Справа № 465/1822/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.
Провадження № 22-ц/811/2678/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
12 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
розглянувши у м. Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників справи цивільну справу №465/1822/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Шалапай Ірини Олегівни на рішення Франківського районного суду м.Львова від 07 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення доходу отриманого від діяльності підприємства
15.03.2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від діяльності підприємства.
Позов обгрунтований тим, що 29 червня 2000 року між сторонами зареєстровано шлюб. 23.02.2005 року позивачкою створено ПП «Сано-Львів» з часткою в статутному капіталі в розмірі 300000,00 грн. 27.06.2006 року позивачкою збільшено розмір статутного капіталу ПП «Сано-Львів» до 1000000,00 грн., а 23.07.2007 року змінено найменування ПП "Сано-Львів" на ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід». 18.08.2008 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід», згідно з яким позивачка продала відповідачу 23% статутного капіталу, номінальною вартістю 230000,00 грн. 01 вересня 2008 року в ЄДР внесено запис про зміну складу учасників на ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід», де, серед іншого, з часткою у 230000,00 грн. статутного капіталу зазначено ОСОБА_1 , у володінні ОСОБА_2 залишено 20000,00 грн. статутного капіталу, а 750000,00 грн. статутного капіталу залишено у власності інших власників підприємства. 17 листопада 2009 року рішенням Франківського районного суду м. Львова шлюб між сторонами розірвано, а 29 травня 2019 року Верховним Судом прийнято постанову у цивільній справі №2-3632/11, якою встановлено, що ОСОБА_2 не має права вимагати визнання за нею права власності на частку в статутному капіталі, однак в неї є право вимагати у ОСОБА_1 половину доходу від діяльності підприємства. 12 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 , з листом, в якому, просила, у випадку отримання доходів (девідендів) від ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід», виплачувати їй її частку в доходах, протягом 7 днів з дня отримання доходів. Лист вручено ОСОБА_1 особисто 17 серпня 2020 року. З банківських виписок, з рахунку ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» ОСОБА_2 стало відомо, що в період з 19 серпня 2020 року по 10 листопада 2022 року ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» ОСОБА_1 виплачено дивіденди в сумі 350870,00 грн. ОСОБА_1 не перераховував ОСОБА_2 протягом 7 днів, з дня отримання доходів від діяльності ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» її частку в доходах від діяльності підприємства, як це вимагалося в листі від 12 серпня 2020 року. 09 лютого 2023 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з листом, в якому просила виплатити їй половину дивідендів (доходу) отриманих від діяльності ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід», за період з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року, в сумі 155 769,42 грн. При цьому, під час розрахунку розміру частки ОСОБА_2 , був врахований розмір дивідендів, який припадає на частку придбану за час шлюбу. Лист вручено ОСОБА_1 особисто 14 лютого 2023 року. Станом на день подачі позову грошові кошти в сумі 155 769,42 грн. на рахунок ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не надійшли. ОСОБА_2 окрім 155 769,42 грн. дивідендів (доходу) отриманих від діяльності ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід», також просить суд стягнути з ОСОБА_1 6 672,34 грн. трьох відсотків річних та 43 318,81 грн. інфляційних втрат.
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 155 769,42 гривень, як грошову компенсацію 1/2 доходу (дивідендів), отриманих від діяльності Приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин - Захід», три відсотки річних у розмірі 6 672,34 гривень, інфляційні втрати у розмірі 43 318,81 гривень та судові витрати у розмірі 2 057,61 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви, а всього разом 207 818,18 гривень(двісті сім тисяч вісімсот вісімнадцять гривень, вісімнадцять копійок).
Додатковим рішенням Франківського районного суду м.Львова від 21 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме, витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 -адвокат Шалапай І.О. Вважає рішення суду незаконним. Стверджує, що рішення ухвалено без повного дослідження фактичних обставин спору. Звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі про поділ майна подружжя не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи, оскільки відмовляючи позивачці у визнанні права на частку в приватному підприємстві Верховний Суд не встановлював фактичних обставин справи, не досліджував за які кошти була придбана частка в статутному капіталі підприємства, чи особисті ОСОБА_1 чи спільні кошти подружжя. У цій постанові Верховний Суд визнав помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції, що частка у статутному капіталі підприємства в розмірі 23% придбана ОСОБА_1 у період шлюбу та за кошти, спільно нажиті сторонами у шлюбі. Щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції, то вважає, що нарахування таких можливе лише з 22 лютого 2023 року, оскільки вимогу відповідач отримав 14 лютого 2023 року, а не з серпня 2020 року як помилково вважав суд. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача - адвокат Шубак О.І. подав відзив на апеляційну скаргу у відзиві зазначає, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга необґрунтованою Звертає увагу, що окрім постанови Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №2-3632/11 преюдиційне значення має рішення Франківського районного суду м.Львова від 08 червня 2022 року у справі №465/5733/20, яким стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 половину доходу отриманого від діяльності підприємства за період з 01.01.2020 року по 31.07.2020 року. Щодо трьох відсотків річних і інфляційних втрат, то такі нараховуються за весь час користування грошовими коштами, тому суд правильно задовольнив позов в цій частині. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено такі обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.06.2000 року та який розірвано рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2009 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області 25 лютого 2010 року .
Згідно з договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ПП «Ефективна відгодівля тварин-захід» від 18 серпня 2008 року, ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_1 23 % частки, тобто договір укладений під час перебування сторін у шлюбі, що не заборонено законом.
Згідно з рішенням засновників ПП «Ефективна відгодівля тварин-захід», частки Статутному капіталі підприємства поділені таким чином: ОСОБА_2 - 2%, ОСОБА_1 - 23 %, у власності інших осіб - 75%.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року в справі №2-3632/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та об'єднаний зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна, визнання недійсними договорів, витребування майна з чужого незаконного володіння, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 вересня 2017 року у частині визнання за ОСОБА_2 права на частку у розмірі 11,5 % статутного капіталу та майна Приватного підприємства "Ефективна відгодівля тварин - Захід" та відмови ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про визнання недійсними договорів скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову у частині вимоги про проведення поділу корпоративних прав ОСОБА_1 на частку у розмірі 23 % статутного капіталу Приватного підприємства "Ефективна відгодівля тварин - Захід" шляхом визнання за нею права на частку у розмірі 11,5 % статутного капіталу.
Постанова мотивована тим, що якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 08 червня 2022 року,яке залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 листопалда 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 36098 (тридцять шість тисяч дев'яносто вісім) гривень 91 коп., як грошову компенсацію 1/2 доходу (дивідентів), отриманого від діяльності Приватного підприємства "Ефективна відгодівля тварин - Захід" за період з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року.
12 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 , з листом, в якому, просила, у випадку отримання доходів (девідендів) від ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід», виплачувати їй її частку в доходах, протягом 7 днів з дня отримання доходів. Лист вручено ОСОБА_1 особисто 17 серпня 2020 року.
Як вбачається з банківських виписок з рахунків ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» ОСОБА_1 отримано від ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» дивіденди за період з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року в загальній сумі 364 365,00 гривень, з яких на частку 23% припадає 311538,85 грн.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 не перераховував ОСОБА_2 протягом 7 днів, з дня отримання доходів від діяльності ПП "Ефективна відгодівля тварин - Захід" її частку в доходах від діяльності підприємства, як це вимагалося в листі від 12 серпня 2020 року. Також, ОСОБА_1 не виплатив ОСОБА_2 її частку в дивідендах (доході) отриманих від діяльності ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» після отримання листа від 09 лютого 2023 року, який вручено ОСОБА_1 особисто 14 лютого 2023 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що право власності ОСОБА_2 на корпоративні права ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід» після розірвання шлюбу та поділу спільного майна подружжя трансформувались в право вимоги половини отриманого доходу від діяльності ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід».
Стягуючи інфляційні втрати та три відсотки річних, суд зазначив, що пред'явивши 12 серпня 2020 року вимогу ОСОБА_1 перераховувати половину доходів (дивіденди) від діяльності ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід», протягом 7 (семи) днів, з дня їх отримання, ОСОБА_2 скористалася правом наданим статтею 530 Цивільного кодексу України, вимагати виконання цивільного зобов'язання, строк виконання якого не встановлений, у будь-який час.
Апеляційний суд повністю погоджується з такими висновками суду, оскільки такі є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та спрямовані на захист прав особи, яка звернулася з позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Способи захисту передбачені у ч.2 ст.16 ЦК України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач має право на отримання половини доходів відповідача від діяльності підприємства ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід», оскільки частка у статутному капіталі в розмірі 23 % придбана відповідачем у період перебування у шлюбі.
У рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 вказано, що статутний капітал приватного підприємства, сформований за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають правобрати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
У постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі №6-38цс15 зроблено висновок що , якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.
Зазначене свідчить, що позивач має право на отримання половини доходів, які отримує відповідач від діяльності підприємства, тому позов є піставним.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанова Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі про поділ майна подружжя не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи, оскільки відмовляючи позивачці у визнанні права на частку в приватному підприємстві Верховний Суд не досліджував за які кошти була придбана частка в статутному капіталі підприємства, чи особисті ОСОБА_1 чи спільні кошти подружжя є безпідставними, оскільки преюдиція цієї постанови полягає у тому, що суд визнав право позивачки на отримання половини вартості внесеного майна або половину отриманого доходу від діяльності підприємства. Позивач обрала другий спосіб, а саме отримання половини доходу.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом( ч.4 ст.82 ЦПК України).
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Також суд правильно зазначив, що жодних доказів,які б свідчили про те, що відповідач придбав у позивачки частку у статутному капіталі товариства за особисті кошти, відповідачем не надано.
Судом обгрунтовано враховано, що право ОСОБА_2 на грошову компенсацію 1/2 доходу (дивідендів) отриманих ОСОБА_1 від діяльності ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід» підтверджено також рішенням Франківського районного суду міста Львова від 08 червня 2022 року №465/5733/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від діяльності підприємства. В цій справі судом встановлено, що право власності ОСОБА_2 на корпоративні права ПП «Ефективна відгодівля тварин-Захід» після розірвання шлюбу та поділу спільного майна подружжя трансформувались в право вимоги, сутність якого полягає у праві вимоги половини отриманого доходу від діяльності ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід».
Оскільки після ухвалення цього рішення відповідач і надалі не виконує обов'язок щодо оплати половини доходів від діяльності товариства позивачці, вона змушена звертатись за захистом свого права до суду .
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного стягнення 3% річних і інфляційних втрат, висновків суду також не спростовують, враховуючи наступне.
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2020 року позивач звернулась до відповідача з вимогою, в якій просила у разі отримання доходів виплачувати їй її половину, однак зазначену вимогу відповідач не виконав, що змусило позивачку у лютому 2023 року звертатись з повторною вимогою, а надалі з позовом до суду. Предметом спору є отримані доходи за період з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2022 року, а відтак розрахунок заборгованості і інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є правильним відповідно і висновок суду щодо цього розрахунку обгрунтованим.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України»), ( CASE JF SERYAVIN AND OTHERS v.UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін ( рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії, серія А № 303-А, gg 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний сторонами, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК).
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1;375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Шалапай Ірини Олегівни залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м.Львова від 07 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 22 лютого 2024 року.
Головуючий Ю.Р. Мікуш
Судді: Т.І. Приколота
Р.В. Савуляк