Справа №534/2244/23
Провадження №2-др/534/3/24
22 лютого 2024 року місто Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Дегтяр Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зайцева В.С. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 13.12.2023 вимоги ОСОБА_1 задоволено, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Представник ОСОБА_1 адвокат - Зайцев В.С. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн.
У судове засідання сторони по справі не з'явились, у розумінні ч.4 ст.270 ЦПК України, їх неприбуття не перешкоджає розгляду даного питання.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 13.12.2023 задоволено вимоги ОСОБА_1 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Так, при ухваленні судом вказаного рішення не було вирішення питання щодо розподілу судових витрат, а саме з витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судом встановлено, що рішенням суду по даній справі було повністю задоволено вимоги позивача.
Розподіл судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.
Так, згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Верховний Суд у своїй Постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Позивачем у справі було понесено судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги, актом приймання-передання виконаних робіт, квитанцією на суму 3000 грн..
Визначаючи це питання, за встановлених обставин, суд важає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 3000 грн, отже з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Таким чином, оскільки при ухваленні судом рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Керуючись ст.ст.270 ЦПК України, суд,
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.О.Куц