Справа № 953/2341/22
н/п 2-др/953/12/24
27 лютого 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Зуб Г.А.
при секретарі Черниш О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Саніна Арсенія Олександровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
05.02.2024 по вказаній справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
12.02.2024 в системі «Електронний суд» на адресу суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Саніна А.О. про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які позивач поніс у зв'язку з наданням йому професійної правової допомоги під час розгляду справи в розмірі 20000 грн.
12.02.2024 вказана заява надійшла до суду, та розподілена судді Зубу Г.А.
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, повідомлялись судом у встановленому законом порядку, причину неявки не повідомили.
Частиною 1 ст. 270 ЦПК України передбачені підстави для ухвалення додаткового рішення по справі, а саме суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України).
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
До закінчення судових дебатів представником позивача - адвокатом Саніним А.О. в поданій до суду позовній заяві було повідомлено суд, що докази понесених судових витрат на правничу допомогу будуть надані в межах п'ятиденного строку після проголошення рішення суду з посиланням на ч.8 ст. 141 ЦПК України.
Так, як вбачається з матеріалів справи стороною позивача було заявлено вимогу про компенсацію витрат на правничу допомогу. В обґрунтування якої додано: копію договору від 01.02.2022, копію ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію акту №1 приймання послуг (робіт) до Договору про надання правової допомоги б/н від 01.02.2022, копію прибуткового касового ордеру №2, копію квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 06.02.2024, відповідно до яких зазначено, що ОСОБА_1 були надані юридичні послуги адвокатом Саніним А.О., вартість яких складає 20000 грн. з детальним описом наданих послуг, та сплатою вказаних послуг.
Згідно ч. ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною третьою статті 124 ЦПК України передбачено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи, що п'ятий день з дня ухвалення судового рішення судом від 05.02.2024 припадає на вихідний день - суботу (10.02.2024), сторона позивача звернулась із заявою про надання доказів понесених судових витрат з дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а саме 12.02.2024.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення усправі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України, представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що дана справа перебувала в провадженні суду з лютого 2022 року, судові засідання були проведені без участі адвоката, який підготував три заяви до суду, тому вказана заява підлягає частковому задоволенню, та суд вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. є значно завищеним, та вважає, що співмірним розміром судових витрат
на надання правничої допомоги, враховуючи складність даної справи, є 5000 грн., що підлягають відшкодуванню на користь позивача з відповідача, а в іншій частині суд вважає за доцільне відмовити у зв'язку з неспівмірністю.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -
Заяву заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Саніна Арсенія Олександровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Доповнити рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2024 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Дмитро Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню:
Стягнути з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
В іншій частині в задоволенні заяви - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення виготовлено 27 лютого 2024 року.
СУДДЯ - Г.А. ЗУБ