Справа № 147/611/22
Провадження № 1-кп/147/10/24
27 лютого 2024 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду №1 в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020120000057 від 03.06.2022, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України,
У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває дане кримінальне провадження.
Ухвалою від 25.01.2024 прийнято матеріали кримінального провадження до свого провадження суддею ОСОБА_1 та призначено підготовче судове засідання.
27.02.2024, на підставі ст. 331 КПК України, прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, яке обґрунтовано тим, що стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід, строк дії якого закінчується до завершення судового розгляду кримінального провадження, проте ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання даного запобіжного заходу, продовжують існувати. Окрім того зазначено, що ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення злочинів різного ступеня тяжкості, має непогашену та не зняту судимість, тому може переховуватися від суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення. Обвинувачений офіційно не працевлаштований, не одружений, не має постійного місця проживання, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити. Вважає, що запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Обвинувачений в задоволенні клопотання просив відмовити, оскільки він ніколи не ухилявся від явки до слідчого чи суду, на засідання завжди приходив вчасно. Дану справу вважає сфабрикованою, так як слідчим не було проведено усіх необхідних слідчих дій.
Захисник обвинуваченого заперечила проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою її підзахисного, оскільки ризики, зазначені прокурором не обґрунтовані.
Заслухавши думку учасників судового засідання, оглянувши надані суду матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.01.2024 обвинуваченому було продовжено обраний провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 03.03.2024 включно.
Вищевказаною ухвалою суду було враховано як тяжкість інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує особі, так і те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він не одружений, не працює і не має джерел законних доходів для забезпечення свого існування.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст. 121 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та від 5 до 8 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» від 20 березня 2018 року, автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги наявні відомості про особу обвинуваченого, на даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики того, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення можливого безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків чи потерпілих та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати.
Наведені стороною захисту аргументи не є достатніми, на думку суду, обставинами, які переважують інші ризики, встановлені судом при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу.
Обсяг обвинувачення ОСОБА_4 у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв'язків, оскільки до затримання він не працював та не був одруженим, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень різного ступеня тяжкості, має незняту та непогашену судимість, що вказує на недостатність застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та свідчать про обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
Обставин, які вказують на зменшення раніше встановлених ризиків, судом на даному етапі судового розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання встановленим під час обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи також на відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 327, 331 КПК України, суд, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 квітня 2024 року включно.
Відкласти підготовче засідання до 4 квітня 2024 року 14 год 00 хв.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 28.02.2024 о 09-30 год.
Суддя ОСОБА_1