Справа № 529/131/24
Провадження № 1-кп/529/87/24
28 лютого 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області кримінальне провадження № 12024175440000022 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт Диканька Диканського району Полтавської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, який є особою з інвалідністю 3 групи, військовозобов'язаного, раніше судимого:
- 26.03.1996 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 140, ст. 44 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,
- 17.07.1998 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією 1/2 частини майна,
- 24.04.2002 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185, ст. 304, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,
- 18.07.2005 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці,
- 05.04.2007 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік,
- 07.04.2008 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік,
- 05.07.2011 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту на строк 4 місяці,
- 25.08.2011 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
- 27.10.2015 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
- 25.12.2015 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту на строк 6 місяців,
- 13.09.2016 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців,
- 04.03.2021 Диканським районним судом Полтавської області за ст. 126-1 КК України до арешту на строк 3 місяці,
- 25.01.2022 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
- 05.04.2022 Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту на строк 6 місяців (виконувався окремо),
обвинуваченого у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,
Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним.
Обвинувачений ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", безпричинно, умисно, систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство стосовно своєї матері ОСОБА_5 , що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої.
Так, протягом року ОСОБА_4 неодноразово вчиняв домашнє насильство стосовно матері ОСОБА_5 , а саме 10.12.2023, 11.12.2023, 13.12.2023, 10.01.2024, 11.01.2024, 13.01.2024, 16.01.2024, 18.01.2024, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності:
- 08.01.2024 постановою Диканського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у справі № 529/1734/23;
- 10.01.2024 постановою Диканського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у справі № 529/1706/23;
- 30.01.2024 постановою Диканського районного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у справі № 529/45/24.
Крім того, 18 січня 2024 року близько 19 год. 00 хв. за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , під час конфлікту, спровокованого останнім, умисно наніс своїй матері ОСОБА_5 два удари кулаком правої руки в ділянку лівого вуха. У результаті умисно нанесених ОСОБА_4 ударів ОСОБА_5 , остання отримала легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді рани м'яких тканин та синця шкіри ділянки мочки лівого вуха.
Отже, вказаними діями ОСОБА_4 умисно вчинив систематичне психологічне та фізичне насильство стосовно своєї матері ОСОБА_5 , що призвело до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5 .
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, у вигляді домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства стосовно особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_5 .
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
Позиція сторін кримінального провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності. При цьому вказав, що дійсно неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно своєї матері ОСОБА_5 . Вказав, що 18 січня 2024 року близько 19 години за місцем спільного проживання по АДРЕСА_1 він, під час конфлікту, наніс своїй матері ОСОБА_5 два удари кулаком правої руки в ділянку лівого вуха, у результаті чого остання отримала тілесні ушкодження. Обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що сварки з матір'ю виникали як правило через вживання ним спиртних напоїв. ОСОБА_4 вказав, що на обліку у лікаря-нарколога не перебуває та від алкогольної залежності не лікувався, оскільки, на його думку, він помірно вживає алкогольні напої та не має алкогольної залежності. Обвинувачений зазначив, що розкаюється у вчиненому, обіцяв не вживати алкогольних напоїв. Просив призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Прокурор ОСОБА_3 вказав, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України. Посилаючись на умисність та систематичність вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства стосовно своєї матері ОСОБА_5 , яка є особою похилого віку, що призвело до фізичних та психологічних страждань потерпілої, неодноразове притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, в тому числі і за домашнє насильство, наявність незнятої та непогашеної судимості, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, для запобігання вчиненню обвинуваченим нових правопорушень, прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 , маючи непогашену та незняту в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, вчинив новий умисний злочин проти життя та здоров'я особи, має негативну характеристику, усвідомлює необхідність відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства, маються ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі може зникнути чи вчинити нові кримінальні правопорушення, а також знову вчинити протиправні дії щодо життя та здоров'я своєї матері ОСОБА_5 , з метою запобігання вказаним ризикам, прокурор заявив у судовому засіданні клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні вказала, що її син - обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово вчиняв стосовно неї домашнє насильство, на її зауваження та постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї не реагував. 18 січня 2024 року близько 19 години за місцем їх спільного проживання ОСОБА_4 наніс їй два удари кулаком правої руки в ділянку лівого вуха. Внаслідок нанесених ОСОБА_4 ударів вона отримала легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. Потерпіла зазначила, що її син вчиняє домашнє насильство як правило внаслідок зловживання спиртними напоями, на зауваження не реагує, лікуватися від алкогольної залежності не хоче. Син взагалі не розкаюється у вчиненому, не просив у неї пробачення, ніяк не відреагував на тілесні ушкодження, які ж сам їй наніс. Потерпіла просила обрати сину покарання у вигляді позбавлення волі та задовольнити клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що її син ОСОБА_4 агресивний, вона боїться його та за своє здоров'я і життя.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину за ст. 126-1 КК України визнав повністю, не заперечував фактичні обставини кримінального провадження, правильно розуміє та усвідомлює зміст обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, а також те, що обставини кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 за фактом домашнього насильства, іншими учасниками судового провадження не оспорюються, після роз'яснення обвинуваченому та іншим учасникам кримінального провадження положень та наслідків ст. 349 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження був обмежений допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, досудової доповіді органу пробації, з визнанням недоцільності дослідження інших доказів, що стосуються обвинувачення.
Суд пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.
Враховуючи вищевикладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України.
При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 585/3184/20 (провадження № 51-5266км21), про те, що попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.
Враховуючи те, що судом було встановлено подальшу повторюваність вчинення ОСОБА_4 протиправних дій стосовно потерпілої ОСОБА_5 і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, то попереднє притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за таких умов не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій обвинуваченого. Враховуючи вказане у сукупності, у даному випадку не порушено принцип non bis in idem щодо неможливості притягнення особи двічі за одні і ті ж діяння, які кваліфікуються як адміністративні правопорушення, а потім як кримінальне правопорушення.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на щире каяття, як на обставину, що пом'якшує покарання, суд вважає непереконливим за таких підстав.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
В свою чергу, хоча потерпілою фактично не пред'явлено до обвинуваченого претензій матеріального чи морального характеру, проте обвинувачений ОСОБА_4 не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, не вжив жодних дій щодо усунення заподіяної шкоди, не виявив бажання виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання, навіть не вибачився перед потерпілою, лише формально вказавши на визнання своєї винуватості, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого за ст. 66 КК України, - відсутні.
Згідно з ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення стосовно особи похилого віку.
Мотиви призначення покарання.
За змістом статтей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який характеризується негативно, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за злочини проти життя і здоров'я особи, вчинення домашнього насильства, після звільнення з місць позбавлення волі через нетривалий час знову вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, що свідчить про стійкість злочинних намірів обвинуваченого та небажання останнього стати на шлях виправлення. Суд враховує, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, до нього вже застосовувався арешт за вчинення аналогічного злочину, однак останній висновків для себе він не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив здійснювати домашнє насильство стосовно своєї матері, яка є особою похилого віку, що призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої. Обставин, які пом'якшують покарання, судом встановлено не було.
При призначенні покарання судом також враховуються висновки, викладені в досудовій доповіді уповноваженого органу з питань пробації, відповідно до яких виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі може становити дуже високу небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку ОСОБА_4 з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
При цьому, в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України підстав для обрання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, призначення покарання зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України, не встановлено, як і підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому ст. 69 КК України.
Враховуючи вказані вище обставини у їх сукупності, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, загальні засади призначення покарання - законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, те, що домашнє насильство було вчинено обвинуваченим стосовно свої матері, яка є особою похилого віку, те, що потерпіла наполягала на покаранні у вигляді позбавлення волі, оскільки вона боїться за своє життя та здоров'я, виходячи з даних про особу та поведінку обвинуваченого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, що є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Під час досудового розслідування запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Розглянувши клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши з цього приводу думки учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Виходячи з наявних і обґрунтованих ризиків, що обвинувачений, усвідомлюючи необхідність відбування ним покарання в умовах ізоляції від суспільства, маючи непогашену та незняту судимість, будучи неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності, в тому числі і за кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи, вчинення домашнього насильства, маючи схильність до вчинення кримінальних правопорушень, маючи негативну характеристику, може зникнути та вчинити нові кримінальні правопорушення, а також знову вчинити протиправні дії щодо життя та здоров'я своєї матері ОСОБА_5 , враховуючи те, що обвинувачений повинен відбувати покарання у місцях ізоляції його від суспільства, те, що на теперішній час до останнього не застосовано будь-якого запобіжного заходу, а також беручи до уваги, що обвинувачений проживає в одному будинку з потерпілою стосовно якої вчинив домашнє насильство та яка наполягала на суворому покаранні для нього, з метою забезпечення захисту життя та здоров'я потерпілої, суд дійшов висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та обрати обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, але не довше 60 днів з дня проголошення цього вироку, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 50, 65, 66, 67, 126-1 КК України, ст. ст. 349, 369-371, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, але не довше 60 (шістдесяти) днів з дня проголошення цього вироку, запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду.
Строк відбування ОСОБА_4 покарання за цим вироком слід обчислювати з 28 лютого 2024 року, тобто з дня його взяття під варту із зали суду.
Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.
Вирок суду, за виключенням тих обставин, що не були досліджені в судовому засіданні, може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд Полтавської області.
Вирок суду набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1