Провадження № 2/537/418/2024
Справа № 536/2838/23
27.02.2024 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Маханькова О.В.,
за участі секретаря Поколоти О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Грозинське»
про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державного підприємства «Грозинське» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 32994 грн. 23 коп. та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день ухвалення судового рішення у сумі 91123 грн. 81 коп., а разом у сумі 124118 грн. 04 коп.
Позов обґрунтований тим, що у період з 17.05.2022 по 09.03.2023 позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Грозинське». На підставі наказу № 3-к/тр від 09.03.2023 був звільнений з посади. З боку відповідача була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 32994 грн. 23 коп. Зазначає, що у день звільнення 09.03.2023 з ОСОБА_2 підприємство-відповідач повний розрахунок не провело. Враховуюче зазначене, з ДП «Грозинське» підлягає стягнення крім заборгованості по заробітній платі, підлягає також середній заробіток за увесь час затримки виплат при звільненні. Відповідно до розрахунку середнього заробітку за весь час затримки, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, за період з 10.03.2023 по 10.09.2023 за 184 днів затримки розрахунку становить 91123 грн. 81 коп.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.12.2023 цивільну справу передано на розгляд до Крюківського районного суду м. Кременчука.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22.01.2024 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
19.02.2024 від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив, за вимогами якого, відповідач просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити частково у розмірі 80 394,23 (вісімдесят тисяч триста дев'яносто чотири гривні 23 копійки), з яких 17 994,23 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 23 копійки) - заборгованість із заробітної плати, 62 400,00 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста гривень) 00 копійок - середній заробіток за час затримки.
Відзив обґрунтовано тим, що позивачем не правильно визначено заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 . Станом на дату звільнення 09.03.2023р. (Наказ №4-к від 10.03.2023р.) - заборгованість складала - 32 994,23 грн. Частково було погашено заборгованість: у листопаді 10 000,00 грн. та у грудні 2023р. - 5000,00 грн. Також, не правильно розраховано середньомісячну заробітну плату, - до середньомісячного заробітку не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати; (підпункт б), е), л) пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 в редакції станом на 12.12.2020 р., далі - Порядок). Отож, «подія, з якою пов'язана відповідна виплата» сталася 21.03.2023 року, тому для розрахунку середньомісячного заробітку «береться» заробітна плата гр. ОСОБА_1 за січень - лютий 2023 року. У Відомості нарахування заробітної плати за січень 2023 року всього нараховано 10 400,00 грн., Відомості нарахування заробітної плати за лютий 2023 року всього нараховано 10 400,00 грн. Отже, середній заробіток за час затримки становить: 62 400,00 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста гривень) 00 копійок.
27.02.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій ОСОБА_1 просить суд заявлені позовні вимоги задовольнити частково з урахуванням виплати ДП «Грозинське» частини заборгованості із заробітної плати у розмірі 109118,04 грн., з яких по заробітній платі - в сумі 17994,23 грн. та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день ухвалення судового рішення у сумі 91123,81 грн.
Відповідь на відзив позивач мотивую наступним чином, підтверджує, що станом на подання відзиву на позовну заяву відповідачем було частково погашено заборгованість по заробітній платі, заборгованість станом на момент подання відповіді на відзив складає 17994,23 грн. Стосовно тверджень відповідача про те, що позивачем було неправильно розраховано середньомісячну заробітну плату, повідомляє, що вони є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Стверджує, що відповідно до його розрахунку середнього заробітку за весь час затримки, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, за період 10.03.2023 по 10.09.2023 за 184 днів затримки становить 91123,81 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача ДП «Грозинське» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач частково визнав позов і таке визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то суд підстав для відмови у прийнятті часткового визнання відповідачем позову не вбачає та вважає за необхідне ухвалити рішення про часткове задоволення позову, оскільки для того наявні законні підстави.
Суд враховуючи думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову у зв'язку з наступним.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 17.05.2022 по 09.03.2023 працював на ДП «Грозинське» на посаді заступника директора, з 27.07.2023 прийнятий на посаду заступника директора ТОВ «Луцьк КХА» на підставі Наказу № 7 від 26.07.2023.
Відповідно до Наказу №4-к від 10.03.2023, виданого ДП «Грозинське» ОСОБА_1 заступника директора звільнено з займаної посади з 09.03.2023 за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до довідки про заборгованість із заробітної плати (вих. № 29 від 14.02.2024), виданої ДП «Грозинське», останнє повідомляє, що станом на 14.02.2024 заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 складає 17994,23 грн. Також повідомляють, що протягом 2023 року частково було здійснено погашення заборгованості із заробітної плати та виплачено ОСОБА_1 у листопаді 10000,00 грн. та у грудні 2023 року - 5000,00 грн.
Як вбачається із довідки про суми нараховані та виплачені при звільнені )вих. № 30 від 14.02.2024), виданої ДП «Грозинське», останнє повідомляє, що на момент звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора 09.03.2023 (Наказ № 4-к від 10.03.2023) було нараховано заборгованості із заробітної плати - 32994,23 грн. Зокрема, нараховано при звільненні: 3165,22 грн. - заробітної плати, 6621,40 грн. - за не використану відпустку. З нарахованих коштів при звільненні вирахувано податки у сумі - 1908,39 грн. При звільненні виплачено через касу підприємства - 8360,00 грн. Частково було погашено заборгованість: у листопаді 10000,00 грн. та у грудні 2023 року - 5000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Як зазначено у п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21) виплата заробітної плати працівнику - це обов'язок роботодавця. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов'язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4, 5 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці»,заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, сума остаточного розрахунку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.
Із відзиву та доданих довідок про заборгованість із заробітної плати та про суми нараховані та виплачені при звільненні вбачається, що при звільненні позивачу ОСОБА_1 було нараховано заборгованість із заробітної плати у сумі 32994,23 грн., яка протягом 2023 року була частково погашена двома платежами і станом на 14.02.2024 складає 17994,23 грн., що в свою чергу позивач визнає та не заперечує.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.
Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Разом з тим, середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні це відновлення роботодавцем за порушення норм трудового законодавства, яка розраховується у відповідності до пункту першого розділу першого Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Пунктом 8 розділу IV «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.
Так, позивачем здійснено розрахунок середньоденної заробітної плати, на підставі розділу ІІ Постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року, тобто взято дві заробітні плати за січень та лютий 2023 року та розподілено на кількість робочих днів у цей період.
Вказаний розрахунок судом ставиться під сумнів та не береться до уваги, оскільки абз. 5 п. 4 розділу ІІІ цієї Постанови визначено, що якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи із посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюються шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду, а не на кількість робочих днів у вказаному періоді, як на те вказує позивач.
Тобто, суд бере до уваги розрахунок проведений відповідачем та який висвітлений у відзиві на позовну заяву, згідно якого для розрахунку середньомісячного заробітку «береться» заробітна плата гр. ОСОБА_1 за січень - лютий 2023 року. У Відомості нарахування заробітної плати за січень 2023 року всього нараховано 10 400,00 грн., Відомості нарахування заробітної плати за лютий 2023 року всього нараховано 10 400,00 грн. Розрахунок середньої заробітної плати: (10 400,00 грн. + 10 400,00 грн.)/ 2 = 10 400,00 грн. Відповідно ст. 117 КЗпП України - середній заробіток сплачується за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. 10 400,00 (середньомісячний заробіток) * 6 місяців = 62 400,00 грн. Отже, середній заробіток за час затримки становить: 62 400,00 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста гривень) 00 копійок.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 постанови № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, враховуючи те, що відповідач частково просить задовольнити позов, суд дійшов висновку, що з відповідача ДП «Грозинське» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягнути 80 394,23 грн., з яких 17 994,23 грн. - заборгованість із заробітної плати, 62 400,00 грн. - середній заробіток за час затримки, тим самим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з вимогами пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,за подачу позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, сплачується судовий збір, який становить 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням того, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 590,48 гривень за вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, пропорційно до задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки задоволено на суму 62400 гривень 00 копійок, а 1 % ціни позову становить 624 гривень 00 копійок, то з відповідача користь позивача підлягає стягненню судовий збір за цю вимогу у розмірі 624 гривень 00 копійок.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280-288, 352-355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Грозинське» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача Державного підприємства «Грозинське», код ЄДРПОУ 00724809, на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у сумі 17 994 гривень 23 копійки (сума визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 62400 гривень 00 копійок (сума визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів).
Стягнути з відповідача Державного підприємства «Грозинське», код ЄДРПОУ 00724809, на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 624 гривень 00 копійок.
Стягнути з відповідача Державного підприємства «Грозинське», код ЄДРПОУ 00724809, на користь держави 590 гривень 48 копійок судового збору.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2024.
Суддя Маханьков О.В.