'язаний забезпечувати безперервне постачання газу;договір укладається на 5 років і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде заявлено про намір його розірвання або перегляду.
Відповідно до пункту 10 Правил газопостачання, розрахунки населення за надані послуги з газопостачання проводяться за діючими цінами на основі фактичних показань лічильників газу, приведених до вимог ГОСТу 2939 - 63.
Зазначена норма кореспондується з Правилами надання населенню послуг з газопостачання (в редакції постанови КМУ № 476 від 14 квітня 2004 року), відповідно до пункту 10 яких розрахунок населення за надані послуги з газопостачання, починаючи з 1 квітня 2015 здійснюється за показниками лічильника газу.
Хочу звернути увагу, що з моменту укладення вище вказаного договору ОСОБА_1 ,, як споживачем, послуги виконавця з газопостачання в будинок АДРЕСА_1 були оплачені вчасно та в повному обсязі відповідно до показань лічильника газу: будь - яких претензій, вимог, зауважень щодо невиконання або неналежного виконання умов договору з боку виконавця не надходило; намір виконавця про розірвання або перегляд укладеного договору не заявлявся: рішення органів судової влади України про розірвання договору відсутні.
Відносини щодо надання послуг постачання природного газу регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Стаття 5 якого визначає, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.
Статтею 12 цього Закону встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно дозакону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:перелік послуг; вимоги до якості послуг;права і обов'язки сторін;відповідальність сторін за порушення договору;ціна послуги;порядок оплати послуги;порядок і умови внесення змін до договору, у тому числі щодо ціни послуги;строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
За частиною 4 статті 13 Закону з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутись будь - яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору.
Якщо споживач, який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору ("внесення змін), та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Необхідно відмітити, що лише єдина підстава, а саме відмова споживача від укладання наданого виконавцем комунальної послуги письмового проекту договору є підставою для висновку про те, що договір вважається укладеним у редакції надавача комунальної послуги.
З 1 липня 2015 року згідно з рішення НКРЕКП № 1734 від 11.06.2015 р. для побутових споживачів в зоні обслуговування ПАТ "Полтавагаз" в Полтавській області реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктом господарювання - ТОВ « Полтавагаззбут».
Постановами Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. №758 та від 22.03.2017 р. № 187 затверджено " Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)”, відповідно до якого ТОВ ” Полтавагаззбут " визначено постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям.
Згідно частин 1 і 2 статті 642. статті 643 ІІК України: відповідь особі, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною: якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору ( відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом;якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
За диспозицією частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом України у постанові від 10 жовтня 2012 року у справі № 6 - 110цс12 зроблено наступний правовий висновок:«Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною».
У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Так, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 ЗаконуУкраїни «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. З ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3,6,12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч.2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу ", постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
На виконання вимог положень статті 12 Закону було розроблено та прийнято Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2500.
Згідно з положеннями пункту 4 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р., №2496для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об'єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р., №2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору.
Пунктом 1.3. розділу І Типового договору передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є: отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за формою, встановленою у додатку 1 до цього договору;та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ.
Саме ці дві обставини мають бути визначальними у взаємовідносинах між ОСОБА_1 та позивачем, тобто АТ «Полтавагаз» Позивачем в якості доказів не додано до позовної заяви: вищевказаної заяви - приєднання, яка підписана ОСОБА_1 ; сплаченого відповідачем рахунку (квитанції) за послуги з так званого "розподілу" природного газу, що беззаперечно свідчить про відсутність договірних взаємовідносин з позивачем, а отже і про відсутність з боку відповідача будь - яких зобов'язань перед позивачем, у тому числі грошової заборгованості.
Споживання ж природного газу, на яке так завзято посилається позивач у своїй позовній заяві про стягнення заборгованості за розподіл природного газу, як на доказ існуючих договірних взаємовідносин між ним та відповідачем, стосується виключно постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу побутовим споживачам на території Полтавської області, - тобто TOB «Полтавагаззбут» - фактом згодиспоживача про приєднання до Типового договору постачання (договору приєднання) і є споживання природного газу.
Відповідно до пункту 22 розділу III Правил, побутовий споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору.
Відповідно до пункту 2.1 умов Типового договору постачання постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
ОСОБА_1 , як житель с. Абазівки та отримувач послуг по безперервному постачанню природного газу, свої зобов'язання по оплаті послуг на постачання природного газу виконує належним чином; будь - яка заборгованість відсутня.
Отже, вищевказаний договір є укладеним, оскільки кожна із сторін договору його підписала, виконувала та продовжує виконувати.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Будь - яких пропозицій від позивача укласти договір ” розподілу газу " (оферти) ОСОБА_1 не отримувала, а отже цих пропозицій (акцепт) не приймала; питання про приєднання до типового договору взагалі не розглядалося і припущення позивача про начебто місце приєднання до типового договору не може братися до уваги, так як: викладений ним порядок приєднання не відповідає нормам частини 2 статті 638 ЦК України; в порушення норми частини 1 статті 638 ЦК України відсутні сторони у договорі і можливі сторони не досягли жодної згоди з будь - якої істотної умови договору.
Отже, викладене в позовній заяві припущення про нібито укладення з ОСОБА_1 якогось "договору розподілу газу ", затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., взагалі та шляхом споживання природного газу зокрема, є виключною недолугою маячнею позивача з метою свідомого введення Високого суду в оману, так як позивач ніякого законодавчо - встановленого договірного відношення до постачання природного газу не має, але при цьому шахрайським шляхом вимагає сплати за якийсь " розподіл " природного газу.
Стосовно посилання у позовній заяві на вимоги так званого «кодексу» газорозподільних систем Постановою КМУ № 747 від 25 травня 1998 року " Про утворення Національної акціонерної компанії" Нафтогаз України ", пакет акцій ВАТ " Полтавагаз" був залишений у державній власності і переданий до статутного фонду НАК, а розташовані в територіальних межах Полтавської області розподільні газопроводи та споруди до них були включені до переліку майна, яке використовується для транспортування газу і яке відповідно до законодавства не підлягало приватизації, а було передано НАК " Нафтогаз України " у користування.
Таким чином, приватно - заробітчанське угрупування під назвою АТ " Полтавагаз " є виключно користувачами вищевказаного народного майна і вказані державні розподільні газопроводи та споруди до них, - тобто маючи статус власності Українського народу, - лише перебувають на балансі, а не у власності, і саме АТ " Полтавагаз " повинно платити за користування державною власністю, а не Український народ за користування своєю ж власністю.
Визначене вище свідчить, що посилання у позовній заяві на так званий «кодекс» є грубим порушенням прав українського народу як споживача, так як він не є зібранням законів, що є по суті кодексом, а є виключною вигадкою функціонерів - заробітчан для обґрунтування своїх геноцидних дій проти населення незалежної України, про що свідчить наступне.
Згаданий позивачем "кодекс" не є нормативним актом, а є по суті технічними правилами і його можуть застосовувати лише ті, хто його прийняв і лише для своїх підлеглих у трудовому колективі, а не у відносинах з усім українським народом. Конституція України та Цивільний кодекс України говорять, що зобов'язання виникає або на підставі договору, або на вимоги закону, а все інше є нелегітимною вигадкою, що підтверджується наступним.
Як на доказ правомірності позовних вимог, позивач за первісним позовом, посилається на додану до позовної заяви "копію картки заборгованості" як доказу про начебто наявну заборгованість за послуги з розподілу природного газу. Вважаю вказану копію, неналежним та не допустимим доказом, з огляду на наступні обставини:
Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, яким у своїй діяльності керується НКРЕКП, виокремлює 6 основних складових ціни газу, що й складає кінцеву ціну для споживачів:
Розрахункова ціна природного газу як товару з урахуванням витрат НАК "Нафтогаз України"; Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності; Розрахунковий середній тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами; Середньозважений тариф на розподіл природного газу розподільними трубопроводами:
Середньозважений тариф на постачання природного газу;
Постановою КМУ № 296 від 26 квітня 2017 року (із змінами, внесеними постановою КМУ № 667 від 23 серпня 2017 року), банківським установам України рекомендовано розподіляти кошти, що надходять починаючи з 1 квітня 2017 року на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, за спожитий природний газ побутовими споживачами наступним чином.
Розрахунок нормативу перерахування коштів здійснюється постачальниками природного газу для зарахування коштів на: поточний рахунок постачальника природного газу в частині оплати за надані послуги з постачання природного газу; поточний рахунок оператора газотранспортної системи в частині оплати за надані послуги постачальнику природного газу з транспортування природного газу магістральними трубопроводами; поточний рахунок оператора газорозподільної системи в частині оплати за надані послуги постачальнику природного газу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами:при цьому норматив перерахунку містить 3 складові: тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами з урахуванням податку на додану вартість; ф акти ч ний обсяг постачання природного газу побутовим споживачам на місяць, що передує попередньому до розрахункового, на який розраховуються нормативи перерахування коштів; ціна на природний газ для побутових споживачів, яка складається з ціни природного газу, податку на додану вартість, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, величини торговельної надбавки (націнки) постачальника природного газу із спеціальними обов'язками.
Таким чином АТ " Полтавагаз "постійно щомісячно вже отримує від постачальника природного газу свою долю від коштів, сплачених Українським народом за транспортування та розподіл природного газу, які він сплатив в роздрібній ціні за показниками лічильників газу.
На підставі зазначеного, просила у задоволенні позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, в сумі 9 183, 76 гри. та судового збору в сумі 2270, 00 грн. відмовити в повному обсязі, у зв'язку з безпідставністю та незаконністю позовних вимог. Задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», та зобов'язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» списати з особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , по об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість у сумі 9 183, 76 грн., за оплату послуг з розподілу природного газу та стягнути витрати пов'язані з розглядом справи в суді.
Від представника АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов в якому остання зазначила, що АТ «Полтавагаз» є Оператором газорозподільної системи, тобто суб'єктом господарювання, що на підставі ліцензії (Постанова НКРЕКП №778 від 15.06.2017 зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП №941 від 04.06.2019) здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Державне майно, що використовується для розподілу природного газу, обліковується на балансі АТ «Полтавагаз» на підставі типового договору на експлуатацію газорозподільних систем або їх складових, який укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України.
Всі витрати на експлуатацію, реконструкцію, капітальні та поточні ремонти майна, що використовується для розподілу природного здійснюється АТ «Полтавагаз».
Відносини між газорозподільними підприємствами та фізичними особами - споживачами природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕ КП від 30 вересня 2015 року № 2494 , та договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.
З 01 січня 2020 року розділено оплату за природний газ на оплату за газ, як товар та оплату за послугу з його розподілу.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам.
Відповідно до п.1.4.Типового договору розподілу природного газу, послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
За умовами укладеного договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.
ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , з яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року за №2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1384/27829.
Згідно розділу 6 глави 3 Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Дані факти свідчать про те, що ОСОБА_1 приєдналася до умов договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. З текстом Типового договору розподілу природного газу Споживач має змогу ознайомитися на офіційному веб-сайті АТ “Полтавагаз” та НКРЕКП.
Відповідно до п.7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Однак, споживач не звертався з письмовою заявою до Оператора ГРМ про припинення розподілу природного газу на об'єкт за вищевказаною адресою.
Враховуючи те, що Позивач (за зустрічним позовом) не звертався із письмовою заявою до Відповідача (за зустрічним позовом) про припинення розподілу природного газу, відтак, послуги з розподілу природного газу він отримував та має сплатити їх вартість згідно наданого розрахунку.
2. Щодо розрахунку заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП №3037 від 24.12.2019 року (з змінами та доповненнями) встановлено тариф на розподіл природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.01.2020 року по 01.07.2020 року в розмірі 1,14 грн за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ), з 01.07.2020 року - 1,308 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 року №2460 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.01.2021 року- 2,316 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 30.01.2021 №129 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.02.2021 року- 2,136 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Таким чином, з 01.01.2020 року по 01.11.2021 року щомісяця відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та укладеного Договору до сплати Боржнику нараховується: з 01.01.2020 року- 280,35 грн., з 01.07.2020 року- 321,66 грн., з 01.01.2021 року- 599,08 грн., з 01.02.2021 року- 552,51 грн. які він має сплачувати відповідно до п.6.6 Договору до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
На момент звернення до суду сума заборгованості Позивача (за зустрічним позовом) становить- 9 183,76 грн.
Згідно з пунктом 4 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Оскільки, Позивач (за зустрічним позовом) не повідомляв показання лічильника за період з січня 2018 року-листопад 2021 року то нарахування за розподіл відбувалося відповідно до Кодексу ГРМ.
Пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, визначено що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача та оплачуються споживачем протягом календарного року. Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від показників лічильника за попередній газовий рік.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Річна замовлена потужність по об'єкту за адресою АДРЕСА_1 -код 56XM26I01173765G на 2020 рік визначена на рівні 2951,06 м3. Місячна вартість послуги розподілу природного газу розраховується шляхом поділу річної замовленої потужності на 12, отримана кількість м3 множиться на тариф встановлений для АТ “Полтавагаз”:
• на період з 01 січня 2020р. по 30 червня 2020р. тариф для АТ “Полтавагаз” встановлений у розмірі 0,95 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3037 “Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ “Полтавагаз”;
• на період з 01 липня 2020р. по 31.12.2020р. у розмірі 1,09 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ);
• за січень 2021р. у розмірі 1,93 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), постанова НКРЕКП від 16.12.2020р. № 2460;
• з 01.02.2021р. у розмірі 1,78 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), з врахуванням постанови НКРЕКП від 30.01.2021р. № 129;
Отже, в першому півріччі 2020р. вартість послуги розподілу природного газу на об'єкті побутового споживача за адресою АДРЕСА_1 складала 280,35грн. (2951,06/12 *1,14) за місяць, у другому півріччі відповідно 321,66 грн. (2951,06 /12 *1,308).
Річна замовлена потужність на 2021 рік по об'єкту за адресою АДРЕСА_1 визначена на рівні 3104 м3.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2021р. визначена:
- за січень 2021р. - 599,08 грн. (3104/12 = 258,67 м.куб, 258,67 * 2,316 = 599,08 грн.),
- з 01.02.2021р. - 552,52 грн. (3104/12 = 258,67 м.куб, 258,67 * 2,136 = 552,52 грн.),
- з 01.05.2021р. - 552,51 грн. (3104/12 = 258,66667 м.куб, 258,66667 * 2,136 = 552,51 грн.)
Річна замовлена потужність на 2022 рік по об'єкту за адресою АДРЕСА_1 визначена на рівні 4528 м3.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2022р. визначена в сумі 796,93 грн. (4528/12 = 377,33333 м.куб, 377,33333 * 2,112 = 796,93 грн.).
Відповідно до пункту 2.1 Типового договору, Оператор ГРМ зобов?язується надати послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов?язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені Типовим договором.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу згідно з Типовим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.
Згідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства
Вимоги ст.629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищевикладене вбачається, що Відповідач (за зустрічним позовом) виконує належним чином умови договору розподілу природного газу, а Позивач (за зустрічни позовом) ухиляється від сплати наданих послуг з розподілу природного газу.
3. Щодо надання Позивачем (за зустрічним позовом) доказів на підтвердження розрахунку заборгованості.
Позивач (за зустрічним позовом) стверджує про те, що між ним та Оператором ГРМ відсутні договірні правовідносини, посилається на те, що в якості доказів до позовної заяви не було надано Відповідачем (за зустрічним позовом) заяви-приєднання.
Однак, ОСОБА_1 як побутовому споживачу неодноразово направлялася заява-приєднання для підписання, але споживач не повертав підписану заяву приєднання на адресу Оператора ГРМ (докази направлення заяви-приєднання містяться у відповіді на звернення споживача №06/2792/х-5469 від 09.03.2021 копія додається до матеріалів справи).
Також повідомляємо про те, що ОСОБА_1 у зверненні до АТ “Полтавагаз” від 29.12.2020 року посилалася на те, що між нею та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” від 15.02.2008 року, за номером 173765, був укладений договір, де виконавець зобов'язується безперервно надавати споживачеві, членам його сім'ї та іншим особам, зареєстрованим у приватному будинку, послуги з постачання природного або скрапленого газу, та інших видів послуг (копія звернення додається).
На підставі вищевикладеного вбачається, що Позивач (за зустрічним позовом), підписавши вищезазначений договір висловила свою згоду на приєднання до умов даного договору.
Відповідно до п.1.1.5 ч. 1.1 статуту Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи системи “Полтавагаз” товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» та Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз».
До 01 січня 2020 року оплата за послуги з розподілу природного газу входила в оплату за постачання природного газу. Враховуючи зміни, які внесені у вищезазначеній Постанові НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, які є чинними, кожен побутовий споживач з січня 2020 року повинен сплачувати за постачання природного газу та за послуги розподілу газу за окремими квитанціями. Тариф на розподіл завжди був складовою вартості природного газу, але з січня 2020 року сплачується окремим рахунком.
Відповідно до даних облікової бази АТ “Полтавагаз” споживачу ОСОБА_1 присвоєно персональний код ідентифікації споживача (ЕІС-код 56XM26I01173765G), як суб'єкта ринку природного газу.
Наданими АТ “Полтавагаз” послугами з розподілу природного газу Позивач (за зустрічним позовом) користується, так як здійснює споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
В зустрічній позовній заяві Позивач посилається на те, що між ним та постачальником ТОВ “Полтавагаз збут” був укладений договір постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що заборгованість за послуги постачання природного газу відсутня.
Однак, станом на дату написання відзиву Позивач (за зустрічним позовом) має заборгованість за послуги постачання природного газу у ТОВ “Полтавагаз Збут” .
Також у Позивача (за зустрічним позовом) є заборгованість за послуги постачання природного газу у ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” .
Доказів, що підтверджують протилежне (сплату рахунків за послуги з постачання природного газу) Позивач (за зустрічним позовом) не надав.
Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вбачається, що споживач ОСОБА_1 підтверджує факт отримання послуг з постачання природного газу, заперечуючи при цьому лише акцептування договору розподілу природного газу та ухиляється від сплати за послуги з розподілу природного газу.
Обґрунтування викладені у зустрічній позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи, тому викладені обставини у зустрічній позовній заяві не можуть братися судом до уваги. Також просила відмовити у стягненні витрат.
Від представника позивача за зустрічним позовом на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача згідно якої, представник позовні вимоги вважає правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а усі додані докази підтверджують обставини викладені в позові, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позову.
Представник Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" надала заяву в якій первісні позовні вимоги підтримала та прохала суд їх задовольнити, в задоволенні зустрічних - прохала відмовити.
Представник ОСОБА_1 надала заяву в якій заперечувала проти задоволення первісних позовних вимог та прохала задовольнити зустрічні позовні вимоги, розгляд справи провести за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг із розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , з яким укладений договір розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року за №2498 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1384/27829.
Даний типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ, яким на території Полтавської області є АТ "Полтавагаз", обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (кодекс ГРМ), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс).
При вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" і Кодексом газорозподільних систем.
Типовий договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України.
Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3. договору).
Отже,фактом приєднання Відповідача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є: споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , дане споживання документально підтверджене: зняттям контрольних показників лічильника (копії додаються).
За умовами укладеного договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором.
Послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
З 01 січня 2020 року розділено оплату за природний газ на оплату за газ, як товар та оплату за послугу з його розподілу.
Пунктом 1 гл. 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Для кожного споживача річна замовлена потужність визначається окремо, залежно від обсягу споживання природного газу об'єктом за попередній газовий рік.
Відповідно Кодексу ГРМ газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (п.4 гл. 1 розділ I Кодексу газорозподільних систем).
На 2020 рік річна замовлена потужність визначається виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік (з 01.10.2018 р. по 30.09.2019 р.).
Станом на 2021 рік річна замовлена потужність визначається виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік (з 01.10.2019 р. по 30.09.2020 р.).
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Постановою НКРЕКП №3037 від 24.12.2019 року (з змінами та доповненнями) встановлено тариф на розподіл природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.01.2020 року по 01.07.2020 року в розмірі 1,14 грн за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ), з 01.07.2020 року - 1,308 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 року №2460 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.01.2021 року - 2,316 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 30.01.2021 №129 встановлено тариф на розподіл (доставку) природного газу для АТ "Полтавагаз" з 01.02.2021 року - 2,136 грн. за 1 куб.м. на місяць (з урахуванням ПДВ).
Таким чином, з 01.01.2020 року по 01.11.2021 року щомісяця відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та укладеного Договору до сплати Відповідачу (Боржнику) нараховується: з 01.01.2020 року - 280,35 грн., з 01.07.2020 року - 321,66 грн., з 01.01.2021 року - 599,08 грн., з 01.02.2021 року - 552,51 грн. які він має сплачувати відповідно до п.6.6 Договору до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Станом на 01 листопада 2021 року сума заборгованості відповідача становить - 9 183,76 грн.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
АТ "Полтавагаз" виконує належним чином умови договору розподілу природного газу.
Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ст.1 п.5 визначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і Правил.
Предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст.2 п.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Враховуючи, що відповідач, є побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу, на підставі укладеного договору розподілу природного газу, зобов'язаний здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені укладеним Договором (п.7.4. Договору).
Згідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Відповідно дост.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання його умов не допускається,ст.526 ЦК України законодавчо закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Вимоги ст. 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.
Відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Вирішуючи позов по суті, суд також звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст.12,13,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд, тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Враховуючи вищезазначене, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до п.п. 1, 3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 1статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі викладеного підлягають до задоволення позовні вимоги АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» 9 183,76 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» 9 183,76 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
Оскільки, обґрунтування викладені у зустрічній позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи, докази в підтвердження викладених обставин надано не було, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» щодо зобов'язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» списати з особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 9183,76 грн. за оплату послуг з розподілу природного газу.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати понесені АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» у виді судового збору в розмірі 2270,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 а витрати понесенні ОСОБА_1 підлягають віднесенню за її рахунок.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 7, 8, 12, 13, 19, 30, 81, 141, 210, 228-229, 258- 274, 354,430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» 9 183,76 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу та 2270,00 грн. судового збору, а всього 11 453,76 грн. на р/р НОМЕР_3 в філії - Полтавське облуправління АТ «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 03351912.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів - відмовити.
Судові витрати понесені ОСОБА_1 підлягають віднесенню за її рахунок
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. Г. Потетій